Справа № 33/824/897/2020 Суддя 1 інстанції - Левко В.Б.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
26 червня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою з доповненнями адвоката Кочерги В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 10 січня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 10 січня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 352,40 грн.
Постановою суду встановлено, що 18 жовтня 2019 року о 23 год 15 хв ОСОБА_1 керував автомобілем марки «BMW 320D», н/з НОМЕР_1 , по вул. Серафимовича, 15 у м. Києві з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, адвокат Кочерга В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить скасувати постанову Дніпровського районного суд м. Києва від 10.01.2020 року та закрити провадження по справі.
За доводами апелянта, постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що під час складання протоколу відносно гр. ОСОБА_1 посадовими особами поліції допущені істотні порушення вимог нормативно-правових актів, якими встановлено порядок складання протоколу та порядок проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння водія, оскільки, за поясненнями ОСОБА_1 , інспектор роти №3 батальйону №2 полку №2 управління патрульної поліції у місті Києві ОСОБА_5 та інспектор роти № З батальйону № 2 полку №2 ОСОБА_4 запропонували пройти медичний огляд на стан сп'яніння на який він погодився та на службовому транспортному засобі доставили його до медичного закладу для проходження огляду за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, 20. Однак, сам огляд проведений не був, з причини, яка не залежала від гр. ОСОБА_1 .
Апелянт зазначає, що приїхавши до медичного закладу у проміжок часу з 22 год. 57 хв. 18.10.2019 до 00 год. 02 хв. 19.10.2019, (який відсутній на відео, що наявне у матеріалах справи) гр. ОСОБА_1 та поліцейська ОСОБА_5 залишились у службовій машині, а поліцейський ОСОБА_4 попрямував до медичного закладу. Згодом він повернувся та повідомив, що лікар медичного закладу через велику чергу зможе провести огляд на стан сп'яніння лише о 4 год. ранку, що перевищує встановлені Інструкцією та ст. 266 КУпАП, - 2 години. Після чого поліцейські ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відвезли гр. ОСОБА_1 на місце зупинки його транспортного засобу та склали протокол у якому написано, що начебто від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку він відмовився і ці обставини також, підтверджуються тим, що у матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 755/7809/19, відсутня частина відео, яка фіксує те, що гр. ОСОБА_1 відвозили до медичного закладу у ніч з 18.10.2019 на 19.10.2019.
Захисник вказує на те, що як вбачається з відео, що наявне у матеріалах справи, перший відеофайл з портативного відеореєстратора DSJ_0000993_000993 закінчується о 22 год. 57 хв. 18.10.2019, а другий відеофайл з портативного відеореєстратора DSJ_0000993_000993 починається о 00 год. 02 хв. 19.10.2019. Інші відеозаписи у матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 755/17809/19 відсутні. Таким чином, більше 1 години часу відеофіксації указаної події відсутні.
Таким чином, на думку апелянта, поліцейські знехтували своїм обов'язком щодо постійної відеофіксації події з оформлення адміністративних матеріалів, щоб приховати той факт, що вони відвозили гр. ОСОБА_1 до медичного закладу, але огляд особи на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку проведений не був.
Крім того, захисник зазначає, що факт згоди гр. ОСОБА_1 на огляд у медичному закладі у проміжок часу з 22 год. 57 хв. 18.10.2019 до 00 год. 02 хв. 19.10.2019, також підтверджується відео з портативного відеореєстратора DSJ_0000993_000993 де о 22 год. 57 хв. на відеозаписі гр. ОСОБА_1 погоджується їхати до медичного закладу і далі запис обривається. Другий відеозапис розпочинається з 00 год 02 хв. Проте, що відбувалося протягом 1 години після того як гр. ОСОБА_1 погодився їхати до медичного закладу на відео не зображено.
Також апелянт вказує на те, що у протоколі, складеному відносно гр. ОСОБА_1 за статтею 130 КУпАП від 18.10.2019 року серії ДПР18 № 367221, зазначено, що «...від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку, відмовився...», а також те, що до протоколу додаються пояснення свідків. Разом з тим, у поясненнях свідків від 18.10.2019, що наведені у матеріалах справи № 755/17809/19, зазначено, що гр. ОСОБА_1 «...від проходження тесту на стан наркотичного сп'яніння у моїй присутності відмовився...».
