Справа № 367/5186/19Головуючий у 1-й інстанції Зушман Г.І.
Провадження № 22-ц/817/292/20 Доповідач - Шевчук Г.М.
Категорія -
24 червня 2020 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Шевчук Г.М.
суддів - Ткач З. Є., Ходоровський М. В.,
з участю секретаря - Іванюта О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу № 367/5186/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє ОСОБА_2 на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 27 грудня 2019 року ухваленого суддею Зушман Г.І., повний текст якого виготовлений 2 січня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини,-
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини. В обгрунтування вимог позивачка вказала, що на примусовому виконанні у Вижницькому районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області перебуває виконавчий лист №2-21 від 09 лютого 2006 року про стягнення з відповідача в її користь аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі по 100 грн. щомісячно до досягнення диною повноліття. Відповідач не виконує судового рішення і сума нарахованих аліментів за період з 5 грудня 2005 року становить 22253,87 грн. 17 липня 2018 року вона отримала від відповідача грошові кошти в сумі 5000,00 грн. У зв'язку з невиплатою аліментів відповідачем її матеріальне становище значно погіршилось, тому вона змушена звернутись з вимогою про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 20 серпня 2019 року цивільну справу № 367/5186/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини передано на розгляд Борщівському районному суду Тернопільської області за територіальною підсудністю за місцем реєстрації місця проживання позивачки.
Рішенням Борщівського районного суду від 27 грудня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_3 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в користь ОСОБА_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , неустойку (пеню) за несплату аліментів за рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2006 року на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з січня 2012 року по серпень 2019 року в сумі 12391,87 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_3 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в користь держави судовий збір у сумі 768,40 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі. В обгрунтування вимог посилається на порушення судом норм матеріального права. Вказує на те, що рішення суду в частині відмови у стягненні неустойки (пені) за несплату аліментів за період з 2005 по 2011 рік є незаконним, оскільки в основу прийнятого рішення покладено висновок про те, що відповідно до розрахунків заборгованості по сплаті аліментів неможливо встановити час погашення заборгованості. Зазначає, що відповідно до ч.1 ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки. Тому в даному випадку неустойка (пеня) підлягає нарахуванню та стягненню до дня повного погашення заборгованості, до 30 жовтня 2019 року.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 посилається на те, що з вересня 2018 року сплачує аліменти у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів. Станом на сьогодні в нього немає заборгованості по сплаті аліментів. Також вказує на те, що рішенням Борщівського районного суду від 9 лютого 2006 року з нього вже стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 в сумі 100 грн. з 05.12.2005 року і до досягнення дитиною повноліття, тому позивачка не може вдруге просити суд стягнути аліменти в розмірі 17253,87 грн.
Сторони в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи.
У відповідності до вимог ст.ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у його відсутності.
Судова колегія, заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає .
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, суд першої інстанції, встановив, що відповідач не належним чином виконував зобов'язання зі сплати аліментів, що є підставою для його відповідальності за ст. 196 СК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що у сторін є дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с.11).
Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, стягнуто з відповідача в користь позивачки аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 100 грн. щомісячно, починаючи з 05 грудня 2005 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до розрахунків заборгованості зі сплати аліментів №№145-24/ 4949 від 22.04.2019 р., 14.5-24/14140 від 29.10.19 р., виданих Вижницьким районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області на підставі виконавчого листа Борщівського районного суду №2-21 від 09 лютого 2006 року (а.с.13,59), відповідач ОСОБА_3 починаючи з 2005 року постійно допускав заборгованість зі сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , 2004 року народження, яку частково сплачував і повністю погасив у жовтні 2019 року.
На день звернення позивачки до суду з даним позовом (червень 2019 року, заборгованість відповідача зі сплати аліментів становила 12391,87 грн.
Відповідач ОСОБА_3 14 лютого 2006 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 , від якого народилося двоє дітей, син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.45-47).
Із посвідчення серія НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_9 є дитиною-інвалідом, його законним представником є батько ОСОБА_3 , державну соціальну допомогу продовжено з 01.02.2019 до 30.01.2021 року у сумі 2067 грн.
Згідно довідки №4343 від 30.10.2019 (а.с.63), виданої Управлінням соціального захисту населення Вижницької РДА, ОСОБА_3 перебуває на обліку в управлінні як одержувач допомоги дітям-інвалідам до 18-років на дитину ОСОБА_9 з надбавкою на догляд з 31.01.2018 року по 31.01.2021.
Згідно довідки №1932 від 23.10.20019 (а.с.54), виданої Вижницькою міською радою Вижницького району Чернівецької області та трудової книжки НОМЕР_5 , ОСОБА_3 не працює з 16.09.2014 року по даний час. На обліку в центрі зайнятості не перебуває, не навчається. Здійснює догляд за дитиною інвалідом з дитинства ОСОБА_9 , 2012 року народження, який на знаходиться на його утриманні.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а, отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць помножена на кількість днів заборгованості помножена на 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
Якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Під час розгляду даної справи, саме з такого порядку обчислення пені виходив суд першої інстанції і правильно застосував наведене вище правило під час визначення її розміру за порушення строків сплати аліментів, при цьому, реалізував своє право на зменшення розміру пені відповідно до частини другої статті 196 СК України, з урахуванням належної оцінки наданих сторонами доказів і встановлених на їх підставі обставин, які у своїй сукупності свідчать про наявність підстав для застосування цієї норми.
Відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України, що суд об'єктивно на підставі належної оцінки доказів і доводів сторін врахував при встановленні доведеності вини відповідача.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд невірно взяв за основу прийнятого рішення висновок про те, що відповідно до розрахунків заборгованості по сплаті аліментів неможливо встановити час погашення заборгованості з 2005 року по 2011 рік не заслуговують на увагу, оскільки вони є не обгрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що при вирішенні спору, суд першої інстанції взяв до уваги розрахунки заборгованості відповідача зі сплати аліментів №145-24/4949 від 22.04.2019р., №14.5-24/14140 від 29.10.19р., видані Вижницьким районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області на підставі виконавчого листа Борщівського районного суду №2-21 від 09 лютого 2006 року та врахував, що за період з 2005 року по 2011 рік з цих розрахунків неможливо встановити час погашення заборгованості, та вірно прийшов до висновку, що загальну суму пені за несвоєчасну сплату відповідачем аліментів слід обраховувати починаючи з січня 2012 року .
Інші доводи апеляційної скарги висновку суду не спростовують.
За таких обставин рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим у справі обставинам.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що позивача звільнено від сплати судових витрат, судові витрати у зв'язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, згідно ч. 7 ст.141 ЦПК України, належить компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів ,-
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 27 грудня 2019 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 30 червня 2020 року.
Головуючий: Г.М.Шевчук
Судді: М.В.Ходоровський
З.Є. Ткач