06.07.2020 року м.Дніпро Справа № 904/5831/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецова В.О.,
суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.,
секретар судового засідання Крицька Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2020 (повне рішення складено 10.03.2020, суддя Колісник І.І.) у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕК-Україна", м.Київ
до приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод", м.Дніпро
про стягнення 5 568 059,64 грн.
І. Короткий зміст і підстави позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕК-Україна" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" заборгованості у сумі 5 568 059,64 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 436/2018 від 28.02.2018 в частині оплати поставленого товару.
ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2020 у даній справі позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕК-Україна" основний борг у сумі 5 568 058,98 грн, судовий збір у сумі 83 520,88 грн. У решті позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду вмотивовано посиланням на наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи
3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Приватне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний завод", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає, що у ТОВ «ТД ТЕК-Україна» відсутнє право вимоги за договором поставки №436/2018 від 28.02.2018, оскільки надані позивачем документи на підтвердження своїх вимог не відповідають вимогам законодавства України та положенням договору.
Заявник апеляційної скарги стверджує, що специфікації від 08.02.2019 (додаток №13), від 15.02.2019 (додаток №14), від 28.02.2019 (додаток №15, 16, 17), від 14.05.2019 (додаток №18), від 24.05.20І9 (додаток №19) до договору №436/2018 від 28.02.2018 є документом, що змінює умови договору, а тому, з урахуванням ст.654 Цивільного кодексу України, при укладенні даної специфікації сторони мають дотримуватися вимог щодо форми встановленої для договору поставки та загальних вимог до договорів передбачених законодавством України щодо обов'язкового зазначення в такому документі найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, дати та місця складання документу.
Із специфікацій від 08.02.2019 (додаток №13), від 15.02.2019 (додаток №14), від 28.02.2019 (додаток №15, 16, 17), від 14.05.2019 (додаток №18), від 24.05.20І9 (додаток №19) до договору №436/2018 від 28.02.2018 вбачається, що у них відсутня преамбульна частина, в якій мало бути зазначено, сторони між якими укладене даний додаток до договору, посада і П.І.Б. осіб, що діють від імені сторін та зазначення їх повноважень, а також в даній специфікації не зазначено місце її укладення.
Видаткові накладні № РН-0000182 від 02.05.2019, № РН-0000138 від 12.04.2019, № РН- 0000236 від 03.06.2019, № РН-0000137 від 12.04.2019, № РН-0000149 від 18.04.2019, № РН-0000178 від 25.04.2019, № РН-0000191 від 07.05.2019, № РН-0000183 від 02.05.2019, № РН-0000402 від 23.08.2019, № РН-0000457 від 23.09.2019, № РН-0000397 від 20.08.2019, отримані на підставі довіреності № 110409 від 11.04.2019, № 020509 від 02.05.2019, № 290502 від 29.05.2019, № 230801 від 23.08.2019, № 190805 від 19.08.2019, № 200904 від 20.09.2019 не містять печатки ПрАТ "ДМЗ", а отже, на думку скаржника, наведені первинні документи оформлені неналежним чином.
Відповідач вважає, що видаткові накладні підписані особою без повноважень, тобто неналежною особою, з чого випливає недійсність вищевказаних видаткових накладних на підставі частини першої ст.215 Цивільного кодексу України.
Товарно-транспортні накладні №278 від 12.04.2019, №278 від 12.04.2019, №282 від 18.04.2019, №290 від 25.04.2019, №291 від 02.05.2019, №297 від 07.05.2019, №318 від 03.06.2019 підписані особою без повноважень, а також не містять печатки ПрАТ «ДМЗ», а отже дані документи оформлені з порушенням вимог договору №436/2018 від 28.02.2018.
Скаржник звертає увагу, що видаткові та товарно-транспортні накладні підписані комірниками на підставі довіреностей, які не відповідають положенням глави 17 Цивільного кодексу України. Згідно статуту право підпису документів від імені товариства має його генеральний директор. Довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей була видана неуповноваженою особою, оскільки містить підпис невідомої особи. Крім того, на довіреності відсутня печатка ПрАТ "ДМЗ".