Таким чином, на думку захисника, не зрозуміло саме, який огляд та у присутності, яких свідків, поліцейськими було запропоновано пройти гр. ОСОБА_1 тест на місці чи медичний огляд у закладі охорони здоров'я.
Крім цього апелянт зазначає, що на другому відео гр. ОСОБА_1 зазначив, що: «не поїде до медичного закладу, оскільки немає часу». Як пояснив гр. ОСОБА_1 ця фраза сказана ним з огляду на те, що він вже доставлявся до медичного закладу, у якому можливо пройти огляд лише о 4- й ранку, що суперечить чинному законодавству і тому чекати до 4-ї години ранку у нього не має часу.
На думку захисника, ОСОБА_1 мав всі підстави вважати, що відеофіксація ведеться постійно та відео про його доставлення до медичного закладу повинно бути зафіксоване.
На переконання апелянта, з письмових пояснень свідків, наявні у матеріалах справи, вбачається, що гр. ОСОБА_1 відмовився саме від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, який мав бути проведений на місці поліцейськими з використанням спеціальних технічних засобів, проте, яких саме технічних засобів у письмових поясненнях свідків не вказано.
Крім цього апелянт зазначає, що згідно з пунктом 8 розділу II Інструкції передбачена форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до Інструкції, проте у матеріалах справи 755/17809/19 направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, встановленого зразка відсутнє, що також свідчить про те, що гр. ОСОБА_1 до медичного закладу у встановленому законом порядку не направлявся, що підтверджується листом КМНКЛ «Соціотерапія» від 18.12.2019 № 1333, однак Судом першої інстанції не надано оцінку щодо відсутності направлення на проходження огляду на стан сп'яніння у матеріалах справи.
Також апелянт зазначає, що ОСОБА_1 було підготовлено клопотання до суду першої інстанції щодо виклику та допиту свідків, які зазначені у протоколі, з метою встановлення факту відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку. Також ОСОБА_1 було підготовлено клопотання до суду першої інстанції щодо виклику та допиту поліцейських, якими складено протокол, з метою доведення факту доставлення гр. ОСОБА_1 до КМНКЛ «Соціотерапія» 18.10.2019, однак через причину, яку визнано поважною у постанові (перебування у лікарні через хворобу), ОСОБА_1 не зміг прийняти участь у судовому засіданні та заявити дані клопотання незважаючи не те, що хотів особисто взяти участь у розгляді справи, про що повідомив суд у своєму клопотанні.
Відтак, на переконання захисника, суд першої інстанції позбавив цієї можливості та передчасно виніс постанову у справі, незважаючи на те, то до закінчення 3-х місячного строку, у період в який особа підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, залишилось 8 днів. Таким чином судом першої інстанції порушено «Право на справедливий суд», яке наведено, зокрема, у частині третій статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») в якій зазначено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. Зазначену норму розтлумачено у рішенні Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) як: «Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у передбаченому процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції».
В судове засідання 26.06.2020 року, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, будь-яких клопотань про відкладення не подавав. Від адвоката Кочерги В.І. 26.06.2020 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання про те, що надійшло клопотання про те, що він відмовляється від захисту прав ОСОБА_1 в Київському апеляційному суді під час розгляду апеляційної скарги, поданої ним в інтересах ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення інспектора патрульної поліції - ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як убачається з матеріалів провадження та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПА18 №367221 від 18 жовтня 2019 року, відповідно до якого 18 жовтня 2019 року о 23 год. 15 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем марки «BMW 320D», н/з НОМЕР_1 , по вул. Серафимовича, 15 у м. Києві з ознаками наркотичного сп'яніння: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України (а.с. 1);
- у письмових поясненнях свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_1 18 жовтня 2019 року по вул. Серафимовича, 15 у м. Києві від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с. 2);
- на відеозапису із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП 18 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 (а.с. 4), де також зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння як за допомогою технічних засобів так і медичному закладі.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Протокол підписаний особою, яка його склала, двома свідками та безпосередньо ОСОБА_1 , який в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначив «Відмовився від проходження бо у машині діти, пройду огляд самостійно протягом 2 год. Ознайомлений, що відсторонений від керування ТЗ». Будь-яких зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_1 в протоколі не вказав.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння - розширені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, виявлені працівниками поліції 18.10.2019 року у ОСОБА_1 в розумінні п.1, 3, 4 розділу 1, п. 1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився у присутності двох свідків.
Під час апеляційного розгляду в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що 18.10.2019 року о 22 год. 50 хв. він рухався по вул. Серафимовича в м. Києві та був зупинений працівниками поліції. В його автомобілі знаходилася жінка та двоє дітей. Працівники поліції йому повідомили, що причиною зупинки стало те, що на його автомобілі був номерний знак іншої країни. За допомогою бази «Армор» працівники поліції побачили, що відносно нього у 2016 році було внесено відомості до ЄРДР за незаконне зберігання наркотичних речовин. Дізнавшись таку інформацію, працівники поліції одразу запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, на що він погодився. На службовому автомобілі поліцейських він був доставлений до медичного закладу, який знаходиться на вул. Петра Запорожця, 20. Приїхавши до медичного закладу, він та інспектор поліції ОСОБА_5 , в період часу з 22 год. 57 хв. по 00 год. 02 хв. залишились у службовому автомобілі, а поліцейський ОСОБА_4 пішов до медичного закладу. Згодом повернувся та повідомив, що лікар, через велику чергу зможе провести огляд лише о 04 год. 00 хв. Після цього працівники поліції відвезли його до місця зупинки його транспортного засобу, знайшли двох свідків та знову запропонували йому пройти огляд у лікаря-нарколога, проте він відмовився від проходження огляду, оскільки вже там був і чекати до 04 год. 00 хв. не міг, оскільки в його автомобілі знаходились неповнолітні діти. ОСОБА_1 пояснив, що на той момент він вважав, що факт доставлення його до медичного закладу зафіксовано на відео, а також зафіксована розмова з поліцейськими про те, що лікар зможе провести огляд лише о 04 годині ранку, проте не розумів, з якою метою поліцейськими залучалися свідки, а також те, що його незгода вдруге їхати до медичного закладу буде представлена поліцейськими в протоколі, як відмова від проходження огляду.
Разом з тим такі пояснення ОСОБА_1 спростовуються пояснення інспектора патрульної поліції, допитаної в суді апеляційної інстанції, яка пояснила, що 18.10.2019 року о 22 год. 50 хв. під час патрулювання у складу екіпажу ними було виявлено автомобіль «BMW 320D», у якого була європейська реєстрація. Для перевірки чинності його знаходження на території України вказаний автомобіль було зупинено. Водієві було роз'яснено причину зупинки та було запропоновано надати документи на автомобіль та посвідчення водія. З водієм в салоні автомобіля знаходилась ще жінка, якій він наказав йти додому, оскільки автомобіль було зупинено неподалік від його місця проживання. При перевірці особи водія за допомогою бази «Армор» було встановлено, що відносно ОСОБА_1 до ЄРДР вносилися відомості про кримінальна правопорушення за ст. 309 КК України. При спілкування з водієм, останній поводив себе знервовано, його поведінка не відповідала обстановці, крім того зіниці очей не реагували на світло. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога, на що він погодився. Приїхавши до медичного закладу, там була черга з двох автомобілів. Водій повідомив, що не має часу чекати і пройде огляд на стан сп'яніння у лікаря-нарколога самостійно. Водієві було роз'яснено, що це буде розцінено як відмова від проходження огляду на стан сп'яніння та на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Оскільки водій відмовився від проходження огляду ще біля входу до медичного закладу, вони відвезли водія на місце зупинки транспортного засобу, де в присутності двох свідків ОСОБА_1 знову було запропоновано пройти огляд у лікаря-нарколога, проте водій відмовився від проходження такого огляду. У зв'язку з відмовою водія від проходження огляду на стан сп'яніння на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З приводу того, чому на відеозапису відсутнє відео, коли водія відвозили до медичного закладу, інспектор поліції пояснила, що екіпажу надається лише один відеореєстратор, а так як події відбували близько опівночі, акумулятор відеореєстратора був майже розряджений, а тому, оскільки водій спочатку погодився на проходження огляду, щоб зафіксувати проходження огляду у медичному закладі відео реєстратор, по дорозі до лікаря-нарколога було вимкнено. Після того, як ОСОБА_1 відмовився чекати проходження огляду у медичному закладі, і вони за його проханням повернулися на місце зупинки, відеозапис було проведено під час висловлення вимоги поліцейського про проходження медичного огляду, на що ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків.
