Головуючий у суді першої інстанції Петришин Н.М.
Єдиний унікальний номер справи №361/5547/18
Апеляційне провадження № 22-ц/824/3473/2020
25 червня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Верланова С.М., Савченка С.І.,
секретар - Тютюнник О.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області, Броварської районної ради Київської області, Управління комунальної власності Броварської міської ради Київської області, третя особа - Комунальне некомерційне підприємство «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» Броварської районної ради та Броварської міської ради Київської області, про зобов'язання вчинити певні дії,
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -
У вересні 2018 року до суду звернулась ОСОБА_1 із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що на підставі ордеру заселилися в кімнату АДРЕСА_1 . Після розлучення з чоловіком залишилася проживати в АДРЕСА_1 зазначеного гуртожитку. З того часу і до тепер вона фактично проживає та зареєстрована за вказаною адресою. Даний гуртожиток є об'єктом приватизації і жодних рішень щодо обмежень у приватизації немає. Позивач підготувала всі необхідні документи для приватизації цієї кімнати і звернулася до управління комунальної власності Броварської міської ради, як до органу приватизації з заявою про приватизацію кімнати АДРЕСА_1 , проте 14 серпня 2014 року Броварська міська рада прийняла рішення № 1253-46-06, яким відмовила в приватизації житлового приміщення АДРЕСА_1 наймачу ОСОБА_1
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області 13 травня 2015 року, яке набрало законної сили, визнано нечинним та скасовано рішення Броварської міської ради Київської області від 14 серпня 2014 року за № 1253-46-06 «Про відмову у приватизації житлових приміщень гуртожитку по АДРЕСА_1 ». Зазначеним рішенням встановлено, що відповідно до ст. 1 Закону України № 500-УІ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» дія цього закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них. Тобто позивач підпадає під захист цього Закону і ма всі законні підстави на реалізацію свого права приватизації жилого приміщення у гуртожитку, де проживає.
Право на приватизацію було підтверджено також рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2017 року у справі №361/2759/17. Саме на виконання вказаного рішення позивач звернулась до Броварської міської ради Київської області із заявою на приватизацію кімнати АДРЕСА_1 .
Рішенням Броварської міської ради Київської області від 09 листопада 2017 року за №712-34-97 «Про відмову у приватизації житлових приміщень гуртожитку по АДРЕСА_1 » повторно відмовлено позивачу у приватизації приміщення гуртожитку.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року вищевказане рішення Броварської міської ради визнано протиправним та скасоване.
Позивач вважає, що має право на приватизацію займаної кімнати, але реалізувати своє право через рішення органу місцевого самоврядування не може. Таким чином порушені її конституційні права на житло і право на приватизацію кімнати у гуртожитку, при цьому позбавлена можливості захисти свої права в позасудовому порядку.
Посилаючись на викладене, позивач просила суд визнати за нею право власності на житлове приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 31,6 кв.м., житловою площею 19 кв.м; зобов'язати Управління комунальної власності Броварської міської ради видати свідоцтво про право власності на житло та видати приватизаційні платіжні доручення на одержання житлових чеків позивачу на житлове приміщення АДРЕСА_1 .
У відзиві Броварської міської ради Київської області зазначено , що гуртожиток по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю територіальної громади м. Бровари та територіальних громад сіл та селищ Броварського району. Мешканці гуртожитку не можуть реалізувати своє право на приватизацію кімнат в гуртожитку по АДРЕСА_1 , про що зазначено в рішенні суду від 11 липня 2017 року по справі №361/2759/2017, якими відмовлено в задоволенні позовних вимог про передачу житлового приміщення в приватну власність та зобов'язання управління комунальної власності Броварської міської ради виготовити документи по оформленню права власності на житло та видати приватизаційні платіжні доручення на одержання житлових чеків, належних ОСОБА_1 на житлові приміщення у гуртожитку. Звертає увагу на те, що порядок передачі квартир у власність громадян визначено Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року №396. Тобто Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку» та вищевказаним Положенням встановлена процедура здійснення приватизації приміщень у гуртожитку лише уповноваженими на те органами, тому суд не може перебирати на себе функції органів державної влади та місцевого самоврядування. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відзиві Управління комунальної власності Броварської міської ради Київської області посилається на те, що гуртожиток по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю територіальної громади м. Бровари та територіальних громад сіл та селищ Броварського району, тому, відповідно до статті 4 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", реалізація мешканцями гуртожитку права на житло шляхом приватизації житлових приміщень у гуртожитку можлива лише тоді, коли гуртожиток по АДРЕСА_1 буде передано до комунальної власності Броварської міської ради Київської області. Відповідач вказує, що до повноважень управління комунальної власності Броварської міської ради Київської області не входить приватизація житлового фонду, що перебуває в спільній сумісній власності, до того ж інший співвласник - Броварська районна рада не уповноважували управління на здійснення приватизації житлового фонду, що перебуває у їхній власності.
Третя особа у своїх поясненнях заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що гуртожиток по АДРЕСА_1 переданий в оперативне управління Броварській центральній районній лікарні та використовується для проживання медпрацівників. Крім того, гуртожиток входить до цілісного майнового комплексу Комунального некомерційного підприємства «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» Броварської районної ради та Броварської міської ради Київської області, тому приватизація можлива лише після розмежування інженерних комунікацій.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В апеляційній скарзі зазначає, що суд при винесенні рішення не з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи.
Броварська міська рада,Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Київської області подали відзиви на апеляційну скаргу. У відзивах зазначили що на даний час приватизація житла у гуртожитку не є можливою, позивачем, починаючи із 2012 року не подавався оновлений пакет документів, необхідний для процедури приватизації, крім того в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 хибно тлумачить норми законів щодо приватизації житла у гуртожитку. Рішення є законним, обґрунтованим.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони повідомлені про день та час розгляду справи на 12 березня 2020 року, 02 квітня 2020 року ,25 червня 2020 року за адресами, наявними в матеріалах справи. Від відповідача Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Київської області надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутності , від інших осіб, які приймають участь у розгляді справи заяв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що сторони, належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, відсутні підстави вважати поважними причини неявки осіб, які приймають участь у справі, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд першої інстанції при постановленні рішення виходив із того, що для вирішення питання приватизації приміщень у спірному гуртожитку, позивачу необхідно обрати інший спосіб захисту порушеного права. Такий висновок є обґрунтованим з таких підстав.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до вимог ч.2 цієї статті способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому відповідно до вимог ч.3 цієї статті суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ЦПК України судом було роз'яснено особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, та попереджено про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.
В тому числі роз'яснено, що згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу.
Згідно з ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла, а втручання публічної влади у здійснення цього права допускається у виключних випадах, в тому числі задля захисту прав та свобод інших осіб.
Конституцією України також серед основних прав і свобод людини й громадянина проголошено право на житло.
У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду. Держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 заселилась в кімнату АДРЕСА_1 , на підставі ордеру на кімнату у сімейному гуртожитку, виданому 19 січня 1988 року на ім'я чоловіка ОСОБА_2 Ордер виданий на підставі рішення виконавчого комітету Броварської міської ради народних депутатів від 19 січня 1988 року. ( т.1 а.с.13).
Позивач розлучилася з чоловіком ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.14).
Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 15 серпня 2018 року, в кімнаті АДРЕСА_1 , зареєстровані: позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ( т.1 а.с.15).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованої 30 серпня 2018 року, за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно не зареєстровано (т.1 а.с.19-20).
Позивач ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку у виконавчому комітеті Броварської міської ради з 16 серпня 1988 року (рішення виконкому від 14 лютого 2012 року №66) та внесена до Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов (т.1 а.с.17).
Згідно довідок філії Броварське відділення №5400 Головного управління Ощадного банку України по м. Києву та Київській області №417 від 06 травня 2011 року, позивач ОСОБА_1 приватизаційні майнові сертифікати, приватизаційні житлові чеки, земельні бони не одержувала (т.1 а.с. 18).
Щодо спірного гуртожитку судом встановлено такі обставини.
Відповідно до рішення Броварської міської ради Київської області від 24 березня 2009 року №1059-58-05, гуртожиток Броварської центральної районної лікарні по АДРЕСА_1, в місті Бровари Київської області вирішено передати у спільну сумісну власність територіальних громад сіл і селищ Броварського району в особі Броварської районної ради та оформити право спільної сумісної власності з територіальною громадою м. Бровари в особі Броварської міської ради.
01 листопада 2012 року відповідно до рішення Броварської міської ради Київської області №748-24-06 внесено зміни в рішення Броварської міської ради від 26.03.2009 №1062-59-05 "Про затвердження Програми передачі гуртожитків у власність територіальної громади м. Бровари та реалізації житлових прав мешканців гуртожитків на 2009-2011 роки", виклавши п. 8 додатку 1 в наступній редакції: "власник гуртожитку - спільна сумісна власність територіальної громади м. Бровари та територіальних громад сіл та селищ Броварського району, гуртожиток по АДРЕСА_1 , майновий статус гуртожитку - комунальне майно".( т.1 а.с. 21-32).
Починаючи з 2011 року позивач звертається до відповідачів з проханням приватизувати кімнату АДРЕСА_1 .
Рішенням Броварської міської ради Київської області №1253-46-06 від 14 серпня 2014 року відмовлено наймачам у приватизації житлових приміщень гуртожитку по АДРЕСА_1 , яке рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2015 року було визнано нечинним та скасовано. ( т.1 а.с. 38-39).
