Ухвала від 01.07.2020 по справі 910/11361/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

01.07.2020Справа № 910/11361/17

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"

на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни

За позовом Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство " Комерційний банк " Фінансова ініціатива "

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників справи:

Від стягувача (скаржника): Чугунов М.В.;

Від боржника: Перетятько С.М.;

Від ДВС: Щекун О.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.09.2018 р. у справі № 910/11361/17 позовні вимоги Національного банку України задоволено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 р. вказане рішення залишене без змін.

Постановою Верховного суду від 18.04.2019 р. у справі № 910/11361/17 касаційну скаргу Національного банку України залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 в частині визначення початкової ціни реалізації предмета іпотеки у справі № 910/11361/17 залишено без змін.

24.05.2019 на виконання постанови Верховного суду від 18.04.2019 р. виданий наказ про стягнення з Національного банку України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" 12 400,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

05.06.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" надійшла скарга на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 розгляд скарги призначено на 17.06.2020.

17.06.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від державного виконавця надійшли письмові пояснення разом з матеріалами виконавчого провадження № 61783646.

Представник стягувача у судовому засіданні 17.06.2020 заявив усне клопотання про відкладення розгляду скарги.

Представник боржника не заперечував щодо відкладення розгляду скарги.

Представник державного виконавця не заперечував щодо відкладення розгляду скарги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2020, яку занесено до протоколу судового засідання відкладено розгляд скарги на 24.06.2020.

23.06.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника боржника надійшли заперечення на скаргу.

Представник боржника у судовому засіданні 24.06.2020 подав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Представник стягувача у судовому засіданні 24.06.2020 заявив усне клопотання про відкладення розгляду скарги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2020, яку занесено до протоколу судового засідання відкладено розгляд скарги на 01.07.2020.

01.07.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника стягувача (скаржника) надійшли письмові заперечення на пояснення боржника та письмові заперечення на пояснення державної виконавчої служби.

01.07.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника стягувача (скаржника) надійшло клопотання про залучення на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України до участі у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державну Казначейську службу.

Представник стягувача (скаржника) у судовому засіданні 01.07.2020 підтримав подане клопотання про залучення третьої особи та підтримав подану скаргу.

Представник боржника у судовому засіданні 01.07.2020 заперечив щодо задоволення клопотання про залучення третьої особи та заперечив щодо поданої скарги.

Представник державної виконавчої служби заперечив щодо задоволення клопотання про залучення третьої особи задоволення та заперечив щодо поданої скарги.

У судовому засіданні 01.07.2020 судом розглянуто клопотання про залучення на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України до участі у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державної Казначейської служби та вирішено відмовити в його задоволенні, оскільки відповідно до ст.50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Натомість, рішення у даній справі було прийняте у 2018 році і набрало законної сили.

Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» скаргу на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни, суд вирішив відмовити в її задоволенні, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Положеннями статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що однією з засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Положеннями статті 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» звернулось до суду з скаргою, в якій просить суд:

- визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни щодо відмови у відкритті виконавчого провадження у формі повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 14.04.2020 щодо заяви ТОВ «Станіславська торгова компанія» щодо примусового виконання за наказом Господарського суду міста Києва у справі № 910/11361/17, який виданий 24.05.2019;

- зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинську Оксану Миколаївну відкрити виконавче провадження за заявою ТОВ «Станіславська торгова компанія» щодо примусового виконання судового рішення за наказом Господарського суду міста Києва у справі № 910/11361/17, який виданий 24.05.2019

Обґрунтовуючи подану скаргу, скаржник зазначає, що державний виконавець не мав права виносити повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 14.04.2020 з тих мотивів, що з Національного банку України примусове виконання рішення про стягнення грошових коштів здійснюється Державною казначейською службою України.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду м. Києва від 10.09.2018 р. у справі № 910/11361/17 позовні вимоги Національного банку України задоволено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 р. вказане рішення залишене без змін.

Постановою Верховного суду від 18.04.2019 р. рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2018 р. та постанова Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 р. змінені частково.

24.05.2019 р. на виконання постанови Верховного суду від 18.04.2019 р. виданий наказ про стягнення з Національного банку України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" 12 400,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

В подальшому, 14.04.2020 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, в якому зазначено:

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ зиконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. На виконання вказаної норми постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (зі змінами), затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок № 845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Так, Порядком № 845 визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). У разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Згідно пункту 9 частини четвертої етапі 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частиною 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Названим Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

При цьому Законом України "Про виконавче провадження", крім органів державної виконавчої служби, визначено й інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів.

Частиною другою статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до вимог статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду (частини перша і друга статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень").

Порядок стягнення коштів з державних органів, державного або місцевих бюджетів або боржників регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Згідно зі статтею 99 Конституції України забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України.

У пункті 3.1 рішення Конституційного Суду України від 26.02.2009 № 6-рп/2009 зазначено, що Конституція України визначила правовий статус Національного банку України як центрального банку держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України (стаття 99 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про Національний банк України" НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Враховуючи викладене, дослідивши наявний у матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з яким НБУ за своєю організаційно-правовою формою є органом державної влади, суд дійшов висновку, що на виконавчі документи, за якими боржником виступає НБУ, поширюється дія Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" і Порядок № 845.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 53 Закону України "Про Національний банк України" передбачені гарантії невтручання. Так, за змістом зазначеної норми не допускається втручання органів державної влади та інших державних органів чи їх посадових та службових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень Національного банку, Ради Національного банку, Правління Національного банку чи службовців Національного банку інакше, як в межах, визначених Конституцією України та цим Законом.

Отже, оскільки наказ Господарського суду міста Києва від 24.05.2019 у справі № 910/11361/17 не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, державний виконавець діючи в межах Закону України "При виконавче провадження" повернув виконавчий документ без прийняття до виконання, з огляду на те, що виконання судового рішення про стягнення грошових коштів у даному випадку належить до компетенції Державної казначейської служби, що й було зазначено в повідомленні про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 14.04.2020.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 зі справи "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграфу 1 статті 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).

Проблема невиконання остаточних рішень проти держави розглядалась у пілотному рішенні Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 у справі " Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04), а також у низці інших справ проти України, які також розглядались на основі усталеної практики Суду з цього питання.

У пункті 53 цього рішення Європейський суд з прав людини зауважив, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі Войтенка , у справі "Ромашов проти України", у справі "Дубенко проти України" та у справі "Козачек проти України"). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі "Шмалько проти України"). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" і у справі "Крищук проти України").

Аналогічна правова позиція щодо виконання рішень про стягнення коштів з Національного банку України міститься в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 910/12226/16.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи суд вважає, що доводи, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія " у скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 234, 342-344 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Повний текст ухвали складено та підписано 08.07.2020.

Суддя М.Є. Літвінова