ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
06 липня 2020 року Справа № 906/1346/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Мазур О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеллект Менеджмент"
на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.03.2020р.
(ухвалене о 12:51 у м. Житомирі, повний текст складено 20.03.2020р.)
у справі № 906/1346/19 (суддя Тимошенко О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеллект Менеджмент"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто Україна"
про стягнення 49906,49 злотих
за участю представників сторін:
від позивача - Раєцький А.О.;
від відповідача - Сагат Б.Р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеллект Менеджмент" звернулося із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто Україна" про стягнення 49906,49 злотих (еквівалент в гривнях 305727 грн. 15 коп.), з яких: 47081,60 злотих в повернення коштів, сплачених по Контракту №02/10/UA/PL/17 від 02.10.2017 р. та 2824,89 злотих 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідач не поставив товар у строк встановлений умовами Контракту №02/10/UA/PL/17 від 02.10.2017 р.
Зазначає, що просив відповідача повернути сплачені кошти, які відповідач листом від 03.10.2018 р. гарантував повернути у строк до 15.10.2018 р. однак не зробив цього.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від "16" березня 2020 р. у справі №906/1346/19 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелект Менеджмент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто Україна" про стягнення 49906,49 злотих - відмовлено.
При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що 02.10.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеллект Менеджмент" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фіто Україна" укладено Контракт № 02/10/UA/PL/17, відповідно до умов якого відповідач продає, а позивач купує наступну сировину: трави, плоди ягід, ягоди сушені, фруктові суміші, чай фруктовий.
Судом встановлено, що між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 від 04.10.2018 р. до Контракту №02/10/UA/PL/17 від 02.10.2017 р., в якій зазначено про те, що поставка товару по всіх замовленнях може відбуватися у строк до 04.10.2021 р. після отримання передоплати.
Місцевий господарський суд зазначив, що позивач заявляючи про фальсифікацію вказаної Додаткової угоди №1 посилається на те, що печатка відповідача не відповідає дійсності, однак не висловив зауважень щодо печатки та підпису представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелект Менеджмент" на вказаній Додатковій угоді, тобто не заперечив підписання (укладення) угоди покупцем (позивачем).
За таких обставин, суд констатував, що Контракт №02/10/UA/PL/17 від 02.10.2017 р. дійсний, а згідно із умовами Додаткової угоди №1 до Контракту, яка підписана уповноваженими представниками сторін, товар може поставлятися до 04.10.2021 р., строк для пред'явлення вимог щодо передання оплаченого товару, а отже і щодо повернення суми попередньої оплати, не настав, а тому дійшов до висновку, що вимога про повернення сплачених в рахунок передоплати коштів заявлена передчасно, тобто є безпідставною, тому не підлягає задоволенню.
Відмовляючи в стягненні 3% річних судом зазначено, що дана вимога є похідною від вимоги про повернення сплачених в рахунок передоплати коштів, в задоволенні якої було відмовлено.
Розглядаючи спірні правовідносини, суд першої інстанції застосував відповідні положення ст. ст. 11, 525, 526, 627, 629, 662, 663, 693, 712 ЦК України та ст. ст. 174, 265 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеллект Менеджмент" звернулося до апеляційного господарського суду із скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 16.03.2020р. у справі №906/1346/19 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.
Уклавши Контракт № 02/10/UA/PL/1 від 02 жовтня 2017 року сторони взяли на себе зобов'язання щодо здійснення поставки та оплати товару (передоплати).
Суд дійшов помилкового висновку щодо факту продовження строку виконання зобов'язання.
Додаткова угода №1 від 04.10.18 року є нікчемною в силу вимог закону, що не вимагає визнання недійсним такого правочину судом з тих підстав, що не додержано вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, що є підставою для визнання її недійсною в силу положень ст. 215 ЦК України, а саме відсутнє волевиявлення сторони на його укладення, а тому вона не породжує жодних юридичних наслідків.
Нотаріальною заявою свідка ОСОБА_1 (директора відповідача ТОВ "Фіто Україна" на час укладання додаткової угоди) підтверджується факт не підписання додаткової угоди та дана угода не скріплювалася печаткою товариства "Фіто Україна".
Судом першої інстанції не були взяті до уваги доводи позивача викладені в відповіді на відзив відповідача.
Враховуючи вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеллект Менеджмент" вважає, що вищевказане судове рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.
На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне.
Додана до апеляційної скарги заява свідка ОСОБА_1 від 10.04.2020 р. є новим доказом і його не було подано в суді першої інстанції, а скаржник в свою чергу ні в апеляційній скарзі, ні в клопотанні від 27.05.2020 р. не надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Як судом першої інстанції вірно відмічено, Позивач зазначаючи про фальсифікацію Додаткової угоди №1 вказав, що печатка ТОВ "Фіто Україна" не відповідає дійсності, однак не висловив зауважень щодо печатки та підпису представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелект Менеджмент" на вказаній Додатковій угоді, тобто не заперечив підписання (укладення) угоди покупцем (позивачем).
Враховуючи те, що Контракт №02/10/UA/PL/17 від 02.10.2017 р. дійсний (згідно Додаткової угоди №1 до Контракту, яка підписана уповноваженими представниками сторін), то товар може поставлятися до 04.10.2021 р., строк для пред'явлення вимог щодо передання оплаченого товару, а отже і щодо повернення суми попередньої оплати не настав.
Таким чином, вимога про повернення сплачених в рахунок передоплати коштів заявлена передчасно, тобто є безпідставною, тому не підлягає задоволенню.
Вимога про стягнення 3% річних також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від основної вимоги про стягнення передоплати
За наведеного вище, відповідач вважає, що вимоги позивача, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими, а рішення Господарського суду Житомирської області від 16.03.2020 року по справі №906/1346/19 законним та обґрунтованим.
В судових засідання Північно-західного апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.
Пояснив, що Додаткова угода до Контракту №02/10/UA/PL/17 від 02.10.2017 р. є сфальсифікованою та не підписувалася відповідачем. Зазначив, що внаслідок надсилання відповідачем листа № 52/2 від 03.10.2018 р. відбулася заміна зобов'язання з поставки товару на зобов'язання з повернення коштів.
З огляду на вказане, вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 16.03.2020р. у справі №906/1346/19 слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.
Представник відповідача в судових засіданнях заявив, що з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 02.10.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеллект Менеджмент" (позивач/покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фіто Україна" (відповідач/продавець) укладено Контракт № 02/10/UA/PL/17 (далі - Контракт) (а. с. 10-14).
Відповідно до п. 1.1. продавець продає, а покупець купує наступну сировину: трави, плоди ягід, ягоди сушені, фруктові суміші, чай фруктовий.
За умовами п. 2.1. Договору загальна кількість товару за даним Контрактом складає 2000 тонн та встановлюється для кожної окремої поставки товару згідно зі специфікаціями, що є невід'ємними частинами Контракту.
Постачання товару здійснюється на умовах, що вказуються в окремому Додатку (Специфікації) на кожну поставку, згідно правил Інкотермс 2010 (п. 3.1. Контракту).
В п. 3.5 Контракту сторони погодили, що термін поставки, транспортування товару від моменту отримання передоплати продавцем і до моменту поставки товару покупцеві складає 30 робочих днів.
Згідно п.4.1 Контракту, ціну за товар, що постачається, визначають щоразу перед відправленням відповідно до додатків до контракту, в польських злотих.
Відповідно до п. п. 5.1., 5.2. Контракту, платежі за товари, поставлені у рахунок цього Контракту, мають бути здійсненні покупцем у польських злотих. Оплата товару здійснюється на умовах передоплати в розмірі 100% за партію товару.
За умовами п. 5.6. Контракту після отримання на банківський рахунок передоплати від покупця зобов'язаний відвантажити товар протягом 30 робочих днів за погодженням партії товару.
Даний Контракт набирає сили з дня його підписання і діє до повного виконання (п. 12.1. Контракту).
Контракт був підписаний уповноваженими особами сторін та скріплений печатками.
На виконання умов Контракту, позивач 03.10.2017р. перерахував на банківський рахунок відповідача в рахунок передоплати за партію товару 47081 злотих 60 грошей, що підтверджується платіжним дорученням №3 від 03.10.2017 р., банківською випискою та довідкою АТ "Кредобанк" №52-24бт/20 від 02.01.2020 р., згідно якої 04.10.2017 р. на рахунок № НОМЕР_1 , що належить ТОВ "Фіто Україна", надійшли кошти в розмірі 47081 злотих 60 грошей (а. с. 16, 50).
Враховуючи, що відповідачем не був постановлений товар, позивач звернувся до ТОВ "Фіто Україна" з вимогою від 17.09.2018 р., відповідно до якої вимагав повернути кошти в розмірі 47081 злотих 60 грошей (а. с. 20).
У відповіді на претензію №52/2 від 03.10.18 р. відповідач борг визнав, підписав Акт звірки на суму 47081 злотих 60 грошей та гарантував повернути кошти у строк до 15.10.2018р. (а.с.21,22).
Оскільки, відповідач в добровільному порядку не повернув сплачені позивачем кошти, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеллект Менеджмент" звернулося до Господарського суду Житомирської області з даним позовом.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 377 Господарського кодексу України зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу, та/або робочою силою. Загальні умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктами господарювання визначаються цим Кодексом, законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 382 Господарського кодексу України суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов'язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності (ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").
Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України "Про міжнародне приватне право" зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається у формі, передбаченій законом, незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено міжнародним договором України.
З аналізу викладеного вбачається, що Контракт № 02/10/UA/PL/17 від 02.10.2017 р. є зовнішньоекономічним договором.
Вирішуючи питання право якої країни (України чи Ресбуліки Польща) слід застосовувати у спірних правовідносинах, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Як вбачається із умов укладеного Контракту, а саме п. 10.2. сторони дійшли згоди про вирішення спорів в суді за місцем знаходження продавця (відповідача).
Окрім того, при звернені до суду позивач в правове обґрунтування своїх вимог посилався на норми законодавства України.
Враховуючи викладене, в силу норм ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", при розгляді даної справи, слід застосовувати законодавство України, котре регулює спірні правовідносини.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.
Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали справи, суд встановив, що між сторонами виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що виникають із договору поставки.
Частиною 2 статті 712 ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною першою статті 525 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За положенням статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено вище судом апеляційної інстанції, на виконання умов Контракту позивачем 03.10.2017 р. було перераховано відповідачу 47081 злотих 60 грошей, а тому враховуючи умови п. п. 3.5., 5.6. Контракту, відповідач мав поставити товар в строк до 16.11.2017 р. (з врахуванням вихідних та святкових днів).
В той же час, відповідачем долучено до матеріалів справи Додаткову угоду №1 від 04.10.2018 р. до Контракту №02/10/UA/PL/17 від 02.10.2017 р. (далі - Додаткова угода) (а. с. 59-60), котра підписана сторонами та відповідно до якої сторони внесли зміни до Контракту, зокрема виклали п. п. 3.5., 5.6. в наступній редакції:
"Пункт 3.5. Термін поставки товару по усіх замовленнях та додатках (специфікаціях) до даного Контракту до 04.10.2021 р.";
"Пункт 5.6. Продавець після отримання на банківський рахунок передоплати на банківський рахунок від покупця зобов'язаний відвантажити товар до 04.10.2021 р.".
Відповідно до ст. ст. 651, 652 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
За приписами ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Статтею 654 ЦК України унормовано, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Тобто, сторони в силу вищенаведених норм законодавства уклали Додаткову угоду №1 від 04.10.2018 р. до Контракту №02/10/UA/PL/17 від 02.10.2017 р., якою внесли зміни до Контракту, зокрема в частині строку поставки товару.
Надаючи оцінку доводам скаржника щодо нікчемності Додаткової угоди, суд апеляційної інстанції, зазначає наступне.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За приписами ч. 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно із ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Однак, оспорювання факту підписання угоди не визначено законом, як підстава недійсності угоди, отже в силу закону Додаткова угода №1 від 04.10.2018 р. є оспорюваним, а не нікчемним правочином, а факт непідписання даної угоди має доводитися стороною за загальних підставах.
Мотивуючи нікчемність Додаткової угоди, скаржник посилається на заяву свідка ОСОБА_1 та вказує, що Додаткова угода не підписувалася та не скріплювалася печаткою ТОВ "Фіто Україна".
Відносно долученої до апеляційної скарги заяви свідка ОСОБА_1 (а. с. 148-150, 172-176), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до норм ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем не подавалася заява свідка ОСОБА_1 , тобто дана заява є новим доказом, а тому в силу норм ст. 269 ГПК України, скаржнику слід обґрунтувати причини неможливості подання такої заяви.
Однак, всупереч наведеному не обґрунтовує причини не подання заяви свідка ОСОБА_1 до суду першої інстанції.
Також, суд бере до уваги, що заява свідка датована 10.04.2020 р., тобто після ухвалення рішення у даній справі (16.03.2020 р.). В той же час, скаржник не наводить підстав не можливості отримання такої заяви свідка під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Частиною 8 статті 80 ГПК України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не приймає, як доказ, заяву свідка ОСОБА_1 в зв'язку із тим, що остання подана позивачем з порушенням порядку, встановленого процесуальним законодавством.