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2017 у справі №361/2759/2017 за позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області, Броварської районної ради Київської області, треті особи: Комунальне підприємство "Броварська районна центральна лікарня", управління комунальної власності Броварської міської ради Київської області про визнання права на приватизацію житлового приміщення, позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право на безоплатну приватизацію житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 31, 6 кв.м., що знаходиться на 3-му поверсі 5-ти поверхового будинку.
У задоволенні позовних вимог про передачу житлового приміщення в приватну власність та зобов'язання Управління комунальної власності Броварської міської ради виготовити документи по оформленню права власності на житло та видати приватизаційні платіжні доручення на одержання житлових чеків належних ОСОБА_1 на житлове приміщення у гуртожитку відмовлено. Згідно відмітки вказане рішення набрало законної сили 22 липня 2017 року ( т.1 а.с. 42-48) .
Розглянувши рішення Броварського міськрайонного суду Київської області по справі №361/2759/2017 та №361/2760/2017, згідно яких визнано право на безоплатну приватизацію житлової площі гуртожитку за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , заяви наймачів-мешканців гуртожитку ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щодо оформлення передачі в приватну власність житлових приміщень в гуртожитку, відповідно до ст. ст. 22,47,48,152 Конституції України, до ст.ст.8,9,10 п.30 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", ст.9 Житлового кодексу Української PCP п.п. 4,5 ст. 5 п.п. 10,11 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396 "Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян", враховуючи рекомендації постійної комісії з питань комунальної власності, приватизації, житлово-комунального господарства та благоустрою, Броварська міська рада Київської області рішенням від 09 листопада 2017 року №712-34-07 "Про відмову у приватизації житлових приміщень гуртожитку по АДРЕСА_1 відмовила наймачам щодо приватизації та передачі житлових приміщень у гуртожитку по АДРЕСА_1 , в яких вони мешкають, в приватну власність мешканцям, а саме: ОСОБА_1 житлове приміщення №74 та ОСОБА_5 житлове приміщення №52 (т .1, а.с. 51).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року вищевказане рішення Броварської міської ради Київської області від 09 листопада 2017 року №712-34-07 "Про відмову у приватизації житлових приміщень гуртожитку по АДРЕСА_1 - визнане протиправним та скасоване.( т.1 а.с. 52- 55) .
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку» визначено, що громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути, приватизовані відповідно до закону. Приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ( 2482-12 ) з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
За змістом пункту 5 частини 1 статті 5 вищевказаного Закону після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади згідно з цим Законом та відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад місцева рада приймає на сесії в межах своєї компетенції відповідне рішення щодо подальшого його використання, а саме:
а) залишити житловий комплекс гуртожитку у статусі гуртожитку та дозволити приватизацію його жилих і нежилих приміщень. У такому разі здійснюється приватизація приміщень гуртожитку його законними мешканцями в порядку, передбаченому цим Законом;
б) надати цілісному майновому комплексу статус "соціальне житло" та не дозволяти приватизацію його жилих приміщень. У цьому випадку приватизація житлових приміщень гуртожитку не здійснюється (у тому числі й у випадках, передбачених цим Законом), а колишнім законним мешканцям гуртожитку, за їх згодою, надається відповідне соціальне або інше житло;
в) перепрофілювати гуртожиток та використовувати цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку за іншим призначенням. У цьому випадку рада одночасно приймає рішення щодо забезпечення законних мешканців такого гуртожитку іншим житлом згідно із законодавством;
г) знести цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку та вжити заходів щодо будівництва на звільненій земельній ділянці соціального житла або продажу земельної ділянки на аукціоні згідно із земельним законодавством. У цьому випадку рада одночасно приймає рішення щодо забезпечення законних мешканців такого гуртожитку іншим житлом згідно із законодавством;
ґ) знести колишній гуртожиток (відповідний цілісний майновий комплекс) та вивільнити земельну ділянку з наступним її продажем на аукціоні. У цьому випадку особи, на яких поширюється дія цього Закону, підлягають переселенню в інше придатне для проживання людей житло, що належить на праві власності або на праві користування відповідній місцевій раді. Таким особам, за їх згодою, виконавчим органом місцевої ради може бути видана грошова компенсація за взяття ними (їх сім'ями) житла в оренду на певний строк (але не більше одного року). Розмір і порядок видачі зазначеної компенсації визначає кожна місцева рада самостійно відповідно до вимог чинного законодавства та виходячи із власних можливостей;
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 5 вищевказаного Закону передача житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування.
Приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 19 червня 1992 року №2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду" (далі Закон №2482-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
До об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (п. 1 ст. 2 Закону №2482-XII).
Відповідно до пункту 4 статті 5 Закону №2482-XII, право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.
