02 липня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/2304/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність пенсійного органу щодо незастосування передбачених частиною четвертою статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" пільг учасникам бойових дій при призначенні пенсії гр. ОСОБА_1 ;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії гр. ОСОБА_1 з урахуванням передбачених законодавством України надбавок і підвищень учасникам бойових дій та сплатити неотримані кошти на його особовий рахунок, зазначений у матеріалах пенсійної справи.
Позовні вимоги обґрунтував посиланнями на незгоду з бездіяльністю пенсійного органу щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як учаснику бойових дій у розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як те передбачено частиною четвертою статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 26-30/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що позивачу з 1.01.2007 нараховується та виплачується надбавка до пенсії учаснику бойових дій відповідно до частини четвертою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також цільова допомога учаснику бойових дій у розмірі 40,00 грн, що передбачена Законом України "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни". А відтак, на переконання відповідача, у спірних відносинах відсутні будь які порушення прав позивача на отримання надбавок і підчищень учасникам бойових дій, у розмірі, встановленому чинним законодавством.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Разом з цим, як визначено пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від17.06.2020 №500) дію карантину продовжено до 31.07.2020.
Позивачу з 5.06.2001 призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 53% грошового забезпечення, що підтверджено розрахунком УМВС України в Полтавській області про призначення пенсії від 23.06.2001 /а.с. 79/.
З 1.07.2003 до пенсії ОСОБА_1 призначено підвищення учаснику бойових дій. Водночас з 1.05.2004 згадане підвищення скасоване на підставі акта документальної ревізії пенсійної роботи УМВС України в Полтавській області від 30.04.2004 /а.с. 91/. Підставою для скасування підвищення до пенсії учаснику бойових дій зазначено відсутність достатніх правових підстав для визначення ОСОБА_1 учасником бойових дій /а.с. 91/.
30.08.2005 ОСОБА_1 видане посвідчення учасника бойових дій серії АБ №553672 /а.с. 10/.
З 1.01.2007 позивач перебуває на обліку у ГУПФ України в Полтавській області як отримувач пенсії за вислугу років /а.с. 43/. Пенсія позивачу з 1.01.2007 обчислена з розміру 53% грошового забезпечення (вислуга років 21) в сумі 905,28 грн, до пенсії нараховані надбавка учаснику бойових дій у розмірі 95,00 грн та цільова допомога учаснику бойових дій у розмірі 40,00 грн; загальний розмір пенсії з 1.01.2007 визначений у розмірі 1040,28 грн.
Залученими до матеріалів справи копіями протоколів про перерахунок пенсії ОСОБА_1 підтверджено, що з 1.01.2007 позивачу неодноразово проводився перерахунок пенсійної виплати, у складі якої враховані надбавка учаснику бойових дій та цільова допомога учаснику бойових дій /а.с. 44-46, 48-60, 61-69/. При цьому суд зауважує, що розмір надбавки учаснику бойових дій пенсійним органом постійно переглядався з огляду на підвищення розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" відповідачем на підставі довідки УМВС України в Полтавській області про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у квітні 2018 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 1.01.2016, у результаті чого основний розмір пенсії склав 2992,34 грн, до пенсії нараховані надбавка учаснику бойових дій у розмірі 268,50 грн та цільова допомога учаснику бойових дій у розмірі 40,00 грн; загальний розмір пенсії з 1.01.2016 визначений у розмірі 3300,84 грн /а.с. 70, 71/.
З 1.05.2016, 1.12.2016, 1.10.2017, 1.01.2018, 1.12.2018, 1.12.2019 відповідачем проведено перерахунок надбавки учаснику бойових дій з огляду на підвищення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність /а.с. 72-77/.
28.12.2019 позивач звернувся до ГУПФ України в Полтавській області із заявою, у якій просив перерахувати пенсію з урахуванням підвищення як учаснику бойових дій.
Листом від 11.01.2020 вих. №6806/Ю-02 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що виплата підвищення до пенсії як учаснику бойових дій проводиться пенсійним органом у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема, з 1.12.2019 надбавка учаснику бойових дій становить 409,50 грн та щомісячно виплачується позивачу /а.с. 15 - зворот/.
Не погоджуючись із такою відповіддю суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 9.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону №2262-XII (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше.
За змістом пункту "а" частини першої статті 13 Закону №2262-XII пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Статтею 15 Закону №2262-XII визначено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1 2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом і які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пенсії за вислугу років підвищуються в порядку і на умовах, передбачених зазначеним Законом.
На підставі частини четвертої статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі - Закон №3551-XII) учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, як визначено статтею 1 Закону України від 16.03.2004 №1603-IV "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни" (надалі - Закон №1603-IV), учасникам бойових дій здійснюється щомісячна виплата цільової грошової допомоги на прожиття у розмірі 40 грн, незалежно від розміру пенсій та надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги та пенсії за особливі заслуги перед Україною.
За змістом частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд враховує, що звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 стверджував про допущення пенсійним органом протиправної бездіяльності щодо невиконання вимог частини четвертої статті 12 Закону №3551-XII, а саме - нарахування та виплати позивача надбавки до пенсії учаснику бойових дій у розмірі 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, позивач просив зобов'язати пенсійний орган провести перерахунок його пенсії з нарахуванням та виплатою надбавок і підчищень учасникам бойових дій.
Разом з цим, як підтверджено залученими до матеріалів справи копіями протоколів /а.с. 43-77/, з моменту взяття пенсійної справи ОСОБА_1 на облік у ГУПФ України в Полтавській області, тобто з 1.01.2007, пенсійна виплата позивача обчислена з урахуванням надбавки учаснику бойових дій, передбаченої частиною четвертою статті 12 Закону №3551-XII, а також цільової грошової допомоги учаснику бойових дій на прожиття у розмірі 40,00 грн, що передбачена Законом №1603-IV.
Відтак, пенсія позивачу обчислена та виплачується з урахуванням надбавки і цільової допомоги учаснику бойових дій, що передбачені чинним законодавством.
До того ж, матеріалами справи підтверджено, що відповідач постійно проводить перерахунок надбавки учаснику бойових дій, передбаченої частиною четвертою статті 12 Закону №3551-XII, з урахуванням підвищення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З урахуванням наведеного, розглянувши справу у межах заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість дій пенсійного органу в частині обчислення доплат до пенсії за вислугу років позивачу як учаснику бойових дій та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позову.
Стосовно доводів позивача, викладених у наданих разом з відповіддю на відзив письмових поясненнях, щодо неврахування під час обчислення пенсії періоду служби ОСОБА_1 у Демократичній Республіці Афганістан, суд зазначає, що пенсія за вислугу років позивачу призначена у червні 2001 року, виходячи з розрахунку вислуги років, здійсненого УМВС України в Полтавській області /а.с. 79-82/. Особою, відповідальною за обчислення вислуги років для призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ, є саме орган, у якому пенсіонер проходив службу, тобто УМВС України в Полтавській області.
Окрім того, суд враховує, що позовна заява, зокрема її прохальна частина, не містять вимог щодо обчислення вислуги років для призначення пенсії.
Посилання представника позивача у позовні заяві на положення частини четвертої статті 12 Закону №3551-XII у контексті даного спору є безпідставними, оскільки цією нормою передбачено, що місцеві ради, підприємства, установи та організації мають право за рахунок власних коштів і благодійних надходжень встановлювати додаткові гарантії щодо соціального захисту ветеранів війни. Тобто, дана норма не стосується пенсійного забезпечення учасників бойових дій.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з цим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.
З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295, пунктом 3 Прикінцевих положень, підпунктом 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.О. Кукоба