30 червня 2020 р. № 400/1715/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ) про:
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії за вислугу років в період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року в розмірі, відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за вислугу років в період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року в сумі 48355,50 грн., одним платежем, з індексацією і компенсацією втрати частини доходів за затримку виплати раніше нарахованої пенсії.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у наведеній справі, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 10З «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 2 якої визначено порядок виплати перерахованих підвищених пенсій з 1 січня 2018 р., а саме: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Позивач вказує на те, що вказаною нормою позивачеві, фактично, зменшено та розстрочено на значний термін виплату сум підвищення перерахованої пенсії, які мали б бути перераховані та виплачені в період з 01 січня 2018 року, що порушує право позивача на отримання всієї суми підвищеної пенсії. Як зазначає позивач, у зв'язку із визнанням протиправними та нечинними пунктів 1, 2 наведеної постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року, вони не можуть бути застосовані до спірних правовідносин при визначенні порядку та розміру виплати пенсії позивачеві. Вказав, що відповідач зобов'язаний провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, оскільки індексація має особливий статус виплати з боку держави та має систематичний характер, а тому має бути врахована при перерахунку пенсії. Крім того, зазначив, що згідно ч. 2 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини Пенсійного органу, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою від 04.05.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/1715/20 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
12.05.2020 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд:
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії за вислугу років в період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року в розмірі, відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за вислугу років в період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року в сумі 48355,50 грн., одним платежем, з індексацією і компенсацією втрати частини доходів за затримку виплати раніше нарахованої пенсії, і виплачувати пенсію на визначений позивачем банківський рахунок в установі АТ КБ "ПриватБанк".
11.06.2020 року за вх. № 11794 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що послався на те, що дії ГУ ПФУ щодо перерахунку пенсії в розмірі 50% та 75% від сум підвищеної пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, не є протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання Постанови № 103, яка на момент проведення таких дій була чинною. Крім того, зазначає, що питання виплати пенсії у 2019 році врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України № 804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян". Також, вказав, що позивачу перераховано розмір пенсії з 01.01.2018 року відповідно до п. 1, п. 2 Постанови № 103 з урахуванням складових грошового забезпечення визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», тому підстав для перерахунку пенсії з урахуванням індексації відсутні. Щодо вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходів, зазначив, що відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача відповідно до норм чинного законодавства. Позивачу пенсія у перерахованому розмірі виплачується своєчасно та у терміни, встановлені законодавством. Суми нарахованої, але не виплаченої пенсії позивача за попередні періоди (з 01.01.2018 по 31.12.2019 в сумі 48355,50 грн., як помилково вважає позивач) відсутні, а отже вимога позивача щодо стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
12.05.2020 року суд ухвалою поновив провадження у справі №400/4558/19 за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії зі стадії, на якій його було зупинено та ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером Збройних Сил України. Позивач відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" отримує пенсію за вислугу років, що сторонами по справі не заперечується.
З 01.01.2018 року пенсію позивача перераховано відповідно до ч.4 ст. 63 Закону № 2262 та постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 від 21.02.2018 року, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" на підставі довідки, виданої Миколаївським обласним військовим комісаріатом.
Розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії обчислений з таких видів грошового забезпечення: посадовий оклад - 4370,00 грн.; оклад за військовим званням- 1410,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років 50% - 2890,00 грн. Всього: 8670,00 грн.
Основний розмір пенсії встановлений у розмірі 68% грошового забезпечення та складає 5895,60 грн.
ГУ ПФУ призначено позивачу до виплати пенсію (з надбавками) в розмірі 4061,64 грн. (2227,68 грн. (розмір пенсії до 01.01.2018 р.) + 1833,96 грн. (50% від 3667,92 грн.)).
З 01.01.2019 року розмір пенсії збільшився з урахуванням вимог пункту 2 Постанови Кабінету міністрів України №103 від 21.02.2018 року та позивачу виплачується 75 відсотків від підвищення розміру пенсії.
Тобто, ГУ ПФУ виплачує 75% суми підвищення пенсії, яку обчислено у розмірі 68 % грошового забезпечення.
