Справа № 201/5126/20
Провадження № 2/201/2335/2020
14 липня 2020 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Разумняк К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про зміну розміру частки у майні, що перебуває у спільній частковій власності, -
03 червня 2020 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі зазначили, що 2 липня 2011 року між Позивачами 1-3 з одного боку та Відповідачем з іншого боку було укладено договір позики (розписка) відповідно до тексту якого Відповідач отримав від Позивачей1-3 грошові кошти в сумі 10 000 (Десять тисяч) (відповідно до курсу НБУ 272500 (двісті сімдесят дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп) доларів США з терміном повернення до 01 лютого 2013 року. У випадку не повернення вищевказаної суми, в строк визначений розпискою, Відповідач зобов'язався передати кредиторам право власності на нерухоме майно, а саме: 3/4 права власності в будинку за адресою АДРЕСА_1 ; - 1/5 права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 ; 1/5права власності на 31/100 квартири за адресою АДРЕСА_2 ; - 1/5права власності на приміщення за адресою АДРЕСА_3 ; - 1/5 права власності на приміщення за адресою АДРЕСА_4 ; - 1/5 права власності на приміщення за адресою АДРЕСА_5 ; - 1/5 права власності на приміщення площею 45,3 кв.м за адресою АДРЕСА_13; 1/5 права власності на квартири 20,31 загальною площею 91,1 кв.м, нежитлове приміщення площею 59,9 кв.м за адресою АДРЕСА_7 ; 1/5 права власності на приміщення за адресою АДРЕСА_9 . Однак у зв'язку з тим, що відповідачем по справі ОСОБА_4 зобов'язання виконано не було, просили суд визнати право власності на перелічене майно.
11 червня 2020 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про зміну розміру частки у майні, що перебуває у спільній частковій власності.
В обґрунтування зустрічної позовної заяви позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 зазначив, що відповідно до правовстановлюючих документів йому належать: 1/5 права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 ; 1/5 права власності на 31/100 квартири за адресою АДРЕСА_2 ; 1/5права власності на приміщення за адресою АДРЕСА_3 ; 1/5 права власності на приміщення за адресою АДРЕСА_4 ; 1/5 права власності на приміщення за адресою АДРЕСА_5 ; 1/5 права власності на приміщення площею 45,3 кв.м за адресою АДРЕСА_13; 1/5 права власності на квартири 20,31 загальною площею 91,1 кв.м, нежитлове приміщення площею 59,9 кв.м за адресою АДРЕСА_7; 1/5 права власності на приміщення за адресою АДРЕСА_11 . На теперішній час виникла ситуація, коли один з співвласників вищевказаного майна, а саме ОСОБА_5 , на протязі понад десяти років у вказаних приміщеннях не з'являється, зв'язок з останнім втрачено та в супереч вимогам ЦК України своє майно не утримує: не проводить поточні ремонти для збереження придатного стану приміщень, комунальні послуги не сплачує та взагалі належним йому майном не користується, не приймає жодних заходів необхідних для утримання, збереження, схоронністю спільного майна, приміщень в цілому, які належать сторонам на праві спільної часткової власності. У зв'язку з чим просив суд визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частину в праві спільної часткової власності на наступні приміщення: квартира за адресою АДРЕСА_2; 31 /100 квартири за адресою АДРЕСА_2 ; приміщення за адресою АДРЕСА_3 ; приміщення за адресою АДРЕСА_4 ; приміщення за адресою АДРЕСА_5 ; приміщення площею 45,3 кв.м за адресою АДРЕСА_13 ; квартири 20,31 загальною площею 91,1 кв.м, нежитлове приміщення площею 59,9 кв.м за адресою АДРЕСА_7 ; приміщення за адресою АДРЕСА_9 .
