Іменем України
24 червня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 7 лютого 2020 року,
за участю сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_6
сторони захисту - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
Цією ухвалою місцевого суду, постановленою щодо обвинуваченого:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в м. Горлівка, Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що тримається під вартою в ІТТ ГУ НП у місті Києві,
обвинуваченому органами досудового розслідування у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -
продовжений строк тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 6 квітня 2020 року включно.
Ухвала мотивована тим, що враховуючи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, особу обвинуваченого, ступінь тяжкості інкримінованих злочинів, існують підстави вважати, що обвинувачений може ухилитись від явки до суду, незаконно впливати на свідків, на підставі чого жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде дієвим і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Не погодившись із ухваленим щодо нього рішенням суду першої інстанції, 11.02.2020 року, обвинувачений ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу, в якій просить: ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 7 лютого 2020 року про продовження строку тримання під вартою - скасувати та постановити апеляційним судом нову ухвалу, якою відмовити в продовженні строку тримання його під вартою у кримінальному провадженні №42016000000002037.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що суд в порушення вимог п. 5 ч. 1 ст. 184 КПК України прийняв до уваги обставини, викладені в клопотанні прокурора щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, без посилання на відповідні матеріали. Зазначає, що з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і до цього часу, даних про те, що перебуваючи на волі він буде переховуватись від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню, стороною обвинувачення не надано.
Вважає, що в контексті практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішень "Харченко проти України", "Єлоєв проти України" в даному кримінальному провадженні не обґрунтовано розумність строку продовження строку тримання під вартою та не розглянуто можливість застосування альтернативних запобіжних заходів.
На думку обвинуваченого, суд першої інстанції всупереч вимогам національного та міжнародного законодавства формально продовжив застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховуючи, що клопотання прокурора є тотожним попереднім.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисників, які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила рішення місцевого суду залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, в провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42016000000002037 від 05.08.2016 року відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 7 лютого 2020 року задоволено клопотання прокурора та продовжено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 06.04.2020 року включно.
З таким рішенням суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, зважаючи на наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці. Законність тримання під вартою необхідно оцінювати, виходячи з особливостей конкретної справи. Проте продовження строку тримання під вартою можливо виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст. 5 Конвенції (рішення у справі "Lavents v. Latvia" п. 70).
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як вважає колегія суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Враховуючи, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого злочину, який є особливо тяжким, а також приймаючи до уваги існування обґрунтованих ризиків, що обвинувачений може ухилятись від суду чи незаконно впливати на свідків, а також з урахуванням того, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається в своїй апеляційній скарзі обвинувачений, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, як і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів не встановила.
Доводи обвинуваченого про те, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки суд прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу обвинуваченого в їх сукупності, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Посилання обвинуваченого на те, що судом першої інстанції не розглянуто можливість застосування альтернативного запобіжного заходу є безпідставними, оскільки місцевим судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.
Крім того, характер висунутого ОСОБА_5 обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення в сукупності з конкретними обставинами кримінального провадження, переконливо доводить, що суспільний інтерес, незважаючи на існування презумпції невинуватості, як переважував, так і досі переважує вимоги забезпечення поваги до особистої свободи обвинуваченого.
З огляду на вказане, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких обвинувачений просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Зважаючи на викладене, рішення місцевого суду є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, натомість доводи та твердження обвинуваченого, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає - безпідставними, в зв'язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 199, 404, 405, 407, 418 ч. 1, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 7 лютого 2020 року, якою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжено строк тримання під вартою в ІТТ ГУ НП у місті Києві на шістдесят днів, до 6 квітня 2020 року включно, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_9 ОСОБА_10 а й л о Т. М. Ю д е н к о