Таким чином, органом пенсійного фонду здійснюється виплата перерахованої пенсії у порядку виплати відповідного підвищення пенсії, виходячи з проведення 50% виплат за період з 2018 року, з 75% виплат за період 2019 року та 100% - за період 2020 року.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Питання пенсійного забезпечення військових пенсіонерів регулюється Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-ХІІ від 09.04.1992р.
Відповідно до частини 4 статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
За правилами вказаної норми Закону усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Частина вісімнадцята статті 43 Закону № 2262-ХІІ встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до частини третьої статті 51 згаданого Закону перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі по тексту - Порядок №45, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
На виконання ч.4 ст.63 Закону України № 2262-ХІІ, Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 року прийнято Постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Пунктом 1 Постанови КМУ №103 встановлено необхідність перерахування пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року, відповідно до постанови Кабінету стрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 прямо визначено, що вона прийнята відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Пунктом 2 Постанови № 103 передбачено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах:
з 1 січня 2018 року - 50 відсотків;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків;
з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Зокрема, у Порядку № 45 пункт 5 викладено в такій редакції: « 5. Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням».
Вказаною Постановою також установлено, що у довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій зазначаються лише розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою ПФУ від 30 січня 2007 року № 3-1, про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунокпенсії (додаток № 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Тотожні за змістом положення щодо процедури перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців у разі зміни розміру їх грошового забезпечення містяться у пунктах 2, 3 Порядку № 45.
В силу приписів статті 63 Закону України № 2262-XII, пункту 4 Порядку № 45, позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103. При цьому КМУ уповноважений визначати порядок проведення такого перерахунку, що й було реалізовано ним у Порядку № 45.
Разом з цим, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акту протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року залишено без змін.
Відповідно до ч.2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Згідно ч. 1 ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
У зв'язку із скасуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.
Таким чином, 05.03.2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18 набрало законної сили і відповідно з 05.03.2019 року пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 є нечинними.
Суд критично оцінює посилання відповідача на вимоги статті 63 Закону № 2262- ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України № 103 в частині наявності у відповідача права здійснювати розстрочку виплати перерахованої пенсії з наступних підстав.
Згідно із частиною третьою статті 52 Закону № 2262- ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Згідно із частиною другою статті 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, законодавець розмежував наступні поняття «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії» та «порядок перерахунку пенсії».
Системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати «порядок перерахунку пенсії» не є тотожним праву встановлювати «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії».
Як вбачається зі змісту пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103, нею врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку.
У зв'язку з чим суд зазначає, що питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії".
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704, якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 Постанови № 704 (із змінами, внесеними згідно з Постановою № 103) ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.
Постанова № 103 в частині внесення змін до Постанови № 704 та власне Постанова № 704 є чинними.
Отже, з набранням чинності Постановою № 704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії.
Скасування пункту 1 Постанови № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 не впливає на указані підстави.
Отже, з 05 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.
В такому разі, відповідач при проведенні перерахунку та виплати пенсії позивачу до 05.03.2019 року не мав правових підстав не враховувати та не застосувати до спірних правовідносин положення норм ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Постанови КМУ №103, та у інший спосіб здійснювати таку виплату перерахованої пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2019 року по справі № 160/3586/19 (провадження № Пз/9901/12/19), відповідно до п. 32 якого, у зв'язку із скасуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.
Згідно п. 33 зазначеної постанови, це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом № 2262-ХІІ, при здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Постанови КМУ № 704 відповідно до ст. 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ № 103.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Водночас, 14.08.2019 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 804, яка набрала чинності 04.09.2019 року, відповідно до положень якої, виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 р. з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2020 року у справі № 640/19133/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 року, визнано постанову Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 року №804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" протиправною та нечинною повністю.
Тобто, Постанова Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 14.08.2019 року № 804 до 31.03.2020 року була діючою.