За переконанням відповідача право вимоги у ТОВ «ТД ТЕК-Україна», за договором №436/2018 від 28.02.2018, виникає з наступного дня за останнім встановленим днем для здійснення оплати за договором, тобто з урахуванням пункту 4.3 договору, з наступного дня за днем усунення недоліків наданих первинних документів.
3.2 Доводи інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Позивач зазначає, що до подання позовної заяви надсилав відповідачу претензію з приводу заборгованості, однак відповідач проігнорував її та не надав жодної відповіді.
Усі специфікації містять підпис уповноваженої особи та печатку відповідача, жодних зауважень щодо форми, до моменту подання скарги, відповідач не висловлював, натомість частково сплачував за поставлену продукцію за ними.
Видаткові накладні та товарно-транспортні накладні не містять відбитку круглої печатки відповідача, а містять прямокутні штампи. Проте позивачем надано до кожної видаткової накладної довіреності на уповноважені особи відповідача, які містять відбитки круглих печаток позивача.
ІV. Апеляційне провадження
4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2020 розгляд справи призначено на 15.06.2020.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2020 розгляд справи відкладено до 06.07.2020.
02.07.2020 до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" про зупинення провадження у справі до ухвалення господарським судом Дніпропетровської області рішення у справі №904/3325/20 про затвердження плану санації приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" до відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як на підставу для зупинення провадження у справі відповідач посилається на те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕК-Україна" щодо стягнення заборгованості за договором поставки включені до плану санації приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" до відкриття провадження у справі про банкрутство. Таким чином, відповідач після затвердження господарським судом Дніпропетровської області плану санації приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" до відкриття провадження у справі про банкрутство повністю оплатить суму основного боргу за договором поставки протягом строку, встановленого таким планом санації, за таких обставин, у справі №904/5831/19 буде відсутній предмет спору.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 4, 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
Під неможливістю розгляду зазначеної справи слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з'ясовувати, як саме пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме зумовлена неможливість розгляду справи.
Таким чином провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.
Згідно ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Отже господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку зупинення провадження у справі має наслідком затягування судового процесу і суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Колегія суддів вважає, що зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду а тому, правові підстави для зупинення провадження у справі відсутні.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що безпідставне зупинення провадження у даній справи, призведе до необґрунтованого затягування її розгляду, що є неприпустимим.
06.07.2020 у судове засідання з'явився представники сторін, які надали відповідні пояснення.
06.07.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
28.02.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕК-Україна" (далі - позивач, постачальник) та приватним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний завод" (далі - відповідач, покупець) укладено договір № 436/2018 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати покупцю продукцію (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах.
Номенклатура, перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару на інші умови узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках), які після їх підписання є невід'ємною частиною цього договору. При зазначенні переліку, асортименту в специфікаціях (додатках) обов'язково зазначається код УКТ ЗЕД товару з дотриманням наступних вимог: при придбанні товарів, вироблених в Україні (крім підакцизних), указується не менш як 4 перших символів коду УКТ ЗЕД; при придбанні товарів, імпортованих в Україну та підакцизних, указується 10 символів коду УКТ ЗЕД (пункт 1.2 договору).
У пункті 2.1 договору сторони узгодили, що поставка товару здійснюється партіями. Партія товару - товар, оформлений одним товарно-транспортним документом.
Базисні умови, строки поставки товару, а також відвантажувальні реквізити, узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках) до цього договору (пункт 2.2 договору).
Відповідно до пункту 2.3 договору на кожну партію товару постачальник повинен надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру - 1 примірник (оригінал); сертифікат якості виробника/паспорт на товар - 1 примірник (оригінал або копія, завірена печаткою постачальника); видаткову накладну - 1 примірник (оригінал) та необхідну кількість копій в залежності від виду транспорту; податкову накладну - складену в електронній формі з дотриманням вимог щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, з електронним підписом уповноваженої особи та з реєстрацією в Єдиному реєстрі податкових накладних, в порядку передбаченому пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України; інші документи, перераховані в специфікації (додатку).
Датою поставки товару вважається дата, проставлена на видатковій накладній при отриманні товару; при поставці залізничним транспортом - відмітка станції призначення в залізничній накладній, якщо інше не обумовлено специфікацією (додатком).
Право власності на товар, а також усі пов'язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця відповідно до умов переходу права власності на товар, визначений у специфікаціях (пункт 2.4 договору).
