Провадження № 11-кп/803/1708/20 Справа № 216/1601/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
30 червня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу колегії суддів Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 квітня 2020 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, який мешкав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України,
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою колегії суддів Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 квітня 2020 року, було продовжено захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 днів, до 14 червня 2020 року включно.
У задоволенні клопотання захисника-адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання - відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, враховуючи ризик втечі, зумовлений тяжкістю покарання за інкримінованим йому злочином та обґрунтованість підозри, яка встановлена (та не спростована) при застосуванні запобіжного заходу, суд дійшов висновку, що на даний час більш м'які запобіжні заходи не будуть достатніми та не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, суд оцінював в сукупності всі обставини, у тому числі суспільну небезпечність злочину, який інкримінується обвинуваченому, дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які колегія суддів вважала доведеними, а саме те, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_8 , може порушити покладені на нього Законом процесуальні обов'язків та переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які не допитані; вчинити інше кримінальне правопорушення, виходячи з обставин вчинення злочину, інкримінованого обвинуваченому. Із зазначених підстав суд прийшов до висновку про продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу та виправдовують тримання особи під вартою.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Обвинувачений ОСОБА_8 не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання, звільнити його з-під варти негайно.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ухвала суду є незаконною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки посилання колегії суддів на обставини, які начебто не змінились, не відповідають дійсності, оскільки жодної інформації про такі обставини матеріали судового провадження не містять, а свою провину в інкримінованих йому злочинах він не визнає в повному обсязі.
Вказує, що прокурором в судовому засіданні не доведено будь-яких обставин, які б вказували на наявність реальних або можливих намірів його ухилення від суду або реальних намірів вдатися до таких дій з посиланням на конкретні докази його реального існування.
Зазначає, що стороною обвинувачення станом на 16.04.2020 року не було надано суду ухвали суду від 29.10.2018 року про обрання запобіжного заходу відносно нього.
Звертає увагу і на те, що клопотання про продовження строку тримання під вартою в письмовому вигляді стороні захисту вручено було лише 16.04.2020 року, що вказує на грубе порушення ст.ст. 315, 331 КПК України.
Зазначає, що, на його думку, колегія суддів свідомо порушила його право на захист та виявила упереджене ставлення до нього, як громадянина, оскільки на даний час його провина по вказаному кримінальному провадженню не доведена в суді і він не визнаний винним по справі, по якій би був ухвалений вирок та набрав законної сили.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого та просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив залишити ухвалу суду без змін.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, думки учасників процесу, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Цією ж нормою на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , повно та об'єктивно досліджено всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів, які відповідно до вимог ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких, приймаючи до уваги існування обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшилися, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженої ухвали за тими доводами, на які посилається в своїй апеляційній скарзі обвинувачений.
Твердження обвинуваченого про те, що не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на думку колегії суддів є не обґрунтованими.
Так, однією з підстав для обрання/продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а в контексті ч. 1 ст. 178 КПК України судом мають враховуватися, серед іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Разом з тим, з огляду на стадію кримінального провадження, в якому ОСОБА_8 вже висунуто обвинувачення і триває судовий розгляд у суді першої інстанції, не підлягають окремому вирішенню питання, пов'язані з оцінкою доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності, для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а суд повинен зважити на характер, тяжкість і наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та оцінити ризики, якщо прокурор доведе їх існування. При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Суд першої інстанції визнав такими, що не зменшилися від часу прийняття рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ризики того, що ОСОБА_8 може вчинити спроби у переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, які ще не допитані судом, та вчинити інше кримінальне правопорушення.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Колегія суддів вважає, що матеріали провадження містять дані, які доводять існування зазначених ризиків, зокрема з огляду на те, що ОСОБА_8 раніше неодноразово судимий, у тому числі до реальної міри покарання, не працював, тобто не мав постійного джерела доходу та міцних соціальних зв'язків, тому достатньо вмотивованим є висновок суду щодо необхідності тримання останнього під вартою, щоб завадити цьому.
Дослідивши належним чином матеріали провадження, дані, які характеризують особу обвинуваченого та інші, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України обставини, суд навів мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Тому підстав для застосування щодо ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу колегія не вбачає.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_8 перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_8 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що йому не було вручено ухвалу про продовження строків тримання під вартою також не заслуговують на уваги, як такі, що висновків суду не спростовують.
Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_8 про те, що прокурором не було надано суду першої інстанції ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки колегією суддів Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області проводиться розгляд по суті кримінального провадження щодо ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України та зазначена ухвала про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою знаходиться в матеріалах кримінального провадження.
Отже, рішення суду є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене відповідно до норм процесуального закону, таким, яке ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження обвинуваченого, про які йдеться в поданій скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, у зв'язку з чим, приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу колегії суддів Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 квітня 2020 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , до 14 червня 2020 року, включно, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4