25 червня 2020 року м. Київ
справа № 369/15106/19
провадження № 22-ц/824/4871/2020
Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Іванової І.В.
суддів - Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.
при секретарі - Ярмак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування витрат,
встановив:
У листопаді 2019 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що через відповідача ОСОБА_3 , який пропонував в мережі інтернет ріелторські послуги, він обрав собі для оренди для особистого проживання та проживання його сім'ї житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачу ОСОБА_1 .
Позивач зазначив, що однією з умов довготривалої оренди цього житла була начебто вимога власника на здійснення ним поліпшення житла і після початку проживання в орендованому будинку з серпня 2012 року за згоди орендодавця він розпочав роботи у цьому напрямку.
Позивач зазначав, що ним за період 01.01.2013 року по 31.12.2014 рік було здійснено невід'ємні поліпшення орендованого житлового будинку на загальну суму 3 024 689,00 грн., що в еквіваленті становило 353 500 доларів США відповідно до курсу НБУ.
Позивач вказав, що у середині 2016 року у нього змінились життєві обставини, і він з незалежних від нього причин змушений був переїхати в інше житло із сім'єю, а відповідач ОСОБА_1 через деякий час відремонтоване ним житло надала в оренду третім особам.
Позивач зазначав, що він звернувся до відповідача ОСОБА_1 із вимогою повернення внесених ним коштів на поліпшення орендованого ним житлового будинку, проте вона відмовила йому у відшкодуванні цих коштів, що стало порушенням умов користування орендованим житлом, належне виконання яких також гарантувалось відповідачем ОСОБА_3 .
Таким чином, на думку позивача, відповідачі мають нести солідарну відповідальність щодо відшкодування витрачених ним коштів.
З огляду на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно, в рахунок відшкодування витрат здійснених на поліпшення орендованого майна грошові кошти в розмірі 3 024 689,00 грн., що в еквіваленті становить 353 500 доларів США, відповідно до курсу Національного Банку України, а також судові витрати.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2019 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись що позовну заяву суд мав би залишити без розгляду, оскільки позов не відповідає вимогам ЦПК України. Апелянт вважає що рішення суду є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Зокрема відповідач ОСОБА_1 зазначила у скарзі, що позивач дійсно орендував у неї житловий будинок, проте вона нікому не надавала згоди на поліпшення (ремонт) будинку, оскільки на момент здачі житлового будинку в оренду, він перебував у нормальному технічному стані, з нормальним косметичним ремонтом та необхідними комунікаціями придатними для їх належного використання, тому твердження позивача про необхідність ремонту є неправдивими та недоведеними в суді.
Крім того, відповідач ОСОБА_1 у скарзі зазначила, що судом помилково прийняті до уваги докази, надані позивачем на підтвердження виконаних робіт, оскільки такі докази є такими що не відповідають дійсності, внаслідок чого помилково прийнято рішення щодо проведення ремонтних робіт.
В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 та її представник, пояснили, що поскільки сам суд поставив під сумнів факт проведення на замовлення позивача ремонтних робіт та понесення ним у зв'язку з цим витрат, вважають необґрунтованим зазначення у мотивувальній частині рішення, що судом встановлено з наявних в матеріалах справи довідок проведення ремонтних робіт в будинку, тому таке формулювання підлягає виключенню.
Крім того, суд не врахував заяву ОСОБА_1 щодо строків позовної давності.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для його задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 2012 року до середини 2016 року позивач на праві оренди проживав у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що визнавалось та не оспорювалось стороною відповідачів.
З відмітки в паспорті позивача вбачається, що з 31.10.2013 року він зареєстрований у житловому будинку АДРЕСА_1 .
31.10.2013 позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було підписано у простій письмовій формі договір оренди житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №188336532 від 11.11.2019 року вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 376,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1558574380000) належить відповідачу ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 26263183).
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, на підтвердження своїх вимог надав до матеріалів справи довідки ФОП ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , ФОП ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ФОП ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 про проведення будівельних та ремонтних робіт за замовленням ОСОБА_2 , копії їх Декларацій за 2013 рік та 2014 рік, копії витягу з реєстру платників єдиного податку цих ФОП.
Відповідно до змісту ст. ст. 12,13,77-81 ЦПК України суд слухає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, обґрунтованого виходив із того, що позивач не довів достатніми та допустимими доказами свої позовні вимоги.
Доводи скарги про пропуск позивачем строків позовної давності, як на підставу про відмову в задоволенні позову, не може бути прийнято до уваги, оскільки відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права із зазначенням спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову не відповідає вимогам закону.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, виніс законне і обґрунтоване рішення, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: