Справа № 607/1849/20Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.
Провадження № 33/817/197/20 Доповідач - Коструба Г.І.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
26 червня 2020 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Коструба Г.І. розглянувши адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , такого, що не працює,
Встановив:
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 квітня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить строк на апеляційне оскарження поновити як пропущений з поважних причин, а постанову місцевого суду скасувати, закривши провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Зокрема зазначає, що 07 квітня 2020 року місцевий суд, незважаючи на те, що 06 квітня 2020 року він подав до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки у зв"язку з запровадженим на території України карантином не міг з"явитися в судове засідання, розглянув справу за його відсутності, чим позбавив його можливості реалізувати надані йому законом як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, права, в тому числі і право на захист.
Вказує, що копію оскаржуваної постанови він отримав лише 15 травня 2020 року в канцелярії Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
Що стосується суті оскаржуваної постанови, то апелянт вважає, що вона винесена з порушенням норм процесуального права, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права. Також стверджує, що суд неповно з"ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам.
Зокрема зазначає, що в матеріалах справи немає доказів керування ним транспортним засобом, а з відеозапису лише вбачається, що працівники поліції під'їхали до припаркованого транспортного засобу, при цьому ідентифікувати автомобіль, за яким вони рухались, з відеозапису неможливо. Стверджує, що він не заперечував щодо проходження огляду на стан алкогольного сп"яніння в медичному закладі, оскільки транспортним засобом керував не він, а інша особа, про що він хотів заявити в судовому засіданні суду першої інстанції.
Крім того вказує, що зазначений у протоколі технічний засіб, яким здійснювався відеозапис, не співпадає з номером, наявним у матеріалах справи, а тому, на думку апелянта, ці обставини ставлять під сумнів належність та допустимість цього доказу.
Також вказує, що прізвища осіб, пояснення яких суд визнав як доказ його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, відрізняються від тих, які надавали письмові пояснення, а тому неможливо встановити, якими саме поясненнями доводиться його вина.
Крім того вказує, що оскільки свідки у справі не були безпосередньо допитані судом, їхні пояснення не можуть бути належним та допустимим доказом.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, прихожу до висновку, що строк на апеляційне оскарження слід поновити, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити, виходячи з таких міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово подавав до місцевого суду заяви про перенесення розгляду справи, а саме: 7 та 21 лютого, а також 06 квітня 2020 року, мотивуючи різними обставинами, зокрема про надання можливості укласти договір з адвокатом, відсутності його у м. Тернополі, а також у зв"язку з запровадженням карантину в Україні.
07 квітня 2020 року місцевий суд таки провів розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 , оскільки вважав його неявку в судове засідання без поважних на те причин, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Того ж дня місцевий суд відправив поштою на адресу проживання ОСОБА_1 копію оскаржуваної постанови, однак будь-яких даних про тримання ОСОБА_1 цієї постанови в матеріалах справи відсутні.
Оскільки ОСОБА_1 копію оскаржуваної постанови отримав лише 15 травня 2020 року, звернувшись перед цим в Тернопільський міськрайонний суд з відповідною заявою, вважаю, що 10-ти денний строк на апеляційне оскарження, передбачений ст. 294 КУпАП, був пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Відповідно до ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з"явився, хоча був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про що свідчить долучена до матеріалів справи телефонограма, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, а тому вважаю за можливе провести розгляд справи у відсутності останнього.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен дати належну оцінку.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 25 січня 2020 року о 04 год. 52 хв. в м. Тернополі по вул. Руській керував транспортним засобом марки «HYUNDAI» НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою технічного приладу газоаналізатора Drager Alkotest 7510 ARLM 0300 (повірка дійсна до 20.03.2020р.) відмовився в присутності двох свідків та виявив бажання поїхати у найближчий медичний заклад. Згідно висновку лікаря №18 від 25.01.2020 року ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 а ПДР.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Що стосується порушення Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена в тому числі КУпАП, керування транспортними засобами в стані алкогольного сп"яніння тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 "а" Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп"яніння.
В свою чергу дії поліцейських повинні відповідати вимогам закону.