Аналогічні пояснення були надані до суду інспектором поліції ОСОБА_4.
Пояснення інспекторів поліції повністю узгоджуються із дослідженим під час апеляційного розгляду відеозаписом із нагрудних камер (відеореєстраторів) поліцейських.
Так, на відео файлі 20191019090412000509.MP4 інспектори поліції зупиняються автомобіль «BMW 320D». Підійшовши до вказаного автомобіля, водієві одразу повідомляються, що причиною зупинки стало те, що автомобіль має європейську реєстрацію, а відтак підлягає перевірці чинності його знаходження на території України. Водієві було запропоновано надати документи на автомобіль та посвідчення водія. Після перевірки базі «Армор» поліцейськими було встановлено, що 2016 році у ОСОБА_1 вилучалися наркотичні речовини. Інспектор поліції перевіривши реакцію зіниць очей, пропонує водієві пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, на що водій погоджується.
На відео файлі 20191019090412000510.MP4 інспектори поліції в присутності двох свідків знову пропонують водієві пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, проте водій відмовився від проходження такого огляду, мотивуючи свою відмову тим, що у нього немає часу їхати до медичного закладу.
Вказаний відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
З приводу доводів апеляційної скарги щодо того, що з наявних у справі показань свідків не зрозуміло, який саме огляд у присутності свідків поліцейськими було запропоновано пройти ОСОБА_1 на місці зупинки, то слід вказати наступне. Дійсно в матеріалах справи наявні письмові пояснення свідків на заздалегідь підготовлених бланках, де міститься інформація про відмову ОСОБА_1 від проходження тесту на стан наркотичного сп'яніння, разом з тим, з відеозапису, який є об'єктивним доказом у справі чітко вбачається, що оскільки працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, то відповідно до вимог чинного законодавства, було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, у лікаря нарколога. А тому, некоректне відображення в письмових поясненнях свідків того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження тесту на стан сп'яніння не спростовує правильність проведення такої процедури, зафіксованої на відеозаписі.
Що стосується доводів апелянта про відсутність в матеріалах справи направлення для огляду на стан алкогольного сп'яніння, як підтвердження порушення працівниками поліції відповідної Інструкції про порядок виявлення такого стану, то слід звернути увагу на наступне.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно до п. п. 8, 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 9 листопада 2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
З відеозапису вбачається, що працівником поліції запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі, однак, останній відмовився від проходження огляду.
Сам бланк направлення (додаток 1 до Інструкції) не містить будь-яких даних щодо відмови водія від проходження огляду в медичному закладі, у зв'язку з чим вважаю, що відсутність вказаного направлення не є беззаперечним доказом порушення з боку працівника поліції порядку направлення водія для огляду на стан наркотичного сп'яніння, не спростовує порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України та не тягне за собою безумовне скасування прийнятого судового рішення.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про порушення судом вимог ст. 268 КУпАП, то такі порушення судом першої інстанції були допущені, проте недотримання судом вимог ст.268 КУпАП не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови суду, оскільки його права повністю були поновлені під час апеляційного розгляду.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду, в апеляційній скарзі не наведено.
Обраний суддею ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП, крім того санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
Враховуючи наведене, вважаю, що постанова судді Дніпровського районного суду м. Києва від 10 січня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, отже апеляційну скаргу адвоката Кочерги В.І. в інтересах ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 10 січня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями адвоката Кочерги В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Л.І. Кепкал