Згідно з пунктом 2.6 договору покупець для отримання товару пред'являє довіреність за формою Додатку № 1 до цього договору.
Загальна вартість договору визначається вартістю всіх специфікацій (додатків), підписаних за цим договором, які є невід'ємною його частиною (пункт 3.2. договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору оплата вартості партії товару здійснюється в гривнях на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі, на умовах оплати, узгоджених сторонами у відповідній специфікації (додатках) до цього договору. У цьому випадку умови оплати поширюються тільки на партії товару, передбачені такими специфікаціями (додатками).
Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Моментом підписання договору є дата, зазначена у верхньому правому куті на першій сторінці цього договору (пункт 13.5 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 20.11.2018).
Специфікаціями до договору (додатки №13 від 08.02.2019, №14 від 15.02.2019, №№15, 16 від 28.02.2019, №18 від 14.05.2019, №19 від 24.05.2019) сторони погодили поставку відповідачу товару (обладнання) на загальну суму 16 144 620,00 грн з ПДВ.
У пункті 4 специфікацій (додатки №№ 13, 16, 18, 19) сторони визначили, що оплата товару, що поставляється за цим договором, здійснюється покупцем протягом п'яти банківських днів з моменту поставки товару. За специфікаціями (додатки №№ 14, 15) оплата товару здійснюється наступним чином: 15% - передоплата, 55% - по факту готовності товару до відвантаження, 30% - протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 16116589,48 грн, що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000182 від 02.05.2019 на суму 484 490,40 грн у межах специфікації (додаток № 13) зі строком оплати не пізніше 10.05.2019; № РН-0000138 від 12.04.2019 на суму 71 208,00 грн у межах специфікації (додаток № 14) зі строком оплати не пізніше 13.05.2019; № РН-0000236 від 03.06.2019 на суму 11 717 856,00 грн у межах специфікації (додаток № 14) зі строком оплати не пізніше 03.07.2019; № РН-0000137 від 12.04.2019 на суму 2 147 541,60 грн у межах специфікації (додаток № 15) зі строком оплати не пізніше 13.05.2019; № РН-0000149 від 18.04.2019 на суму 271 305,60 грн у межах специфікації (додаток № 15) зі строком оплати не пізніше 20.05.2019; № РН-0000178 від 25.04.2019 на суму 218 496,00 грн у межах специфікації (додаток № 15) зі строком оплати не пізніше 27.05.2019; № РН-0000191 від 07.05.2019 на суму 667933,20 грн у межах специфікації (додаток № 15) зі строком оплати не пізніше 06.06.2019; № РН-0000183 від 02.05.2019 на суму 123 408,00 грн у межах специфікації (додаток № 16) зі строком оплати не пізніше 10.05.2019; № РН-0000402 від 23.08.2019 на суму 213 950,59 грн, у межах специфікації (додаток № 18) зі строком оплати не пізніше 02.09.2019; № РН-0000457 від 23.09.2019 на суму 109 752,43 грн у межах специфікації (додаток № 18) зі строком оплати не пізніше 30.09.2019; № РН-0000397 від 20.08.2019 на суму 90 647,66 грн у межах специфікації (додаток № 19) зі строком оплати не пізніше 28.08.2019, а також товарно-транспортними накладними № 291 від 02.05.2019, № 278 від 12.04.2019, № 318 від 03.06.2019, № 278 від 12.04.2019, № 282 від 18.04.2019, № 290 від 25.04.2019, № 297 від 07.05.2019, № 291 від 02.05.2019, а також експрес-накладними "Нова пошта" №59000443323526 від 23.08.2019, №59000443323526 від 23.08.2019, №59000449802891 від 23.09.2019, №59000449802891 від 23.09.2019, №59000442563368 від 20.08.2019, № 59000442563368 від 20.08.2019.
