30 червня 2020 року
м. Київ
справа №294/212/18
провадження № 22-ц/824/5469/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач),
суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.
за участю секретаря судового засідання - Парфенюк В.А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2
на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2019 року у складі судді Ковальчук Л.М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_3 , про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном і стягнення моральної шкоди
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_1 , про зобов'язання вчинити дії, -
У лютому 2018 року представник позивача ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ОСОБА_1 є власником будинку по АДРЕСА_1 . Останні 4 роки він не може користуватися своїм майном (будинком) через дії відповідача, який на своїй території поряд з будинком позивача розмістив пасіку бджіл, що загрожують стану здоров'я та життю позивача, членам його сім'ї. За результатами перевірок виявлено ряд порушень законодавства з боку відповідача. Від укусів бджіл страждають як сім'я позивача, так і інші особи, які звертались із відповідними скаргами до голови сільської ради.
Посилалася на те, що позивач внаслідок наявності перешкод у здійсненні права власності має сильні переживання, які пов'язані також з отриманими ушкодженнями здоров'я та полягають у страху за своє здоров'я та здоров'я своїх рідних та близьких. Позивач переніс фізичний біль від укусів бджіл, отримав сильний моральний стрес через раптове погіршення здоров'я дружини після укусів бджолами.
Оскільки відповідач не усунув порушення, позивач звернувся до суду з указаним позовом та просив усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні нерухомим майном - будинком за адресою АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання відповідача вивезти пасіку на безпечну й достатню відстань за межами належної йому земельної ділянки та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 8 000 грн.
У жовтні 2018 року представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 - ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про зобов'язання вчинити дії.
У мотивування вимог зазначала, що вона є співвласником майна згідно ст. 60 Сімейного кодексу України. ОСОБА_3 , позивач та члени сім'ї регулярно приїжджають за адресою: АДРЕСА_1 для проведення робіт та відпочинку. Однак, останні 4 роки не може вільно пересуватися земельною ділянкою та подвір'ям через дії відповідача, який на своїй території поряд з будинком позивача розмістив пасіку бджіл, які летять на подвір'я, будинок і загрожують стану здоров'я та життю. Вона отримала укус бджоли, внаслідок чого перебувала на лікуванні, оскільки вона є алергіком і укуси бджіл викликають тяжкі прояви.
У зв'язку з викладеними обставинами, звернулась до суду та просила зобов'язати відповідача вивозити бджолині вулики з земельної ділянки на період з 1 травня по 30 вересня щороку для усунення загрози життю та здоров'ю ОСОБА_3
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні нерухомим майном - будинком загальною площею 83,9 кв.м, житловою площею 44,9 кв.м та земельною ділянкою площею 0,26 га, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 вивезти пасіку на безпечну й достатню відстань за межами належної йому земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2 вивозити пасіку (бджолині вулики) з земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на період з 01 травня по 30 вересня щороку для усунення загрози життю та здоров'ю ОСОБА_3 .
Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду, 12 лютого 2020 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим.
Зазначає, що стороною відповідача надано суду необхідні докази, а саме: копії ветеринарно-санітарного паспорту пасіки від 25.04.2014 та №33 від 17.10.2018, копію звіту про результати дослідження патологічного матеріалу від 08.04.2014, копію грамоти.
Уважає ці докази такими, що підтверджують, що відповідач належним чином згідно з чинним законодавством України зареєстрував свою пасіку, хвороб у бджіл, які належать відповідачу, не виявлено, а високі досягнення у бджільництві та зразкове утримання пасіки відзначені грамотою. Разом з тим, зазначені докази суд першої інстанції не розглянув, оцінки їм не надав, обґрунтування відхилення таких доказів не навів.
Уважає акт №52 від 10.10.2016 недопустимим та недостовірним доказом у справі, оскільки останній складено за відсутності відповідача, в акті містяться розбіжності щодо кількості вуликів, зазначення відстаней, акт не направлявся відповідачу.
На думку апелянта, судом першої інстанції безпідставно стягнуто на користь позивача моральну шкоду, завдану останньому внаслідок моральних страждань, пов'язаних з лікуванням його дружини, витрачанням часу для відновлення порушених прав та інтересів, за відсутності будь-яких розрахунків.
Зазначає, що третя особа ОСОБА_3 не є співвласником майна позивача, внаслідок чого не могла звертатися із позовом до суду (без відповідної довіреності) з вимогою усунути перешкоди в користуванні майном, власником якого не є.
Окрім того, вказує на невідповідність показів свідків інформації з виписного епікризу з карти №330 хворого денного стаціонару поліклініки ОСОБА_3 щодо дати отримання медичної допомоги у зв'язку з укусами бджіл.
Звертає увагу, що жодного доказу того, що третю особу покусали бджоли саме відповідача в матеріалах справи не міститься.
30 березня 2020 року представником позивача та третьої особи подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник позивача та третьої особи ОСОБА_3 у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити скаргу без задоволення.
Представник відповідача до участі у розгляді справи допущений не був, оскільки представляв інтереси ОСОБА_2 лише на підставі довіреності, статусу адвоката не мав.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходили.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 частково та позов третьої особи в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи встановлено порушення з боку відповідача, відсутність відповідних дій відповідача для усунення вказаних порушень, а також наявність загрози для життя і здоров'я як позивачу, так і третій особі. Оцінюючи ситуацію, яка склалася між сторонами спору, наявність протиправних дій відповідача, наявність загрози для життя і здоров'я позивача, моральних страждань позивача, у зв'язку із лікування його дружини, витрачання часу для відновлення порушених прав та інтересів, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 3 000 грн.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (прізвище після шлюбу ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 року уклали шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за №30, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 01.10.1977 року.
ОСОБА_1 є власником житлового будинку з усіма надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 83,9 кв.м, житловою площею 44,9 кв.м, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09.10.2007 року, витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №11298159 від 09.10.2007 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16564226 від 07.11.2007 року.
Згідно рішення двадцятої сесії V скликання № 176 від 13.03.2008 року закріплено земельну ділянку площею 0,26 га за адресою: АДРЕСА_1 за гр. ОСОБА_1 (0,25 га для ОЖБ, та 0,01 га для ОСГ) та надано дозвіл на виготовлення державного акта на право власності, що також підтверджується довідкою № 897 від 07.07.2017 року.
Згідно ветеринарно-санітарного паспорту пасіки від 25.04.2014 року ОСОБА_2 є власником пасіки в кількості 40 бджолиних сімей за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
Відповідно до ветеринарно-санітарного паспорту пасіки № 33 від 17.10.2018 року ОСОБА_2 є власником пасіки в кількості 45 бджолиних сімей за адресою АДРЕСА_2.
10.10.2016 року Управлінням Держпродспоживслужби в Чуднівському районі складено Акт №52 за адресою АДРЕСА_2 , власник пасіки ОСОБА_2 , згідно якого під час державного нагляду (контролю) виявлено порушення законодавства (огорожа присадибної ділянки сягає до 2 м, відстань від подвір'я, де розташовані вулики, до асфальтової дороги складає приблизно 30 м, вулики в кількості 18-20 шт. розміщені на території площею до 0,2 га, відстань від подвір'я, де розташовані вулики, до сусіднього будинку складає 3-5 м, власник пасіки був зобов'язаний не використовувати земельну ділянку способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за призначенням, співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю, не використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Зазначено рекомендації та пропозиції, а саме при розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір'я) забезпечити огорожею заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл, забезпечити розміщення пасіки не ближче 500 м від шосейних доріг і залізниць, пилорам, високовольтних ліній електропередач, не менше 1 км від тваринницьких і птахівницьких будівель і 5 км від воскопереробних заводів, підприємств кондитерської і хімічної промисловості, аеродромів, військових полігонів, радіолокаційних, радіо- і телетрансляційних станцій та інших джерел мікрохвильового випромінювання, необхідно розраховувати на одну бджолину сім'ю 30-35 кв.м., санітарно-захисна зона від пасіки до житлової забудови або прирівняних до неї об'єктів має складати 300 м.
Згідно Довідки № 871 від 26.07.2018 року Карповецької сільської ради вказано, що відстань від земельної ділянки ОСОБА_2 , де розташована пасіка, до сусіднього домоволодіння ОСОБА_1 , складає орієнтовно 5 метрів.
В Акті №1 від 26.07.2018 року, складеному сільською головою Карповецької сільської ради, секретарем та депутатом, землевпорядником зазначено про те, що на земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку гр. ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 розміщена пасіка орієнтовно в кількості 20 вуликів.
За змістом Довідки № 879 від 03.08.2018 року Карповецької сільської ради, за період з 2015-2017 років до Карповецької сільської ради надходили скарги від жителів АДРЕСА_2 про те, що бджоли з пасіки гр. ОСОБА_2 неодноразово нападали та кусали людей.
Відповідно до Довідки № 1395 від 13.11.2018 року, виданої Карповецькою сільською радою вказано, між домоволодіннями гр. ОСОБА_8 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та домоволодінням гр. ОСОБА_1 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться суцільний дерев'яний паркан висотою більше 2 метрів.
10.01.2019 року Вільшанською сільською радою Чуднівського району Житомирської області складено Акт №1 виходу комісії на перевірку факту встановлення 2-х метрового паркану на межі приватних садиб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , згідно якого прибудинкова територія гр. ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 , яка межує з прибудинковою територією гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , огороджена частково: металевою сіткою довжиною 8 м, висотою 1,5 м; дерев'яним парканом довжиною 6 м, висотою 2 м; дерев'яними прибудовами, які частково руйнуються, довжиною 20 м, висотою 1,7 м., та додано фотографії.
11.09.2019 року Вільшанською сільською радою Чуднівського району Житомирської області складено Акт комісійного обстеження за адресою АДРЕСА_2 , власник пасіки ОСОБА_2 , згідно якого під час комісійного обстеження виявлено порушення законодавства (огорожа присадибної ділянки сягає до 2 м, відстань від подвір'я, де розташовані вулики, до асфальтової дороги складає приблизно 30 м, вулики в кількості 18-20 шт. розміщені на території площею до 0,2 га, відстань від подвір'я, де розташовані вулики, до сусіднього будинку складає 3-5 м, власник пасіки був зобов'язаний не використовувати земельну ділянку способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за призначенням, співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю, не використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Зазначено рекомендації та пропозиції, а саме при розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір'я) забезпечити огорожею заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл, забезпечити розміщення пасіки не ближче 500 м від шосейних доріг і залізниць, пилорам, високовольтних ліній електропередач, не менше 1 км від тваринницьких і птахівницьких будівель і 5 км від воскопереробних заводів, підприємств кондитерської і хімічної промисловості, аеродромів, військових полігонів, радіолокаційних, радіо- і телетрансляційних станцій та інших джерел мікрохвильового випромінювання, необхідно розраховувати на одну бджолину сім'ю 30-35 кв.м., санітарно-захисна зона від пасіки до житлової забудови або прирівняних до неї об'єктів має складати 300 м.
16.09.2019 року Чуднівським районним управлінням Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області складено припис гр. ОСОБА_2 , згідно якого виявлено порушення Законів України «Про ветеринарну медицину», «Про бджільництво», Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, «Інструкції про попередження та ліквідації хвороб і отруєння бджіл», Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, наказу № 182/82 Міністерства аграрної політики України, Української академії аграрних наук, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.10.2000 року за № 736/4957 «Про затвердження нормативно-правових актів з питань розвитку бджільництва», які можуть призвести до покусів людей та домашніх тварин бджолами і потребують негайного усунення.
У зв'язку із зазначеним вказано про необхідність здійснити такі заходи, як: огородити пасіку парканом до 2,5 м, площа земельної ділянки на 1 вулик має складати 30 кв.м., відстань від пасіки до житлової забудови має складати 300 м, не використовувати земельну ділянку способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за призначенням, співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю, не використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, не погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.
Згідно зі статтею 293 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання тощо.
Відповідно до статті 103 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (неприємні запахи, забруднення, тощо).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (частина друга статті 103 ЗК України).
Стаття 104 ЗК України передбачає, що власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу. Якщо дії сусіда є неправомірними та не відповідають умові заподіяння якнайменших незручностей, такі дії підлягають припиненню.
Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків.
Статтею 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено обов'язки громадян, які пов'язані з бережливим ставленням до природи, її охорони та раціонального використання її багатств відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; одним з обов'язків є непорушення екологічних прав та законних інтересів інших громадян.
Статтями 11, 12 Закону України «Про бджільництво» встановлено, що право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають необхідні навики або спеціальну підготовку, а також юридичні особи. Фізична або юридична особа з метою зайняття бджільництвом формує пасіку з бджолиних сімей, яка може мати підсобне приміщення, інвентар і обладнання та розміщується на відповідній земельній ділянці. Кількість бджолиних сімей, що може утримуватися юридичними та фізичними особами, не обмежується.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про бджільництво» фізичні та юридичні особи розміщують пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування, відповідно до ветеринарно-санітарних правил.
Статтею 13 Закону України «Про бджільництво» передбачено, що з метою обліку пасік та здійснення лікувально-профілактичних заходів на кожну пасіку видається ветеринарно-санітарний паспорт. Форма паспорта і порядок його видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.
Розділом 1 «Вимоги щодо розміщення та облаштування пасік» Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30 січня 2001 року № 9, визначено, що територію стаціонарної пасіки огороджують, обсаджують плодовими деревами і кущами. Відведення земельних ділянок для розміщення такої пасіки необхідно погоджувати з органами державного управління з питань ветеринарної медицини і місцевими органами влади. При визначенні розміру площі під пасіку розраховують, що на одну гадану бджолину сім'ю потрібно 30 - 35 кв. м, залежно від способу розміщення бджіл. При розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір'ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл.
Статтею 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено обов'язки громадян, які пов'язані з бережливим ставленням до природи, її охорони та раціонального використання її багатств відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; одним з обов'язків є непорушення екологічних прав та законних інтересів інших громадян.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що Чуднівським районним управлінням Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області та Вільшанською сільською радою Чуднівського району Житомирської області встановлено ряд порушень щодо розміщення і утримання пасіки, допущених ОСОБА_2 , у зв'язку з чим запропоновано, зокрема, при розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір'я) забезпечити огорожею заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл, забезпечити розміщення пасіки не ближче 500 м від шосейних доріг і залізниць, пилорам, високовольтних ліній електропередач, не менше 1 км від тваринницьких і птахівницьких будівель і 5 км від воскопереробних заводів, підприємств кондитерської і хімічної промисловості, аеродромів, військових полігонів, радіолокаційних, радіо- і телетрансляційних станцій та інших джерел мікрохвильового випромінювання, необхідно розраховувати на одну бджолину сім'ю 30-35 кв.м.
Разом з тим, як установлено під час розгляду справи, вказаних рекомендацій ОСОБА_2 не дотримано, припис Чуднівського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області від 16.09.2019 року не виконано, порушення не усунуто. Зокрема, відповідачем на земельній ділянці, на якій розташована пасіка, не встановлено паркан висотою не менше 2,5 м з метою підвищення рівня льоту бджіл та запобігання укусів людей, в тому числі сім'ї позивача. Вказані дії ОСОБА_2 свідчать про нехтування нормами законодавства, ветеринарно-санітарними правилами, заходами безпеки, спрямованими на непорушення екологічних прав та законних інтересів інших громадян.
Таким чином, суд першої інстанції, оцінивши надані по справі докази, зокрема Акт №52 від 10.10.2016 року, складений Управлінням Держпродспоживслужби в Чуднівському районі, Акт комісійного обстеження від 11.09.2019 року, складений Вільшанською сільською радою Чуднівського району Житомирської області, а також припис від 16.09.2019 року, складений Чуднівським районним управлінням Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області, врахувавши покази свідків та встановивши наявність порушень з боку відповідача, відсутність відповідних дій відповідача для усунення вказаних порушень, наявність загрози для життя і здоров'я як позивачу, так і третій особі, дійшов законного та обґрунтованого висновку про достатність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном і щодо зобов'язання вчинити дії.
Доводи апеляційної скарги щодо неналежності та недостовірності Акту №52 від 10.10.2016 року, як доказу по справі, не заслуговують на увагу суду з огляду на наступне.
Згідно вимог статей 76, 77, 79, 80, 81, 89 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, указаний акт є не єдиним доказом по справі, який свідчить про наявність порушень щодо розміщення та утримання пасіки ОСОБА_2 , був досліджений місцевим судом під час розгляду справи у сукупності з іншими доказами, стороною відповідача відомості, викладені в акті, спростовані не були, а тому колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неналежності цього доказу.
Щодо проведення перевірки за відсутності ОСОБА_2 та не надіслання йому примірника складеного акта №52 від 10 жовтня 2016 року, суд зазначає про наступне.
Згідно довідки №544 від 19 жовтня 2016 року, складеної в.о. начальника управління Держпродспоживслужби в Чуднівському районі ОСОБА_9 , спеціалістами управління Держпродспоживслужби було проведено розслідування з виїздом на місце суперечки, про що складено акт обстеження від 10 жовтня 2016 року; ОСОБА_2 відмовився брати участь в даному заході; також він не надав точну адресу місця проживання в с. Тарасівка для надіслання йому поштою примірника даного акту (а.с 121).
Окрім того, з довідки №36-01/777 від 20 серпня 2016 року, акт №52 від 10 жовтня 2016 року із супровідним листом №544 від 19 жовтня 2016 року поштовим відправленням з описом вкладених документів направлений до місця проживання с Тарасівка Києво-Святошинського району Київської області голові Тарасівської сільської ради ОСОБА_12 для передачі ОСОБА_2 (а.с.95).
Наведені обставини не спростовані відповідачем та свідчать про необґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо ознайомлення з матеріалами акта обстеження №52 від 10.10.2016.
Разом з тим, у наявних у справі Акті №52 від 10.10.2016 року, Акті комісійного обстеження від 11.09.2019 року, а також приписі від 16.09.2019 року, серед іншого, зазначено, що відстань від пасіки до житлової забудови має складати 300 м. Вказана рекомендація є безпідставною з огляду на наступне.
Норми Закону України «Про бджільництво», Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30 січня 2001 року № 9, а також «Порядку видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки» та «Порядку реєстрації пасік», затверджених спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Української академії аграрних наук від 20 вересня 2000 року №184/82, не містять обмежень у відстані розміщення пасіки від жилих будівель та заборони її розташування на присадибних ділянках.
Пунктом 2 Додатку № 5 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173, обумовлено, що розмір санітарно-захисної зони від бджільницьких підприємств до житлової забудови встановлений у 300 метрів.
Разом з тим, ці вимоги не можуть поширюватись на індивідуальну пасіку відповідача, оскільки влаштована ним пасіка не є бджільницьким підприємством.
Вказані норми визначають розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських підприємств до житлової забудови та прирівняних до них об'єктів й не стосуються пасік громадян, розміщених на їх присадибних ділянках (подвір'ях).
У зв'язку з наведеним, безпідставними є посилання, викладені у вищевказаних актах та приписі, про поширення розміру санітарно-захисної зони у розмірі 300 метрів на влаштовану відповідачем на власній присадибній ділянці пасіку.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 23 травня 2018 року у справі №676/1052/14, від 23 травня 2018 року у справі №452/1121/15.
Аргументи апелянта про те, що третя особа ОСОБА_3 не є співвласником майна позивача, внаслідок чого не могла звертатися із позовом до суду (без відповідної довіреності) з вимогою усунути перешкоди в користуванні майном, власником якого не є, не заслуговують на увагу суду, оскільки, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 , будучи дружиною позивача, звернулась з окремим позовом в рамках розгляду цієї справи та ставила питання про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо вивезення із земельної ділянки останнього бджолиних вуликів для усунення загрози її життю та здоров'ю. Для заявлення таких вимог ОСОБА_3 не зобов'язана бути співвласником земельної ділянки позивача або отримати від останнього доручення.
Щодо вирішення питання про відшкодування моральної шкоди, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно Виписного епікризу з карти №330 хворого денного стаціонару поліклініки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала в денному стаціонарі поліклініки з 25.07.2016 року до 27.07.2016 року, діагноз алергічна реакція на укус комахи (бджоли).
18.08.2018 року складено консультаційний висновок спеціаліста №2 пацієнту ОСОБА_3 , в якому, зокрема, вказано про алергію (укус бджоли).
ОСОБА_3 видано паспорт пацієнта хворого на алергію, алергічні реакції на укуси та ужалення комах - бджоли.
Під час розгляду справи судом першої інстанції було заслухано свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11
ОСОБА_10 пояснила, що влітку 2016 року надавала медичну допомогу ОСОБА_3 , бо її покусали бджоли. Свідок пішла до ОСОБА_2 і сказала йому, що ОСОБА_3 покусали бджоли, і він пообіцяв, що вивезе їх, однак нічого не зробив. У травні 2019 року сусіди зібралися і пішли просити відповідача, щоб вивіз бджіл. Але в той момент на людей напали бджоли, і вони всі розбіглись. Ці бджоли чорного кольору, укуси дуже агресивні. Є заяви 15 осіб, які звернулись зі скаргами до на укуси бджіл до сільської ради.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_11 надала свідчення суду, що всі не мають спокою від бджіл. Вони дуже агресивні. У травні місяці бджоли покусали свідка. Бджоли належать ОСОБА_2 .. Бджоли також покусали і внука свідка. Було звернення до ОСОБА_2 , однак він не реагує. З травня місяця і аж до жовтня місяця бджоли є агресивними і нападають на людей. Батько відповідача ОСОБА_2 вивозив бджіл, а після його смерті відповідач за бджолами не дивиться, тільки мед приїздить збирати. У червні 2018 року бджоли покусали ОСОБА_3 за шию в подвір'ї ОСОБА_3 , і один раз покусали її на городі. ОСОБА_10 надавала медичну допомогу.
Оцінивши ситуацію, яка склалася між сторонами спору, наявність протиправних дій відповідача та загрози для життя і здоров'я позивача, моральних страждань позивача у зв'язку із лікування його дружини, витрачання часу для відновлення порушених прав та інтересів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 3 000 грн.
Посилання в апеляційній скарзі на невідповідність показів свідків інформації з виписного епікризу з карти №330 хворого денного стаціонару поліклініки ОСОБА_3 щодо дати отримання медичної допомоги у зв'язку з укусами бджіл також є безпідставними, оскільки не спростовують того факту, що ОСОБА_3 , будучи сусідкою відповідача, на території земельної ділянки якого розміщена пасіка, зазнала укусів комах (бджіл), на які має алергічну реакцію.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції і на суть прийнятого рішення не впливають.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, а отже, в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Враховуючи те, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, вже були досліджені місцевим судом та отримали належну правову оцінку, нових доводів або доказів, які б давали підстави для скасування рішення суду, скаржником не надано, колегія суддів вважає, що місцевий суд всебічно та об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено «01» липня 2020 року.
Головуючий В.А. Кравець
Судді О.Ф. Мазурик
Л.Д. Махлай