Головуючий у суді першої інстанції Шкірай М.Т.
Єдиний унікальний номер справи № 752/8414/17
Апеляційне провадження № 22-ц/824/3899/2020
02 липня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Верланова С.М., Савченка С.І.,
секретар - Тютюнник О.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, та
за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що 24 лютого 2012 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з матір'ю.
Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 30травня 2016 року шлюб між сторонами було розірвано.
За договором купівлі-продажу від 23 червня 2014року ОСОБА_1 придбала квартиру вартістю 546 288 грн за адресою: АДРЕСА_1 , за кошти надані матір'ю позивача - ОСОБА_4 , оскільки власних заощаджень сторони не мали.
Факт зняття матір'ю позивача коштів на придбання квартири підтверджується роздруківками з банківського рахунку на загальну суму 848452,60 грн.
Оскільки квартира була придбана у період шлюбу, проте за особисті кошти одного з подружжя, просила суд визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року відкрито провадження у справі.
Відповідач ОСОБА_2 25 травня 2017 року подавзустрічну позовну заяву про поділ спільного майна подружжя .
В обґрунтування вимог зустрічної позовної заяви вказав, що квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Крім того, 07 липня 2012 року на спільні кошти було придбано автомобіль HONDA ACCORD державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 вартістю 250 000 грн.
ОСОБА_2 просив визнати двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири та визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину транспортного засобу - HONDA ACCORD державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
Також, в поданих запереченнях на позовну заяву ОСОБА_2 зазначає, що квартира була придбана на його заощадження - 20 000 доларів США, оскільки він мав самостійний дохід. Крім того, позивач станом на дату купівлі квартири була безробітною та отримувала допомогу у зв'язку з народженням дитини. Твердження позивача про подаровані їй своєю матір'ю грошові кошти в сумі 660311 ,33 грн належним чином не підтверджені, оскільки такий договір дарування має бути укладеним у письмовій формі та посвідчений нотаріально згідно ч. 5 ст. 719 ЦК України.
Крім того , як зазначив ОСОБА_2 , грошові кошти, які начебто ОСОБА_4 подарувала дочці , були витрачені на купівлю двох транспортних засобів для тестя ОСОБА_6 - Форд Мондео державний реєстраційний номер НОМЕР_3 та Фольксваген Кадді державний реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 липня 2017 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та об'єднано їх в одне провадження
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року призначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 21травня 2018 року.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21 травня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначити її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 12липня 2018 року.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2019 року взадоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю - відмовлено.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задоволено .
Визнано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири квартиру АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину транспортного засобу - HONDA ACCORD державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 7963 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення , увалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги , відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі посилається на неповне з'ясування судом обставин , що мають значення для справи, висновки суду суперечать встановленим обставинам . Доводи апеляційної скарги співпадають із доводами позовних вимог .
Відзив на апеляційну скаргу не надходив .
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Апеляційна скарга не підлагає задоволенню частково з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрвоаноиму шлюбі із 24 лютого 2012 року( а.с.66) .
Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 30 трвня 2016 року шлюб між сторонами було розірвано. Рішення суду набрало законної сили 15 червня 2016 року.( а.с. 8)
Відповідно договору купівлі- продажу від 23 червня 2014 року , позивач ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 546 288 грн. (а.с. 15 )
На підставі договору купівлі-продажу 23 червня 2016 року було внесено відомості в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень та зареєстровано за ОСОБА_1 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 . ( а.с. 16 ) .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу , автомобіль HONDA ACCORDдержавний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , зареєстрований на ім.»я ОСОБА_1 ( Чиханцова ) 21 липня 2012 року ( а.с. 65) .
В суді апеляцінйої інстанції було встановлено , що на час звернення ОСОБА_1 до суду із позовом ,та ОСОБА_2 із зустрічним позовом , автомобіль HONDA ACCORDдержавний номер НОМЕР_1 був проданий ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Сімейного Кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до п.п. 22 -25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК) , відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК) .
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 Сімейного Кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач ОСОБА_1 у позові стверджувала, що грошові кошти для придбання квартири вона отримала від своєї матері .На підтвердження цих обставин були надані роздруківки з банківського рахунку, проте останній є лише фактом зняття відповідних коштів і не свідчить про їх передачу для придбання спірної квартири. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, позивач ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів , що саме ці кошти , які її мати знімала з розрахункових рахунків у банку були передані ОСОБА_1 , а в подальшому спалчені за квартиру . Слід звернути увагу , що кошти знімались невеликими сумами, в різні дні, і крім того, за досить тривалий час до придбання квартири, а відтак не є доказом що квартира придбана саме за ці кошти .
За таких обставин, висновок суду ,що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню є цілком обгрунтованим .
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто, критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Враховуючи викладене вище, набуття спірного майна сторонами під час перебування в шлюбі, суд приходить до висновку про його належність сторонам, як подружжю, на умовах спільної сумісної власності, а тому дане майно підлягає поділу між ними.
Згідно з ч. 2ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Згідно з ч.2 ст.70 Сімейного Кодексу України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За таких обставин, висновок суду ,що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання майна ( квартири) особистою приватною власністю не підлягають задоволенню, а вимоги зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 в частині визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя та визнання за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири підлягають задоволеннює цілком обгрунтованим .
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині співпадають із доводами позовної заяви , які були досліджені судом першї інстанції , і не спростовують висновків суду .
Щодо задоволення вимог зустрічної позовної заяви про визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину транспортного засобу HONDA ACCORDдержавний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , то рішення в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням рішення про відмову у задоволення позову цій частині, враховуючи ту обставину, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи. Як встановлено судом апеляційної інстанції вказаний автомобіль був відчужений ще до подання сторонами позовів до суду , а відтак вказане майно не може бути предметом поділу спільного майна подружжя. Сторони питання зодо компенсації вартості вказаного майна не заявляли.
Суд першої інстанції , оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності, всебічно, повно, об'єктивно прийшов до обгрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому не підлягають задоволенню, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 в чсатині визнання квартири спільною сумісною власністю і визнання за ним права власності на 1/2 частину підлягають задоволенню, що стосується вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину транспортного засобу, то в цій частині рішення підлягає скасуванню з ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову .
Керуючись ст.ст. 365, 367, 369,374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2019 року в частині розподілу автомобіля HONDA ACCORD державний номер НОМЕР_1 скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволення позову ОСОБА_2 .
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 07 липня 2020 року.
Головуючий
Судді