Провадження № 22-ц/803/73/20 Справа № 206/2231/18 Суддя у 1-й інстанції - Маштак К.С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
08 липня 2020 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.
за участю секретаря - Лященко С.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження майна, збитків у вигляді аварійно-евакуаційних послуг та моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2018 року,-
У квітні 2018 року позивач звернулась до суду з вище зазначеним позовом в обґрунтування якого посилалась на те, що 08.05.2015 близько 15 год. 20 хв. ОСОБА_2 (далі - відповідач) керуючи автомобілем Chery, державний знак НОМЕР_1 , рухаючись по Південному мосту виїжджаючи на перехрестя з вул. Гаванської з другорядної дороги на головну не виконала вимоги дорожнього знаку «Дати дорогу» та скоїла зіткнення з автомобілем Nissan Juke, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 (далі - позивач). Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.06.2015 відповідача було визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП. Постанова набрала законної сили. 27.06.2015 ОСОБА_3 вийшла заміж та змінила прізвище на ОСОБА_1 . Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку, матеріальна шкода склала 341 476, 03 грн., яку позивач просила стягнути з відповідача (том 1 а.с. 1-4).
Користуючись своїм процесуальним правом, позивач подала заяву про зменшення розміру позовних вимог, з 341 476, 03 грн. - оціненої суми шкоди до 301 926, 03 грн., яка складається з 281 926, 03 грн. - оціненої шкоди, 450,00 грн. - збитки у вигляді аварійно-евакуаційних послуг та 20 000, 00 грн. моральної шкоди. Відповідна заява була обґрунтована частковою сплатою відповідачем розміру спричиненої шкоди, у сумі 60 000, 00 грн., додатковою вимогою про сплату моральної шкоди, через отримані внаслідок ДТП травми, та вимогою про стягнення збитків, які позивач понесла за користування аварійно-евакуаційними послугами (том 1 а.с. 96-99).
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження майна, збитків у вигляді аварійно-евакуаційних послуг та моральної шкоди - відмовлено (том 1 а.с.144-150).
Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на неповне з'ясування судом 1 інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити повністю (том 1 а.с.155-168 ).
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив рішення суду 1 інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (том 1 а.с. 194-199).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.06.2015 постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень. Постанова набрала законної сили (а.с. 5).
Вказаною постановою було встановлено, що 08.05.2015 близько 15-20 години у м. Дніпропетровську водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем Чері, д/н НОМЕР_1 , по Південному мосту виїжджаючи на перехрестя з вул. Гаванською з другорядної дороги на головну не виконала вимоги дорожнього знаку «Дати дорогу» та скоїла зіткнення з автомобілем Ніссан Жук, д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Під час ДТП автомобілі пошкоджено, заподіяні матеріальні збитки, ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження. Суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, що підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення від 16.05.2015, рапортом співробітника міліції, схемою місця ДТП від 08.05.2015 року, довідкою з лікарні ОСОБА_3 , письмовими поясненнями ОСОБА_3 , правопорушника ОСОБА_2 , заявою з ДАІ ОСОБА_2 .
На момент ДТП автомобіль Ніссан Жук, д/н НОМЕР_2 було застраховано у ПрАТ «СК «ДІМ СТРАХУВАННЯ», серія полісу НОМЕР_3 , строк дії полісу встановлено до 08.05.2016.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_4 , ОСОБА_3 є власником Nissan Juke, державний номер НОМЕР_2 (а.с. 6).
Судом 1 інстанції також встановлено, що позивач 08.05.2015, проходила медичне обстеження в КЗ «Обласна клінічна лікарня ім. Мечникова», про що наявний відповідний виписний епікриз № 3183, за змістом якого позивачу було встановлено діагноз: черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій м'яких тканин голови та грудної клітини. Астенічний синдром, легка вестибулярна недостатність (а.с. 100).
27.06.2015 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, прізвище « ОСОБА_6 » змінено на « ОСОБА_1 », вказана обставина підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_5 (а.с. 7).
Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого власнику колісного транспортного засобу № 27/05/15 (далі - звіт), виконаного суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 , вартість шкоди склала 341 476, 03 грн. (а.с. 103-124).
Згідно рецензії на «Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого власнику колісного транспортного засобу № 27/05/15», проведеного експертом - оцінювачем, провідного експерта-оцінювача УТО у Дніпропетровській області, зі стажем практичної діяльності з експертизи та оцінки майна 37 років ОСОБА_8 , «Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого власнику колісного транспортного засобу № 27/05/15», що був виконаний суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 , класифікується як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний (а.с. 82-85).
