Іменем України
"17" грудня 2009 р. справа № 5020-7/052-11/278-5/140-11/006
За позовом: Державного підприємства „Севастопольський морський
торговельний порт”
(99011, м. Севастополь, майд. Нахімова, 5)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційно-демонстраційний центр „Болівар”
(99000, м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 85-27)
про розірвання Договору № 004/48 від 25.04.2000 фрахтування судна з додатковими угодами від 25.04.2000 та 21.09.2000,
Суддя Дмитрієв В.Є.
Представники сторін:
позивач - Жих Т.Ю., довіреність, № юр-115 від 21.01.2009, ДП "Севастопольський морський торговельний порт",
відповідач - не з'явився, ТОВ „Комерційно-демонстраційний центр „Боливар”,
Державне підприємство „Севастопольський морський торговельний порт” (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційно-демонстраційний центр „Болівар” (далі - відповідач) про розірвання Договору №004/48 від 25.04.2000 фрахтування судна з додатковими угодами від 25.04.2000 та 21.09.2000.
Позовні вимоги мотивовані посиланням позивача на статті 651, 653 Цивільного кодексу України та порушення відповідачем умов спірного договору.
Ухвалою від 07.02.2008 порушено провадження по справі.
Ухвалою суду від 03.04.2008 провадження у справі зупинено до розгляду господарським судом міста Севастополя справи № 5020-7/100 за позовом ТОВ „Комерційно-демонстраційний центр „Болівар” до ДП „Севастопольський морський торговельний порт” про визнання недійсним пункту 1.1 Договору фрахтування судна від 25.04.2000 № 004/48, укладеного між ДП „Севастопольський морський торговельний порт” та ТОВ „КДЦ „Болівар” в частині слів: „на лінії Графська пристань -Інкерман (м. Севастополь).
Ухвалою від 05.06.2008 на виконання розпорядження голови господарського суду міста Севастополя № 53 від 03.06.2008 справа прийнята до провадження суддею Дмитрієвим В.Є.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 24.09.2008 по справі № 5020-7/100-11/259 у позові ТОВ „Комерційно-демонстраційний центр „Болівар” до ДП „Севастопольський морський торговельний порт” про визнання недійсним пункту 1.1 Договору фрахтування судна від 25.04.2000 № 004/48, укладеного між ДП „Севастопольський морський торговельний порт” та ТОВ „КДЦ „Болівар” в частині слів: „на лінії Графська пристань -Інкерман (м.Севастополь) відмовлено.
Ухвалою від 19.03.2009 на виконання розпорядження голови господарського суду міста Севастополя № 47 від 16.03.2009 справа прийнята до провадження суддею Євдокимовим І.В., вказаною ухвалою провадження у справі поновлено.
Ухвалою від 28.05.2009 на виконання розпорядження голови господарського суду міста Севастополя № 73 від 25.05.2008 справа прийнята до провадження суддею Дмитрієвим В.Є.
Ухвалою від 10.06.2009 провадження у справі зупинено до розгляду господарським судом міста Севастополя справи №5020-9/339 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційно-демонстраційний центр „Болівар” до Державного підприємства „Севастопольський морський торговельний порт” про внесення змін до договору фрахтування судна.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 17.09.2009 по справі № 5020-9/339 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Ухвалою від 11.11.2009 провадження у справі поновлено.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позовних вимог.
Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.
Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені їхні процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
25.04.2000 між Державним підприємством „Севастопольський морской торговый порт” (Порт) та товариством з обмеженою відповідальністю „Комерційно-демонстраційний центр „Болівар” (Фрахтувальник) був укладений договір фрахтування судна №004/48 (далі -Договір) (том справи №1, а.с. 8-9).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Порт передав, а Фрахтувальник прийняв у фрахт (бербоут - чартер) п/к “УРАН”, з метою перевезення пасажирів на лінії Графська пристань -Інкерман (м. Севастополь). Зміна маршруту руху судна здійснюється тільки за погодженням Порту та оформлюється додатковою угодою до договору.
Договір діє з 25.04.2000 по 25.04.2010 (пункт 13 Договору).
До вказаного Договору сторонами укладені додаткові угоди від 25.04.2000 та 21.09.2000.
Позивач зобов'язання за Договором виконав належним чином, передавши зазначене судно у фрахт відповідачеві.
Проте відповідач, за твердженням позивача, протягом тривалого часу допускав порушення умов пункту 1.1 Договору стосовно маршруту руху орендованого судна.
У зв'язку з цим позивачем на адресу відповідача неодноразово надсилались листи з пропозицією вирішити питання про зміну маршруту орендованого судна шляхом підписання додаткової угоди до Договору або належне виконання умов Договору (том справи №1, а.с. 12-15).
Відповідач вимог позивача не виконав.
27.11.2007 позивачем на адресу відповідача надіслана претензія про розірвання Договору з 15.12.2007 з текстом додаткової угоди з цього приводу.
Вказана додаткова угода відповідачем не підписана, у зв'язку з незгодою останнього з отриманою претензією.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 203 Кодексу торговельного мореплавства України, визначено, що по договору фрахтування судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.
Договір фрахтування судна повинен бути укладений в письмовій формі. В договорі фрахтування судна на певний строк повинні бути вказані найменування сторін договору, назва судна, його технічні та експлуатаційні дані, район плавання, мета фрахтування, розмір фрахт, строк дії договору, місце прийому та здачі судна.
Відповідно до статті 24 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що вимоги, якими повинні відповідати судна внутрішнього плавання України, які виходять у море, а також межі районів морського плавання цих суден установлює класифікаційне товариство.
При вирішенні спору по справі №5020-7/100-11/259 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційно-демонстраційний центр „Болівар” до Державного підприємства „Севастопольський морський торгівельний порт” про визнання недійсним пункту 1.1 Договору фрахтування судна від 25.04.2000 № 004/48 в частині слів: „на лінії Графська пристань -Інкерман (м.Севастополь). Зміна маршруту руху судна здійснюється тільки по узгодженню з Портом та оформлюється додатковою угодою до договору”, судом було встановлено, що класифікаційним свідоцтвом про придатність до плавання та судовою роллю надано право здійснювати плавання судна в портових водах Севастопольського морського торгівельного порту. В даному свідоцтві вказано, що судно „Уран” має право здійснювати плавання в закритих портових водах -цілорічно.
Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Вищезазначений факт був встановлений при вирішенні спору між тим ж сторонами, тому не підлягає доказуванню.
Проте, згідно зі статтею 208 Кодексу торговельного мореплавства України фрахтувальник зобов'язаний здійснювати експлуатацію судна відповідно до умов фрахтування, визначених договором чартеру (фрахтування) судна на певний час.
Відповідно до пункту 11 Договору його може бути розірвано достроково, зокрема, за рішенням арбітражного суду у випадку порушення однією зі сторін умов Договору, та в інших випадках, встановлених Законодавством України.
Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
На виконання вказаного пункту 27.11.2007 позивачем на адресу відповідача надіслана претензія про розірвання Договору з 15.12.2007 з текстом додаткової угоди з цього приводу.
Вказана додаткова угода відповідачем не підписана, у зв'язку з незгодою останнього з отриманою претензією.
Пунктом 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не заперечується факт того, що останній не дотримувався маршруту судна, встановленого пунктом 1.1 Договору.
Спричинення шкоди позивачеві такими діями відповідача підтверджується, зокрема, актом ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства „Севастопольський морський торговельний порт” за період з 01.01.2006 по 01.07.2007 (том справи №1, а.с. 117-121). У даному акті зазначено, що збитки позивача від пасажирських перевезень на лінії Графська пристань -Інкерман у 2006 році склали 958947,43 грн., у першому півріччі 2007 року -483539,48 грн.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до договорів про надання послуг окремим категоріям громадян, які мають пільгу на їх оплату на та надання транспортних послуг з перевезення пасажирів морським транспортом, позивач зобов'язаний забезпечувати пасажирів, які мають пільги, у тому числі на лінії Графська пристань -Інкерман. У зв'язку з тим, що відповідач не здійснював такі перевезення, позивач був змушений виконувати додаткові рейси по вказаному маршруту, що спричиняло останньому додаткові збитки.
За таких обставин, порушення відповідачем умов пункту 1.1 Договору слід вважати істотним, у зв'язку з чим суд вважає вимоги позивача про розірвання сказаного договору обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на сплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір фрахтування судна № 004/48 від 25.04.2000 з додатковими угодами до нього від 25.04.2000 та 21.09.2000, укладений між Державним підприємством „Севастопольський морський торговельний порт” (99011, м. Севастополь, майд. Нахімова, 5, код ЄДРПОУ 01125548, відомості про рахунки в установах банків відсутні) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Комерційно-демонстраційний центр „Болівар” (99000, м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 85-27, код ЄДРПОУ 22324803, відомості про рахунки в установах банків відсутні), з дати набрання рішенням суду по цій справі законної сили.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційно-демонстраційний центр „Болівар” (99000, м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 85-27, код ЄДРПОУ 22324803, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Державного підприємства „Севастопольський морський торговельний порт” (99011, м. Севастополь, майд. Нахімова, 5, код ЄДРПОУ 01125548, відомості про рахунки в установах банків відсутні) витрати по сплаті державного мита у сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили
Суддя В.Є.Дмитрієв
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України і
підписано 22.12.2009