Окрім того, позивачем подано до суду апеляційної інстанції клопотання, відповідно до якого скаржник просить:
1. Призначити у справі № 906/1346/19 судову технічну експертизу документів.
2. Доручити проведення експертизи Житомирському відділенню Київського НДІСЕ (10014, м. Житомир, вул. Театральна, 17/20, офіс 512).
3. На розгляд судової почеркознавчої та технічної експертизи поставити наступні питання:
- Чи є ознаки монтажу з різних елементів (текст, підписи, тощо) у Додатковій угоді №1 від 04.10.2018 р. до Контракту № 02/10/UA/PL/1 від 02 жовтня 2017 року?
- Яка послідовність нанесення реквізитів документа (рукописних записів (підпису), відбитку печаток, друкованого тексту?
- Яким способом нанесені відбитки печаток (штампів) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто Україна" та Intellect Management SPOLKA Z OGRANICZONА ODPOWIEDZIALNOSCIA (Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелект Менеджмент" в Додатковій угоді №1 від 04.10.2018 року до Контракту № 02/10/UA/PL/1 від 02 жовтня 2017 року?
- Яким чином виконаний підпис від імені особи ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 у Графі "Підписи сторін" Додаткової угоди №1 від 04.10.2018 р. до Контракту № 02/10/UA/PL/1 від 02 жовтня 2017 року (за допомогою технічних засобів чи писальним приладом)?
Обґрунтовуючи необхідність проведення експертизи позивач вказує на те, що встановлення факту укладання додаткової угоди, її справжність або підроблення можливо лише шляхом проведення судової експертизи.
Мотивуючи неможливість подання такого клопотання раніше, зазначає, що відповідачем оригінал додаткової угоди подано лише до суду апеляційної інстанції разом із відзивом, а за відсутності оригіналу раніше позивач не мав можливості заявити дане клопотання.
Розглянувши подане клопотання суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 р. було внесено зміни, зокрема до Господарського процесуального кодексу України. Вказаний закон набрав чинності 15.12.2017 р.
Господарський процесуальний кодекс України (в редакції з 15.12.2017 р.) на відміну від попередньої редакції передбачає нові стадії провадження під час розгляду справи в суді першої інстанції, зокрема: підготовче провадження; розгляд справи по суті.
Відтак, стаття 177 ГПК України передбачає, що завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Згідно із ст. 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
За приписами ст. 182 ГПК України підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд: 1) оголошує склад суду, а також прізвища секретаря судового засідання, перекладача, спеціаліста, з'ясовує наявність підстав для відводів; 2) з'ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді; 3) у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; 4) вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; 5) може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; 6) з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; 7) з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; 8) вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; 9) за клопотанням учасників справи вирішує питання про забезпечення позову, про зустрічне забезпечення; 10) вирішує заяви та клопотання учасників справи; 11) направляє судові доручення; 12) встановлює строки для подання відповіді на відзив та заперечення; 13) встановлює строк для подання пояснень третіми особами та відповіді учасників справи на такі пояснення; 14) встановлює строки та порядок врегулювання спору за участю судді за наявності згоди сторін на його проведення; 15) встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; 16) з'ясовує розмір заявлених сторонами судових витрат; 17) вирішує питання про колегіальний розгляд справи; 18) призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; 19) здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
З вищенаведеного вбачається, що основною метою стадії підготовчого провадження в господарському процесі є з'ясування позицій учасників справи щодо предмету спору, надання їм можливості належним чином обґрунтувати вимоги та заперечення, подати до суду першої інстанції всі наявні у них докази на підтвердження своєї позиції для того щоб в подальшому під час ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спірних правовідносин було ухвалене законне і обґрунтоване рішення, котре буде відповідати завданню господарського судочинства, за результатом повного і всебічно з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що ГПК України також окремо від наведеного вище регулює і порядок подання доказів, направлений на те, що учасники справи мають подавати всі наявні в них докази до суду першої інстанції і лише в окремих випадках до суду апеляційної інстанції.
Зокрема, відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 80 ГПК України унормовано, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
За приписами ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У клопотанні про витребування судом групи однотипних документів як доказів додатково зазначаються ознаки, що дозволяють ідентифікувати відповідну групу документів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Суд може уповноважити на одержання витребуваних ним доказів заінтересовану сторону. Будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
За приписами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
З викладеного вбачається, що докази подають учасниками справи до суду першої інстанції разом із першою заявою по суті, а у випадку неподання відповідного доказу, учасник справи має подати пояснити причину такого неподання.
