30.06.2020 Справа №607/6092/20
провадження № 2а/607/218/2020
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі
головуючого судді Воробель Н.П.,
при секретарі Комар Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 594732,
за участі:
представника позивача - адвоката Кметика В.С.,
представника відповідача Кондрат Л.Р.,
встановив:
позивач ОСОБА_1 пред'явив в суд позов до відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції /далі - УПП в Тернопільській області ДПП/, у якому заявляє вимогу про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 594732 від 01 квітня 2020 року, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення /далі КУпАП/ та із застосуванням ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Аргументуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що спірну постанову вважає неправомірною, оскільки Правил дорожнього руху /далі - ПДР/ не порушував, проїхав перехрестя на зелений сигнал світлофора; поліцейський вимагав в нього документи, відмовившись йому надати докази вчинення ним правопорушення; при винесені оскаржуваної постанови було допущено процесуальні порушення: постанова не містить відомостей про те що, до якої особи застосовано адміністративну відповідальність, відсутнє розмежування описової та резолютивної частини постанови та положення частини статей КУпАП, якими керувався поліцейський; постанова не містить підпису особи, відомостей про отримання її копії, зазначення про права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 2687 КУпАП, порядок сплати штрафу і наслідки його несплати.
Представник відповідача подала відзив, у якому зазначила, що спірну постанову вважає законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення позову - відсутні. На підтвердження своєї позиції надала диск із відеозаписами.
Представник відповідача адвокат Кметик В.С. в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача Кондрат Л.Р. заперечила проти задоволення позовних вимог позивача з підстав, викладених у відзиві на позов.
Суд, заслухавши пояснення, дослідивши докази, дійшов висновку, що у задоволенні позву слід відмовити, з огляду на наступне:
Уповноваженою особою УПП в Тернопільській області ДПП винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 594732 від 01 квітня 2020 року, у якій зазначено, що ОСОБА_1 01 квітня 2020 року о 21 год. 08 хв., керуючи автомобілем «Subaru Outback», р.н. НОМЕР_1 , проспектом Ст.Бандери, 25 у м. Тернополі, проїхав перехрестя регульоване на заборонний сигнал світлофора /поєднання червоного та жовтого/, під час зупинки не увімкнув покажчика повороту відповідного напрямку, а також на вимогу пред'явити посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документа та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних т/з, чим порушив п. 8.7.3 є, 9.2 а, 2.4 Правил дорожнього руху /далі - ПДР/.
Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 122 та ч. 2 ст. 122 КУпАП із застосуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ст. 280 КУпАП передбачено, що орган /посадова особа/ при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. /ч. 1 ст. 7 КУпАП/
Ч. 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна /умисна або необережна/ дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 1.1. ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху /перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо/, повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. /п. 1.3. ПДР/.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. /п. 1.9. ПДР/.
Згідно з пунктами 2.1. /а, б, ґ/, 2.4. /а/ ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб /для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон/; чинний страховий поліс /страховий сертифікат «Зелена картка»/ про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса /на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне /транспортне/ страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи /посвідчення/.
Пунктом 8.7.3. /є/ ПДР встановлено, що поєднання червоного і жовтого сигналів забороняє рух і інформує про наступне вмикання зеленого сигналу.
Відповідно до п. 9.2 /а/ ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху і зупинкою.
За порушення перелічених вище вимог ПДР законом встановлено адміністративну відповідальність.
Так, ч. 2 ст. 122 КУпАП, а також ч. 1 ст. 126 КУпАП визначено, що проїзд на заборонний сигнал світлофора; порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку; керування транспортним засобом особою, яка не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса /договору/ обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів /страхового сертифіката «Зелена картка»/ є адміністративними правопорушеннями, відповідно.
Один із доводів позивача ґрунтується на тому, що він заперечує факт проїзду на заборонний сигнал світлофора та стверджує, що насправді він був дозвільним /зеленим/.
За загальним правилом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - ч. 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Ця норма про своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений ст. 62 Конституції України, котрий декларує відсутність обов'язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Цим принципом повинен керуватись працівник поліції, коли розглядає справу про адміністративне правопорушення, за результатами якої приходить до переконання про винуватість особи.
На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку якщо рішення поліцейського буде оскаржено, то обов'язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов'язок доводити свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.
На виконання вказаної вимоги закону представник відповідача надала записи з нагрудної камери працівника поліції, котрий зупинив транспортний засіб позивача, на який міститься посилання у спірній постанові, та відеореєстратора із службового автомобіля поліцейських.
Дослідженням цих записів у судовому засіданні встановлено, що позивач здійснив проїзд на заборонний сигнал /поєднання жовтого та червоного/, у подальшому зупинив автомобіль, попередньо не увімкнувши покажчик повороту відповідного напрямку та, незважаючи на неодноразові вимоги працівника поліції, не надав посвідчення відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса /договору/ обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів /страхового сертифіката «Зелена картка»/, тобто порушив пункти 8.7.3. /є/, 9.2 /а/ та 2.4. ПДР.
Увагу позивача слід звернути на те, що відповідно до п. 2.4 ПДР він, будучи водієм транспортного засобу, на вимогу поліцейського зобов'язаний пред'явити документи, визначені п. 2.1. ПДР, і такий його обов'язок є беззаперечним. Така ж позиція висловлена і в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 127/19283/17.
Будь-які зустрічні вимоги чи висунення умов, за яких позивач погодиться виконати п. 2.4 ПДР, як то демонстрація фото та/або відео фіксації його порушення, не ґрунтуються на нормах закону.
Також, на думну суду, про факт порушення п. 2.4 ПДР може свідчити як відкрита відмова виконати його вимоги так і пасивні дії, результатом яких є фактичне не надання на огляд документів, визначених у п. 2.1. ПДР. Зокрема мова іде і про ситуацію, коли водій зазначає, що не відмовляється надати такі документи, однак протягом тривалого часу без об'єктивних підстав цього не робить.
Таким чином, викладені у спірній постанові факти повністю відповідають реальним обставинам справи і твердження позивача про зворотне - безпідставні.
Не бере до уваги суд і посилання позивача на порушення вимог процесуального закону, котрі були допущені при складенні спірної постанови.
ЇЇ зміст повністю відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та складена вона з дотриманням Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» № 1395 від 07 листопада 2015 року.
З наведених підстав суд приходить до висновку про те, що спірну постанову слід залишити без змін, а позов - без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-77, 90, 159, 205, 241-246, 255, 268, 286 КАС України, суд, -
ухвалив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 / до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції /місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Котляревського, 24, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108646/ про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 594732 від 01 квітня 2020 року, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу XIII «Перехідні положення» КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення суду.
Водночас, даний строк на оскарження продовжується на строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), відповідно до п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.
Повне судове рішення складено та підписано 30 червня 2020 року.
Головуюча суддяН. П. Воробель