06 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/7930/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Булгакової І.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Партнер ЛТД" (далі - ТОВ "Альянс-Партнер ЛТД")
на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2019 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест"
до ТОВ "Альянс-Партнер ЛТД"
про стягнення заборгованості у розмірі 639 283,30 грн.,
01.06.2020 (згідно з відбитком штампу апеляційного господарського суду)
ТОВ "Альянс-Партнер ЛТД" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 у справі №910/7930/19 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали касаційної скарги та додані до неї документи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Предметом позову у даній справі є стягнення 639 283,30 грн., а, отже, ціна позову у справі № 910/7930/19 не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що як на підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає на необхідність відкриття касаційного провадження у справі, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Так, скаржник зазначає, що однозначне вирішення судом касаційної інстанції питань практичного застосування частини першої статті 853, частини четвертої статті 882, частини четвертої статті 612 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 220 Господарського кодексу України має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а тому касаційна скарга підлягає прийняттю до провадження.
Розглянувши наведені позивачем доводи щодо наявності правових підстав для розгляду цієї справи у касаційному порядку, Суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до власного викладення обставин справи стороною по справі та до переоцінки доказів, які були досліджені судами попередніх інстанцій. Такі доводи, з огляду на статус Верховного Суду і його повноваження, не є підставою для відкриття касаційного провадження зі справи.
Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судами попередніх інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Альянс-Партнер ЛТД" на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 у справі №910/7930/19, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Партнер ЛТД" на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 у справі №910/7930/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та не підлягає оскарженню.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова