Справа № 752/2077/20
Провадження № 2/752/4149/20
Іменем України
(заочне)
23.06.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Шевченко Т.М.
з участю секретаря Власенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
в січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2018р. задоволено позов ОСОБА_3 . Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з 05.02.2018 року і до закінчення терміну навчання, тобто до 30.06.2021 року, але не більше ніж до досягнення сином 23 річного віку. На виконання зазначеного судового рішення 04 липня 2018 року Голосіївським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 752/2388/18. Постановою від 30 липня 2018 р. державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження ВП №56874116. Відповідач не сплачує аліменти, у зв"язку з чим станом на 31 січня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 93 458,50 грн.
За таких підстав, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.(а.с. 7)
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 травня 2020 року вирішено дану справу розглядати за правидами загального позовного провадження. (а.с. 12)
ОСОБА_2 відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
У судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з"явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся судом.
Суд за згодою позивача ухвалив постановити заочне рішення згідно положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року задоволено позов ОСОБА_3 . Постановлено стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з 05.02.2018 року і до закінчення терміну навчання, тобто до 30.06.2021 року, але не більше ніж до досягнення сином 23 річного віку.
На виконання зазначеного судового рішення 04 липня 2018 року Голосіївським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 752/2388/18.
Постановою від 30 липня 2018 року державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження ВП №56874116.
Відповідач не сплачує аліменти, у зв"язку з чим станом на 31 січня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 93 458,50 грн., що підтверджується довідкою - розрахунком заборгованості по аліментах від 13 лютого 2020 р. № 56874116/19, складеної державним виконавцем.
Відповідно до ст.195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.
Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує.
Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості по аліментам визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення суду про стягнення аліментів.
Частиною першою статті 196 СК України визначено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які боржник зобов'язаний сплачувати щомісячно, несвоєчасна сплата аліментів передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).
Оскільки неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обраховується за прострочення кожного зобов'язання окремо.
Отже, з урахуванням правої природи пені, як дієвого стимулу належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення аліментних зобов'язань враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.
З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення зі сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).
Саме така правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 1 липня 2015 року в справі № 6-94цс15,від 16 березня 2016 року у справах: №№ 6-2589 цс15,№ 6-300 цс16, від 01 червня 2016 у справі № 6-535 цс 16.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року роз'яснено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначеної ст.196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст.197 СК умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Згідно із ч.3 ст.197 СК України суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.
Беручи до уваги положення ч.3 ст.197 СК України, яка ставить у залежність від часу пред'явлення виконавчого документу до виконання права отримувача аліментів, та викладене вище, слід дійти висновку про обов'язок того з батьків, хто проживає окремо, брати участь у витратах на дитину, а іншого не зволікати у питаннях вживати дій направлених на отримання присудженого за рішенням суду, у визначеному ним розмірі.
Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику.
За змістом ст.196 СК України відповідальність у вигляді пені за виникнення заборгованості настає у разі винних дій боржника, відтак для застосування такого виду відповідальності необхідно встановити факт наявності у виникненні заборгованості з вини особи, яка за рішенням суду зобов'язана сплачувати аліменти.
При цьому, звернення до суду з позовом про стягнення аліментів є реалізацією права позивача, яким він користується на власний розсуд, відтак час звернення до суду сам по собі не може бути визначальним у періоді, з яким законодавство пов'язує такі дії відповідача, що тягнуть за собою відповідальність у вигляді сплати пені. Обов'язок утримувати дитину не залежить від звернення до суду, а відповідальність за ст.196 СК України настає не у разі ухилення від обов'язку по утриманню дитини як такого, а в разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, тобто у зв'язку із невиконанням відповідного рішення суду. При цьому ч.3 ст.197 СК України визначає можливість за рішенням суду звільнення платника від сплати заборгованості, якщо вона виникла внаслідок непред'явлення без поважних причин виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти. Тобто, законодавством передбачено обов'язок вжиття заходів до належного виконання рішення суду про стягнення аліментів як стягувача, так і боржника, та відповідні наслідки невиконання такого обов'язку для кожної сторони.
Отже, зважаючи на викладене, суд вважає, що стягнення аліментів почало виконуватись з часу відкриття виконавчого провадження, а відтак саме з цього часу у боржника виникає обов'язок по сплаті аліментів за судовим рішенням і як наслідок саме з цього часу боржнику може бути нарахована пеня, передбаченою ст.196 СК України.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за прострочення сплати розміру аліментів за період з лютого 2018 року по січень 2020 року включно в розмірі 27 322,43 грн.
Зокрема за 2018рік - 11468,32 грн., а саме:
За лютий 2018 року 3031,00х1%28=848,68 грн.
За березень 2018 року 3347,00х1%31=1037,55 грн.
За квітень 2018 року 3287,50х1%30=986,10 грн.
За травень 2018 року 3321,50х1%31=1029,66 грн.
За червень 2018 року 3388,25х1%30=1016,47 грн.
За липень 2018 року 3459,00х1%31=1072,29 грн.
За серпень 2018 року 3414,75х1%31=1058,57 грн.
За вересень 2018 року 3403,50х1%30=1021,05 грн.
За жовтень 2018 року 3462,50х1%31=1073,37 грн.
За листопад 2018 року 3474,25х1%30=1042,27 грн.
За грудень 2018 року 4136,50х1%31=1282,31 грн.
За 2019 рік - 14391,77 грн., а саме:
За січень 2019 року 3430,25х1%31=1063,37 грн.
За лютий 2019 року 3628,25х1%28=1015,91 грн.
За березень 2019 року 4051,75х1%31=1256,04 грн.
За квітень 2019 року 3969,000х1%30=1190,70 грн.
За травень 2019 року 3789,25х1%31=1174,66 грн.
За червень 2019 року 3789,25х1%30=1136,77 грн.
За липень 2019 року 4062,25х1%31=1259,29 грн.
За серпень 2019 року 3923,50х1%31=1216,28 грн.
За вересень 2019 року 3906,50х1%30=1171,95 грн.
За жовтень 2019 року 3965,50х1%31=1229,30 грн.
За листопад 2019 року 3993,50х1%30=1198,05 грн.
За грудень 2019 року 4717,25х1%31=1479,45 грн.
За 2020 рік 1462,34 грн.:
За січень 2020 року 4717,25х1%31=1462,34 грн.
Здійснений позивачем розрахунок по кожному періоду належним чином мотивований, відповідає положенням ст. 196 СК України та зазначеним правовим позиціям ВСУ.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави судові витрати у справі.
Керуючись ст. 196 СК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 27322,43 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: