Провадження № 11-кп/803/1759/20 Справа № 183/1801/13-к Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
30 червня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області
на вирок Новомосковського міськайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2020 року,
на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання прокурора щодо звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_8 у зв'язку із закінченням строків давності,
на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2020 року про виправлення описки в ухвалі суду
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013040350000985 відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Цибулівка Царичанського району Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого головою фермерського господарства «Мішин та Мішин», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого положеннями ч. 4 ст. 358 КК України, -
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2020 року ОСОБА_8 визнано невинувати у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та виправдано його, у зв'язку із недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Скасовано накладений постановою слідчого відділу прокуратури Дніпропетровської області від 20 вересня 2012 року арешт на майно (вклади, цінності та інше майно) обвинуваченого ОСОБА_8 .
Вирішено питання щодо речових доказів.
Як встановлено органами досудового розслідування, ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що він з 06.04.2010 року та 21.05.2010 року, перебуваючи за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська (колишня назва Радянська), буд. 6, каб. 3, надав виконуючому обов'язки начальника Новомосковського відділу Держкомзему ОСОБА_9 для реєстрації технічну документацію та завідомо підроблені державні акти на 35 земельних ділянок на ім'я ОСОБА_10 (ЯК № 625200, ЯК № 625201), ОСОБА_11 (ЯК № 625199, ЯК № 629499, ЯК № 625197), ОСОБА_12 (ЯЛ № 022516, ЯЛ № 022514, ЯЛ № 022515, ЯЛ № 022517, ЯЛ № 022518, ЯЛ № 022519), ОСОБА_13 (ЯЛ № 022530, ЯЛ № 022525, ЯЛ № 022526, ЯЛ № 022527, ЯЛ № 022528, ЯЛ № 022529), ОСОБА_14 (ЯЛ № 022504, ЯЛ № 022505, ЯЛ № 022506, ЯЛ № 022507, ЯЛ № 022502, ЯЛ № 022503), ОСОБА_15 (ЯЛ № 022508, ЯЛ № 022509, ЯЛ № 022510, ЯЛ № 022511), ОСОБА_16 (ЯІ № 037430, ЯІ № 037429, ЯЛ № 022501), ОСОБА_17 (ЯЛ № 022520, ЯЛ № 022521, ЯЛ № 022522, ЯЛ № 022513, ЯЛ № 022512). При цьому ОСОБА_8 представився представником землевпоряджувальної організації товариства з обмеженою відповідальністю «Геоінфо» та, використовуючи своє особисте знайомство з ОСОБА_9 , завірив останнього, що надана документація повністю відповідає дійсності, достовірно знаючи про те, що вказані акти містять підроблені підписи від голови сільради ОСОБА_18 , а також підроблені відтиснення печатки Піщанської сільської ради.
Після цього, ОСОБА_9 недбало, тобто неналежно виконуючи свої службові обов'язки, внаслідок несумлінного відношення до них, діючи всупереч інтересів служби, не перевірив у підлеглих йому співробітників технічну документацію попереднього власника ділянки, не виходячи на місце, підписав акти узгодження меж земельних ділянок в технічній документації, а також підписав державні акти і реєстраційні картки на земельні ділянки, після чого повернув ОСОБА_8 всю надану ним документацію, у тому числі державні акти на 35 земельних ділянок.
Окрім цього, 06.04.2010 року та 21.05.2010 року ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, надав ОСОБА_9 для подальшого узгодження завідомо підроблені документи - технічну документацію, реєстраційні картки та державні акти на земельні ділянки ЯІ№037430 та ЯІ№ 037429, незаконно оформлені на ім'я ОСОБА_16 , достовірно знаючи, що вказані документи містять підроблені підписи від голови сільради ОСОБА_19 , а також підроблені відтиснення печатки Піщанської сільської ради, а також підроблені підписи від імені начальника Новомосковського районного відділу земельних ресурсів Дніпропетровської області ОСОБА_20 , після чого ОСОБА_9 , не перевіряючи належним чином достовірність внесених даних, передав вказані документи до Новомосковського відділу Дніпропетровської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру».
Окрім того, 06.04.2010 року та 21.05.2010 року ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, перебуваючи за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська (колишня назва вул. Радянська) буд. 6, надав начальнику Новомосковського відділу Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» ОСОБА_21 завідомо підроблені державні акти на 35 земельних ділянок на ім'я ОСОБА_10 (ЯК № 625200, ЯК № 625201), ОСОБА_11 (ЯК № 625199, ЯК № 629499, ЯК № 625197), ОСОБА_12 (ЯЛ № 022516, ЯЛ № 022514, ЯЛ № 022515, ЯЛ № 022517, ЯЛ № 022518, ЯЛ № 022519), ОСОБА_13 (ЯЛ № 022530, ЯЛ № 022525, ЯЛ № 022526, ЯЛ № 022527, ЯЛ № 022528, ЯЛ № 022529), ОСОБА_14 (ЯЛ № 022504, ЯЛ № 022505, ЯЛ № 022506, ЯЛ № 022507, ЯЛ № 022502, ЯЛ № 022503), ОСОБА_15 (ЯЛ № 022508, ЯЛ № 022509, ЯЛ № 022510, ЯЛ № 022511), ОСОБА_16 (ЯІ № 037430, ЯІ № 037429, ЯЛ № 022501), ОСОБА_17 (ЯЛ № 022520, ЯЛ № 022521, ЯЛ № 022522, ЯЛ № 022513, ЯЛ № 022512). В свою чергу ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що вказані акти містять підроблені підписи від голови сільради ОСОБА_19 , а також підроблені відтиснення печатки Піщанської сільської ради, використовуючи своє особисте знайомство з ОСОБА_21 , завірив того, що надана документація повністю відповідає дійсності, та попросив його якнайшвидше зареєструвати надані державні акти. Після цього ОСОБА_21 недбало, тобто неналежно виконуючи свої службові обов'язки внаслідок несумлінного відношення до них, діючи всупереч інтересів служби, не перевірив належним чином технічну документацію, не перевірив в Книгах реєстрації держактів записи на попередніх власників землі, не впевнився у здачі державних актів попередніх власників, і дав вказівку підлеглому співробітнику ОСОБА_22 підписати держакти і реєстраційні картки до них, провести реєстрацію державних актів і видати їх новим власникам, що нею й було зроблено.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_8 було незаконно зареєстровано державні акти на 35 земельних ділянок на ім'я ОСОБА_10 (ЯК № 625200, ЯК № 625201), ОСОБА_11 (ЯК № 625199, ЯК № 629499, ЯК № 625197), ОСОБА_12 (ЯЛ № 022516, ЯЛ № 022514, ЯЛ № 022515, ЯЛ № 022517, ЯЛ № 022518, ЯЛ № 022519), ОСОБА_13 (ЯЛ № 022530, ЯЛ № 022525, ЯЛ № 022526, ЯЛ № 022527, ЯЛ № 022528, ЯЛ № 022529), ОСОБА_14 (ЯЛ № 022504, ЯЛ № 022505, ЯЛ № 022506, ЯЛ № 022507, ЯЛ № 022502, ЯЛ № 022503), ОСОБА_15 (ЯЛ № 022508, ЯЛ № 022509, ЯЛ № 022510, ЯЛ № 022511), ОСОБА_16 (ЯІ № 037430, ЯІ № 037429, ЯЛ № 022501), ОСОБА_17 (ЯЛ № 022520, ЯЛ № 022521, ЯЛ № 022522, ЯЛ № 022513, ЯЛ № 022512).
Зазначене формулювання обвинувачення пред'явлене ОСОБА_8 як - використання завідомо підроблених документів, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України - було визнано судом недоведеним, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_8 є склад кримінального правопорушення.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2020 року було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Судом було встановлено, що на момент розгляду судом кримінального провадження щодо ОСОБА_8 , передбачений законом строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 358 КК України закінчився.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Порядок звільнення від кримінальної відповідальності особи регулюється ст. ст. 285-288 КПК України. В порушення ст. 287 КПК України, прокурор в судовому засіданні заявив усне клопотання про звільненні ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності.
Крім того, відповідно до ст. ст. 285 - 288 КПК України для звільнення кримінальної відповідальності обов'язково, необхідна згода обвинуваченого на таке звільнення.
Обвинуваченому ОСОБА_8 було роз'яснено його право на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з ' підстави.
Разом з тим, ОСОБА_8 в судовому засіданні не надав безумовної згоди на його звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, залишив вирішення вказаного питання на розсуд суду, що є самостійною підставою відмови у задоволенні клопотання прокурора про його звільнення.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2020 року було виправлено в резолютивній частині ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2020 року та у резолютивній частині повного тексту вказаної ухвали допущену описку, а саме правильно зазначено порядок оскарження ухвали: “Ухвала оскарженню не підлягає”.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Прокурор в свої апеляційній скарзі на вирок суду просить виправдувальний вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2020 відносно ОСОБА_8 скасувати у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням судом вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність, необґрунтованим виправдання ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 358 КК України та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Так, прокурор зазначає, що судом в порушення вимог п. 16 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 23 КПК України під час судового розгляду у судовому засіданні письмові докази безпосередньо не досліджувалися, речові докази взагалі не оглядалися і замість виконання цих вимог, суд у судовому засіданні 12 грудня 2019 року висунув вимогу прокурору перелічити надані ним письмові докази з матеріалів кримінального провадження, що підтверджується записами у журналі судового засідання. Усі письмові докази, на які суд посилається у виправдувальному вироку на підтвердження невинуватості ОСОБА_8 , були перелічені лише прокурором, а самим судом не були ні оглянуті, ні оголошені.
Тобто, суд безпосередньо у цьому кримінальному провадженні надані стороною обвинувачення письмові (протоколи слідчих дій, висновки експертів) та речові (підроблені документи) докази не досліджував, чим допустив неповноту судового розгляду, що, на думку прокурора, є безумовною підставою для скасування вироку та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.
Крім того, прокурор зазначає, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки у ньому суд стверджував про нібито безпосереднє дослідження ним письмових доказів, що не відповідає дійсності та підтверджується журналом судового засідання. При цьому, навести дані з технічного запису перебігу судового розгляду прокурор позбавлений можливості у незаконний спосіб, оскільки суддею прокурору на письмове прохання надати копію цього запису відмовлено з висуненням вимоги сплатити судовий збір, що не передбачено вимогами КПК України.
Поміж іншого, прокурор в скарзі зазначає, що стверджуючи про відсутність складу використання підроблених документів у діях ОСОБА_23 , суд у вироку наперед вирішив питання щодо відсутності й самого факту підроблення технічної документації із землеустрою по складенню документів, які посвідчують право на земельні ділянки, незважаючи на наявність висновків експертів про очевидну підробку підписів, текстова, печаток, оскільки саме ці речові докази, які зберігалися в камері схову речових доказів прокуратури Дніпропетровської області повернув за належністю ТОВ НВФ «Геоінфо», тим самим, створивши протиріччя допустив невідповідність своїх висновків фактичним обставинам кримінального провадження.
Крім того, суд першої інстанції взагалі не визначився, з яких підстав виправданий ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 358 КК України: або за браком доказів, які доводять його винуватість, або за відсутністю складу інкримінуємих ним злочинів. Тоді як у першому випадку, суд повинен був навести мотиви, чому досліджені судом докази виключають або не підтверджують вчинення обвинуваченими злочинів за відповідними ознаками при встановленні факту суспільно небезпечного діяння. І цього судом зроблено не було. А у другому випадку суд повинен був переконатися у відсутності складу злочину та зазначити у своєму вироку зовсім інші мотиви: що кримінальним законом діяння не визнається злочинним через малозначність, предикатність, стан необхідної оборони або крайньої необхідності, добровільну відмову від вчинення злочину, або що обвинувачений не є суб'єктом злочину.