Так, у вказаній рецензії, окрім іншого, зазначено, що структура звіту викладена оцінювачем в цілому вірно. Але виконані ним окремі оціночні прийоми не знайшли свого вірного застосування в розрахунках вартості як автомобіля в цілому так і вартості матеріальних збитків завданих власнику автомобіля на дату оцінки, не вірно розрахував втрату товарної якості, не вірно розрахував вартість непошкодженого автомобіля на дату оцінки, та інше.
Згідно розписок від 25.07.2015 та 19.09.2016 ОСОБА_9 , діючи за дорученням позивача, яка є його донькою, отримав від відповідача в рахунок часткового відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, кошти у загальному розмірі 60 000, 00 грн. (а.с. 88, 89).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд й інстанції виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, оскаржуване рішення суду 1 інстанції вище зазначеним вимогам не відповідає.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 17.06.2015 постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень. Постанова набрала законної сили 20.06.2015 (а.с. 5).
Зі змісту вказано постанови вбачається, що 08.05.2015 близько 15-20 години у м. Дніпропетровську водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем Чері, д/н НОМЕР_1 , по Південному мосту виїжджаючи на перехрестя з вул. Гаванською з другорядної дороги на головну не виконала вимоги дорожнього знаку «Дати дорогу» та скоїла зіткнення з автомобілем Ніссан Жук, д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Під час ДТП автомобілі пошкоджено, заподіяні матеріальні збитки, ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження.
Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди,звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави зробити висновок про те, що обов'язок доказування підстав для звільнення від відшкодування шкоди покладено на відповідача, а не позивача, як вказав суд, а у разі заподіяння шкоди внаслідок діяльності джерела підвищеної небезпеки ця шкода відшкодовується незалежно від наявності вини заподіювача шкоди.
Таким чином, встановивши наявність завданої позивачеві шкоди, яка полягає у пошкодженні автомобіля позивача, протиправну поведінку відповідача як заподіювача шкоди та причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, а позивач має право на відшкодування майнової шкоди у спірних правовідносинах.
За загальним правилом згідно з положеннями статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).
Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Згідно висновку №4373-19 по результатам проведення судової автотоварознавчої експертизи по цивільній справі № 206/2231/18, який складений 26.11.2019, розмір збитків завданих власнику колісного транспортного засобу "Ніссан Жук", д/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля "Чері" д/н НОМЕР_1 на з'їзді з Південного мосту 08.05.2015 р. близько 15:20 год., складає 373179 грн. 67 коп. (том 2 а.с.8-16).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зверталась до суду з заявою про зменшення позовних вимог в якій просила стягнути ОСОБА_2 на її користь 281 926 грн. 03 коп. оціненої шкоди пошкодження майна, 450 грн. збитків у вигляді аварійно-евакуаційних послуг, 20 000 грн. моральної шкоди (том 1 а.с. 96-99).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на вище викладене та приймаючи до уваги те, що вина відповідача та розмір завданих збитків доведений позивачем та враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, та, те, що відповідачкою кошти в сумі 60 000 грн. було сплачено, колегія суддів вважає, що з винної особи стягненню підлягає шкода у розмірі 281 926 грн. 03 коп. (373 178,67 грн. - 60 000,00 грн. = 313 179,67 грн., але позов заявлено на суму 282 926,03 грн.).
Колегія суддів зазначає, що потерпілому, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.
Що стосується позовної вимоги про відшкодування збитків у вигляді аварійно-евакуаційних послуг, то вона також підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять фнформацію щодо предмета доказування.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ) сплатила 450 грн. за евакуацію автомобіля "Ніссан жук" д/н НОМЕР_2 , що підтверджується замовленням № 02-08 від 08.05.2015 р. (том 1 а.с. 101 зворот).
Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди то вони підлягають частковому задоволенню.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.
Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічні тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану). При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Оскільки судом встановлено безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача під час керування автомобілем та шкодою нанесеною автомобілю позивача, а також розлад здоров'я внаслідок ДТП, таким чином наявні правові підстави для відшкодування ОСОБА_1 завданої моральної шкоди.
Крім того, згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).
Таким чином, колегія суддів, враховуючи конкретні обставини справи, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про стягнення моральної шкоди у розмірі 2000 грн. з відповідача на користь позивача.
Відповідно до п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір за подання позову та апеляційної скарги у сумі 8 536 грн. 92 коп.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2018 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження майна, збитків у вигляді аварійно-евакуаційних послуг та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) шкоду за пошкодження майна у сумі 281 926 грн. 03 коп.; збитки у вигляді аварійно-евакуаційних послуг у сумі 450 грн.; моральну шкоду у сумі 2 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) судовий збір у сумі 8536 грн. 92 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: