"22" грудня 2009 р. Справа № 2/69
За позовом ТзОВ «Арго»с.Змієнець Луцького району Волинської області
до відповідача: ТзОВ фірми «Літа Плюс»м.Рівне
про стягнення 56 146 грн. 01 коп. заборгованості по розрахунках, пені,
втрат від інфляції та річних
Суддя Грязнов В.В.
Представники сторін:
від позивача- Звольська Н.О., юрисконсульт (довір.б/н від 10.08.2009р.);
від відповідача- Берун Р.В., представник (довір.б/н від 02.04.2009р.).
Представники сторін не заявили клопотаннь про технічну фіксацію судового процесу. Відводу судді з підстав статті 20 ГПК України. не заявлено.
В судовому засіданні 02.12.2009р. оголошувалась перерва до 22.12.2009р. для підготовки повного тексту рішення.
Суть спору: Позивач-ТзОВ «Арго»звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Відповідача-ТзОВ фірми «Літа Плюс»49 683 грн. 30 коп. заборгованості за поставлений у 2008 році товар та 3 459 грн. 05 коп. пені згідно укладеного договору поставки №403 від 13.12.2006р., а також 2 571 грн. 28 коп. втрат від інфляції та 432 грн. 38 коп. -3% річних.(арк.справи 2-3).
Надалі Позивач подав письмове клопотання про зменшення позовних вимог в частині суми основного боргу на 1 000 грн., пояснивши, що позовна заява була подана до господарського суду 29.04.2009р. - в день перера-хування Відповідачем 1 000 грн., однак були відсутні відомості про надходження коштів, тому сума основного боргу вказана в позовній заяві є більшою.(арк.справи 79). Клопотання було прийнято судом до уваги.
Відповідач-ТзОВ фірма «Літа Плюс»позов не визнає, посилаючись на те, що зобов'язання виникли не на підставі договору, на який вказує позивач, оскільки у видаткових накладних відсутнє посилання на договір.
Відповідач визнав позов частково в сумі основного боргу 46 314 грн. 22 коп. Разом з тим, Відповідач надав суду копію платіжного доручення №500 від 29 квітня 2009р. на суму 1 000 грн., на підтвердження того, що позов заявлений на більшу суму, без врахування часткової сплати боргу.(арк.справи 56-59).
Рішенням господарського суду Рівненської області від 27 травня 2009р. позов задоволено, з Відповідача стяг-нуто на користь Позивача 48 683 грн. 30 коп. основного боргу, 3 459 грн. 05 коп. пені, 2 571 грн. 28 коп. втрат від інфляції, 432 грн. 38 коп. річних та 863 грн. 96 коп. судових витрат. Крім того, з ТзОВ фірма «Літа Плюс»стягнуто в доход державного бюджету 1 700 грн. штрафу.(арк.справи 81-82).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08 липня 2009р. рішення місцевого суду в частині стягнення штрафу скасовано, в решті -залишено без змін.(арк.справи 121-124).
Проте, постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2009р. рішення та постанова місцевого і апеляційного судів скасовані в частині задоволених позовних вимог, а справу скеровано на новий розгляд до господар-ського суду Рівненської області.
Як на підстави скасування рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій Вищий господарський суд України, зокрема вказав, що місцевий і апеляційний суду дійшли передчасного висновку про поставку позивачем від-повідачу товару на виконання умов договору поставки №403 від 13.12.2006р. без витребування замовлень та специфі-кацій до нього, видаткових накладних, платіжних документів та банківських виписок з наданням їм належної правової оцінки.(арк.справи 136-142).
Під час нового розгляду справи, Позивач-ТзОВ «Арго»надав клопотання про зменшення суми основного боргу на 8 771 грн.42 коп. в зв'язку з підписанням сторонами 30.11.2009р. угоди про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог. Оскільки, клопотання подане до прийняття рішення у справі, воно відповідає вимо-гам ст.ст. 22,78 ГПК України -суд прийняв його до розгляду.(арк.справи 149, 153).
