Справа № 758/3692/20 Головуючий у 1 інстанції Отвіновський П.Л.
Провадження № 33/824/2347/2020 Головуючий у 2 інстанції Капічон О.М.
Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП
30 червня 2020 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Капічон О.М., за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Балацького І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
Відповідно до постанови судді, 16 березня 2020 року о 03 годині 06 хвилин ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови та координації рухів, керував автомобілем "Мітцубісі" д.н. НОМЕР_1 на вул. Електриків, 14-а в м. Києві.
Від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився в присутності свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначену постанову скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що після зупинки транспортного засобу, яким він керував, працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер». Однак, в зв'язку з тим, що інспектори вели себе упереджено, та вже була 3 година ночі, і він був не впевнений в об'єктивності результатів такого огляду - апелянт відмовився, сподіваючись на те, що йому запропонують проти огляд в медичному закладі. Разом з тим, йому не було запропоновано проїхати в найближчий медичний заклад, більше того, навіть на його прохання, він отримав відмову. Таким чином, працівниками поліції не було дотримано порядку виявлення в нього стану алкогольного сп'яніння та складення відповідних документів, які є обов'язковими для направлення на огляд в заклад охорони здоров'я. Відтак, протокол про адміністративне правопорушення є незаконним, а матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції було порушено вимоги ст. 268 КУпАП. Так, 21 травня 2020 року він подав до канцелярії Подільського районного суду м. Києва клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою, в якому вказав, що бажає бути присутнім при розгляді, щоб захистити свої права та довести свою невинуватість. Однак, незважаючи на поважність причин неявки, судом клопотання залишено без задоволення, чим порушено його конституційне право на захист.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_1 - адвоката Балацького І.В., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи, переглянувши відеофіксацію зупинки водія та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вказаних вимог закону судом першої інстанції під час розгляду справи дотримано не було.
Так, визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 255732 від 16 березня 2020 року та на відеозапис з нагрудної камери працівника поліції.
Разом з тим, суд належним чином не перевірив дотримання працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та підзаконних нормативних актів під час проведення процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, а тому прийшов до передчасного висновку про доведеність вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 255732, 16 березня 2020 року о 03 годині 06 хвилин на вул. Електриків, 14-а в м. Києві, водій ОСОБА_1 керував автомобілем "Мітцубісі" д.н. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився в присутності свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Згідно відеозапису з нагрудної камери працівників поліції встановлено, що працівник поліції в присутності двох свідків, пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», на що останній відмовився.
Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Процедура направлення поліцейськими водія для проведення огляду на стан сп'яніння до найближчого закладу охорони здоров'я у разі відмови від його проходження на місці зупинки транспортного засобу передбачена також п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, п. 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Так, апеляційним судом встановлено, що після того, як ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу "Драгер", що зафіксовано на відеозаписі, поліцейські не запропонували йому пройти огляд у закладі охорони здоров'я та не забезпечили його доставку до цього закладу, що зобов'язані були зробити.
Відтак, оскільки працівники поліції не висували вимогу пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому порядку, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду.
Таким чином, у зв'язку з недотриманням працівниками поліції вимог закону щодо проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, оскільки належних, допустимих та достатніх доказів того, що працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, матеріали справи не містять, висновок суду про порушення останнім положень п. 2.5 ПДР України є безпідставним.
Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до вимог ст.ст. 265-2 та 266 КУпАП за наявності підстав вважати, що особа, яка керує транспортним засобом, перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівник уповноваженого підрозділу України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, зобов'язаний тимчасово затримати транспортний засіб та відсторонити водія від керуванням транспортним засобом.
З матеріалів справи вбачається, що працівники поліції, склавши відносно ОСОБА_1 протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в порушення вимог зазначених статей не здійснили тимчасове затримання керованого ним транспортного засобу, не відсторонили його від керування цим транспортним засобом та дозволили йому продовжувати управляти автомобілем. Вказане ставить під сумнів законність подальших дій працівників поліції, оскільки вони не узгоджуються з фактичними обставинами справи.
Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини та відсутність у справі доказів, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а згідно з ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вважаю, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а постанова судді - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.247, 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати та провадження у справі закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях останнього події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Капічон