"27" січня 2010 р.Справа № 28/175-09-4529
За позовом Відкрите акціонерне товариство "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів";
до відповідача Закрите акціонерне товариство "ТАРУТИНСЬКИЙ СИРЗАВОД"
про стягнення 41076,46грн.
Суддя
Представники:
від позивача: Козак В.В. -довіреність.
від відповідача: Олефір О.О. -довіреність.
Суть спору: позивач -Відкрите акціонерне товариство „Балтський молочно - консервний комбінат дитячих продуктів”, звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Тарутинський сирзавод”, в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 40 757,10 гривень та 319,36 гривень пені.
Відповідач 14.10.2009 року надав заперечення на позов, згідно якого вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволені позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позов.
Ухвалою суду від 14 жовтня 2009 року, строк розгляду справи продовжено до 8 січня 2010 року за клопотанням сторін також ухвалою суду від 21 грудня 2009 року строк розгляду справи продовжено до 08.03.2010 року за клопотанням сторін.
27 січня 2010 року позивач надав уточнення до позовної заяви та просить суд стягнути з відповідача 40 757,10 гривень заборгованості з доставки молока та пеню в сумі 319,36 гривень.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримує та просить суд стягнути з відповідача заборгованість з доставки в сумі 40 757,10 гривень та пеню в сумі 319,36 гривень.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволені позову відмовити повністю.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши надані докази, суд встановив:
17 жовтня 2008 року між продавцем -ВАТ „Балтський молочно -консервний комбінат дитячих продуктів” та покупцем -ЗАТ „Тарутинський сирзавод” був укладений договір купівлі-продажу № 17/110/08, відповідно до умов якого продавець (надалі позивач) зобов'язався виготовити та передати у власність покупця (надалі відповідач) молоко знежирене охолоджене (надалі товар), в кількості залежно від наявності товару на складі, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.
Так згідно накладних №7360 від 29.10.2008 року та №8030 від 30.11.2008 року було здійснено поставку товару та згідно довіреності серії ЯПЛ № 115148 від 18.10.2008 року було отримано вказаний товар та своєчасно здійснено оплату.
Крім того сторони підписали акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №7407 від 31.10.2008 року на суму 19 796,40 гривень та акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №8163 від 30.11.2008 року на суму 20 960,70 гривень.
На адресу відповідача позивач 21.07.2009 року за 3869 направив листа з вимогою у семиденний строк з моменту отримання вказаної вимоги здійснити оплату боргу в сумі 40 757,10 гривень, яку відповідач отримав 24.07.2009 року.
Відповідачем вищевказана вимоги залишена без розгляду., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з доставки молока на суму 40 757,10и гривень.
В свою чергу відповідач не визнає вимоги позивача вказуючи на те, що умовами договору, а саме п.2.1 передбачено, що доставка товару здійснюється партіями автотранспортом Продавця -позивача по справі. Окремий договір з доставки товару між сторонами не укладався. Щодо актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) повідомив, що вказані акт були підписані лише для бухгалтерської звітності позивача, оскільки зі змісту акту вбачається, що акт є невід'ємною частиною договору та сторони не мають жодних претензій. Враховуючи ті обставини, що умовами договору не передбачена оплата з доставки товару, додаткової угоди щодо здійснення поставки товару та оплати послуг укладено не було, незрозумілим є також вартість наданих послуг, оскільки відсутній обґрунтований розрахунок вартості доставки товару
Встановивши обставини справи, здійснивши перевірку їх наявними в матеріалах справи доказами, та оцінивши правовідносини, що склалися між сторонами, на предмет їхньої відповідності чинному законодавству, суд дійшов до переконливого висновку про відмову у задоволені позову з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.2 ст. 909 Цивільного кодексу України передбачена умова укладення договору перевезення вантажу у письмовій формі.
Ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться..
Поряд з цим, ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ч.ч.1, 2 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором, а сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що доставка товару здійснюється партіями автотранспортом продавця -ВАТ „Балтський молочно - консервний комбінат дитячих продуктів” , інших умов щодо здійснення оплати послуг з перевезення та доставки молока умовами договору не передбачено.
Крім того сторони підписали протокол погодження вільної закупівельної ціни на молоко знежирене та вводиться в дію з 17.10.2008 року, жодних посилань на вартість доставки товару та виконання таких послуг за кошти не зазначено.
В порушення вимог ст..32 та ст..33 ГПК України, позивачем не надано доказів на які останній посилається як на підставу своїх вимог, а саме додаткова угода щодо здійснення доставки товару, обґрунтований розрахунок суми вартості витрат з доставки товару відповідачу.
Суд не може прийняти як належний доказ акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) підписаний сторонами, оскільки відповідачем вказані роботи не замовлялися, вартість робіт не обумовлювалася сторонами.
Аналізуючи викладені обставини суд доходить висновку, що викладені позивачем обставини у позовній заяві не знайшли свого підтвердження та у задоволені позову відмовляє.
Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 82-85 ГПК України, суд, -
У задоволені позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Суддя