При цьому, Позивач додатково повідомив, що на даний час на розгляді господарського суду Волинської області перебуває справа №06/180-38 про стягнення заборгованості із ТзОВ «Арго»на підставі Договору про надання послуг мерчендайзингу №92/08 від 02 січня 2008 року в користь ТзОВ-фірми «Літа-Плюс».
Відповідно до умов п.4.1 даного договору «Вартість послуг, обумовлених п.1.1 даного Договору складає 8% від поставленої на умовах договору поставки №403 від 13.12.2006р.», а відповідно до п.8.3 умов цього ж Дого-вору: «Строк дії даного Договору встановлюється з моменту підписання і до 31 грудня 2008р.». Тобто, підписавши даний договір ТзОВ-фірма «Літа Плюс»визнало факт поставки товару на підставі договору поставки №403 від 13.12.2006р. ТзОВ «Арго»частково виконало свої зобов'язання відповідно до умов Договору про надання послуг мерчендайзингу №92/08, відповідно до чого ТзОВ фірма «Літа-Плюс»звернулось до суду за захистом порушених прав.
ТзОВ «Арго»та ТзОВ-фірма «Літа Плюс»26.11.2009р. підписали Акт звірки взаємних розрахунків по наданим послугам, відповідно до якого заборгованість ТзОВ «Арго»перед ТзОВ фірма «Літа-Плюс»становить 8771,42 грн.
30.11.2009 року сторони підписали заяву про припинення зобов'язань шляхом часткового зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої заборгованість ТзОВ-фірми «Літа-Плюс»по договору поставки в №403 від 13.12.2006р. зменшилася на 8 771, 42 грн.(арк.справи 149).
Представник Відповідача-ТзОВ фірма «Літа Плюс»в судовому засіданні 02.12.2009р. позову не визнає з підс-тав, зазначених ним у відзиві, зазначає, що позовні вимоги ґрунтуються на договорі поставки №403 від 13.12.2006р., за умовами якого ТзОВ «Арго»взяло на себе зобов'язання поставити, а ТзОВ фірма «Літа Плюс»-прийняти і оплатити товари на умовах даного Договору.
Відповідач зауважує, що згідно ч.2 ст.9 ЦК України, ст.7 та ч.2 ст.175 ГК України, особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України, а майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особли-востей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу вимог ст.267 ГК України, договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначе-ний, він вважається укладеним на один рік.
Частина 3 ст.267 ГК України містить імперативну норму, згідно з якою, якщо в довгостроковому договорі кіль-кість поставки визначено лише на рік або менший строк, то у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передба-чений, договір вважається укладеним на один рік.
Згідно з пунктами 11.1, 11.2 договору поставки №403 від 13.12.2006р., термін дії договору встановлено до 31 грудня 2007р., а у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір впродовж остан-нього місяця, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік.
Проте, Відповідач вважає, що порядок погодження сторонами строків поставки на наступний пролонгований період сторонами у договорі не визначено, оскільки згідно з п.2.2 Договору, поставка товару здійснюється партіями, що формуються на основі замовлень покупця та у відповідності до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а з п.2.4 Договору випливає, з що обов'язки постачальника по поставці та обов'язки покупця по оплаті товарів виникають тільки на основі погодженого замовлення.
Оскільки специфікації сторони не підписували і покупець після закінчення строку дії даного договору жодного замовлення постачальнику на поставку товару не направляв, то погодження строків поставок між сторонами договору на 2008 рік не відбулося, відтак, даний договір, в силу вимог ч.3 ст.267 ГК України, вважається таким, що укладений на один рік, тобто зобов'язання сторін по ньому припинилися.
В силу положень ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єди-ного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Разом з тим, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідач робить висновок, що господарські правовідносини з поставки продукції ТзОВ «Арго»для ТзОВ фірма «Літа Плюс»у 2008 році здійснювалися не на підставі договору поставки №403 від 13.12.2006р., а у спрощений спосіб - шляхом усної домовленості сторін та прийняття покупцем здійсненої постачальником поставки товарів, в тому об'ємі, який був необхідний покупцю у відповідний проміжок часу.
Відповідно до цього, та враховуючи той факт, що видатковими накладними, якими оформлена операція з пос-тавки відповідачу у 2008 році товару, строк проведення розрахунку не визначений, а ТзОВ «Арго»вимогу про його оплату, в порядку передбаченому ст.530 ЦК України не направляло -Відповідач дійшов висновку, що у нього і не вини-кало зобов'язання перед Позивачем по оплаті такого товару.
Свої міркування Відповідач завершує висновком: оскільки, на момент звернення з позовом до суду, право ТзОВ «Арго»порушене не було -воно і не підлягає судовому захисту.
Заперечуючи саме існування правопорушення, Відповідач разом з тим, заявляє про відсутність правових підстав для задоволення вимоги про стягнення пені за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань через відсутність вірного розрахунку пені і вважає доданий до позову розрахунок необґрунтованим, оскільки нарахування пені в ньому здійснено від сукупної суми постаки і не відображено ні суми, ні дати оплати товару Відповідачем.
При цьому, Відповідач покликається на лист Вищого господарського суду України №01-8/344 від 11.04.2005р. “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповід-них записках про роботу господарських судів у 2004р.”, що у тих випадках, коли вимога про стягнення сум штрафних санкцій, річних тощо є додатковою до основної вимоги про стягнення заборгованості і обґрунтований розрахунок зазна-чених сум штрафних санкцій відсутній, то суд, з урахуванням обставин конкретної справи, або застосовує припис п.5 ч.1 ст.81 ГПК, або відмовляє в задоволенні позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.59 ГПК України Відповідач просить в задоволенні позову відмовити.(арк.справи 56-59).
В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ,
що ТзОВ «Арго»-постачальник та ТзОВ фірма «Літа Плюс»-покупець 13 грудня 2006р. уклали договір поставки №403 (надалі в тексті -Договір). Згідно пп.1.1, 2.1 Договору поставки -постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товари, а покупець зобов'язувався на умовах Договору приймати товари і оплачувати їх вартість. Ціна, асорти-мент та кількість визначається у замовленні покупця і відповідає Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору. Загальна ціна зазначається у накладних. Згідно п.4.6 Договору розрахунок за поставлений товар проводиться не пізніше 21 календарного дня з дня поставки товарів. Підставою для перерахування коштів за отриманий товар є товарно-транспортна накладна або накладна оформлена згідно з вимогами чинного законодавства, за підписами уповноважених представників Постачальника і Покупця, а також податкова накладна. Строк дії Договору до 31.12.2007р.(п.11.1 Догово-ру). Договір укладено з Протоколом розбіжностей і підписано директорами ТзОВ «Арго»та ТзОВ фірма «Літа Плюс», скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 28-30).
Вбачається, що сторони Специфікації не складали, змін та доповнень до Договору поставки сторони не вносили.
Встановлено, що фактично протягом 07.11.2008р. -05.01.2009р. через представників Петрусь Л.М. та Радкевич Т.В., які діяли на підставі довіреностей ЯПЕ №933606 від 01 листопада 2008р., ЯПЕ №935258 від 11 гру-дня 2008р., ЯПЕ №935264 від 11 грудня 2008р., ЯПЕ №935278 від 16 грудня 2008р., ЯПЕ №935309 від 21 грудня 2008р., ЯПЕ №935320 від 26 грудня 2008р. та ЯПЕ №935343 від 01 січня 2009р., згідно накладних №а1n000002070 від 07.11.2008р. на суму 16 577,89 грн., №oxa000005253 від 17.12.2008р. на суму 10 890,11 грн., №а1n000002989 від 18.12.2008р. на суму 5 259,95 грн., №inn000003385 від 19.12.2008р. на суму 930,00 грн., №іnn000003433 від 22.12. 2008р. на суму 2 136,40 грн., №іnn000003435 від 22.12.2008р. на суму 3 176,12 грн., №іnn000003609 від 29.12. 2008р. на суму 5502,02 грн., №іnn000003651 від 30.12.2008р. на суму 1635,70 грн., №іnn 000003697 від 05.01.2009р. на суму 3 635,22 грн., -ТзОВ «Арго»передало, а ТзОВ фірма «Літа Плюс»прийняло продукти харчування (конди- терські вироби) в асортименті на загальну суму 49 743 грн. 39 коп., що стверджується матеріалами справи.(арк. справи 6-23).
ТзОВ фірма «Літа Плюс»оплатило поставлений товар частково 12.01.2009р. на суму 60,09 грн. та 29.04. 2009р. на суму 1 000 грн., що стверджується матеріалами справи.
Вважаючи, що станом на 15.04.2009р. заборгованість Відповідача складала 49 683 грн. 30 коп., на підставі п.8.3 Договору, за невиконання грошового зобов'язання, Позивач нарахував пеню з 07.11.2008р. по 15.04.2009р., сума якої складає 3 459 грн. 05 коп.
Разом з тим, посилаючись на ст.625 ЦК України, Позивач нарахував 432 грн. 38 коп. -3% річних за корис-тування коштами за період з 07.11.2008р. по 15.04.2009р., а також інфляційні втрати за цей же період, що складає суму 2571 грн. 28 коп.
Сторони 26.11.2009р. провели звірку розрахунків, за наслідками якої склали акт. З акта вбачається, що станом на 26.11.2009р. заборгованість ТзОВ «Арго»перед ТзОВ фірми «Літа Плюс»за надані послуги складає 8 771 грн. 42 коп., що стверджується підписаним уповноважених представників сторін, скріплено відбитками їх печаток.(арк.справи 150-152).
Крім того, 30.11.2009р. сторони підписали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 8 771 грн.42 коп., що стверджено підписами директорів ТзОВ «Арго»та ТзОВ фірма «Літа Плюс», скріплено відбитками печа-ток сторін.(арк.справи 153-154).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини, завдання матеріальної шкоди; крім того, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства та з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'-язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, спла-тити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).
Статтею 263 ГК України встановлено, що господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єк-тами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання... Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут... оптова торгівля; роздрібна торгівля... та інша допоміжна діяль-ність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки,... купівлі-продажу, міни (бартеру)... та іншими договорами.
За договором купівлі-продажу (ст.655 ЦК України), одна сторона (продавець) передає або зобов'язується пере-дати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (то-вар) і сплатити за нього певну грошовоу суму.
Разом з тим, за договором поставки (ст.712 ЦК України), - продавець (постачальник), який здійснює підприєм-ницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подіб-ним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З однієї сторони Відповідач заперечує поставку на підставі договору, з іншої сторони -просить зараху-вати 1 000 грн. в рахунок погашення заборгованості, посилаючись на договір і заперечує вірність розрахунку суми пені.
Вбачається, що Договір поставки чинний, що підтверджується умовами його пункту 11.2. Заперечуючи продовження дії Договору Відповідач не надав доказів його розірвання або припинення. Відтак, двозначність в запереченнях Відповідача щодо позову свідчить про його хибну правову позицію.
Разом з тим, матеріалами справи стверджено, що у всіх довіреностях Відповідача та видаткових наклад-них відсутні посилання на договір поставки №403 від 13.12.2006р. і це дає підстави господарському суду вважати, що за наявними у справі видатковими накладними поставка товару здійнювалась на загальних підставах, а не на виконання Договору.
Не стверджує постачання товару на умовах Договору і укладення Відповідачем 02.01.2008р. Договору про надання послуг мерчендайзингу №92/08 та наступне звернення ТзОВ фірма «Літа Плюс»з позовом про стяг-нення з ТзОВ «Арго»заборгованості за ним в сумі 6 213 грн. 43 коп., що є предметом іншого спору по справі №06/ 180-38, яка перебуває на розгляді господарського суду Волинської області.
З огляду на зазначене в сукупності -нарахування пені за несвоєчасну оплату вбачається необґрунтова-ним.
На підставі ст.33 ГПК України, в частині стягнення 3 459 грн. 05 коп. пені в задоволенні позову необхідно відмовити, як безпідставному.
Однак, при цьому, заперечення Відповідачем позовних вимог в частині стягнення залишку основного боргу, інфляційних втрат та річних з підстав, зазначених у відзиві не варті уваги суду, як надумані і безпідставні з наступних мотивів.
