Справа № 357/5469/20
1-кп/357/1358/20
06.07.2020 м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області:
у складі: головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Біла Церква кримінальне провадження № 42019110360000126 від 27.12.2019 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з неповною вищою освітою, неодруженого, який є військовослужбовцем строкової служби, обіймає посаду водія - заправника 3 автомобільного взводу групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , старший солдат, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор військової прокуратури Білоцерківського гарнізону: ОСОБА_4 ,
захисник - адвокат: ОСОБА_5 ,
обвинувачений: ОСОБА_3 ,
До суду надійшов обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 та угода про визнання винуватості.
Так встановлено, що відповідно до статей 1, 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Указів Президента України «Про часткову мобілізацію»:
- від 17.03.2014 № 303/2014, затвердженого Законом України від 17.03.2014 № 1126-VII;
- від 06.05.2014 № 454/2014, затвердженого Законом України 06.05.2014 № 1240-VII;
. від 21.07.2014 № 607/2014, затвердженого Законом України 22.07.2014 № 1595-VII;
- від 14.01.2015 № 15/2015, затвердженого Законом України 15.01.2015 № 113-VIII, з 18 березня 2014 в Україні діє особливий період, що охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
26.04.2018 старший солдат ОСОБА_3 уклав контракт проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з Міністерством оборони України строком на 3 роки.
Після закінчення проходження курсу підготовки військовослужбовців військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 , старшого солдата ОСОБА_3 направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , де наказом № 201 командира військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2018 старшого солдата ОСОБА_3 зараховано до списків вказаної військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду заступника командира бойової машини - навідника оператора 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону.
02.08.2018 відповідно до наказу № 202 командира військової частини старшого солдата ОСОБА_3 призначено на посаду командира бойової машини - командира відділення 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону.
13.12.2019 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 375 з старшим солдатом ОСОБА_3 достроково розірвано контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, у зв'язку з службовою невідповідністю та встановленим порядком переведено на строкову військову службу.
Під час проходження військової служби старший солдат ОСОБА_3 , як військовослужбовець Збройних Сил України, повинен керуватися вимогами ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 4, 9, 11, 16, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов'язують його свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати Військовий обов'язок, бути дисциплінованим та не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, проходячи військову строкову службу у військовій частині НОМЕР_1 та достовірно знаючи вимоги керівних документів, що регламентували його діяльність, старший солдат ОСОБА_3 , бажаючи тимчасово ухилитись від обов'язків військової служби, діючи з прямим умислом, у порушення вищевказаних вимог Закону, 13.12.2019 без поважних причин, самовільно залишив військову частину НОМЕР_3 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків військової служби, поки 01.06.2020 усвідомивши протиправність та помилковість своїх дій, добровільно та з власної ініціативи прибув до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 та продовжив проходження військової служби.
Дії ОСОБА_3 підлягають кваліфікувати за ч. 4 ст. 407 КК України, як у самовільному залишенні військової частини, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, особою, зазначеною в частині першій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (строкової служби).
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину за ч. 4 ст. 407 КК України, розкаювався та визнав всі фактичні обставини, які викладені у формулюванні обвинувачення та від надання показань відмовився. Наполягав на затвердженні укладеної угоди від 03.06.2020.
03.06.2020 під час досудового слідства відповідно до вимог ст. 471 КПК України, між прокурором військової прокуратури Білоцерківського гарнізону ОСОБА_4 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та підозрюваним ОСОБА_3 у присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості.
Прокурор в судовому засіданні, вважав, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Захисник в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання.
За умовами цієї угоди сторони, а саме прокурор - ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3 , дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 407 КК України та істотних для цього кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість за ч. 4 ст. 407 КК України у зазначеному діянні. Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке має понести ОСОБА_3 за вчинене кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю один рік та відповідно до ст. 76 КК України покласти обов'язки: - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробачії. В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст. ст. 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого ОСОБА_3 обвинувачення, обставин, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття ОСОБА_3 та обставин, що обтяжує покарання, які судом не встановлені, даних про його особу, а саме позитивної характеристикою з місця проходження служби обвинуваченого, наявність неодноразових заохочень, грамот та подяк під час проходження служби, а також встановлено, що останній у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра на обліку не перебуває, раніше не судимий, неодружений, не має утриманців, є учасником бойових дій, обвинувачений може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених статтями 50, 65, 68 КК України, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
Вирішуючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд зважає на таке. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Згідно зі ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до вимог ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Суд встановив, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ст. 407 ч. 4 КК України, згідно зі ст. 12 КК України, це тяжкий злочин. При цьому суд з'ясував, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладання угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також суд встановив, що умови цієї угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
Процесуальні витрати в справі відсутні.
Судом установлено, що підстав для вирішення питань пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та у світлі того, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України. Цивільний позов не заявлено.
Керуючись статтями 314, 373, 374, 475 КПК України, суд
Угоду від 03.06.2020 про визнання винуватості, укладену між прокурором військової прокуратури Білоцерківського гарнізону ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , затвердити.
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, за якою призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 03.06.2020 покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком на один рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1