Справа № 607/1847/20Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.
Провадження № 33/817/172/20 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
01 липня 2020 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
з участю: особи, що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Рибачка А.М.,
розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2020 року,
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Як визнав суд, ОСОБА_1 24 січня 2020 року близько 04 год. 10 хв. у місті Тернополі по вулиці Шевченка, 10, керував транспортним засобом марки «Chery Elara», номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду у встановленому порядку на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатора Drager Alcotest 7510 ARLM 0300 (повірка дійсна до 20.03.2020 року) та огляду в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі та доповненні до неї ОСОБА_1 ставить питання про скасування вищевказаної постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2020 року та закриття провадження у справі.
Вважає, що оскаржувана ухвала винесена із порушенням норм процесуального і матеріального права.
Зазначає, що в матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти огляд у закладі охорони здоров'я.
Стверджує про відсутність доказів керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 .
Також сумнівається в достовірності пояснень свідків, які написані не власноручно, а на бланках одним почерком.
Звертає увагу на відео в матеріалах справи, яке є надто фрагментованим і не доводить його вини.
Вказує, що в протоколі не зазначений технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеофіксацію.
На думку апелянта, в його діях не доведений склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КупАП, що є підставою для закриття провадження у справі у відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КупАП.
Заслухавши особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Рибачка А.М., які підтримали подану апеляційну скаргу, та навівши аналогічні викладеним у ній мотиви, просять скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2020 року та закрити провадження, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.
Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.
Висновок суду про винуватість та кваліфікацію дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України доведений належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №312349 від 24 січня 2020 року, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП та складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, ОСОБА_1 24 січня 2020 року близько 04 год. 10 хв. у місті Тернополі по вулиці Шевченка, 10, керував транспортним засобом марки «Chery Elara», номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду у встановленому порядку на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатора Drager Alcotest 7510 ARLM 0300 (повірка дійсна до 20.03.2020 року) та огляду в медичному закладі водій відмовився в присутності двох свідків.
Доводи адвоката Рибачка А.М. про фальсифікацію протоколу, у зв'язку з наявними у ньому виправленнями, є надуманими, оскільки процесуальних порушень при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не встановлено.
Дописана чорнилом дата розгляду справи у другому екземплярі протоколу, який заповнювався під копірку, не свідчить про його фальсифікацію та недопустимість його як доказу, на чому наполягає захисник Рибачок А.М.
Обставини, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення, об'єктивно стверджуються іншими доказами по справі.
Зокрема, факт керування ОСОБА_1 автомобілем підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 24.01.2020 року серії ДП 18 №552801, згідно якої ОСОБА_1 24.01.2020 року о 04 год. 10 хв., керуючи транспортним засобом марки «Chery Elara», номерний знак НОМЕР_1 по вул..Шевченка, 10 у місті Тернополі не виконав вимогу дорожнього знаку 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено», здійснив рух в зоні дії зазначеного знаку, а також будучи позбавленим права керування транспортними засобами Тернопільським міськрайонним судом 04.04.2017 року строком на три роки, здійснював керування зазначеним транспортним засобом, чим порушив вимоги п.2.1 (а), п.8.4 (г) ПДР України та вчинив адміністративні правопорушення передбачені ч.4 ст.126, ч.1 ст.122 КУпАП. Зазначеною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вказаними статтями КУпАП та накладено адміністративне стягнення із застосуванням ст..36 КУпАП у виді штрафу у розмірі 510 гривень.
Оскарження вказаної постанови, на що апелянт звертає увагу в суді апеляційної інстанції, не спростовує факту відмови ОСОБА_1 , як особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Як слідує з матеріалів справи, одним з доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з нагрудних камер поліцейських DSJX300020_000020, DSJX300068_000068, що був предметом дослідження суду першої інстанції.
Вказаними матеріалами відеофіксації правопорушення підтверджується, що працівниками поліції було встановлено особу водія транспортного засобу, а саме ОСОБА_1 та запропоновано йому, як особі, яка керувала транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, пройти огляд на стан сп'яніння, від якого останній відмовився, від чого він відмовився.
Під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, ОСОБА_1 не називав працівникам поліції конкретну особу, яка могла керувати транспортним засобом, за кремом якого він знаходився, що також свідчить про надуманість його пояснень про іншу особу, яка керувала транспортним засобом, наданих ним в суді апеляційної інстанцій.
При цьому, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, відповідно до вищевказаних відеоматеріалів, жодним чином не пов'язана з керуванням транспортним засобом іншою особою, як він про це стверджує в апеляційній скарзі та в апеляційному суді.
Твердження апелянта про відсутність в матеріалах справи направлення водія на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, про що він вказує в доповненні до апеляційної скарги, є необґрунтованим, так як підстав оформлення такого направлення не було, оскільки ОСОБА_1 , в категоричній формі відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, а про наркотичне сп'яніння питання взагалі не ставилось.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП однією з підстав адміністративної відповідальності за даною правовою нормою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.
Виходячи з аналізу досліджених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.
Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності прийнятого судом першої інстанції рішення на підставі вищевказаних матеріалів справи апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду, а тому підстави для закриття провадження у даній справі, про що ставить питання апелянт, відсутні.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2020 року відносно ОСОБА_1 є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування та закриття провадження у справі, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2020 року щодо нього - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.