Чинне законодавство, зокрема сттатті 92 ЦК України, передбачає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів; орган або особа, яка від-повідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юри-дичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Тому, заперечення Відповідачем факту виникнення зобов'язання по оплаті отриманого протягом 07.11.2008р. - 05.01.2009р. товару в силу статті 530 ЦК України -спростовуються зазначеними вище довіреностями ТзОВ фірми Літа Плюс»та накладними, які є товаро-розпорядчими документами.
Суд також звертає увагу на те, що Відповідач, не заперечуючи факту прийняття товару -набув право власності на нього і розпорядився ним -передав іншим особам тощо, а також перерахував ТзОВ «Арго»часткову плату за нього, пославшись, зокрема, у платіжному дорученні №500 від 29.04.2009р. на “дог.403 від 13.12.06р.”, що стверджується мате-ріалами справи.(арк.справи 77).
Разом з тим, Відсутність Специфікації, як невід'ємної частини Договору і письмових заявок покупця на товар -не звільняє покупця від обов'язку оплати його вартість в силу ч.1 ст.692 ЦК України, оскільки між сторонами існують договірні правовідносини купівлі-продажу і визначальними документами є накладні на відпуск товару.
Як зазначалось вище, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаро-розпорядчих документів, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк опла-ти товару. Тобто, якщо припустити, що поставка здійснена поза межами Договору -обов'язок оплати наступає від-повідно до вищеприведеної норми.
Господарський суд вважає, що Відповідач ухилився від виконання обов'язку з оплати вартості отрима-ного товару.
Крім того, відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'я-зання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не вста-новлений договором або законом, тому: втрати від інфляції в сумі 2 571 грн. 28 коп. відповідно до розрахунку на-веденого Позивачем у позовній заяві. Розрахунок відповідає фактичним обставинам справи, не спростований Від-повідачем.
Розрахунок суми трьох відсотків річних в сумі 432 грн. 38 коп. наведений Позивачем у позовній заяві відповідає фактичним обставинам справи, також не спростований Відповідачем.
З огляду на обставини справи у сукупності вбачається, що вимоги Позивача в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат та річних стверджуються довіреностями Відповідача, накладними, платіжними документами і підлягають задоволенню на підставі стст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України та стст. 11, 16, 526, 530, 625, 655, ч.1. ст.692 Цивільного кодексу України.
Вбачається, що несплатою 48 683 грн. 30 коп. вартості товару Відповідач завдав Позивачу майнових збитків. При цьому, доказів повернення товару або сплати його вартості Відповідач суду не надав.
Разом з тим, вирішуючи даний спір, господарський суд приймає до уваги клопотання Позивача про зменшення суми основного боргу на 8 771 грн. 42 коп., яке відповідає вимогам стст.22, 78 ГПК України і стверджується угодою сто-рін від 30.11.2009р. про зарахування зустрічних однорідних вимог на вказану суму.(арк.справи 153).
Враховуючи зазначене вище -позов підлягає частковому задоволенню в сумі 39 911 грн. 88 коп. боргу, 2 571 грн. 28 коп. втрат від інфляції та 432 грн. 38 коп. -3% річних. В частині стягнення пені в позові належить відмовити.
На Відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита та витрати з оплати послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених вимог на підставі частини другої ст.49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій -доведення спору до господарського суду.
Керуючись стст. 33, 43, 46-49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Літа Плюс», яке знаходиться у м.Рівне, вул.Степова, 16 (код 31894679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго», яке знаходиться у с.Зміїнець Луцького району Волинської області (фактична адреса: м.Рівне, вул.Дво-рецька, 93 (код 25092641) 39 911грн. 88коп. заборгованості по розрахунках за отриманий товар, 2 571 грн. 28коп. інфляційних втрат за період з 07.11.2008р. по 15.04.2009р., 432грн. 38коп. -3% річних за пері-од 07.11.2008р. по 15.04.2009р., 4 29грн. 16коп. по сплаті державного мита та 180грн. 39коп. плати за послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 3 459 грн. 05 коп. пені - в задоволенні позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.В.Грязнов
Рішення підписане суддею "22" грудня 2009 р..