печерський районний суд міста києва
Справа № 757/2025/20-к
27 квітня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням ОСОБА_3 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.05.2019 у кримінальному провадженні № № 42018000000000123 від 22.01.2018,
16.01.2020 в провадження Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_3 , згідно вимог якого з урахуванням заяви про уточнення вимог, останній просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.05.2019 у справі № 757/15854/19-к на грошові кошти в сумі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) євро, грошові кошти в сумі 720 (сімсот двадцять) євро, які вилучено 21.03.2019 під час обшуку квартири АДРЕСА_1 .
Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, заявник вказує, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна та на даний час відпала необхідність у продовженні дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримав та просив задовольнити.
Прокурор/слідчий в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином. Прокурор ОСОБА_4 подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність, проти задоволення клопотання у випадку документального підтвердження належності грошових коштів заявнику, щодо скасування арешту не заперечував.
Частиною 2 статті 174 КПК України, клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність не з'явившихся осіб, на підставі наданих доказів.
Вивчивши клопотання, дослідивши матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що Управлінням з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000123 від 22.01.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 364 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2019 року накладено арешт на грошові кошти в сумі 1 999 500 (один мільйон дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот) американських доларів, грошові кошти в сумі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) євро, грошові кошти в сумі 35 500 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот) американських доларів, грошові кошти в сумі 720 (сімсот двадцять) євро, два злитки золота 999 проби вагою 100 гр., кожний, золотий злиток 999 проби вагою 10 гр., а також годинник HUBLOT, серійний номер 614328 та годинник AUDEMARS PIGUE AUTOMATIC серійний номер 6485 J34927., що належать підозрюваній ОСОБА_5 , які були вилучені 21.03.2019 при приведенні обшуку житла, за адресою АДРЕСА_2 , із забороною користування та розпорядження зазначеним майном.
У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 15.05.2019, при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що арешт є необхідним з метою збереження речових доказів та забезпечення можливої конфіскації майна.
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Під час судового розгляду клопотання про скасування арешту майна, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , однак шлюб між ними було розірвано за рішенням суду та на даний час останній перебуває у фактичних шлюбних відносинах з громадянкою ОСОБА_6 .
Проте підстав не довіряти та сумніватися в добропорядності колишньої дружини у заявника не було та не могло бути, адже не зважаючи на те, що між ними не склалося спільне життя, від шлюбу мають сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і відносини між ними залишилися дружні та доброзичливі.
Отримавши прибуток від продажу квартири, що належала ОСОБА_6 , тимчасово не маючи власного житла, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 вирішили одержані від реалізації майна грошові кошти віддати на зберігання ОСОБА_5 , оскільки квартира в якій та проживає, обладнана сейфом.
Окрім іншого, під час дослідження протоколу обшуку квартири АДРЕСА_1 від 21.03.2019, слідчим суддею встановлено, що до нього внесені зауваження ОСОБА_3 , який був присутній під час обшуку і заявляв про те, що грошові кошти в сумі 250 000 євро є його особистою власністю, а інші цінні речі також куплені за його кошт, не мають відношення до кримінального провадження, а їх вилучення виходить за межі обсягу, необхідного для досягнення мети обшуку в кримінальному провадженні № 42018000000000123 від 22.01.2018.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника ОСОБА_3 права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.
Так, незважаючи на те, що досудове розслідування здійснюється на протязі тривалого проміжку часу, стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об'єктивні підстави для накладення арешту на майно, яке перебуває у власності заявника, враховуючи, що підозра заявнику не пред'явлена.
Сторона обвинувачення не надала суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів, що вказують про прямий, або опосередкований зв'язок власника майна з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а також відсутні підстави відповідальності заявника за незаконні дії третіх осіб.
Версія органу досудового розслідування, що майно на яке накладено арешт відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № № № 42018000000000123 від 22.01.2018, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, а спростована наданими доказами в обґрунтування скасування арешту майна, враховуючи при цьому процесуальну позицію сторони обвинувачення.
Враховуючи, вказане підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна заявника взагалі спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв'язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174, 379 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Скасувати арешт, що накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.05.2019 у справі № 757/15854/19-к на грошові кошти в сумі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) євро, грошові кошти в сумі 720 (сімсот двадцять) євро, які вилучено 21.03.2019 під час обшуку квартири АДРЕСА_1 .
Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.
Слідчий суддя ОСОБА_1