1
Провадження: №33/824/2271/2020 Головуючий в суді 1-ї інстанції: Трусова Т.О.
Категорія: ст.185 КУпАП Головуючий суддя в апеляційній інстанції: Чорний О.М.
22 червня 2020 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Чорний О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальностіОСОБА_1 , захисника Красківського В.П., за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 22 травня 2020 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 22 травня 2020 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 255 грн..
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що працівниками поліції належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення п. 2.9 ПДР України, а тому апелянт вважає, неправомірною була вимога працівника поліції щодо пред'явлення документів на транспортний засіб відповідно до пункту 2.1 ПДР України, у зв'язку з чим вважає, що не був зобов'язаний виконувати дану вимогу,і тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП.
Зазначає, що вимога поліцейського щодо пред'явлення для перевірки документів, не була пов'язана з порушенням громадського порядку, а була висунута, як до водія, в зв'язку з, нібито, порушенням Правил дорожнього руху України, що не охоплюється диспозицією ст. 185 КУпАП.
Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції не об'єктивно та поверхово розглянув справу, не надав належної оцінки обставинам справи, що призвело до постановлення незаконного судового рішення.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1 та захисника Красківського В.П., які підтримали доводи апеляційної скарги та просили задовольнити її, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з таких підстав.
Положеннями ст. 9 КУпАП регламентовано, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст.ст. 252, 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясовувати питання: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону суд першої інстанції не дотримався та дійшов необґрунтованих висновків про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №284472 від 17.03.2020 року, на вул.. Ревуцького, в м. Києві, ОСОБА_1 здійснив порушення Правил дорожнього руху, керував автомобілем «Volkswagen Touareg» н.з. НОМЕР_1 , та на законну вимогу патрульного пред'явити документи на т/з, не відреагував та не надав для встановлення особи та належності автомобіля.
Зокрема, об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.
З об'єктивної сторони дане правопорушення, полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Як вбачається з роз'яснень, які містяться в абзаці другому п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 26.06.1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Однак із формулюванні суті адміністративного правопорушення, яка наведена в протоколі, пояснень ОСОБА_1 вбачається, що вимога поліцейського щодо пред'явлення ОСОБА_1 для перевірки посвідчення водія не була пов'язана з порушенням останнім громадського порядку, а була висунута як до водія, в зв'язку з нібито, порушенням Правил дорожнього руху України.
Разом з тим, з представлених матеріалів адміністративної справи та в суді апеляційної інстанції було встановлено, що стосовно ОСОБА_1 , інспекторами патрульної поліції було складено три адміністративних протоколи за ст.ст. 122, 126, 185 КУпАП.
Відповідно, непред'явлення особою, яка керує транспортним засобом працівнику поліції для перевірки посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, становить собою об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ст.126 КУпАП.
Разом з тим, слід зазначити на те, що даний склад адміністративного правопорушення, визначений ст.126 КУпАП, за що ОСОБА_1 вже піданно адміністративному стягненню, та відповідно особу не може бути двічі притягнуто до відповідальності одного й того ж виду за одне й те саме правопорушення.
З огляду на викладене, оскільки судом першої інстанції при постановлені рішення не було дотримано положень ст. 245 КУпАП, так як в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закриттю, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 22 травня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 255 грн., - скасувати, закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду О.М. Чорний