Відповідач зобов'язання з поставленого товару виконав частково, сплатив 10 521 446,07 грн, з яких: 7 966 971,07 грн (платіжні доручення № 116331 від 28.02.2019 - 768359,60 грн, № 118269 від 13.03.2019 - 400000,00 грн, № 118501 від 14.03.2019 - 600000,00 грн, № 120876 від 10.04.2019 - 39164,40 грн, № 125055 від 30.05.2019 - 6140021,20 грн, № 133044 від 23.08.2019 - 19425,87 грн) - у рахунок оплати товару за видатковими накладними № РН-0000138 на суму 71208,00 грн, № РН-0000236 від 03.06.2019 на суму 11717856,00 грн у межах специфікації (додаток № 14). Залишок заборгованості - 3 822 092,93 грн (11789064 - 7966971,07 = 3 822 092,93); 2 554 475,00 грн (платіжні доручення № 120895 від 10.04.2019 - 1817902,02 грн, № 118886 від 19.03.2019 - 495791,46 грн, № 133048 від 23.08.2019 - 182215,28 грн, № 135457 від 19.09.2019 - 58566,24 грн) - у рахунок оплати товару за видатковими накладними № РН-0000137 від 12.04.2019 на суму 2147541,60 грн, № РН-0000149 від 18.04.2019 на суму 271305,60 грн, № РН-0000178 від 25.04.2019 на суму 218496,00 грн, № РН-0000191 від 07.05.2019 на суму 667933,20 грн у межах специфікації (додаток № 15). Залишок заборгованості - 750 801,40 грн (3305276,40 - 2554475,00 = 750 801,40).
Залишок несплаченої суми за отриманий товар становить 5 595 143,41 грн (16116589,48 - 10521446,07 = 5 595 143,41), що і є причиною виникнення спору.
4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, перевіривши встановлені на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Предметом апеляційного перегляду є вирішення питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки №436/2018 від 28.02.2018.
Статтею до ст.6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).
За змістом ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правовідносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Положеннями статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача, з урахуванням часткової оплати на суму 10 521 446,07 грн, становить 5 595 143,41 грн, з яких позивач просить до стягнення з відповідача меншу суму - 5568059,64 грн, що складається за його розрахунком з наступних сум: 484 490,40 грн - за видатковою накладною № РН-0000182 від 02.05.2019 на суму 484490,40 грн у межах специфікації (додаток № 13); 3 820 156,40 грн (з 3 822 092,93 грн можливих до стягнення) - за видатковими накладними №РН-0000138 на суму 71208,00 грн, № РН-0000236 від 03.06.2019 на суму 11717856,00 грн у межах специфікації (додаток № 14); 725 654,16 грн (з 750 801,40 грн можливих до стягнення) - за видатковими накладними №РН-0000137 від 12.04.2019 на суму 2147541,60 грн, № РН-0000149 від 18.04.2019 на суму 271305,60 грн, № РН-0000178 від 25.04.2019 на суму 218496,00 грн, № РН-0000191 від 07.05.2019 на суму 667933,20 грн у межах специфікації (додаток № 15); 123 408,00 грн - за видатковою накладною № РН-0000183 від 02.05.2019 на суму 123408,00 грн у межах специфікації (додаток № 16); 323 703,02 грн - за видатковими накладними № РН-0000402 від 23.08.2019 на суму 213 950,59 грн та № РН-0000457 від 23.09.2019 на суму 109 752,43 грн у межах специфікації (додаток № 18); 90 647,00 грн (з 90 647,66 грн можливих до стягнення) - за видатковою накладною № РН-0000397 від 20.08.2019 на суму 90647,66 грн у межах специфікації (додаток № 19).
Усього за розрахунком позивача: 5 568 058,98 грн (484490,40 + 3820156,40 + 725654,16 + 123408 + 323703,02 + 90647 = 5 568 058,98).
Отже, розрахована позивачем сума боргу становить 5 568 058,98 грн, що менше як від заявленої позивачем до стягнення (5 568 059,64 грн), так і від фактичної суми заборгованості за спірними видатковими накладними (5 595 143,41 грн).
Доказів сплати заборгованості відповідач не надав.
Встановивши наведені обставини, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 5 568 058,98 грн.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо відсутності у позивача права вимоги за договором поставки №436/2018 від 28.02.2018 з підстав невідповідності наданих позивачем документів вимогам законодавства та положенням спірного договору, враховуючи таке.
Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
У пункті 1.2 договору зазначено, що номенклатура, перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках), які після їх підписання є невід'ємною частиною цього договору.
Отже сторони погодили, що специфікація повинна містити номенклатуру, перелік, асортимент, кількість, ціну, вартість товару та інші умови, які узгоджуються сторонами.