Пунктом 5 статті 5 Закону №2482-XII передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.
Згідно із пункту 1 статті 8 Закону №2482-XII, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Згідно п. 10 ст. 8 Закону №2482 - Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
Згідно із пунктом 30 частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 ст. 59 Закону №280/97-ВР).
Порядок передачі квартир у власність громадян визначено Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року №396.
Відповідно до п. 13. вищевказаного Положення приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (далі - орган приватизації).
Пунктом 23 визначено, що орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.
Судом встановлено, що право позивача на безоплатну приватизацію житлових приміщень у гуртожитку по АДРЕСА_1 було підтверджено рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2017 року у справі №361/2759/2017.
Разом з тим, після того, як Рішенням Броварської міської ради Київської області від 24 березня 2009 року №1059-58-05, гуртожиток Броварської центральної районної лікарні по АДРЕСА_1, в місті Бровари Київської області був переданий у спільну сумісну власність територіальних громад сіл і селищ Броварського району в особі Броварської районної ради та територіальної громади м. Бровари в особі Броварської міської ради, - відповідні місцеві ради (Броварська міська і Броварська районна) не прийняли на своїх сесіях в межах їхньої компетенції відповідних рішень про подальше використання вищевказаного гуртожитку, - що необхідно на виконання приписів пункту 5 частини 1 статті 5 вищевказаного Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку», а відтак подальше розпорядження вказаним гуртожитком, який перебуває у спільній власності двох громад, в тому числі й приватизація окремих взятих жилих приміщень у гуртожитку, до прийняття радами відповідного рішення, є неможливою
При цьому, «Програма передачі гуртожитків у власність територіальної громади м. Бровари та реалізація житлових прав мешканців гуртожитків на 2009-2011 роки», яка затверджена рішенням Броварської міської ради за №1062-59-05 від 26 березня 2009 року не є тим рішенням органу місцевого самоврядування, яке передбачене положеннями пунктів 5 та 6 частини 1 статті 5 вищевказаного Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку» і не замінює такого рішення.
Отже, враховуючи те, що спірний гуртожиток знаходиться у спільній сумісній комунальній власності територіальних громад сіл і селищ Броварського району в особі Броварської районної ради та територіальної громади міста Бровари, та враховуючи, що на даний час відсутнє рішення відповідного органу місцевого самоврядування про передачу гуртожитку під приватизацію (про передачу у приватну власність мешканцям гуртожитку), а прийняття даних рішень віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування і вони не можуть бути замінені судовим рішенням, то до прийняття радами відповідних рішень - пред'явлені позові вимоги про зобов'язання Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Київської області видати свідоцтво про право власності на житло є передчасними, та не можуть бути задоволені судом. Такий висновок суду відповідає вимогам законодавства і встановленим обставинам у справі.
Крім того, законодавством передбачено, що орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян, на підставі якого видається свідоцтво про право власності. Отже, висновок суду , що судове рішення не може бути підставою для видачі свідоцтва про право власності в порядку приватизації є правильним .
Видача свідоцтва про право власності на житло є наслідком волевиявлення власником та/або уповноваженим ним органом щодо передачі житлового приміщення у власність, і має відбутись лише після такого волевиявлення власника у формі позитивного рішення. Оскільки такого рішення власником гуртожитку не прийнято (у даному випадку обома власника спільного майна), то відсутні підстави для покладення на Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Київської області вказаного обов'язку.
Також суд правильно враховував , що вказаний гуртожиток є об'єктом спільної власності двох суб'єктів (двох громад) і відповідно право розпорядження своїм майном (та прийняття рішень щодо відчуження майна) має не лише Броварська міська рада, якою створено свій орган приватизації, а й Броварська районна рада, як співвласник гуртожитку, яка не передавала жодних повноважень вказаному Управлінню, в тому числі й у вирішенні питань, пов'язаних з розпорядженням належним їй майном, що включає в себе й питання приватизації.
Враховуючи принцип змагальності та диспозитивності, суд розглядає справу лише в межах заявлених позовних вимог, і право обирати спосіб захисту порушеного права чи інтересу закон покладає на позивача. У межах обраного позивачем способу захисту його права на приватизацію жилого приміщення, відсутні підстави для задоволення висновку , і з таким висновку суду першої інстанції , колегія суддів погоджується .
Позовна вимога про зобов'язання видати приватизаційні платіжні доручення на одержання житлових чеків позивачам на житлове приміщення АДРЕСА_1 , є похідною від вищенаведеної позовної вимоги, тому задоволенню також не підлягає.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано суду належних доказів, щодо порушення її права на приватизацію житла у гуртожитку, доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України ,колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення буде виготовлений не пізніше 02 липня 2020 року.
Головуючий
Судді