Справа № 360/1084/19 Головуючий у І інстанції Міланіч А.М.
Провадження № 22-ц/824/6746/2020 Доповідач у ІІ інст. Таргоній Д.О.
Іменем України
01 липня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Ігнатченко Н.В.,
за участі секретаря Тимошевської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Кириченка Романа Юрійовича на рішення Бородянського районного суду Київської області від 24 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бородянської селищної ради Київської області, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Руна», третя особа - Бородянська районна державна адміністрація Київської області, про визнання права власності на майно,
у травні 2019 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням загальних зборів членів (власників майнових паїв) КСП «Полісся» Бородянського району Київської області від 28 травня 2005 року було затверджено рішення про продаж йому (позивачу) майнових паїв реорганізованого КСП «Полісся», правонаступником якого є СТОВ «Агрофірма «Руна», за 37,90% від їх номінальної вартості з подальшою передачею в натурі на суму викуплених паїв майна пайового фонду.
23 вересня 2005 року за актом приймання-передачі майна пайового фонду реорганізованого КСП «Полісся», СТОВ «Агрофірма «Руна» передало, а позивач прийняв відповідно до рішення загальних зборів (протокол № 2 від 23 вересня 2005 року) виділене в натурі майно пайового фонду.
25 вересня 2005 року за актом приймання-передачі майна невитребуваних майнових паїв пайового фонду реорганізованого КСП «Полісся» СТОВ «Агрофірма «Руна» передало та зняло з балансу, а позивач прийняв згідно з рішенням загальних зборів власників майнових паїв реорганізованого КСП «Полісся» від 28 травня 2005 року майно не витребуваних майнових паїв.
На підставі вказаного рішення та актів передачі майна позивач набув право власності на майновий комплекс, розташований в АДРЕСА_1 .
З метою реєстрації права власності на вказане майно, позивач звернувся до державного реєстратора Бородянської селищної ради, однак, 30 жовтня 2018 року державним реєстратором було винесене рішення про відмову у державній реєстрації його прав, оскільки для реєстрації права власності у зв'язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств необхідно подати свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою, проте, надати такий документ позивач не має можливості, так як майновий сертифікат йому не видавався.
Оскільки він (позивач) не може здійснити державну реєстрацію свого права власності на майно у встановленому порядку, то просив визнати за ним (позивачем) право власності на зазначений майновий комплекс.
Рішенням Бородянськогорайонного суду Київської області від 24 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача Кириченко Р.Ю. звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги зазначив, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції неправомірно не застосував положення ст. ст. 319, 321 та 392 ЦК України, які регламентують право власника звернутись до суду із позовом про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відзивів на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 360 ЦПК України до суду апеляційної інстанції не надходило.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Кириченко Р.Ю, підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити та ухвалити по справі нове судове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
Інші учасники у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що у відповідності до положень частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не був членом КСП «Полісся» та не мав права на отримання цього паю при розпаюванні вказаного КСП. Крім того, позивачем не надано суду доказів, підтверджуючих придбання майнових паїв у передбаченому законом порядку шляхом укладення відповідних договорів з їх власниками.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Так, судом першої інстанції встановлено, що рішенням загальних зборів членів (власників майнових паїв) КСП «Полісся» Бородянського району Київської області від 28 травня 2005 року було затверджено рішення про продаж ОСОБА_1 майнових паїв реорганізованого КСП «Полісся», правонаступником якого є СТОВ «Агрофірма «Руна», за 37,90% від їх номінальної вартості з подальшою передачею в натурі на суму викуплених паїв майна пайового фонду, всього майна загальною вартістю 259 236 грн. (а.с.11-100).
23 вересня 2005 року за актом приймання-передачі майна пайового фонду реорганізованого КСП «Полісся», СТОВ «Агрофірма «Руна» передало, а ОСОБА_1 прийняв відповідно до рішення загальних зборів (протокол № 2 від 23 вересня 2005 року) виділене в натурі майно пайового фонду загальною вартістю 182 489 грн. (а.с.101-102).
Також 23 вересня 2005 року за актом приймання-передачі майна невитребуваних майнових паїв пайового фонду реорганізованого КСП «Полісся», СТОВ «Агрофірма «Руна» передало та зняло з балансу, а ОСОБА_1 прийняв згідно з рішеннями загальних зборів власників майнових паїв реорганізованого КСП «Полісся» (протокол № 1 від 28 травня 2005 року, № 2 від 23 вересня 2005 року) майно не витребуваних майнових паїв загальною вартістю 76 747 грн. (а.с.103).
15 грудня 2018 року за замовленням позивача було виготовлено технічний паспорт на майновий комплекс, розташований по АДРЕСА_1 (а.с.104-129).
30 жовтня 2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Бородянської селищної ради Київської області була розглянута заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнята 23 жовтня 2018 року, яку подав ОСОБА_1 для проведення державної реєстрації права власності на майновий комплекс, розташований в АДРЕСА_1 , та встановлено, що заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою, наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. В поданих заявником документах відсутні: свідоцтва про право власності на майновий пай членів КСП, акти прийому-передачі нерухомого майна. Крім того, СТОВ «Агрофірма «Руна», яка є правонаступником КСП «Полісся» та якою відповідно до протоколу № 1 загальних зборів членів (власників майнових паїв) КСП «Полісся» від 28 травня 2005 року було прийнято рішення про продаж майнових паїв, право власності на які не зареєстровано в установленому законом порядку. Також згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на все майно СТОВ «Руна» зареєстровано два обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер 2429256 від 27 вересня 2005 року та реєстраційний номер 6803996 від 18 березня 2008 року. В зв'язку з цим державним реєстратором було відмовлено у державній реєстрації права власності на вказаний майновий комплекс за ОСОБА_1 (а.с.130).
Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.
Відповідно до ст.9 вказаного Закону до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.
Відповідно до п.4 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 р. N 177 , до списку осіб, які мають право на майновий пай, включаються всі члени підприємства, а також особи, за якими відповідно до законодавства зберігається право на майновий пай, зокрема : пенсіонери; особи, призвані для проходження строкової військової або
альтернативної служби; особи, призвані на військові збори; особи, які проходять підготовку з відривом від виробництва у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та в інших подібних навчальних закладах; особи, направлені підприємством для навчання у професійно-технічні та вищі навчальні заклади всіх рівнів акредитації; особи, направлені для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; особи, обрані на виборчі посади органів місцевого самоврядування та органи державної влади, а також профспілкових організацій; жінки, що знаходяться у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами; особи, які знаходяться у відпустці по догляду за дитиною; особи, які втратили працездатність внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, що було пов'язано з виконанням трудових обов'язків на цьому підприємстві; особи, які припинили трудові відносини з підприємством, але не отримали при цьому належного їм майнового паю натурою, грошима або цінними паперами; спадкоємці померлих осіб, які мали право на майновий пай. Список осіб, які мають право на майновий пай, складається комісією і затверджується зборами співвласників. За рішенням зборів співвласників до списку осіб, що мають право на майновий пай, можуть бути внесені й інші категорії осіб, наприклад, такі, що відпрацювали у господарстві довгий час і вибули з поважних причин, а також особи, які мають право на пайовий фонд майна, але з різних причин не були включені до списку.
Відповідно до п.13 вказаного Порядку майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.
Відповідно до п.14 цього Порядку свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства.
Відповідно до ч.1,2 ст.369 ЦК України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Представник позивача в судовому засіданні не заперечував тих обставин, що ОСОБА_1 не являвся членом КСП «Полісся», а також того, що договори купівлі-продажу майнових паїв з їх власниками ним не укладались.
З огляду на вказане, відсутні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на майновий комплекс, розташований в АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Кириченка Романа Юрійовича - залишити без задоволення.
Рішення Бородянськогорайонного суду Київської області від 24 грудня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 02 липня 2020 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Ігнатченко Н.В.