Наявні в матеріалах справи специфікації від 08.02.2019 (додаток №13), від 15.02.2019 (додаток №14), від 28.02.2019 (додаток №15, 16, 17), від 14.05.2019 (додаток №18), від 24.05.20І9 (додаток №19) до договору №436/2018 від 28.02.2018 підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
В наведених специфікаціях наявна інформація щодо найменування і опису товару, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну вартість товару, тобто міститься детальна характеристика ознак товару, що узгоджується із приписами ст.266 Господарського кодексу України та умовами договору поставки.
Наведені обставини спростовують твердження відповідача про те, що специфікації змінюють умови спірного договору.
Апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання скаржника про те, що видаткові накладні та товарно-транспортні накладні оформлені неналежним чином.
Частинами 1,3 ст.591 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
Таким чином використання печатки є правом, а не обов'язком суб'єкта господарювання.
Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Отже такий реквізит як відбиток печатки суб'єкта господарювання на первинному документі не є обов'язковим реквізитом.
Спірні видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими представниками приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на підставі довіреностей №020509 від 02.05.2019, №110409 від 11.04.2019, №290502 від 29.05.2019, №230801 від 23.08.20219, №200904 від 20.09.2019, №190805 від 19.08.2019, оформленими у повній відповідності до зразка, затвердженого сторонами договору (додаток №1).
Крім того наведені первинні документи містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Згідно з п.4.3 договору у випадку, коли документи, зазначені у п.2.3 цього договору, не надані постачальником у встановлений в п.2.3 договору строк або оформлені постачальником неналежним чином (з порушенням чинного законодавства та умов цього договору), про що покупець направляє постачальнику відповідне повідомлення про порушення умов п.2.3 договору, покупець має право затримати оплату товару до надання постачальником повного комплекту належним чином оформленої документації, при цьому строк оплати, вказаний у п.4.1 договору збільшується на період надання документів, зазначених у п.2.3 договору, оформлених належним чином. також в даному випадку штрафні санкції до покупця за порушення строків розрахунків за договором не застосовуються, три проценти річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції не нараховується та не сплачується покупцем.
Відповідач не надсилав на адресу позивача повідомлення про порушення п.2.3 умов договору щодо надіслання відповідних документів.
Таким чином відповідач погодився з тим, що документи, які передбачені п.2.3 договору передані своєчасно, належним чином оформлені, що виключає підстави для застосування наслідків стосовно перенесення строків оплати, незастосування штрафних санкцій, тощо. Отже, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника щодо підписання довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей неуповноваженою особою.
Відповідно до пункту 2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (із змінами), повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
Статтею 244 Цивільного кодексу України встановлено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ст.246 Цивільного кодексу України).
Довіреності на №020509 від 02.05.2019, №110409 від 11.04.2019, №290502 від 29.05.2019, №230801 від 23.08.20219, №200904 від 20.09.2019, №190805 від 19.08.2019 підписані керівником та головним бухгалтером приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" та скріплені печаткою підприємства.
Відтиском печатки організації засвідчується на документі підпис відповідальної особи, яка мала доступ до печатки.
Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печатки і штампів, а також законність користування ними покладається на керівника підприємства, який у разі її втрати має негайно повідомити правоохоронні органи.
Відповідач не спростовує справжність печатки. При цьому, не надає суду доказів протиправності використання своєї печатки чи доказів її викрадення, так само як і доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з викраденням чи втратою печатки, а тому відсутні правові підстави вважати, що печатка використовувалась не на розсуд відповідача.
Частинами 1,2 ст.249 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.
Доказів скасування спірних довіреностей матеріали справи не містять, відповідачем не надано.
Колегія суддів приймає до уваги, що відповідач не заперечує факт отримання товару за спірним договором, а лише посилається на невідповідність наданих позивачем документів вимогам законодавства та положенням договору.
Крім того, слід зазначити, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.
У даному випадку позивачем належними та допустимими доказами доведено факт отримання відповідачем товару за спірним договором.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення в оскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін.
4.5 Розподіл судових витрат
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
У задоволенні апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" відмовити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2020 у справі №904/5831/19 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Постанова складена у повному обсязі 09.07.2020.
Головуючий суддя В.О.Кузнецов
Судді В.Ф.Мороз
А.Є.Чередко