243/1108/20
1-кп/243/460/2020
14 липня 2020 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників - ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
потерпілого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 11 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янська Донецької області, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 190 КК України, -
В провадження Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
До обвинуваченого ОСОБА_6 застосований захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою до 19.07.2020 року.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, оскільки наявні ризики переховування обвинуваченого від суду, оскільки він вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, що може спонукати ОСОБА_6 на вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду. При чому, наслідки і ризик втечі для обвинуваченого може бути меншим злом, ніж кримінальне переслідування і процедура виконання покарання. Обвинувачений ОСОБА_6 неодноразово судимий, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення корисливих злочинів, вчинив кримінальні правопорушення, перебуваючи на випробувальному терміні, що свідчить про стійку антисоціальну та протиправну спрямованість поведінки обвинуваченого, який на шлях виправлення не став, а знову продовжує вчиняти кримінальні правопорушення, знаходячись також під домашнім арештом, порушуючи при цьому порядок його відбування, оскільки у нічний час повинен знаходитися за місцем мешкання. Обвинувачений може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки він не має стійких соціальних зв'язків, не працевлаштований, у нього відсутній постійний дохід, що буде його спонукати до вчинення нових корисливих правопорушень. Крім того, ОСОБА_6 може незаконно впливати на потерпілих та свідків по даному кримінальному провадженню, спонукаючи до зміни наданих небажаних для нього свідчень, таким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Захисник ОСОБА_5 просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт.
Потерпілий ОСОБА_8 підтримав думку прокурора.
Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно вимог пункту (с) ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року), ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчиненню особою правопорушення або втечу після його вчинення.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд, зобов'язаний, розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до п. п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі Смирнов проти Росії, наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, перелік яких надано у зазначеній статті.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішені питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчинені якого він підозрюється (до семи років позбавлення волі); вік та стан здоров'я (пенсійного віку він не досяг, офіційно не працює), відсутність міцних соціальних зв'язків.
Обвинувачений ОСОБА_6 неодноразово судимий, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення корисливих злочинів, вчинив кримінальні правопорушення, перебуваючи на випробувальному терміні, що свідчить про стійку антисоціальну та протиправну спрямованість поведінки обвинуваченого, який на шлях виправлення не став, а знову продовжує вчиняти кримінальні правопорушення, знаходячись також під домашнім арештом, порушуючи при цьому порядок його відбування, оскільки у нічний час повинен знаходитися за місцем мешкання.
Обвинувачений ОСОБА_6 вчинив декілька корисливих злочинів, що на думку суду свідчить про систематичність його протиправних дій, та наявності ризику того, що, перебуваючи на волі ОСОБА_6 зможе вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також, є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 буде переховуватися від суду, оскільки вчинив тяжке кримінальне правопорушення, покарання за вчинення якого передбачено законом у розмірі від трьох до семи років позбавлення волі, тому наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку може бути визнаним, як менш небезпечними, ніж покарання та процедура його відбування.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, тобто не має стійких соціальних зв'язків.
У кримінальному провадженні не допитані потерпілий та свідки, у зв'язку з чим суд доходить до висновку про наявність ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків або перешкоджанню кримінального провадження іншим чином.
У зв'язку з наведеним, є всі підстави вважати що вищезазначені обставини обґрунтовано викладені прокурором про те, що обвинувачений ОСОБА_6 , знаходячись на волі, може ухилитися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, тому міра запобіжного заходу ОСОБА_6 обрана відповідно до діючого законодавства, виходячи з тяжкості злочину та особи обвинуваченого та зміні не підлягає.
При цьому суд враховує, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, але жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на строк 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 331, 395 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» строком на 60 днів, тобто до 12 вересня 2020 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її отримання.
Ухвала може бути оскаржена сторонами до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області ОСОБА_1