Крім того, разом із зустрічною позовною заявою до суду було подано відзив на первісний позов, в якому відповідачем по первісному позову ОСОБА_4 було зазначено, що дійсно 2 липня 2011 року між Позивачами 1-3 з одного боку та Відповідачем з іншого боку було укладено договір позики (розписка) відповідно до тексту якого Відповідач отримав від Позивачей1-3 грошові кошти в сумі 10 000 (Десять тисяч) (відповідно до курсу НБУ 272500 (двісті сімдесят дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп) доларів США з терміном повернення до 01 лютого 2013 року, однак у 2013 році ОСОБА_4 було виконано умови вказані у вищевказаній розписці та повернуто позивачам кошти в розмірі 10 000 (Десять тисяч) (відповідно до курсу НБУ 272500 (двісті сімдесят дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп) доларів США та отримано від них оригінал розписки на підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань, враховуючи той факт, що зобов'язання було виконано в повному обсязі та у встановлені договором позики строки, в подальшому оригінал вказаної розписки ОСОБА_4 було знищено, як такої, що більше не має юридичної сили. Позовні вимогу з боку позивачів за первісним позовом обґрунтовує виниклими неприязними стосунками.
15 червня 2020 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла змінена та доповнена позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості та про зміну розміру частки у майні, що перебуває у спільній частковій власності.
Свою позицію Позивач за зустрічним позовом обґрунтовує ст.ст 115, 183, 358, 360, 365 ЦК України.
В своїй доповненій позовній заяві позивачі додатково зазначили, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Позивачам 1-3, належать частки в праві спільної часткової власності на нерухомість, а саме: квартира №1а, що складається з: 1,6-коридори, 2,3,5-житлові, 4-кухні, 7-вбиральні, житловою площею 36,8 кв.м, загальною площею 58,8 кв.м за адресою АДРЕСА_2; 31/100 квартири №1 , що складається з: 6-житлова, 7- кухня, у загальному користуванні 1,16-коридори, житловою площею 41,0 кв.м, загальною площею (100/100 квартири) 168,4 кв.м за адресою АДРЕСА_2; приміщення №15 , що складається з: 1-торг..зал, 2-підсобне, загальною площею 45,7 кв.м за адресою АДРЕСА_2 ; приміщення №14 , що складається з: 1-магазин, 2-підсобне, 3-санвузол загальною площею 56,2 кв.м за адресою АДРЕСА_17 ; приміщення №48 , що складається з: 1-торг.зал, 2-коридор, 3-вбиральня, 4-кабінет, 5,6-вітрини, загальною площею 55,3 кв.м за адресою АДРЕСА_19 ; квартири №20,31,нежитлове приміщення, що складається з: I поверх - 1-зал, 2-клітові сходи; II поверх - 3-клітові сходи, 4,6,7,8,14-кабінет, 5,12-коридор, 9,13-вбиральня, 10-кухня, 11-веранда загальною площею 147,9 кв.м за адресою АДРЕСА_7 ; приміщення магазину, що складається з: 1,4-кабінет, 2-коридор, 3-торгівельний зал, 5-санвузол загальною площею 54,8 кв.м за адресою АДРЕСА_9 ; вбудоване приміщення б/н, що складається з: 1-торгівельний зал, 2-коридор, 3-вбиральня, 4-службове, 5-кабінет, загальною площею площею 54,8 кв.м за адресою АДРЕСА_13 ; нежитлове приміщення (частина прим.3 на I поверху), що складається з: 3-1 торгівельна зала, 3-2 та 3-8 коридор, 3-3 побутове, 3-4 та 3-5 шафа, 3-6 та 3-9 кабінет, 3-7 вбиральня, загальною площею 58,5 кв.м за адресою АДРЕСА_35; квартира №27 , що складається з: 1,9 - коридор, 2 - вбиральня, 3 - ванна, 4- кухня, 5,6,8 - житлова, 7 - кладова, балкон, житловою площею 41,2 кв.м, загальною площею 57,3 кв.м, приведеною площею 58.32 кв.м за адресою АДРЕСА_21 . Стосовно позовних вимог до ОСОБА_5 , повідомляємо, що на теперішній час виникла ситуація, коли ОСОБА_5 , на протязі понад десяти років у вищевказаних приміщеннях не з'являється, зв'язок з останнім втрачено та в супереч вимогам ЦК України своє майно не утримує: не проводить поточні ремонти для збереження придатного стану приміщень, комунальні послуги не сплачує та взагалі належним йому майном не користується, не приймає жодних заходів необхідних для утримання, збереження, схоронністю спільного майна, приміщень в цілому, які належать сторонам на праві спільної часткової власності. У зв'язку з чим додатково просили суд, визнати право власності за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 по: 1/4 права власності на квартиру №1а, що складається з: 1,6-коридори, 2,3,5-житлові, 4-кухні, 7-вбиральні, житловою площею 36,8 кв.м, загальною площею 58,8 кв.м за адресою АДРЕСА_2 ; 1/4 права власності на 31/100 квартири №1 , що складається з: 6-житлова, 7 - кухня, у загальному користуванні 1,16 -коридори, житловою площею 41,0 кв.м, загальною площею (100/ 100 квартири ) 168,4 кв . м за адресою АДРЕСА_2 ; 1 /4 права власності на приміщення №15 , що складається з: 1-торг .. зал, 2-підсобне, загальною площею 45,7 кв.м за адресою АДРЕСА_2 ; 1/4 права власності на приміщення №14 , що складається з: 1-магазин, 2-підсобне, 3-санвузол загальною площею 56,2 кв.м за адресою АДРЕСА_2 ; 1/4 права власності на приміщення №48 , що складається з: 1-торг.зал, 2-коридор, 3-вбиральня, 4-кабінет, 5,6-вітрини, загальною площею 55,3 кв.м за адресою АДРЕСА_19 ; 1/4 права власності на квартири №20,31,нежитлове приміщення, що складається з: I поверх - 1-зал, 2-клітові сходи; II поверх - 3-клітові сходи, 4,6,7,8,14-кабінет, 5,12-коридор, 9,13-вбиральня, 10-кухня, 11-веранда загальною площею 147,9 кв.м за адресою АДРЕСА_7 ; 1/4 права власності на приміщення магазину, що складається з: 1,4-кабінет, 2-коридор, 3-торгівельний зал, 5-санвузол загальною площею 54,8 кв.м за адресою АДРЕСА_9 ; 1/4 права власності на вбудоване приміщення б/н, що складається з: 1-торгівельний зал, 2-коридор, 3-вбиральня, 4-службове, 5-кабінет, загальною площею площею 54,8 кв.м за адресою АДРЕСА_13 ; 1/3 права власності на нежитлове приміщення (частина прим.3 на I поверху), що складається з: 3-1 торгівельна зала, 3-2 та 3-8 коридор, 3-3 побутове, 3-4 та 3-5 шафа, 3-6 та 3-9 кабінет, 3-7 вбиральня, загальною площею 58,5 кв.м за адресою АДРЕСА_35 ; 1/3 права власності на квартиру №27 , що складається з: 1,9 - коридор, 2 - вбиральня, 3 - ванна, 4- кухня, 5,6,8 - житлова, 7 - кладова, балкон, житловою площею 41,2 кв.м, загальною площею 57,3 кв.м, приведеною площею 58.32 кв.м за адресою АДРЕСА_21 .
Свою позицію Позивачі за первісним позовом обґрунтовують положеннями ст.ст 11, 115, 183, 202, 358, 360, 365 ,509, 525, 526, 625, 1046, 1047, 1050 ЦК України.
Позивачі ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання, призначене на 14.07.2020 року не з'явилися. Позивачі подали заяви, у яких просили розглянути позов без їхньої участі, наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_4 та його представник у судове засідання призначене на 14.07.2020 року не з'явилися. Представник позивача через канцелярію суду подав заяву, у якій просив розглянути позов без її участі, просила суд розглядати первісний позов за наявними в справі матеріалами та наполягала на задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи судом повідомлявся. На адресу суду надійшла відповідь від Відділу обліку та моніторингу інформації ГУДМС України в Дніпропетровській області , що проведеною перевіркою, згідно діючих обліків відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління громадянства з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції ГУДМС України в Дніпропетровській області, встановлено, що громадянин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим на території Дніпропетровської області або знятим з реєстраційного обліку не значиться.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.).У рішенні Європейського Суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Верховний Суд України у постанові від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16, яка є обов'язковою для усіх суб'єктів правозастосування та судів, вказав на те, що розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що 2 липня 2011 року між Позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з одного боку та Відповідачем ОСОБА_4 з іншого боку було укладено договір позики (розписка) відповідно до тексту якого ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 10 000 (Десять тисяч) (відповідно до курсу НБУ 272500 (двісті сімдесят дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп) доларів США з терміном повернення до 01 лютого 2013 року. У випадку не повернення вищевказаної суми, в строк визначений розпискою, ОСОБА_4 зобов'язався передати кредиторам право власності на нерухоме майно, а саме: 3/4 права власності в будинку за адресою АДРЕСА_1 ; - 1 /5 права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 ; 1/5права власності на 31/100 квартири за адресою АДРЕСА_2 ; - 1/5права власності на приміщення за адресою АДРЕСА_3 ; - 1/5 права власності на приміщення за адресою АДРЕСА_4 ; - 1/5 права власності на приміщення за адресою АДРЕСА_5 ; - 1/5 права власності на приміщення площею 45,3 кв.м за адресою АДРЕСА_13 ; 1/5 права власності на квартири 20,31 загальною площею 91,1 кв.м, нежитлове приміщення площею 59,9 кв.м за адресою АДРЕСА_7 ; 1/5 права власності на приміщення за адресою АДРЕСА_9 . Копія вказаної розписки наявна в матерілах цивільної справи.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі є договори та інші правочини.
Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1, ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмові формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно п. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Також судом встановлено, що від ОСОБА_4 до суду надійшов відзив відповідно до якого між ним та позивачами по справі дійсно було укладено договір позики (розписка), однак у 2013 році ОСОБА_4 було виконано умови вказані у вищевказаній розписці та повернуто позивачам кошти в розмірі 10 000 (Десять тисяч) (відповідно до курсу НБУ 272500 (двісті сімдесят дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп) доларів США та отримано від них оригінал розписки на підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань, враховуючи той факт, що зобов'язання було виконано в повному обсязі та у встановлені договором позики строки, в подальшому оригінал вказаної розписки ОСОБА_4 було знищено. Позивачі не надали до суду доказів щоб спростовували доводи відповідача, та не надали для огляду оригінал вищевказаного договору позики. Вказане підтверджується матеріалами даної цивільної справи.
Згідно з ч. 1, ч. 4 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей, повернення розписки боржникові свідчить про повне виконання умов договору.
Судом встановлено, що на час звернення до суду ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,, ОСОБА_2 , та ОСОБА_5 належать частки в праві спільної часткової власності на нерухомість, а саме: квартира №1а, що складається з: 1,6-коридори, 2,3,5-житлові, 4-кухні, 7-вбиральні, житловою площею 36,8 кв.м, загальною площею 58,8 кв.м за адресою АДРЕСА_2; 31/100 квартири №1 , що складається з: 6-житлова, 7- кухня, у загальному користуванні 1,16-коридори, житловою площею 41,0 кв.м, загальною площею (100/100 квартири) 168,4 кв.м за адресою АДРЕСА_2; приміщення №15 , що складається з: 1-торг..зал, 2-підсобне, загальною площею 45,7 кв.м за адресою АДРЕСА_2 ; приміщення №14 , що складається з: 1-магазин, 2-підсобне, 3-санвузол загальною площею 56,2 кв.м за адресою АДРЕСА_2 ; приміщення №48 , що складається з: 1-торг.зал, 2-коридор, 3-вбиральня, 4-кабінет, 5,6-вітрини, загальною площею 55,3 кв.м за адресою АДРЕСА_19 ; квартири №20,31,нежитлове приміщення, що складається з: I поверх - 1-зал, 2-клітові сходи; II поверх - 3-клітові сходи, 4,6,7,8,14-кабінет, 5,12-коридор, 9,13-вбиральня, 10-кухня, 11-веранда загальною площею 147,9 кв.м за адресою АДРЕСА_7 ; приміщення магазину, що складається з: 1,4-кабінет, 2-коридор, 3-торгівельний зал, 5-санвузол загальною площею 54,8 кв.м за адресою АДРЕСА_9 ; вбудоване приміщення б/н, що складається з: 1-торгівельний зал, 2-коридор, 3-вбиральня, 4-службове, 5-кабінет, загальною площею площею 54,8 кв.м за адресою АДРЕСА_13 ; нежитлове приміщення (частина прим.3 на I поверху), що складається з: 3-1 торгівельна зала, 3-2 та 3-8 коридор, 3-3 побутове, 3-4 та 3-5 шафа, 3-6 та 3-9 кабінет, 3-7 вбиральня, загальною площею 58,5 кв.м за адресою АДРЕСА_35; квартира №27 , що складається з: 1,9 - коридор, 2 - вбиральня, 3 - ванна, 4- кухня, 5,6,8 - житлова, 7 - кладова, балкон, житловою площею 41,2 кв.м, загальною площею 57,3 кв.м, приведеною площею 58.32 кв.м за адресою АДРЕСА_21 . Вказане підтверджується доказами доданими до матеріалів позовної заяви.
Відповідно до ст. 123 ЦПК України Відповідач має право пред'явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом
Відповідно до статті 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Зі змісту даної норми слідує, що в разі понесення одним із співвласників витрат на управління, утримання та збереження спільного майна, участь пропорційно своїй частці зобов'язаний приймати інший співвласник.
Положення ст. 360 ЦК України не містять виключень щодо обов'язку співвласника брати участь в утриманні спільного майна у межах своєї частки у майні, зокрема щодо відсутності цих зобов'язань, у випадку не користуванням співвласником приміщеннями, які перебувають у спільній власності.
Таким чином, закон не пов'язує витрати на управління, утримання та збереження спільного майна та інші витрати, що виникли з використання об'єкта спільної власності, з фактичним володінням та користуванням співвласниками цим об'єктом.
Згідно з ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної компенсації.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст. 115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру).
Ч. 1 ст. 365 ЦК України вказано, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. У ч.2 ст.364 ЦК України передбачено, що виділ в натурі частини неподільної речі є юридично неможливим.
Вищевказані приміщення, відповідно до своїх експлуатаційних характеристик є неподільними, тобто спроба виділити частки в натурі призведе до втрати їх цільового призначення.
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК України).
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, привласнення цих функцій іншими органами і юридичними чи посадовими особами не допускається. Юрисдикція судів поширюється н всі правовідносини, що виникають у державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими для виконання на всій території України.
Нормам Конституції кореспондують положення статті 18 ЦПК України:
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
У відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Відповідно до ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми, як вбачається з приписів ст. 80 ЦПК України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України встановлено: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Частиною 4 статті 82 ЦПК України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як визначено частиною 1 статті 12 ЦК України, особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом (частина 2).
Згідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1). Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним заадам цивільного законодавства (частина 2).
Частиною 2 статті 16 ЦК України кожній особі надане право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1). Способами захисту цивільних прав і інтересів зокрема, може бути визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право.
Приписами ст. 204 ЦК України встановлено: - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 215 ЦК України унормовано підстави недійсності правочину, якими є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно до частини 1 статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Враховуючи ту обставину, що позивачами по справі за первісним позовом не було доведено невиконання відповідачем ОСОБА_4 своїх зобов'язань за договором позики, суд вважає за можливе визнати той факт, що ОСОБА_4 було виконано зобов'язання в повному обсязі.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись 3, 77, 79, 80, 110, 114, 118, 119, ЦПК України, ст.ст 11, 16, 115, 183, 202, 203, 204, 215, 317, 358, 360, 365 ,509, 525, 526, 625, 1046, 1047, 1050 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості та про зміну розміру частки у майні, що перебуває у спільній частковій власності - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3 (IПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (IПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 (IПН НОМЕР_3 ) по:
