01 липня 2020року м. Київ
Справа № 355/551/20
Провадження: № 22-ц/824/9189/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.
секретар Гулієв М.Д.о
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Гарницького Павла Петровича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ»
на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 07 травня 2020 року, постановлену під головуванням судді Коваленка К.В.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого Олексія Сергійовича, третя особа: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
В травні 2020 року ТОВ«УКРПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ» звернулось до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 07 травня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ «УКРПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ».
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Гарницький П.П. в інтересах ТОВ «УКРПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалусуду першої інстанції, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що позивачем у даній справі є юридична особа, а відповідачем - фізична особа приватний нотаріус Малий О.С., а тому позовна заява подавалась за правилами цивільного судочинства. Вказував, що саме приватним нотаріусом, який видав виконавчий напис з порушенням вимог закону, порушені права позивача. Жодних господарських правовідносин між позивачем та відповідачем в даному випадку не існує, а тому даний спір повинен розглядатись саме в порядку цивільного судочинства. Суд першої інстанції помилково послався на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 29.01.2019 року у справі № 910/13233/17, оскільки у цій справі позов пред'явлено до юридичної особи, а приватний виконавець визначений позивачем як третя особа.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 12 червня 2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні адвокат Добровсько Л.В. в інтересах ТОВ «УКРПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ» підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, та просила її задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію, висловлену Верховним Судом в постанові від 29 січня 2019 року у справі № 910/13233/17, виходив із того, що боржником та стягувачем в оспорюваному нотаріальному написі є юридичні особи, а тому даний спір випливає з господарських правовідносин та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач посилався на те, що 06.10.2016 року між ТОВ «УКРПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ» та ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» було укладено нотаріальний договір застави №30/2016/З/4 реєстровий № 1363. Укладений позивачем Договір від 06.10.2016р. забезпечує вимоги заставодержателя - АБ «УКРГАЗБАНК», які випливають з Генерального кредитного договору № 30/2016 від 23 вересня 2016р., а також додаткових договорів, договорів про внесення змін до нього як тих, що укладені, так і тих, що будуть укладені в майбутньому, надалі - кредитний договір, укладеного між АБ «УКРГАЗБАНК» та ТОВ «УПК КОММЕРЦ», ТОВ «УПК- Європлюс», ТОВ «Баришівська ГНС», згідно з яким позичальник зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі, не пізніше 22 вересня 2021 року, повернути кредит, загальний ліміт якого встановлений у розмірі 105 000 000 грн, сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, наданими у відповідності до укладених Додаткових договорів до Генерального кредитного договору з 22,0 % річних, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені Додатковими договорами, виходячи з 30,0% річних, комісії, а також штрафи та пені у розмірах передбаченим кредитним договором та Додатковими угодами (п. 1.1 Договору від 06.10.2016).
22.04.2020 року позивач отримав постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ від 16.04.2020 року по виконавчому провадженню № 61633052, з якої йому стало відомо про те, що дане виконавче провадження відкрито приватним виконавцем за виконавчим написом № 351 від 13.03.2013 року, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С.
Обґрунтовуючи поданий позов, позивач вказував, що саме приватним нотаріусом Малим О.С. порушені права товариства, який видав виконавчий напис від 13.03.2020 за № 351 з порушенням вимог закону, за яким на користь АБ «УКРГАЗБАНК» звернуто стягнення на нерухоме майно товариства, а саме майновий комплекс, що є виробничими потужностями підприємства, яке було передано в іпотеку АБ «УКРГАЗБАНК» на підставі нотаріального Договору застави (обладнання) за № 30/2016/3/4, реєстровий № 1363.
Враховуючи те, що позивачем у даній справі є юридична особа - ТОВ «УКРПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ», а відповідачем фізична особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий О.С., який є фізичною особою та зареєстрований в податковому органі як самозайнята особа, то і позовна заява поданасаме до Баришівського районного суду Київської області за правилами цивільного судочинства.
У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 6 Конвенції, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Так, у ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна, або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач скористався своїм правом, передбаченим статтями 15, 16 ЦК України, та самостійно визначив сторони у спорі, зокрема, відповідачем визначено приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого О.С., який, на думку позивача, безпосередньо порушив його права, видавши виконавчий напис від 13.03.2020 року за № 351 з порушенням чинного законодавства, а ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» визначено третьою особою у справі.
Знайшли своє підтвердження і доводи скаржника про те, що районний суд безпідставно послався на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 29.01.2019 року у справі № 910/13233/17.
Так, у справі № 910/13233/17 сторонами є юридичні особи, а приватний нотаріус визначений як третя особа, тому даний спір розглянуто в порядку господарського судочинства.
У даній справі відповідачем є саме приватний нотаріус, який, на думку позивача, неправомірно видав виконавчий напис від 13.03.2020за № 351, чим і порушив його права, а тому посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 29.01.2019 року у справі № 910/13233/17, є необґрунтованими як і висновки про відмову у відкритті провадження у справі.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Баришівського районного суду Київської області від 07 травня 2020 року перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Гарницького Павла Петровича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ» задовольнити.
Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 07 травня 2020 року скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 02 липня 2020 року.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді Д.Р. Гаращенко
А.А. Пікуль