ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
02 липня 2020 року Справа № 10/47-08
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Дужич С.П.
при секретарі судового засідання Кужель Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12.05.2020р. (повний текст - 18.05.2020р.) у справі №10/47-08 (суддя Лабунська Т.І.)
за заявою Державного підприємства "Тростянецький спиртовий завод" (вул.Леніна, 14, смт.Тростянець, Вінницька обл., код 05459157)
про банкрутство
за участі представників:
арбітражний керуючий Гонта О.А., свідоцтво №4 від 01.02.13р.;
ДП "Тростянецький спиртовий завод" - Сніцаренко А.А., довіреність №2 від 03.01.2020р.,
У провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №10/47-08 за заявою боржника Державного підприємства "Тростянецький спиртовий завод", смт.Тростянець, Вінницька область про банкрутство.
Провадження у справі перебувало на стадії процедури розпорядження майном боржника, розпорядником майна є арбітражний керуючий Гонта О.А.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12.05.2020р., зокрема, продовжено строк процедури розпорядженням майном боржника та повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна) Гонти О.А. у справі №10/47-08 на 30 місяців, до 12.11.2022 року.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції в цій частині, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (т.1, арк.мат.оск.223-225).
В апеляційній скарзі скаржник, зокрема, зазначає, що судом першої інстанції помилково застосовано положення ГПК України до відносин, що регулюються Кодексом України з процедур банкрутства. Аналіз норм Кодексу свідчить про те, що процедури банкрутства мають строковий характер. Всі учасники провадження у справі про банкрутство мають належним чином користуватися наданими Кодексом правами та власними повноваженнями сприяти дотриманню визначених Кодексом строків судових процедур задля зменшення негативних наслідків надмірної тривалості цих процедур як для кредиторів так і боржника.
Стверджує, що місцевий господарський суд, постановляючи ухвалу від 12.05.2020р., мав право продовжити строк процедури розпорядження майном боржника лише на 170 календарних днів.
Проте, ухвалою суду від 12.05.2020р. продовжено строк розпорядження майном боржника та повноважень розпорядника майна боржника Гонти О.А. на 30 місяців, до 12.11.2022р., чим порушено положення частини 2 статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства.
Разом з цим звертає увагу, що процедура розпорядження майном боржника триває понад 12 років і за цей час щодо боржника не було укладено мирову угоду, яка була б затверджена господарським судом.
Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
На підставі викладеного апелянт просить суд ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12.05.2020р. у справі №10/47-08 в частині продовження строку розпорядження майном боржника державного підприємства «Тростянецький спиртовий завод» до 12.11.2022р. скасувати; здійснити розподіл судових витрат у даній справі; слухання проводити за участі представника Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду 18.06.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12.05.2020р. у справі №10/47-08 та призначено розгляд апеляційної скарги на 02 липня 2020р. об 10:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.
Ухвалою суду від 23.06.2020р. відмовлено Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України у задоволенні заяви про участь в судовому засіданні 02.07.2020р. о 10:30 год. в режимі відеоконференції у зв'язку із технічною неможливістю забезпечити проведення відеоконференції через відсутність вільних залів обладнаних для проведення відеоконференцій 02.07.2020р. об 10:30год.
Ухвалою суду від 25.06.2020р. клопотання арбітражного керуючого Гонти О.А. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено. Доручено Вінницькому апеляційному суду (21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 6) забезпечити участь арбітражного керуючого Гонти О.А. у судовому засіданні, яке призначене на "02" липня 2020р. о 10:30 год. в режимі відеоконференції у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду (33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59) у залі судових засідань №4 (ВКЗ).
01.07.2020р. (вх.№4214/20) на електронну адресу суду від арбітражного керуючого Гонти О.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві арбітражний керуючий звертає увагу, що комітетом кредиторів Державного підприємства "Тростянецький спиртовий завод" розглядався проект мирової угоди у справі про банкрутство №10/47-08, якою передбачалась участь ДП «Укрспирт» в якості третьої сторони, яка гарантуватиме сплату по мировій угоді боргових зобов'язань Державного підприємства "Тростянецький спиртовий завод" (після закриття провадження у справі про банкрутство, в тому числі і поточних). Проте, ДП «Укрспирт» ігнорував засідання комітету кредиторів у справі №10/47-08 та заперечував в своїх письмових відповідях на запити арбітражного керуючого можливість своєї участі в якості третьої сторони, яка гарантуватиме сплату по мировій угоді боргових зобов'язань Державного підприємства «Тростянецький спиртовий завод».
Посилаючись на положення Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», зазначає, що застосування до державних підприємств судових процедур санації та ліквідації наразі проблематично. Тобто, станом на сьогоднішній день в чинному законодавстві України немає однозначного регулювання питання щодо можливості застосування подальших процедур банкрутства стосовно державних підприємств.
Також арбітражний керуючий зазначає, що продовження процедури розпорядження майном боржника і надалі відповідатиме інтересам і кредиторів, і боржника, а також забезпечить умови для збереження підприємства як цілісного майнового комплексу та відновлення платоспроможності боржника протягом трьох років з дня набрання чинності Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».
З огляду на норми п.2 Розділу ІІІ Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», застосування до Державного підприємства Тростянецький спиртовий завод таких судових процедур як санація та ліквідаційна процедура, наразі неможливо. В той же час, жодна із передбачених ст.90 Кодексу України з процедур банкрутства підстав не дозволяє закрити провадження у цій справі про банкрутство. Відтак, за неможливістю ввести процедуру санації чи відкрити ліквідаційну процедуру, а також враховуючи відсутність підстав для закриття провадження у справі №10/47-08 про банкрутство Державного підприємства "Тростянецький спиртовий завод", єдиним розумним рішенням є продовження строку розпорядження майном.
Арбітражний керуючий вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши матеріали справи №10/47-08, врахувавши вказані вище норми чинного законодавства України та зважаючи на те, що процедура розпорядження майном боржника у даній справі не завершена, правомірно та мотивовано дійшов висновку про продовження строку процедури розпорядженням майном Державного підприємства «Тростянецький спиртовий завод» та повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна) Гонти О.А. у справі №10/47-08 на 30 місяців, до 12 листопада 2022 року.
На підставі викладеного арбітражний керуючий Гонта О.А. просить суд апеляційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12.05.2020р. у справі №10/47-08 - без змін.
01.07.2020р. (вх.№4227/20) на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій останній зазначив, що не отримував на свою поштову адресу ніяких заяв, відзивів, пояснень, документів, що пов'язані з апеляційною скаргою Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, а тому скористатися своїм правом за п.п.3, 4, 5 ухвали не вбачає можливим. Зазначає, що є кардіоонкохворим з другою групою інвалідності з проблемами фізичного та фізіологічного характеру, що суттєво впливає на подорож. Таким чином порушено процесуальне право, а тому скарга підлягає відхиленню.
01.07.2020р. (вх.№4230/20) на електронну адресу суду від представника ДП «Тростянецький спиртовий завод» надійшли письмові пояснення.
В поясненнях представник зазначає, що з огляду на положення ч.ч.1, 2 ст.44, ч.ч.1-3 ст.49 Кодексу України з процедур банкрутства за наслідками закінчення процедури розпорядження майном може бути прийнято одне з двох імперативних рішень в частині переходу до наступної процедури: або про введення процедури санації та затвердження плану санації, або про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Крім того, Кодекс України з процедур банкрутства допускає можливість також прийняття рішень про продовження строку процедури розпорядження майном (у разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень) або про закриття провадження у справі про банкрутство. Прийняття будь-яких інших рішень Кодексом не передбачено.
Неможливість переходу до наступної судової процедури (санації або ліквідації) у даній справі обумовлена імперативними приписами Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" №145-IX від 02.10.2019р., що є обставинами, які не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з передбачених ч.2 ст.49 Кодексу України з процедур банкрутства рішень. При цьому, вказані обставини не залежать від волі ані боржника, ані кредиторів, ані розпорядника майна, ані інших учасників у справі про банкрутство, ані суду та не можуть бути усунуті ними.
Також зазначає, що приписи Кодексу України з процедур банкрутства та норми Закону України №145-IX від 02.10.2019р. не передбачають підстав для закриття провадження або припинення процедури розпорядження майном у справах про банкрутство державних підприємств, до яких тимчасово не застосовуються судові процедури санації та ліквідації. Отже, це свідчить про відсутність підстав для прийняття рішення про закриття провадження у справі про банкрутство.
Представник також стверджує, що продовження строку розпорядження майном боржника до 12 листопада 2022 року відповідає інтересам та не порушує прав кредиторів у справі.
Крім цього зазначає, що питання дотримання розумних строків має розглядатися в контексті дій учасників у справі та суду, внаслідок яких встановлені нормами національного законодавства строки не дотримуються. Проте, необхідність продовження строку процедури розпорядження майном боржника у даній справі пов'язана не з діями (бездіяльністю) учасників справи чи суду, а з імперативними нормами законодавства України, яких вказані особи зобов'язані дотримуватись. Таким чином, принцип розумності строків у даному випадку порушено не було.
На підставі викладеного представник ДП «Тростянецький спиртовий завод» вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12 травня 2020 року у справі №10/47-08 має бути залишена без задоволення, а оскаржувана ухвала - без змін.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 02.07.2020р. арбітражний керуючий заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, такою, що прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просила залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник ДП "Тростянецький спиртовий завод" заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, такою, що прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Інші учасники судового процесу не забезпечили участі своїх представників у судовому засіданні, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися у встановленому законом порядку.
Враховуючи положення ст.273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, пояснень, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Згідно ч.ч.1,2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України оскаржує ухвалу в частині продовження строку розпорядження майном боржника державного підприємства «Тростянецький спиртовий завод» до 12.11.2022р.
З огляду на положення ч.1 ст.269 ГПК України, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість ухвали Господарського суду Вінницької області від 12.05.2020р. у справі №10/47-08 в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме - в частині продовження строку розпорядження майном боржника державного підприємства «Тростянецький спиртовий завод» до 12.11.2022р.
Як вбачається з матеріалів оскарження, арбітражний керуючий (розпорядник) Гонта О.А. звернулася до суду першої інстанції з клопотанням №02-01/201 від 07.05.2020р. про продовження строку процедури розпорядженням майном боржника та повноважень розпорядника майна у справі № 10/47-08 на 30 місяців, до 12.11.2022р.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
21.04.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Як встановлено п.п.1, 2, 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом. З дня введення в дію цього Кодексу визнати такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., №31, ст. 440 із наступними змінами). Установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Враховуючи наведене, Кодекс України з процедур банкрутства введено в дію з 21.10.2019р.
За змістом ч.1 ст.6 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до цього Кодексу щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури, зокрема, розпорядження майном боржника.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.44 Кодексу України з процедур банкрутства, під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу. Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів.
Згідно п.6 ч.8 ст.48 Кодексу України з процедур банкрутства, до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника.
20.10.2019р. набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень даного Закону установлено, що у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.10.2019р. №954-р "Деякі питання управління Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства об'єктами державної власності", серед іншого, було передано цілісні майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій за переліком згідно з Додатком 1, до якого входить і ДП "Тростянецький спиртовий завод", із сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.
Тому, як вірно зазначено судом першої інстанції, з урахуванням наведених положень Закону, протягом трьох років з дня набрання чинності згаданим Законом, до боржника у даній справі не може бути застосовано ні судова процедура санації, ні процедура ліквідації.
Згідно ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Як передбачено ч.2 ст.119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13, ст.74 ГПК України).
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що процедура розпорядження майном боржника у даній справі не завершена, а строк її проведення, передбачений у ч.2 ст.44 Кодексу України з процедур банкрутства закінчився і підприємство - боржник не може тривалий час перебувати без визначеної судової процедури, а також з урахуванням того, що до боржника у даній справі не може бути застосовано ні судова процедура санації, ні процедура ліквідації протягом встановленого законом строку, Господарський суд Вінницької області дійшов правомірного висновку про продовження строку процедури розпорядженням майном боржника та повноважень розпорядника майна у справі №10/47-08 на 30 місяців, до 12.11.2022р.
Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.
У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12.05.2020р. у справі №10/47-08 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України - без задоволення.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12.05.2020р. у справі №10/47-08 - залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду першої інстанції - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 07.07.2020р.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Дужич С.П.