Всупереч цим правилам, суд першої інстанції виправдав ОСОБА_8 у зв'язку з недоведеністю наявності в його діяннях складу злочину, одночасно стверджуючи, що докази сторони обвинувачення є неналежними, та що надані свідками обвинувачення показання та письмові докази, надані прокурором, не доводять наявності у ОСОБА_8 такої складової частини суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, як мета використання завідомо підробленого документа. Одночасно, суд визнавав саму наявність підроблення вказаних в обвинуваченні офіційних документів.
За таких обставин судом першої інстанції в порушення вимог закону не були належним чином з'ясовані обставини кримінального провадження та не встановлено істину, а тому, прокурор вважає, що виправдувальний вирок підлягає скасуванню та призначенню нового розгляду в суді першої інстанції.
Також, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання прокурора щодо звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_8 у зв'язку із закінченням строків давності - скасувати.
В обґрунтування даної апеляційної скарги прокурор посилається на те, що вказана ухвала є незаконною та необґрунтованою і підлягає скасуванню одночасно зі скасуванням виправдувального вироку на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України, зважаючи на допущені судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, пов'язані з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Так, прокурор зазначає, що діючими положеннями кримінального законодавства України передбачено право прокурора під час судового розгляду кримінального провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, звернутися до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого і не передбачає його обов'язку звертатися до суду з таким клопотанням «виключно у письмовій формі». Також, норми діючого законодавства України не передбачають «обов'язковість згоди» обвинуваченого на таке звільнення, а містять заборону суду закривати кримінальне провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності у випадку, коли обвинувачений проти цього заперечує.
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності відповідно до ст. ст. 284-288 КПК України, є: притягнення особи як обвинуваченого та відсутність його заперечень проти звільнення від кримінальної відповідальності.
Отже, з огляду на позицію обвинуваченого ОСОБА_8 у судовому засіданні після роз'яснення йому підстав та умов закриття провадження у зв'язку з закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності, який не заперечував проти такого закриття провадження та додатково просив суд зняти арешт з його майна, суд був зобов'язаний звільнити останнього від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 358 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності притягнення його до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, але цього не зробив, чим істотно порушив вказані вимоги кримінального процесуального закону.
Окрім цього, прокурор подав апеляційну скаргу на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2020 року про виправлення описки в ухвалі суду, в якій просить скасувати вказану ухвалу, оскільки внесені судом першої інстанції виправлення суперечать фактичним обставинам справи, зокрема, праву прокурора на оскарження ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора щодо звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_8 у зв'язку із закінченням строків давності окремо від вироку суду, а тому внесені судом першої інстанції виправлення в частині порядку оскарження такої ухвали є безпідставними та необґрунтованими.
Позиції учасників судового провадження.
Сторона обвинувачення в судовому засіданні свої апеляційній скарги підтримала та просила їх задовольнити з підстав та мотивів, викладених в ній.
ОСОБА_8 в судовому засіданні проти задоволення апеляційних скарг прокурора заперечував, посилався на їх безпідставність та необгрунтованість, просив залишити виправдувальний вирок та ухвали суду першої інстанції без змін.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неповнота судового розгляду.
Згідно ч. 1 ст. 410 КПК України, неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Під час розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_8 , судом першої інстанції не в повному обсязі було дотримано вищевказані вимоги кримінального процесуального законодавства України.
Так, із матеріалів кримінального провадження, зокрема, реєстру матеріалів досудового розслідування, вбачається, що органами досудового слідства в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 було допитано 106 свідків.
Відповідно до журналу судового засідання від 11 червня 2018 року, судом першої інстанції було з'ясовано обсяг доказів та затверджено порядок їх дослідження, а саме: допит свідків, обвинуваченого, дослідження матеріалів кримінального провадження.
Як вбачається із вироку суду, в ході судового провадження було допитано лише двох свідків сторони обвинувачення: свідка ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , після чого суд першої інстанції перейшов до безпосереднього дослідження наявних в матеріалах кримінального провадження письмових доказів та на підставі досліджених письмових доказів, показів лише 2 свідків, отриманих в судовому засіданні, із 106 допитаних органами досудового розслідування суд першої інстанції дійшов висновку про невинуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 та ухвалив виправдувальний вирок.
Обґрунтувань, чому судом першої інстанції було допитано лише двох свідків, переваги їх показів, причин недопиту інших свідків сторони обвинувачення, а також мотивів, з яких суд керувався при виборі яких саме свідків допитувати ані матеріали кримінального провадження, ані оскаржуваний вирок не містить, при тому, що судом першої інстанції було затверджено відповідний, чіткий і послідовний порядок та обсяг дослідження доказів, який фактично в ході судового провадження дотримано судом не було.
При цьому, слід звернути увагу, що саме дослідження письмових доказів, згідно журналу судового засіданні від 12 грудня 2019 року, було розпочате о 13 годині 33 хвилини та закінчено о 13 годині 38 хвилин, тобто, фактично проведено судом за 5 хвилин, що, на думку колегії суддів, є недостатнім для повного та всебічного дослідження матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_8 у кількості 7-ми томів.
Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в порушення вимог ст. ст. 410, 411 КПК України, суд першої інстанції провів неповний судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, допит інших свідків, ухвалив рішення, яке через свою неповноту ставить під сумнів його відповідність фактичним обставинам кримінального провадження, тобто, висновки суду про невинуватість ОСОБА_8 ґрунтуються лише на допиті двох свідків та досліджених за 5 хвилин письмових доказів, наявних в матеріалах кримінального провадження в кількості 7-ми томів, у зв'язку з чим, судом першої інстанції могло бути не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
В свою чергу, колегія суддів позбавлена можливості усунути вказані розбіжності, з'ясувати всі обставини справи та дослідити наявні в матеріалах кримінального провадження докази, оскільки суд апеляційної інстанції не може досліджувати докази, які не було досліджено судом першої інстанції в ході судового провадження.
Вказане свідчить про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону і відповідно до ст. ст. 409, 412, 415 КПК України є підставою для скасування судового рішення та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Водночас, зважаючи на висновки суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для скасування виправдувального вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне також скасувати ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2020 року, оскільки доводи прокурора про наявність правових підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності підлягають перевірці судом першої інстанції під час нового розгляду. Також, у зв'язку із скасуванням ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання прокурора щодо звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_8 у зв'язку із закінченням строків давності, колегія суддів приходить до висновку про доцільність скасувати ухвалу суду про виправлення описки в судовому рішенні від 31 березня 2020 року, як взаємопов'язану.
Тож, на підставі викладеного та керуючись положеннями ст. ст. 409, 412, 415, 419 КПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області на виправдувальний вирок Новомосковського міськайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2020 року відносно ОСОБА_8 , за ч. 4 ст. 358 КК України - задовольнити.
Виправдувальний вирок Новомосковського міськайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2020 року відносно ОСОБА_8 , за ч. 4 ст. 358 КК України - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Апеляційну скаргу прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання прокурора щодо звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_8 у зв'язку із закінченням строків давності - задовольнити.
Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання прокурора щодо звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_8 у зв'язку із закінченням строків давності - скасувати.
Апеляційну скаргу прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2020 року про виправлення описки в ухвалі суду - задовольнити.
Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2020 року про виправлення описки в ухвалі суду - скасувати.
Ухвала Дніпровського апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4