Також, ГПК України передбачає можливість учасника справи подати клопотання про витребування доказу у випадку не можливості самостійного його надати суду.
Матеріалами справи не підтверджується, що позивачем заявлялось клопотання про витребування у відповідача оригіналу додаткової угоди.
Поруч з тим, апеляційним господарським судом в судовому засіданні 06.07.2020 р. було прослухано звукозапис судового засідання суду першої інстанції від 02.03.2020 р. та встановлено, що в судовому засіданні оглядався оригінал Додаткової угоду №1 від 04.10.2018 р. до Контракту №02/10/UA/PL/17 і представнику позивача було відомо про її наявність у відповідача.
Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції констатує, що чинний ГПК України встановлює порядок подання учасниками справи всіх наявних у них доказів та клопотань, в тому числі і призначення експертизи, за яким учасники справи мають вчиняти вказані дії в суді першої інстанції, оскільки в противному випадку суд першої інстанції ухвалить рішення котре буде ґрунтуватись на підставі наявних в матеріалах справи доказів, які можуть бути неповними, а подання учасником справи нових доказів до суду вищої інстанції може мати наслідком скасування судового рішення суду попередньої інстанції, ухваленого за відсутності відповідного доказу про який в силу неналежного виконання учасником справи своїх обов'язків суду було невідомо.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні поданого позивачем клопотання про призначення експертизи слід відмовити, оскільки позивачем не доведено вжиття процесуальних засобів, передбачених ГПК України щодо подання доказів і заявлення клопотань в суді першої інстанції.
Окрім вказаного, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач не позбавлений права оспорити дійсність Додаткової угоди у визначений законодавством спосіб.
Інші доводи скаржника щодо фальсифікації Додаткової угоди не підтверджуються належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, а тому не беруться судом апеляційної інстанції до уваги.
Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач стверджуючи про фальсифікацію Додаткової угоди посилається на її не підписання з боку ТОВ "Фіто Україна", проте не спростовує підписання такої угоди позивачем.
Підсумовуючи наведене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи скаржника щодо недійсності Додаткової угоди не підтверджуються встановленими обставинами справи, а тому відхиляються судом.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції констатує, що уклавши Додаткову угоду №1 від 04.10.2018 р. до Контракту №02/10/UA/PL/17 від 02.10.2017 р. сторони дійшли згоди щодо зміни строку поставки товару з 30 робочих днів після отримання передоплати на 04.10.2021 р.
Доводи представника позивача, що внаслідок надсилання відповідачем позивачу листа №52/2 від 03.10.2018 р. зобов'язання відповідача з поставки товару замінилися на зобов'язання з повернення коштів оцінюються судом критично, оскільки відповідно до вказаного листа відповідач визнав вказану заборгованість та погодився її погасити в строк до 15.10.2018 р., однак, як встановлено вище 03.10.2018 р. сторони шляхом укладання Додаткової угоди досягли згоди, що відповідач виконає свої зобов'язання за Контрактом в первісний спосіб - шляхом поставки товару в строк до 04.10.2021 р.
Враховуючи викладене, в даному випадку відповідач може поставити товар в строк до 04.10.2021 р., тобто строк, як для пред'явлення вимог щодо передання оплаченого товару, так і щодо повернення суми попередньої оплати не настав, а тому висновок суду першої інстанції щодо безпідставності вимоги про стягнення 47081 злотих 60 грошей в повернення коштів, сплачених по Контракту №02/10/UA/PL/17 від 02.10.2017 р., а як наслідок і відмова в задоволенні такої вимоги є обґрунтованим, зробленим на підставі встановлених обставин справи, з врахуванням позицій сторін.
Враховуючи відмову в задоволенні позову в частині стягнення 47081 злотих 60 грошей в повернення коштів, сплачених по Контракту №02/10/UA/PL/17 від 02.10.2017 р., то і похідна вимога про стягнення 3% річних в сумі 2824 злотих 89 грошей не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Натомість, скаржником не надано достатніх належних, допустимих доказів у розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
В той же час, відсутні підстави передбачені ст.277 ГПК України для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Житомирської області від 16.03.2020р. у справі № 906/1346/19 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелект Менеджмент" - без задоволення.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеллект Менеджмент" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 16 березня 2020 року у справі №906/1346/19 - без змін.
2. Справу №906/1346/19 надіслати Господарському суду Житомирської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "08" липня 2020 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.