- 1/4 права власності на квартиру №1а, що складається з: 1,6-коридори, 2,3,5-житлові, 4-кухні, 7-вбиральні, житловою площею 36,8 кв.м, загальною площею 58,8 кв.м за адресою АДРЕСА_2 ;
- 1/4 права власності на 31/100 квартири №1 , що складається з: 6-житлова, 7 - кухня, у загальному користуванні 1,16 -коридори, житловою площею 41,0 кв.м, загальною площею ( 100/100 квартири ) 168,4 кв.м за адресою АДРЕСА_2 ;
- 1/4 права власності на приміщення №15 , що складається з: 1-торг .. зал, 2-підсобне, загальною площею 45,7 кв.м за адресою АДРЕСА_2 ;
- 1/4 права власності на приміщення №14 , що складається з: 1-магазин, 2-підсобне, 3-санвузол загальною площею 56,2 кв.м за адресою АДРЕСА_2 ;
- 1/4 права власності на приміщення №48 , що складається з: 1-торг.зал, 2-коридор, 3-вбиральня, 4-кабінет, 5,6-вітрини, загальною площею 55,3 кв.м за адресою АДРЕСА_19 ;
- 1/4 права власності на квартири №20,31,нежитлове приміщення, що складається з: I поверх - 1-зал, 2-клітові сходи; II поверх - 3-клітові сходи, 4,6,7,8,14-кабінет, 5,12-коридор, 9,13-вбиральня, 10-кухня, 11-веранда загальною площею 147,9 кв.м за адресою АДРЕСА_7 ;
- 1/4 права власності на приміщення магазину, що складається з: 1,4-кабінет, 2-коридор, 3-торгівельний зал, 5-санвузол загальною площею 54,8 кв.м за адресою АДРЕСА_9
- 1/4 права власності на вбудоване приміщення б/н, що складається з: 1-торгівельний зал, 2-коридор, 3-вбиральня, 4-службове, 5-кабінет, загальною площею площею 54,8 кв.м за адресою АДРЕСА_13
- 1 /3 права власності на нежитлове приміщення (частина прим.3 на I поверху), що складається з: 3-1 торгівельна зала, 3-2 та 3-8 коридор, 3-3 побутове, 3-4 та 3-5 шафа, 3-6 та 3-9 кабінет, 3-7 вбиральня, загальною площею 58,5 кв.м за адресою АДРЕСА_35 ;
- 1/3 права власності на квартиру №27 , що складається з: 1,9 - коридор, 2 - вбиральня, 3 - ванна, 4- кухня, 5,6,8 - житлова, 7 - кладова, балкон, житловою площею 41,2 кв.м, загальною площею 57,3 кв.м, приведеною площею 58.32 кв.м за адресою АДРЕСА_21 .
В решті позовних вимог - відмовити.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про зміну розміру частки у майні, що перебуває у спільній частковій власності - задовольнити у повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_4 (IПН НОМЕР_4 ) :
- 1/4 права власності на квартиру №1а, що складається з: 1,6-коридори, 2,3,5-житлові, 4-кухні, 7-вбиральні, житловою площею 36,8 кв.м, загальною площею 58,8 кв.м за адресою АДРЕСА_2 ;
- 1/4 права власності на 31/100 квартири №1 , що складається з: 6-житлова, 7 - кухня, у загальному користуванні 1,16 -коридори, житловою площею 41,0 кв.м, загальною площею ( 100/100 квартири ) 168,4 кв.м за адресою АДРЕСА_2 ;
- 1/4 права власності на приміщення №15 , що складається з: 1-торг ..зал , 2-підсобне, загальною площею 45,7 кв.м за адресою АДРЕСА_2 ;
- 1/4 права власності на приміщення №14 , що складається з: 1-магазин, 2-підсобне, 3-санвузол загальною площею 56,2 кв.м за адресою АДРЕСА_2 ;
- 1/4 права власності на приміщення №48 , що складається з: 1-торг.зал, 2-коридор, 3-вбиральня, 4-кабінет, 5,6-вітрини, загальною площею 55,3 кв.м за адресою АДРЕСА_19 ;
- 1/4 права власності на квартири №20,31,нежитлове приміщення, що складається з: I поверх - 1-зал, 2-клітові сходи; II поверх - 3-клітові сходи, 4,6,7,8,14-кабінет, 5,12-коридор, 9,13-вбиральня, 10-кухня, 11-веранда загальною площею 147,9 кв.м за адресою АДРЕСА_7 ;
- 1/4 права власності на приміщення магазину, що складається з: 1,4-кабінет, 2-коридор, 3-торгівельний зал, 5-санвузол загальною площею 54,8 кв.м за адресою АДРЕСА_9
- 1/4 права власності на вбудоване приміщення б/н, що складається з: 1-торгівельний зал, 2-коридор, 3-вбиральня, 4-службове, 5-кабінет, загальною площею площею 54,8 кв.м за адресою АДРЕСА_13 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.С. Федоріщев