Відповідно до п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС 09 листопада 2015 р. № 1452/735, /далі Інструкція/ огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п.3 ознаками алкогольного сп'яніння є:
запах алкоголю з порожнини рота;
порушення координації рухів;
порушення мови;
виражене тремтіння пальців рук;
різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно п.п.6,7 Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 25 січня 2020 року о 04 год. 52 хв. в м. Тернополі по вул. Руській, керуючи транспортним засобом марки «HYUNDAI» НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожнього знаку 4.1 "Рух прямо", а саме: здійснив рух ліворуч, чим порушив п. п. 8.4 "г" ПДР України, у зв"язку з чим вказаний транспортний засіб було зупинено, а відносно водія складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, яку він не оскаржував.
Оскільки під час спілкування з водієм ОСОБА_1 у нього були виявлені ознаки алкогольного сп"яніння, йому було запропоновано пройти огляд на стан сп"яніння за допомогою технічного приладу "Драгер", на що він категорично відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , виявивши бажання пройти такий огляд в медичному закладі.
Згідно з долучених до вказаного протоколу письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , 25 січня 2020 року вони були свідками того, як ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп"яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера "Drager" відмовився та виявив бажання пройти такий огляд в медичному закладі.
Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №18 від 25 січня 2020 року, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп"яніння.
Після цього відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №260932 від 25 січня 2020 року за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відомості, які зазначені у протоколі про адмінправопорушення, а також пояснення вказаних свідків підтверджуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи, з якого вбачається, що ОСОБА_1 в присутності вказаних свідків відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп"яніння та виявив бажання пройти такий огляд в медичному закладі, де у ОСОБА_1 було виявлено стан алкогольного сп"яніння.
Доводи апелянта про те, що він транспортним засобом не керував, а його автомобіль був припаркованим на увагу не заслуговують, оскільки з матеріалів справи вбачається, що поліцейські до автомобіля, за кермом якого перебував ОСОБА_1 , підійшли після того, як останній повернув ліворуч, ігноруючи відповідний дорожній знак.
При цьому під час спілкування з ОСОБА_1 та перевірки документів поліцейський повідомив йому про причину зупинки та пояснював, що здійснювати поворот ліворуч на вказаній ділянці дороги заборонено, що ОСОБА_1 і не заперечував.
Доводи апелянта про те, що зазначений у протоколі технічний засіб, яким здійснювався відеозапис, не співпадає з номером, наявним у матеріалах справи, є безпідставними, оскільки в графі протоколу про адміністративне правопорушення "до протоколу додаються" зазначено не технічний засіб, а назву документів з відеофайлами, які були записані на диск та долучені до матеріалів справи. Крім того, статтею 256 КУпАП не передбачено вимоги щодо зазначення працівниками поліції у протоколі про адміністративне правопорушення назви технічного засобу, яким здійснюється відеозапис.
Що стосується доводів апелянта щодо розбіжності прізвищ осіб між тими, які зазначені у постанові місцевого суду, та тими, що надавали письмові пояснення, то слід зазначити, що суддею місцевого суду у прізвищах свідків здійснено технічну описку, яка виразилася у розбіжності в одну букву, що не є істотним порушенням, яке б тягнуло за собою безумовне скасування судового рішення.
Необґрунтованими є твердження апелянта щодо порушення принципу безпосередності дослідження письмових пояснень свідків, оскільки це не перешкодило суду повно та всебічно, відповідно до вимог ст.251 КУпАП дослідити інші докази у справі, достовірно встановити обставини, що мають значення для справи та відповідно до ст.252 КУпАП дати їм належну правову оцінку.
Таким чином, приходжу до остаточного висновку про те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи про адміністративне правопорушення, дав вірну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин постанова судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 квітня 2020 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - відмові у її задоволенні, оскільки будь-яких інших переконливих доводів, які б безумовно спростували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування постанови суду, скаржником не наведено і апеляційною інстанцією не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя
Апеляційну скаргу особи, притягнутої до адмінвідповідальності, - ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 квітня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя