ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
07 липня 2020 року Справа № 902/81/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Саврій В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 22.04.2020 суддею Міліціановим Р.В. у м. Вінниці, повний текст складено 27.04.2020 у справі №902/81/20
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сармат"
про стягнення 2750,68 грн.
1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.
1.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.04.2020 у справі №902/81/20 позов задоволено частково.
1.2. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сармат" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 150,07 грн - 3% річних, 1300,30 грн - пені та 2102,00 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.
1.3. Відмовлено у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 1300,31 грн пені.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
2.1. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не своєчасно, з порушенням строку визначеного за договором купівлі-продажу №1636/15-КП-1 від 31.12.2014 року розрахувався за поставлений природний газ.
2.2. Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №1636/15-КП-1 від 31.12.2014 року, щодо своєчасної оплати поставленого природного газу слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення 2600,61 грн пені та 150,07 грн 3% річних.
2.3. Суд першої інстанції, скористався правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, та зменшив розмір пені на 50 % (що становить - 1300,31 грн), а відтак розмір пені, який підлягає до стягнення становить 1300,30 грн.
3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.
3.1. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області із апеляційною скаргою, відповідно у якій просить:
3.1.1. Поновити Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк на оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 24.04.2020 у справі № 902/81/20.
3.1.2. Прийняти апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 22.04.2020 у справі № 902/81/20 та відкрити апеляційне провадження.
3.1.3. Рішення Господарського суду Вінницької області від 22.04.2020 у справі № 902/81/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 1300,30 грн скасувати.
3.1.4. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення неустойки у сумі 1300,30 грн, у стягненні якої було відмовлено, задоволити.
3.1.5. Судові витрати покласти на відповідача.
3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки.
3.3. Зокрема, апелянт не погоджується зі зменшенням неустойки, тобто розміру штрафних санкцій встановлених ст.233 Господарського кодексу України, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
3.4. Вважає, що суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з'ясувавши всіх обставин, з'ясування яких передбачене згаданою нормою.
4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.
4.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 травня 2020, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 22.04.2020 у справі №902/81/20.
4.2. У зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі № 902/81/20 - Тимошенка О.М. у період з 01.07.2020 - 31.07.2020, включно, а також з урахуванням того, що суддя Саврій В.А відповідно до відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" з 20.07.2020 по 28.08.2020 також буде перебуватиме у відпустці, з метою не порушення строків розгляду апеляційної скарги визначених статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г., суддя Саврій В.А.
4.3. Відзиву, заяв, клопотань до початку розгляду апеляційної скарги від учасників провадження у даній справі не надійшло.
4.4. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.
5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.
6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 22.04.2020 у справі № 902/81/20 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:
Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);
Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);
Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);
Закон України "Про судовий збір".
6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).
7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.
7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
7.2. Як вбачається із матеріалів справи, 31.12.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сармат" (Покупець, Відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 1636/15-КП-1 (а.с.12-17, т.1).
7.3. Відповідно п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
7.4. Згідно із п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (споживачам Покупця).
7.5. Відповідно п. 2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року природний газ обсягом до 140 тис.куб.метрів, у тому числі за місяцями (тис.куб.метрів), а саме: за січень 2015 року - 30,0 тис.куб. метрів, за лютий 2015 року - 30,0 тис.куб.метрів, за березень 2015 року - 20,0 тис.куб.метрів, за квітень 2015 року - 14,0 тис.куб.метрів, за травень 2015 року - 0,2 тис.куб.метрів, за червень 2015 року - 0,2 тис.куб.метрів, за липень 2015 року - 0,2 тис.куб.метрів, за серпень 2015 року - 0,2 тис.куб.метрів, за вересень 2015 року - 0,2 тис.куб.метрів, за жовтень 2015 року - 5,0 тис.куб.метрів, за листопад 2015 року - 15,0 тис.куб.метрів, за грудень 2015 року - 25,0 тис.куб.метрів.
7.6. Планований обсяг за цим договором протягом місяця поставки може змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п. 2.1.1 Договору).
7.7. За змістом п. 3.1 Договору Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця.
7.8. Право власності на газ переходить від Подавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
7.9. Відповідно п. 3.1.2 Договору Покупець подає Продавцю до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на плановані обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджується Продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств електронному вигляді оператором ЄГТСУ на відповідний місяць поставки.
7.10. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця (п. 3.3 Договору).
7.11. У п. 5.2. Договору сторонами погоджено, що ціна за 1000 куб. м природного газу становить 5900,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %;
- податок на додану вартість за ставкою - 20 %.
7.12. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн, крім того ПДВ - 20 % - 73,34 грн, всього з ПДВ - 440,04 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6384,70 грн, крім того ПДВ - 20 % - 1276,94 грн, всього з ПДВ - 7661,64 грн.
7.13. Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
7.14. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє, в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а, в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11 Договору).
7.15. Додатковими угодами до Договору № 1 від 10.02.2015 року, № 2 від 27.03.2015 року, № 3 від 15.04.2015 року, № 4 від 06.05.2015 року, № 5 від 29.07.2015 року, № 6 від 30.07.2015 року, № 7 від 12.10.2015 року, № 8 від 22.10.2015 року, № 9 від 02.11.2015 року, № 10 від 25.11.2015 року сторонами вносились зміни до п. 5.2 ст. 5 Договору стосовно ціни за 1000 куб.м. природного газу та п. 6.3 ст. 6 Договору щодо порядку та умови проведення розрахунків (а.с. 18-28, т.1).
7.16. На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 298233,38 грн на підтвердження чого у справі містяться обопільно підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі природного газу (а.с. 31-35, т. 1).
7.17. Відповідач в свою чергу за поставлений товар розрахувався не своєчасно, з порушенням строку визначеного умовами п. 6.1. Договору, що вбачається із розрахунку заборгованості наданого позивачем, який кореспондується із даними відображеними в оборотно-сальдовій відомості по підприємству відповідача (а.с.37, т.1).
7.18. Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №1636/15-КП-1 від 31.12.2014 року, щодо своєчасної оплати поставленого природного газу слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення 2600,61 грн пені та 150,07 грн 3% річних.
7.19. За результатами розгляду позовних вимог, місцевим господарським судом прийнято рішення, яким частково задоволено позов. Підстави часткового задоволення наведені у пунктах 2.1. - 2.3. цієї постанови.
8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.
8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, виходячи з наступного.
8.2. Згідно із п. 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
8.3. З моменту укладення сторонами Договору між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору купівлі-продажу.
8.4. За змістом ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
8.5. Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
8.6. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).
8.7. Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
8.8. Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
8.9. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
8.10. Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
8.11. Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
8.12. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
8.13. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
8.14. Враховуючи викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення боржника по сплаті отриманого природного газу суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги щодо стягнення 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.
8.15. Судом апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок 3 % річних, не виявлено арифметичних помилок, в зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, в сумі 150,07 грн.
8.16. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2600,61 грн пені нарахованих у період наявності зобов'язальних відносин, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
8.17. Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
8.18. Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
8.19. Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
8.20. Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
8.21. Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
8.22. У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
8.23. Згідно ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
8.24. Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
8.25. Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
8.26. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
8.27. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
8.28. Розділом 7 Договору сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання зобов'язань.
8.29. Зокрема, пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
8.30. Умовами п. 9.3. Договору визначено, що Строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у томі числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
8.31. Отже, суд вважає правомірними вимоги позивача про нарахування пені.
8.32. Разом з тим, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявленої позивачем до стягнення пені, з огляду на наступне.
8.33. Згідно з ч. 1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
8.34. У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
8.35. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
8.36. Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
8.37. Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
8.38. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).
8.39. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
8.40. Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
8.41. Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
8.42. Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
8.43. Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
8.44. Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
8.45. Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
8.45. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
8.46. Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
8.47. Судом першої інстанції, при прийнятті рішення про зменшення розміру пені взяв до уваги обставини: пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення боргу та інфляційних втрат; позивачем компенсовано негативні наслідки прострочення боржника шляхом пред'явлення вимог про стягнення 3 % річних, яка задоволена судом тощо.
8.48. Крім того, враховано самий правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
8.49. Також суд першої інстанції врахував ступінь виконання основного зобов'язання, здійснення регулярних платежів зі сплати основного боргу, відсутності заборгованості станом на день розгляду справи, короткі терміни прострочення виконання зобов'язань, які за розрахунком позивача не перевищували 15 днів.
8.50. Північно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, та вважає його обґрунтованим.
8.51. За наведеного суд першої інстанції правомірно скористався наданим йому правом ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо зменшення розміру пені, зменшивши її на 50% (що у грошовому виразі становить 1300,31 грн), та стягнув на користь позивача пеню в сумі 1300,30 грн.
8.52. Доводи апеляційної скарги в частині часткової відмови не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
8.53. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
8.54. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
8.55. За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
8.56. Інших доказів в обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянтом не наведено.
8.56. Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції - Господарський суд Вінницької області - ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8.57. За таких обставин апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 22.04.2020 у справі № 902/81/20 - без змін.
9. Повноваження суду апеляційної інстанції.
9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.
9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
10. Розподіл судових витрат.
10.1. Як вбачається із матеріалів справи, Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 22.04.2020 у справі № 902/81/20 сплатило платіжним дорученням № 0000004996 від 14.05.2020 судовий збір у розмірі 3153,00 грн. - в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".
10.2. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.
10.3. Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 13.05.20р. залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Вінницької області від 22 квітня 2020 року у справі №902/81/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу №902/81/20 повернути Господарському суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "07" липня 2020 р.
Головуючий суддя Юрчук М.І.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Саврій В.А.