Іменем України
"17" грудня 2009 р. справа № 5020-11/099
За позовом Прокурора Балаклавського району міста Севастополя
(99042, м. Севастополь, вул. 7-го Листопада, 3)
в інтересах держави в особі Балаклавської районної державної адміністрації міста
Севастополя
(99042, м. Севастополь, вул. Новікова, 14),
Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю міста Севастополя
(99011, м. Севастополь, вул. Демидова, 13)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
Севастопольської міської Ради
(99011, м.Севастополь, вул.Леніна, 3);
про знесення самовільно збудованої споруди.
Суддя Дмитрієв В.Є.
За участю представників:
прокурор - Цуркан С.А., посвідчення № 505 від 13.06.2007, Прокуратура міста Севастополя;
позивача - Камардін В.В., довіреність № 70/06 від 08.01.2008, Балаклавська районна державна адміністрація м.Севастополя;
позивача - не з'явився, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю м.Севастополя,
відповідач - ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_2, виданий Балаклавським РВ УМВС України у м.Севастоплі від 30.09.2009, ФОП ОСОБА_1,
третьої особи - не з'явився, Севастопольська міська Рада.
Прокурор Балаклавського району міста Севастополя звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Балаклавської районної державної адміністрації міста Севастополя, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю міста Севастополя до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про знесення самовільно збудованої споруди.
Ухвалою суду від 03.08.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-11/099.
У судовому засіданні 28.09.2009 прокурор подав уточнення позовних вимог, просить зобов'язати відповідача знести самовільно збудовану двоповерхову споруду для обслуговування кафе „Міф”, розташовану за адресою: м.Севастополь, 32 км Ялтинського шосе. Вказана заява прийнята судом.
Ухвалою суду від 28.09.2009 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучена Севастопольська міська Рада.
Прокурор та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог відмовити, проте відзиву на позовну заяву не надав, у зв'язку з чим суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Прокурору та представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені їхні процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд
Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, передбачених законом. Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави. Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У пункті 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", визначеним в частині другій статті 2 ГПК України, слід розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.
Підставою для звернення прокурорів в господарський суд з позовними заявами є шкода економічним інтересам, інтересам в області раціонального використання земель держави внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок відповідачем.
Статтями 5, 7 Конституції України встановлено, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Балаклавська районна державна адміністрація м. Севастополя відповідно до статті 29 Закону України “Про планування і забудову територій” та статті 7 Закону України “Про основи містобудування” видає дозволи на будівництво об'єктів та здійснює державне регулювання у сфері містобудування.
Відповідно до пунктів 1, 3 Положення про державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів № 1958 від 25.12.2002 (із наступними змінами і доповненнями), вищевказана інспекція є урядовим органом державного управління, який діє у складі Держкомзему і йому підпорядковується. Одним із завдань Держземінспекції є організація та здійснення державного контролю за використанням і охороною земель.
Прокуратурою Балаклавського району міста Севастополя за результатами перевірки, проведеної за заявою Балаклавської районної державної адміністрації міста Севастополя встановлено, що відповідачем здійснюється будівництво складського приміщення для кафе „Міф”, розташованого на 31 км. Ялтинського шосе міста Севастополя без дозволу на право виконання робіт, який надається Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю міста Севастополя. За даним фактом Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю міста Севастополя винесений припис про усунення порушень у сфері містобудівництва № 48 від 07.04.2006, а також постанова № 592 про адміністративне правопорушення від 02.06.2006.
У результаті повторної перевірки Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю міста Севастополя встановлено, що виданий раніше припис відповідачем не виконаний, будівництво продовжується, у результаті чого інспекцією винесений повторний припис № 121 від 22.09.2006, який також станом на момент звернення прокурора із даним позовом до суду не виконаний.
Ідентифікація об'єкту за вимогою суду здійснена Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в м.Севастополі у ході перевірки, результати якої оформлені актом від 21.09.2009 № 332 дотримання законодавства у сфері містобудівництва фізичною (юридичною) особою (а.с. 33-43).
Зазначене стало причиною для звернення прокурора до суду із даним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом , якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина перша); особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга); право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (частина третя); якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частини четверта); на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята); особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене (частина шоста); у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома).
Аналізуючи зазначені приписи статті 376 Цивільного кодексу України, необхідно підкреслити наступне. Будівництво вважається самочинним, якщо існує хоча б одна з передбачених у частини першої статті 376 Цивільного кодексу України ознак.
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектуру та житлової політики України від 05.12.2000 №945/5166 (далі за текстом -Положення №945/5166) дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів, розширення і технічного переоснащення є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж та споруд та надає право відповідним службам на видачу ордера на проведення земляних робіт. Виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється .
Згідно з приписами статті 29 Закону України “Про планування і забудову території”, а також підпункту 5.1 пункту 5 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його завчасної перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що будівництво складського приміщення для кафе „Міф”, розташованого на 31 км. Ялтинського шосе міста Севастополя здійснено відповідачем ОСОБА_1 без дозволу на виконання будівельних робіт.
Крім того, доказів наявності права користування земельною ділянкою, на якій здійснено самочинне будівництво, відповідачем також не надано, що виключає можливість визнання права власності на спірний об'єкт за позивачем.
Відповідно до статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідачем не надано належних доказів наявності у нього дозволу на виконання вищезазначених будівельних робіт.
За таких обставин позовні вимоги прокурора Балаклавського району міста Севастополя є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати, від сплати яких позивач у встановленому порядку звільнений, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банків відсутні) знести самовільно збудовану двоповерхову споруду для обслуговування кафе „Міф”, розташовану за адресою: м.Севастополь, 32 км.Ялтинського шосе.
3. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банків відсутні) в доход державного бюджету України (п/р 31116095600007 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, одержувач державний бюджет Ленінського району, МФО 824509, код ЄДРПОУ 24035598) витрати по оплаті державного мита у сумі 85,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банків відсутні) в доход державного бюджету України (п/р 31216259700007 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, одержувач державний бюджет Ленінського району, МФО 824509, код ЄДРПОУ 24035598, код платежу за бюджетною класифікацією -22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.Є. Дмитрієв
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 22.12.2009.