справа № 756/16491/17 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Диба О.В.
30 червня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
судді-доповідача - Саліхова В.В.
суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.,
секретаря судового засідання: Сидоренко А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 січня 2020 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Юнівес» про стягнення коштів,
У грудні 2017 року ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА»звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути із відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 15 030, 77 грн. та судовий збір.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23.01.2020 позовні вимоги залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків та неповне з'ясування судом обставин справи, невірне застосування норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх доводів вказує, що відповідач зобов'язаний компенсувати позивачу шкоду завдану ним у ДТП застрахованому транспортному засобу, розмір якої перевищує ліміт відповідальності відповідача за договором страхування цивільно-правової відповідальності, а саме різниці між реальними збитками, завданими ОСОБА_1 у вигляді пошкодженого застрахованого автомобіля та сумою страхового відшкодування, виплаченою страховиком відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що позивач просить стягнути збитки в сумі зносу, які не покриваються полісом, однак зазначає, що знос не розраховувався, і відповідно до розрахунку сума збитків за знос, дорівнювала нулю.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6051/2020
Звертає увагу на те, що ліміт відповідальності відповідача, враховуючи поліс АЕ8480682 від 06.04.2016 та за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного ТЗ від 06.04.2016 складає 400 000 грн., що покриває завдані збитки.
У судовому засіданні представник ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» - Бабак А.В. підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив останню задовольнити з підстав наведених в ній.
ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 заперечувала проти апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Третя особа в судове засідання свого представника не направила, будучи належним чином повідомленою про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомили.
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41«Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності третьої особи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про залишення без задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутністю для цього підстав.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 18.05.2016 між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування №011065/4620/0000003, за яким позивач застрахував майнові інтереси потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 , страхова сума - 294700 грн., відшкодування збитків має здійснюватись без урахування зносу деталей, що змінюються при ремонті (а. с. 5).
22.07.2016 у м. Києві по вул. В. Чорновола, 37 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Форд» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , автомобіля «Опель», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а. с. 6).
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.08.2016 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а. с. 7).
25.07.2016 власник пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування (а. с. 9-10).
На підставі Страхового акту №00198726 від 27.08.2016 позивач на виконання умов договору виплатив на рахунок ТОВ «Авто-Мотив ЛТД» за ремонт суму страхового відшкодування у розмірі 47 820,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №030544 від 01.09.2016 (а. с. 13,15).
З наказу ПрАТ «СК «Уніка» №00198726 від 27.08.2016 вбачається, що страхова компанія вирішила виплатити ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 55 993,20 грн. шляхом перерахування 47 820,20 грн. на рахунок ТОВ «Авто-Мотив ЛТД», та зарахування 8 173 грн. в рахунок погашення не сплаченої частини страхового платежу (а. с. 14).
Цивільна відповідальність винної особи - ОСОБА_1 водія транспортного засобу «Опель», д.н.з. НОМЕР_2 було застраховано відповідно до полісу АЕ/8480682 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 06.04.2016 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну у розмірі 100 000 грн. та договору №АВ-003014 добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту від 06.04.2016, яким збільшено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну до 300 000 грн.
ПрАТ «СК «Уніка» отримала від ПрАТ «СК «Юнівес» компенсацію виплаченого страхового відшкодування на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ8480682, виданого ПрАТ «СК «Юнівес», в розмірі 40 962,43 грн., яких не вистачило для повного покриття суми збитків ПрАТ «СК «Уніка» в частині врахування коефіцієнту фізичного зносу в розмірі 15 030,77 грн., які позивач і просить стягнути з відповідача.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
При цьому за змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону № 85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За змістом статті 1194 ЦК України в системному зв'язку зі статтею 993 цього Кодексу та статтею 27 Закону № 85/96-ВР можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Матеріали справи свідчать, що ПрАТ «СК «Уніка» вирішила виплатити ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 55 993,20 грн. шляхом перерахування 47 820,20 грн. на рахунок ТОВ «Авто-Мотив ЛТД», та зарахування 8 173 грн. в рахунок погашення не сплаченої частини страхового платежу (а. с. 14).
Страхова компанія винної особи - ПрАТ «СК «Юнівес» здійснило виплату страхового відшкодування ПрАТ «СК «Уніка» в розмірі 40 962,43 грн.
Разом з тим, цивільна відповідальність винної особи - ОСОБА_1 водія транспортного засобу «Опель», д.н.з. НОМЕР_2 була застраховано відповідно до полісу АЕ/8480682 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 06.04.2016 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну у розмірі 100 000 грн. та договору №АВ-003014 добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту від 06.04.2016, яким збільшено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну до 300 000 грн.
Таким чином, страхове відшкодування в розмірі 55 993,20 грн. повністю покривається лімітом відповідальності ПрАТ «СК «Юнівес».
Також встановлено, що під час розрахунку суми страхового відшкодування, яка підлягала виплаті потерпілому ОСОБА_3 , страховою компанією ПрАТ «СК «Уніка» було взято до уваги, зокрема, і коефіцієнт фізичного зносу, однак згідно страхового акту ПрАТ «СК «Уніка» №00198726 від 27.08.2016 останній становив 0% (а. с. 13).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим, позивачем на підтвердження своїх вимог не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження не покриття лімітом відповідальності відповідача завданих збитків та наявності коефіцієнту фізичного зносу.
Таким чином, вимоги апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 01.07.2020.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: І.М. Вербова
О.В. Шахова