З 04.09.2019 року органи Пенсійного фонду України на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 14.08.2019 року № 804 повинні у 2019 році здійснювати виплату пенсій в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок та виплату пенсії позивачу у період з 04.09.2019 року з огляду на те, що з 04.09.2019 року для Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області встановлено обов'язок здійснювати виплату пенсій в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, та не враховувати Постанову № 804, яка була до 31.03.2020 року чинною.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача провести виплату позивачу перерахованої пенсії з 01.01.2018 року в повному обсязі без урахування розстрочки, передбаченої пунктом 2 Постанови КМУ №103, однак термін виплати перерахованої пенсії з 01.01.2018 року в повному обсязі без урахування розстрочки, передбаченої пунктом 2 Постанови КМУ №103 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, необхідно обмежити 04.09.2019 року.
Таким чином, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, є протиправними.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 05.03.2019 року по 03.09.2019 року (включно) з урахуванням 100% суми підвищеної пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з врахуванням раніше виплачених сум.
Разом з тим, судом встановлено, що позивачем самостійно проведено розрахунок заборгованості з виплати пенсії в період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року в сумі 48 355, 50 грн.
Суд зауважує, що нарахування пенсії є виключною компетенцією відповідача. Тому, суд не може перебирати на себе повноваження Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та втручатись в його дискреційні повноваження. Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень не можуть бути виправдані з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин.
Щодо позовних вимог в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону № 2017-ІІІ).
Статтею 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Згідно статті 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону №2011-ХІІ містить бланкетну норму, колегія суддів судової палати дійшла висновку, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для призначення пенсії за вислугу років не регулюється положеннями Закону № 2011-XII або Закону № 2262-ХІІ.
Статтею 6 Закону №1282-ХІІ встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Згідно зі статтею 4 вказаного Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону № 2262-ХІІ та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям та наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку № 1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Разом з тим, позивачем до суду не надано доказів на підтвердження отримання позивачем від Миколаївського обласного військового комісаріату нової довідки для обчислення пенсії із включенням індексації грошового забезпечення.
Таким чином, суд зазначає, що позовні вимоги до ГУ ПФУ є передчасними, оскільки обов'язок призначити (перерахувати) та виплачувати позивачу пенсію в розмірі, обчисленій з грошового забезпечення, до складу якого має бути включена індексація, виникне після складання та направлення військкоматом до ГУ ПФУ відповідної довідки, а відтак, не підлягають задоволенню.
Зазначений висновок щодо перерахунку та виплату пенсії з урахуванням індексації узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 12 червня 2019 року у справі № 643/212/17 та від 12 вересня 2019 року у справі № 235/6160/16-а.
Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації встрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року (далі - Порядок № 159).
Статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Статтею 3 Закону №2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статті 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Аналогічні положення визначені Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.
Згідно із п. 2 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). При цьому право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності і господарювання застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм викладено Верховним Судом у постановах від 15.04.2019 р. (справа № 727/7818/16-а), від 20.02.2018 р. (справа №336/4675/17), від 14.05.2019 р. (справа № 804/2994/18), від 12.06.2019 р. (справа № 425/38/17), від 21.06.2018 р. (справа №523/1124/17) та від 03.07.2018 р. (справа №521/940/17).
Відповідно до ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Отже, компенсація втрати частини доходів нараховується лише на нараховані та фактично виплачені доходи.
Матеріалами справи не підтверджується обставина повного розрахунку відповідача з позивачем.
Натомість, з позовної заяви вбачається, що позивач пов'язує обов'язок відповідача виплатити йому компенсацію втрати частини доходів за затримку розрахунку саме у прив'язці до майбутнього розрахунку з ним в частині виплати заборгованості по пенсії на виконання рішення суду у цій справі, що суперечить статті 4 Закону № 2050-ІІІ.
На підставі вищенаведеного суд вважає позовні вимоги у цій частині такими, що заявлені передчасно (до дати проведення відповідачем фактичного повного розрахунку із позивачем), у зв'язку з чим у цій частині у позові належить відмовити.
При цьому, щодо зобов'язання здійснити перерахування пенсії однією сумою, суд зазначає, що спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі набрання чинності рішенням суду про зобов'язання сплатити недоплачену частину пенсії перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплачувати пенсію позивача на визначений ним банківський рахунок в установі АТ КБ "ПриватБанк", суд зазначає наступне.
Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596 (надалі - Порядок № 1596), визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів, шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги в уповноважених банках.
Відповідно до п. 6 Порядку № 1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунку.
Згідно п. 10 Порядку № 1596, заява про виплату пенсії або грошової допомоги подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку. Заяви приймаються за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з'ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку.
З аналізу викладеного вбачається, що підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п. 10 Порядку № 1596 двома шляхами, а саме:
- особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду;
- від установи уповноваженого банку.
Аналогічні положення закріплені у п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (надалі - Порядок № 22-1), яким передбачено, що заяви про виплату пенсії реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (зі змінами).
З 07.10.2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
Відповідно до п.4 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року №1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2016р. № 662) (далі Порядок №1596) виплата пенсій відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи.
Разом з тим, відповідно до п. 6 Порядку № 1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунку.
Судом встановлено, що позивач у 2016 році звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з заявою про нарахування пенсії на визначений ним банківський рахунок, відкритий у АТ КБ «ПриватБанк».
В свою чергу, відповідачем відмовлено в нарахуванні пенсії на визначений ним банківський рахунок.
Крім того, 10.05.2020 року позивач знов звернувся до відповідача з заявою про нарахування пенсії на визначений ним банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.06.2016 у справі №К/800/6581/1613 визначено, що пенсія повинна бути виплачена на банківський рахунок, який було вказано пенсіонером, зокрема: "...виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера".
Також ухвалами Вищого адміністративного суду України від 12.01.2017 у справі №К/800/1174/17, від 17.01.2017 у справі №К/800/1848/17 та від 03.08.2017 у справі №К/800/26494/17 наведено правовий висновок про те, що орган Пенсійного фонду України зобов'язаний виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок.
Отже, враховуючи викладене, а також те, що відповідачем не було надано суду будь-яких доказів на спростування доводів позивача, суд приходить до висновку, що позивачем була дотримана вимога щодо подачі заяви про виплату пенсії на банківський рахунок від установи уповноваженого банку.
За таких обставин, позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплачувати пенсію позивача на визначений ним банківський рахунок в установі АТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_1 є такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач заявив клопотання про звернення до негайного виконання рішення суду.
Дане клопотання задоволенню не підлягає. Пунктом 2 частини 1 ст. 371 КАС України передбачене негайне виконання рішення про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць. Рішення суду у даній справі носить зобов'язальний характер та в ньому не вирішується питання про стягнення коштів з відповідача, тому дія п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України на дані правовідносини не розповсюджується.
Щодо зобов'язання відповідача подати звіт, відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Для забезпечення реального виконання судового рішення, на підставі частини другої статті 14 та частини першої статті 382 КАС України, суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням цього рішення суду та зобов'язати відповідача подати звіт про його виконання.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Ухвалою від 04.05.2020 року суд клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору - задовольнив та відстрочив ОСОБА_1 сплату судового збору за подання позовної заяви в адміністративній справі №400/1715/20 до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
За подачу даного адміністративного позову позивач повинен був сплатити судовий збір у сумі 840,80 грн.
Оскільки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, таким чином, судові витрати у справі № 400/1715/20 покласти на ОСОБА_1 та Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 05.03.2019 року по 03.09.2019 року (включно) з урахуванням 100% суми підвищеної пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з врахуванням раніше виплачених сум на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 420,40 грн. на користь Державного бюджету України на реквізити: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) судовий збір в розмірі 420,40 грн. на користь Державного бюджету України на реквізити: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106.
Встановити судовий контроль за виконанням цього рішення суду, а саме - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подати звіт про виконання цього рішення суду. Встановити строк для подання звіту - тридцять календарних днів, що обчислюється з дати набрання цим рішенням суду законної сили.
Попередити відповідача, що у разі неподання звіту суд розгляне питання про накладення штрафу (у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
В задоволенні звернення до негайного виконання рішення суду для здійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення відповідачем - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
При цьому, пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, який доповнений цим пунктом Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року №540-ІХ, визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.06.2020 року.
Суддя Г.В. Лебедєва