Справа № 752/21574/19 Головуючий у суді І інстанції Бойко О.В.
Провадження № 33/824/173/2020 Доповідач: Капічон О.М.
Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП
іменем України
30 червня 2020 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Капічон О.М. за участю водія ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Стовпового С.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу адвоката Стовпового С.Г. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27.11.2019 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Відповідно до постанови судді, ОСОБА_1 о 00 годині 55 хвилин 12.10.2019 року, в м. Києві на площі Деміївська «Автовокзал», керував автомобілем «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме зіниці очей не реагують на світло, поведінка не відповідає даній обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, тобто здійснив дії, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 27.11.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.; стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 384 грн. 20 коп.
На вказану постанову адвокатом Стовповим С.Г. в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить її скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є невмотивованою та винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, в суді першої інстанції ОСОБА_1 свою вину не визнавав, вказуючи, що під час керування транспортним засобом він був тверезий, не приймав ніяких наркотичних та медичних препаратів. Апелянт вказує, що ОСОБА_1 було незаконно зупинено працівниками поліції, після чого на їх вимогу пред'явити документи він пред'явив ксерокопію водійського посвідчення, оскільки напередодні він його втратив та збирався звернутися для поновлення до адміністративного центру. Апелянт зазначає, що працівниками поліції не було надано пояснення причин зупинки, і після надання ОСОБА_1 ксерокопії водійського посвідчення поліцейський, фактично, почав його обшукувати, й на усні заперечення ОСОБА_1 йому почали погрожувати фізичною розправою. Під час вказаних дій, нібито, було знайдено підозрілі зерна, загорнені у фольгу, після чого надягли на нього кайданки й почали бити. В такому положенні ОСОБА_1 знаходився до приїзду слідчо-оперативної групи, по прибуттю якої патрульні повідомили про його опір, що є неправдою. Після цього ОСОБА_1 почали звинувачувати у тому, що він перебуває у стані наркотичного сп'яніння, жодного огляду йому не проводили та пройти не пропонували, належне направлення до закладу охорони здоров'я йому не надали. На ОСОБА_1 склали протокол про адміністративне правопорушення та незаконно затримали. Адвокат вважає, що при винесенні рішення суд першої інстанції посилався на неналежні докази, зокрема, на відеофіксацію зупинки ОСОБА_1 , на якому останнього не зафіксовано. Окрім того, адвокат вважає, що судом першої інстанції було порушено право на захист ОСОБА_1 через незадоволення його клопотання про відкладення.
Заслухавши доповідь судді, ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити; допитавши свідка ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, переглянувши відеофіксацію зупинки водія та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи були дотримані.
Як убачається з матеріалів провадження та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР України ОСОБА_1 дотриманіне були.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що під час керування транспортним засобом він був тверезий та не вживав ніяких наркотичних чи медичних препаратів. Його зупинили працівники поліції, які рухалися за ним, він зупинився, надав документи. Працівники поліції пред'явили йому, що він щось викинув із автомобіля, викликали СОГ. Не заперечує, що на відео з нагрудних камер він.
Не дивлячись на невизнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується, зокрема, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 12 жовтня 2020 року, які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Будучи допитаним в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_3 , який будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань пояснив, що в той день, коли було на водія складено протокол, вони з дружиною поверталися з аеропорту на таксі. Автомобіль, в якому вони рухалися зупинили працівники поліції та запросили його і водія таксі бути понятими при тому, як водієві пропонували пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, на що останній відмовився. При цьому працівники поліції перевіряли документи водія, описували в протоколі в якому стані той знаходився. Водій поводив себе неадекватно, на його думку, перебував в стані чи то алкогольного, чи наркотичного сп'яніння.
З відеозапису із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 вбачається, що на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, останній відмовився.
Вказані докази є належними та допустимими, оскільки вони не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
При цьому, суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вони суперечать об'єктивним даним, встановленим місцевим судом та під час апеляційного розгляду даної справи.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, стороною захисту не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Що ж стосується посилання сторони захисту на порушення судом першої інстанції ст. 268 КУпАП, зокрема, не задоволення клопотання захисника про відкладення розгляду справи, то слід зазначити, що в судовому засіданні був присутній ОСОБА_1 , який давав пояснення по суті складеного протоколу про адміністративне правопорушення. Права захисника були поновлені під час апеляційного перегляду, зокрема, шляхом можливості надати пояснення та участі в судовому засіданні як ОСОБА_1 , так і його захисника.
Аргументи апелянта щодо неправомірних дій працівників поліції не були підтверджені ніякими доказами, а тому не можуть бути взяті до уваги.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП .
За таких обставин, постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Стовпового С.Г. - залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Капічон