Головуючий у суді першої інстанції Карабаза Н.Ф.
Єдиний унікальний номер справи № 367/3235/18
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7744/2020
02 липня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Савченка С.І.,Верланова С.М.
секретар - Тютюнник О.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Київської області, виконавчого комітету Ірпінської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, скасування відповідей, визнання протиправними та скасування протоколу та рішення, зобов'язання вчинити дії .
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -
В серпні 2018 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Свої вимоги з урахуванням уточнень до позову, обґрунтовував тим, що його колишньою дружиною створюються перешкоди у спілкуванні позивача з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того ОСОБА_1 зазначав, що 30 січня 2018 року він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив усунути перешкоди у спілкуванні з його сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які чинить його колишня дружина ОСОБА_2 .
На засіданні комісії з питань захисту прав дитини Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області 05 лютого 2018 року він подав заяву з проханням невідкладно розглянути його заяву від 30 січня 2018 року, однак відповідне рішення за його заявами було прийнято лише 02 квітня 2018 року та оформлене протоколом. Протокол засідання комісії з питань захисту прав дитини Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 02 квітня 2018 року є незаконним, оскільки засідання проведене за участі лише восьми повноважних членів, що менше 2/3 від загального складу комісії.
Посилався також на те, що протокол засідання від 02 квітня 2018 року, складений секретарем комісії ОСОБА_4 , не відповідає дійсності.
Окрім того, вказував, що при розгляді його заяви серед членів комісії були присутні особи, які не мали права голосу, а тому уважає, що рішення є незаконним.
27 квітня 2018 року він отримав витяг з протоколу від 02 квітня 2018 року разом з листами Служби у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Київської області від 09 лютого 2018 року № 191 та від 26 лютого 2018 року № 251, які свідчить про розгляд його заяв службою, а не комісією. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив:
- поновити процесуальний строк на подання позову;
- визнати протиправними дії Служби у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Київської області щодо розгляду його заяв від 30 січня 2018 року та від 05 лютого 2018 року і скасувати відповіді від 09 лютого 2018 року № 191 та від 26 лютого 2018 року № 251;
- визнати протиправними і скасувати протокол та рішення комісії з питань захисту прав дитини Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 02 квітня 2018 року щодо розгляду його заяви від 30 січня 2018 року;
- зобов'язати Службу у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Київської області повторно розглянути на засіданні комісії з питань захисту прав дитини його заяву від 30 січня 2018 року невідкладно, але не пізніше 10 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням в цій справі з врахуванням інтересів малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 липня 2018 року (протокольною), до участі у справі як співвідповідача залучено Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 2 114,40 грн.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що оскаржувані відповіді Служби у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Київської області є дорадчими документами та не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у батьків та визначення способів їх участі у вихованні дитини. Правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, який дав оцінку всім доказам в їх сукупності, в тому числі оспорюваним висновкам та рішенням органу опіки та піклування, які не мають наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його вимог.
У скарзі зазначав, відповідачі у порушення правових висновків Великої Палати Верховного Суду не вислухали думку дитини - сина ОСОБА_3 за участю незалежного психолога в межах розгляду заяви від 30 січня 2018 року. При цьому, відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів щодо правомірності наданих відповідей службою та щодо дійсності повноважень членів комісії, яка розглядала заяву позивача, а тому вважає, що рішення ухвалено неповноважним складом комісії та підлягає скасуванню.
На думку ОСОБА_1 він обрав вірний спосіб захисту прав свого сина, оскільки рішення органу опіки та піклування відповідно до вимог Сімейного кодексу України є обов'язковим для виконання.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 листопада 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Постановою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року постанова Київського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У постанові зазначено, що суд апеляційної інстанції всупереч нормам ЦПК України, положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ розглянув і вирішив справу в порядку письмового провадження, а не в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, чим порушив їх право брати участь у судових засіданнях, надавати пояснення суду, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 02 липня 2020 року за адресами , які були зазначені в матеріалах справи, Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило .
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особи, які приймають участь у справі, належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, доказів поважності своєї неявки особи суду не надали, тому колегія суддів вважає, що їх неявка не може бути визнана судом поважною.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин .
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьками дитини є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( т.1 а.с. 8).
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 18 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: орган опіки та піклування Макарівської районної державної адміністрації Київської області про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною - задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язано ОСОБА_2 завчасно повідомляти належним чином ОСОБА_1 про зміну місця проживання або перебування сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у дні відвідувань ОСОБА_1 .
Встановлено час та дні для зустрічей ОСОБА_1 з його сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: з 09-00 години суботи по 19-00 годину неділі у перший та третій тиждень місяця за місцем проживання ОСОБА_1 без присутності ОСОБА_2 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. ( т.1 а.с. 20-24 ) .
Як зазначив ОСОБА_1 , він не звертався за примусовим виконанням рішення суду до державної ( приватної) виконавчої служби.
ОСОБА_1 , 30 січня 2018 року, звернувся до начальника служби у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Київської області із заявою, в якій зазначав, що він позбавлений можливості спілкуватися з сином, оскільки ОСОБА_2 , ухиляючись від виконання рішень судів, перешкоджає йому в цьому.( т.1 а.с. 27 зв.)
В подальшому , 05 лютого 2018 року, ОСОБА_1 звернувся до начальника служби у справах дітей та сім'ї із заявою, в якій просив розглянути його заяву від 30 січня 2018 року невідкладно, але не пізніше 10 днів з дня написання даної заяви.( т.1 а.с. 28)
Згідно відповіді № 191 від 09 лютого 2018 року начальник служби Терещенко А.І. повідомила ОСОБА_1 , що служба у справах дітей та сім'ї не здійснює контроль за виконанням судових рішень, а тому в разі невиконання ОСОБА_2 даного рішення рекомендувала йому звернутися до органів досудового розслідування, керуючись ч. 1 ст. 382 КК України, а також зазначила про можливість звернутися в суд з позовом, керуючись ч. 4, ч. 5 ст. 159 Сімейного кодексу України. ( т.1 а.с. 28 зв.)
У відповіді № 251 від 26 лютого 2018 року, на заяву ОСОБА_1 від 05 лютого 2018 року, щодо створення матір'ю штучних перешкод у спілкуванні з дитиною, начальник служби у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Київської області Терещенко А.І. повідомила, що 21 лютого 2018 року спеціалістами Служби було здійснено візит за адресою: АДРЕСА_1 , з метою обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до складеного акту, матір'ю дитини , ОСОБА_2 , створені належні умови для проживання, навчання та розвитку дитини. Крім того під час спілкування з дитиною, стало відомо про те, що він ображається на батька та не має бажання з ним спілкуватися. Хлопчикові було запропоновано поспілкуватися з батьком та спробувати налагодити контакт. Матері рекомендовано звернутися до незалежного психолога щодо проведення відповідної роботи, як з дитиною так і з матір'ю та батьком малолітнього.( т.1 а.с. 29)
Згідно витягу з протоколу № 4 засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 02 квітня 2018 року вирішено рекомендувати ОСОБА_1 звернутися з заявою про відкриття виконавчого провадження по виконанню рішення Макарівського районного суду Київської області до відділу державної виконавчої служби ( т.1 а.с. 30-31) .
Предметом розгляду даної справі є правомірність дій Служби у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Київської області щодо розгляду заяв ОСОБА_1 від 30 січня 2018 року та від 05 лютого 2018 року, наданих нею відповідей на зазначені заяви №191 від 09 лютого 2018 року, № 251 від 26 лютого 2018 року, а також вимоги щодо визнання протиправними і скасування протоколу та рішення Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Ірпінської міської ради від 02 квітня 2018 року щодо розгляду вказаної заяви позивача та покладення обов'язку на відповідача розглянути повторно спірну заяву.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Частиною 2 статті 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Правовий статус органів опіки та піклування, їх завдання та функції визначено, зокрема, главою 6 Цивільного кодексу України, главою 19 Сімейного кодексу України, Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року за № 866.
За приписами п. 3 Порядку № 866 органами опіки та піклування є виконавчі органи сільських рад, які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.
Відповідно до частин 4 - 6 ст. 19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Опікунська рада не є органом опіки і піклування, повноваження опіунської ради визначені дорадчою функцією, а рішення опікунської ради як колегіального консультативно-дорадчого органу, не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії та має не обов'язковий характер.
Правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі і протоколу та рішення Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Ірпінської міської ради, які не мають наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.
Разом з тим, ст.ст. 158, 159, 165 СК України визначено, що при наявності між батьками спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо, в разі неможливості його врегулювання рішенням органу опіки та піклування, такий спір розглядається судом та саме судове рішення є остаточним у вирішенні цього питання.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Право на суд не є абсолютним, а судового розгляду потребують ті справи, в яких є «спір» про «право», реальний і серйозний, який може стосуватися як самого існування права, так і сфери його дії (справа «Аллан Якобсон проти Щвеції»). Результат проваджень має бути значущим для відповідного права (справа «Ул'янов проти України»).
Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У відповідності до вимог ст. ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1-3 ст.19 Сімейного Кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейний прав та інтересів до органу опіки та піклування.
Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.
Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами існували спори щодо усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини , визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, які вирішені рішення Макарівського районного суду Київської області від 18 січня 2017 року .
З огляду на наявне рішення Макарівського районного суду Київської області від 18 січня 2017 року, яке набрало чинності, щодо усунення перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3 , відповіді служби у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Київської області про необхідність звернення за виконанням рішення до державної виконавчої служби відповідає вимогам Сімейного законодавства , нормам ЦПК України, положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ .
Вказані відповіді не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у батьків щодо батьківських прав та визначення способів участі у вихованні дитини, не порушують прав та обов'язків жодного з батьків, а носять лише рекомендаційний характер.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Висновок суду, що оскаржуваний висновок комісії (протоколу № 4 засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 02 квітня 2018 року) не є самостійним способом захисту, не є обов'язковим для суду, оцінюється судом як один із доказів та не є актом індивідуальної дії, який може бути визнаний неправомірним або скасований судом, при цьому вказаний протокол не порушує прав і законних інтересів позивача є законним і обґрунтованим, і доводи апеляційної скарги про протиправність вказаного документу не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відсутність порушеного права, чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, способам ,визначеним законодавством є підставою для відмови у позові.
З урахуванням встановлених обставин, ураховуючи відсутність будь-якого порушення відповідачами прав та законних інтересів ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що витяг з протоколу № 4 засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 02 квітня 2018 року, та надані службою у справах дітей відповіді на заяви ОСОБА_1 , є дорадчими документами та не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у батьків щодо батьківських прав та визначення способів їх участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, а також не порушують прав та обов'язків жодного з батьків, і колегія апеляційного суду погоджується з таким висновком суду .
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що відповідачами при винесенні оскаржуваних актів були допущені численні порушення, є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу суду, оскільки оскаржувані дії служби у справах дітей та виконавчого комітету Ірпінської міської ради носять рекомендаційний характер та не є обов'язковими для виконання, не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у батьків та не порушують їх.
З огляду на наведене, колегія уважає, що суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні . Разом з тим, суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, не врахував, що позивач ОСОБА_1 відповідно до п.14 ч.2 ст. 3 Закону України « Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а відтак рішення в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,376,381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 листопада 2018 року в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 скасувати. В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на постанову може бути подана до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлений 07 липня 2019 року.
Головуючий
Судді