Справа № 761/30540/17 Головуючий у 1 інстанції: Волошин В.О.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
01 липня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Горяйнова А.М.
Мєзєнцева Є.І.
За участю секретаря Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю та притягнення посадових осіб до відповідальності у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про поновлення строку, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просив:
- визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у включенні до складу розрахунку пенсії ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, матеріальної допомоги для оздоровлення, індексації та одноразової премії, які позивач отримував за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 19 липня 2016 р. та виплачувати її в подальшому з урахуванням сум матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, матеріальної допомоги для оздоровлення, індексації та одноразової премії, які отримував ОСОБА_1 за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заборгованість пенсійних виплат з липня 2016 р. по вересень 2017 р. у розмірі 16175,24 грн., а також, виплатити заборгованість, що буде накопичуватися з дня подання адміністративного позову до суду.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у включенні до складу розрахунку пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 19 липня 2016р. матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, матеріальної допомоги для оздоровлення, індексації та одноразової премії, які останній отримував за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням - протиправними.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 19 липня 2016р. та виплачувати її в подальшому з урахуванням сум матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, матеріальної допомоги для оздоровлення, індексації та одноразової премії, які отримував останній за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням з урахуванням вже сплачених сум. В решті позовних вимог - відмовлено.
21 жовтня 2019 року до суду першої інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю та притягнення посадових осіб до відповідальності, в якій просив: вирішити питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, винних у невжитті заходів до усунення порушень закону, зазначених в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 24.06.2019 по справі № 761/30540/17; в порядку судового контролю зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2018 року по справі № 761/30540/17.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю та притягнення посадових осіб до відповідальності по справі №761/30540/17 - задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до суду звіт про виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2018 р. по справі №761/30540/17, протягом місяця з дня набрання ухвалою законної сили. В решті вимог заяви відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, відмовити у задоволенні заяви про встановлення судового контролю та притягнення посадових осіб до відповідальності по справі №761/30540/17. Зокрема, апелянт вказує на виконання судового рішення боржником.
22 червня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Згідно ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю та притягнення посадових осіб до відповідальності по справі №761/30540/17, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не було повідомлено суду причини, з яких боржник був позбавлений можливості виконати рішення суду, оскільки, судове рішення не передбачало виплату різниці розміру пенсії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649.
З такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Матеріали справи свідчать, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2018 року визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у включенні до складу розрахунку пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 19 липня 2016 р. матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, матеріальної допомоги для оздоровлення, індексації та одноразової премії, які останній отримував за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням - протиправними. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 19 липня 2016 р. та виплачувати її в подальшому з урахуванням сум матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, матеріальної допомоги для оздоровлення, індексації та одноразової премії, які отримував останній за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням з урахуванням вже сплачених сум.
03 травня 2018 року Шевченківським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист (Т. 1 а.с. 102-103).
Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бялим М.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 11 жовтня 2018 року ВП № 57400658 (Т. 1 а.с. 106-107).
Також, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бялим М.Г. було винесено постанову про накладення штрафу від 20 листопада 2018 року ВП № 57400658, якою на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві накладено штраф на користь держави у розмірі 5 100 грн. та зобов'язано виконати рішення суду протягом десяти робочих днів (Т.1 а.с. 108-109).
На підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бялим М.Г. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 30 травня 2019 року ВП № 57400658 (Т. 1 а.с. 233).
Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 07 жовтня 2019 року №230518/02/Д-77/5, ОСОБА_1 повідомлено, що відповідачем в квітні 2019 року проведено відповідний перерахунок пенсії в порядку, встановленому судовим рішенням. Кошти нараховані за період з 07.02.2019 р. (дата набрання рішення Шевченківського районного суду законної сили) по 30.04.2019 р. в сумі 509,48 грн., були перераховані на розрахунковий рахунок в травні 2019 року. Кошти нараховані за період з 19.07.2019 р. по 06.02.2019 р. в сумі 17354,28 грн. будуть виплачені, згідно "Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Положеннями частини 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною 2 статті 382 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів зазначає, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано інститут судового контролю за виконанням судового рішення, метою якого є забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судового рішення та реальне відновлення прав особи, які ним захищені.
Так, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2018 року зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 19 липня 2016 року.
Разом з тим, як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 07 жовтня 2019 року №230518/02/Д-77/5, виплата відповідних сум пенсії за вказаним рішенням здійснена не в повному обсязі.
Отже, колегія суддів вважає, що відповідачем рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2018 року повністю не виконано.
Щодо посилання апелянта на те, що кошти нараховані за період з 19 липня 2019 року по 06 лютого 2019 року в сумі 17 354,28 грн. будуть виплачені, відповідно до "Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22 лютого 2018 року, колегія суддів зазначає наступне.
Вищевказані обставини, на думку колегії суддів, не свідчать про повне виконання судового рішення боржником, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2018 року не передбачало виплату різниці розміру пенсії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від від 22 серпня 2018 року №649.
Згідно частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини рішення у рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок і саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява №40450/04), пункти 51, 54).
Більш того, у пункті 46 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі « Юрій Миколайович Іванов проти України» ЄСПЛ, також, зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (також рішення ЄСПЛ у справі «Метаксас проти Греції» (Metaxas v. Greece), № 8415/02, п. 19, від 27.05.2004; у справі «Лізанець проти України» (Lizanets v. Ukraine), № 6725/03, п. 43, від 31.05.2007).
Відповідний державний орган повинен вжити всіх необхідних заходів для виконання судового рішення або передати його іншому компетентному органу для виконання (рішення ЄСПЛ у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), № 59498/00, п. 68).
Таким чном, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до суду звіт про виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2018 року у справі №761/30540/17.
Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 150, 229, 242, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Горяйнов А.М.
Мєзєнцев Є.І.
Повний текст постанови виготовлено 02.07.2020 р.