Справа № 201/5951/20
Провадження № 2/201/2484/2020
14 липня 2020 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С,
при секретарі - Разумняк К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фламабельбуд» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фламабельбуд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як до власників істотної участі Публічного акціонерного банку «Брокбізнесбанк», про відшкодування збитків.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Фламабельбуд» посилається на те, що внаслідок діяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як власників істотної участі, АТ «Брокбізнесбанк» став неплатоспроможним, що, в свою чергу, завдало шкоди ТОВ «Фламабельбуд» на суму 41 505,35 грн. Позивач мотивує позов тим, що згідно 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на відповідачів, як на власників істотної участі, може бути покладена відповідальність за зобов'язаннями банку, оскілки банк був віднесений до категорії неплатоспроможних з їх вини.
Представник позивача ТОВ ««Фламабельбуд»» позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі з підстав викладених в позові.
Представник відповідачів надав суду відзив, в якому позовні вимоги, викладені у позові, не визнав, посилаючись на те, що вони є незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують права і законні інтереси відповідачів.
Зокрема представник відповідачів послався на те, що відповідачі не є власниками істотної участі у зв'язку з передачею ОСОБА_1 своїх корпоративних прав в управління іншій особі, яка не є членом його сім'ї. Крім того, на думку відповідачів, позивач не довів належними та допустимими доказами склад правопорушення, а саме позивач не надав докази, які б підтверджували протиправну поведінку відповідачів, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, а також вину відповідачів.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.02.2014 року прийнято рішення № 9 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Брокбізнесбанк». Вказане рішення було прийнято Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014 року № 107 «Про віднесення АТ «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних».
У подальшому постановою Правління Національного банку України від 10.06.2014 року № 339 було відкликано ліцензію АТ «Брокбізнесбанк» та прийнято рішення про його ліквідацію. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.06.2014 року № 45 розпочато ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк».
15 жовтня 2019 року Державним реєстратором Шпак І.І. Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації прийнято рішення прийнято рішення 10731110121000818 про реєстрацію припинення юридичної особи в результаті ліквідації.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 володіли 9,3962 % та 9,3961 % статутного капіталу АТ «Брокбізнесбанк» відповідно.
Позивач вказує на те, що внаслідок діяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як він вважає, власників істотної участі, АТ «Брокбізнесбанк» став неплатоспроможним, що, в свою чергу, завдало шкоди ТОВ «Фламабельбуд» на суму 41 505,35 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачі пов'язані між собою родинними зв'язками, а тому спільно володіють акціями АТ «Брокбізнесбанк», що разом складає 18,7923 % статутного капіталу і є істотною участю АТ «Брокбізнесбанк».
Також позивач посилається на інформацію з офіційного сайту Національного банку України, де вказано стосовно АТ «Брокбізнесбанк», що ОСОБА_1 прямо володів 9,3962% акцій АТ «Брокбізнесбанк» та опосередковано - 9,3961% акцій. А ОСОБА_2 прямо володів 9,3961% акцій АТ «Брокбізнесбанк» і опосередковано володів - 9,3962% акцій. На сайті Національного банку України вказано, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 спільно через пряму і опосередковану участь володіли 18,7923% акцій АТ «Брокбізнесбанк» та є власниками істотної участі в АТ «Брокбізнесбанк» в розумінні чинного законодавства України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в 2012 році був обраний народним депутатом України Верховної Ради України VII скликання по виборчому округу № 190.
Згідно статті 3 Закону України «Про статус народного депутата України» (в редакції від 06 грудня 2012 року), народний депутат не має права, в тому числі - 1) займатися будь-якою, крім депутатської, оплачуваною роботою, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності, а також медичної практики у вільний від виконання обов'язків народного депутата час; 2) входити до складу керівництва, правління чи ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» (в редакції від 16 жовтня 2012 року), Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати у відповідному одномандатному окрузі за умови отримання нею переліку документів, в тому числі - заяви особи про згоду із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні їй підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає).
Згідно статті 14 даного Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», народні депутати України є одними із суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення. З метою врегулювання конфлікту інтересів особи, визначені Законом, зобов'язані протягом десяти днів після призначення (обрання) на посаду передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом. При цьому даним особам забороняється передавати в управління належні їм підприємства та корпоративні права на користь членів своєї сім'ї.
В судовому засіданні встановлено, що після обрання народним депутатом України, 25 грудня 2012 року ОСОБА_1 було укладено договір доручення, відповідно до якого відповідач, як довіритель, доручив ОСОБА_3 , як повіреному, діяти від свого імені та передав в управління корпоративні права акціонера Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк». Діяльність повіреного була спрямована на представлення та захист інтересів відповідача, проте управління корпоративними правами здійснюється за власним неупередженим переконанням. Повірена особа отримала повний перелік управлінських, контролюючих та представницьких повноважень акціонера товариства.
Питання передачі ОСОБА_1 корпоративних прав АТ «Брокбізнесбанк» в управління іншій особі було окремо досліджено Комітетом з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України. Зокрема, у своєму листі від 21.11.2014 р. № 04-34/8-482 Комітет ВРУ, ознайомившись із договором доручення на управління корпоративних прав АТ «Брокбізнесбанк», зазначає про відсутність ознак сумісності депутатського мандату із входженням до складу керівництва, правління чи ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з моменту обрання народним депутатом України, ОСОБА_1 , передавши свої корпоративні права в управління ОСОБА_3 , що не є членом його сім'ї, втратив вплив та контроль над АТ «Брокбізнесбанк. В результаті такої передачі корпоративних прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинили бути власниками істотної участі АТ «Брокбізнесбанк».
Відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та іншої майнової шкоди.
Статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства. Учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку.
Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.
Пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.
Пов'язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов'язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов'язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.
Позивач вважає, що в даному випадку є підстави для висновку про те, що цивільно-правову відповідальність за завдану банку (і позивачу як кредитору) шкоду мають нести, в тому числі, пов'язані з банком особи, якими є відповідачі у справі.
Згідно ст. 52 Закону для цілей цього Закону пов'язаними з банком особами є: 1) контролери банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; 3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку; 4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; 5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку; 6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб; 7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини; 8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; 9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.
Згідно ст. 2 Закону істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи
Відповідно до наданих належних доказів, ОСОБА_1 , ставши народним депутатом України та передавши в управління акції АТ «Брокбізнесбанк» третій особі, не пов'язаній родинними чи будь-якими іншими зв'язками, не міг та не здійснював контроль іншого прямого акціонера АТ «Брокбізнесбанк» ОСОБА_2 , в тому числі не здійснював контроль іншої особи в ланцюгу володіння акціями АТ «Брокбізнесбанк» (корпоративними правами).
Відтак, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 з 2012 року - моменту обрання його народним депутатом України, а також ОСОБА_2 відповідно, не були власниками істотної участі в АТ «Брокбізнесбанк», а були по своїй суті - міноритарними акціонерами АТ «Брокбізнесбанк», тобто такими, що не мають вирішального впливу на діяльність акціонерного товариства. Суд перевірив та встановив, що ОСОБА_1 як довіритель, уклавши відповідний договір, доручив повіреному, діяти від свого імені та передав в управління корпоративні права акціонера АТ «Брокбізнесбанк». Повірена особа отримала повний перелік управлінських, контролюючих та представницьких повноважень акціонера товариства.
Таким чином, приймаючи до уваги те, що позивачем не доведено суттєві обставини, на які він посилається у своєму позові, як на підстави своїх позовних вимог, слід дійти до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фламабельбуд» задоволенню не підлягають.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 430 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фламабельбуд» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.С. Федоріщев