30 червня 2020 р. № 400/1613/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (надалі - відповідач) з позовними вимогами про:
- визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо ненадання публічної інформації за запитом від 31.03.2020 року;
- визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію;
- зобов'язання Виконавчого комітету Миколаївської міської ради розглянути запит від 31.03.2020 року про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Миколаїв вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що 31.03.2020 року звернулася до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради з запитом про надання доступу до публічної інформації, а саме просила повідомити щодо наявності на території м. Миколаїв вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд. Однак відповідач відповіді на запит позивача не надав, чим порушив норми Закону України “Про публічну інформацію”. На думку позивача, відповідач не відреагував на його запит від 31.03.2020 року, що і стало підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 27.04.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
21.05.2020 року на виконаня ухвали суду від 27.04.2020 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано уточнену позовну заяву із зазначенням своєї адреси електронної пошти; інформації про місцезнаходження оригіналів доказів, копії яких додані до позовної заяви.
Ухвалою від 26.05.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/1613/20 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
24.06.2020 року за вх. № 12796 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Виконавчий комітет Миколаївської міської ради просив в задоволенні позову відмовити. В обгрунтування відзиву вказав, що 10.04.2020 року було надано вичерпну та своєчасну відповідь на запит ОСОБА_1 . Отже, при наданні відповіді позивачу дотримався приписів Закону України “Про публічну інформацію”.
Позивач в судове засідання, призначене на 24.06.2020 року не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань до суду не надходило.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 24.06.2020 року не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Суд клопотання представника відповідача задовольнив та на підставі частини 9 статті 205 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
31.03.2020 року позивач звернулася Виконавчого комітету Миколаївської міської ради з запитом про надання доступу до публічної інформації, а саме просила повідомити щодо наявності на території м. Миколаїв вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Позивач зазначила, що вказане звернення відповідач отримав 02.04.2020 року, але станом на дату звернення до суду з даною позовною заявою (21.04.2020 року), останній відповіді не надав.
Позивач вважає, що відповідачем порушено норми Закону України "Про публічну інформацію", оскільки відповідь на її запит надана не була, в зв'язку з чим звернулася з вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України “Про інформацію”, інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Положеннями статті 9 Закону України "Про інформацію" обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес регулюється Законом України від 13.01.2011 року № 2939-VI “Про доступ до публічної інформації” (надалі - Закон № 2939).
Відповідно до статті 1 Закону № 2939 публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п.2 ч.1 ст.5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно зі статтею 3 Закону № 2939 право на доступ до публічної інформації гарантується зокрема обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до статті 12 Закону України № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
За правилами статті 14 Закону України № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
В силу положень статті 16 Закону України № 2939-VI, розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію.
Відповідно до ст. 13 Закону України № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією). На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.19 Закону України “Про доступ до публічної інформації” запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до ст. 20 Закону України № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 31.03.2020 року звернулася до відповідача з запитом про надання доступу до публічної інформації, а саме просила повідомити щодо наявності на території м. Миколаїв вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.
До суду відповідачем наданий лист № Б-69/02.02.03-09 від 10.04.2020 року, у відповідності до якого відповідачем надано відповідь на запит позивача, в якому вказав, що відведення вільних земельних ділянок на території міста здійснюється відповідно до містобудівної документації - Генерального плану міста Миколаєва, затвердженого рішенням міської ради 18.06.2009 року № 35/18. На сьогодні території, передбачені Генеральним планом під індивідуальну житлову забудову, вже відведені громадянам у встановленому законом порядку. Вільні масиви територій для садибної житлової забудови згідно із затвердженою містобудівною документацією в межах міста Миколаєва відсутні. Виконавчими органами Миколаївської міської ради вишукується можливість відведення земельних ділянок виключно пільговій категорії громадян, якій діючим законодавством передбачено першочергове відведення земельних ділянок. Розподіл вільних ділянок здійснюватиметься відповідно до діючого законодавства та по результатах роботи тимчасової робочої групи з питань забезпечення військовослужбовців, які беруть участь у антитерористичній операції, земельними ділянками, створеної відповідно до розпорядження Миколаївського міського голови від 08.08.2014 року №205р (зі змінами) згідно встановленої черговості.
Крім того, відповідачем надано копію журналу реєстрації кореспонденції, відправленої поштою, з якого убачається, що Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради відповідь за № Б-69/02.02.03-09 10.04.2020 року направлено позивачу.
Як зазначалося судом раніше, відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
В процесі розгляду справи судом встановлено, що запит про отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 31.03.2020 року відповідачем отримано 03.04.2020 року за вх. № Б-69/02.02.03-09, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції.
Вказана дата - 03 квітня 2020 року припадає на п'ятницю. Отже, відповідач повинен був надати відповідь на запит позивач у період з 06.04.2020 року по 10.04.2020 року (включно).
10.04.2020 року відповідач листом за № Б-69/02.02.03-09 надав відповідь на запит позивача, що підтверджується самим листом та копією журналу реєстрації кореспонденції, відправленої поштою, де зазначено прізвище позивача та номер відповіді № Б-69/02.02.03-09.
Інших доказів на підтвердження відправлення відповіді позивачу відповідачем до суду надано не було.
Судом не приймається до уваги твердження позивача, що належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень відповіді на запит позивача є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість, з огляду на наступне.
За твердженням відповідача відповідь на адресу позивача було направлено простим листом.
Порядок надання послуг поштового зв'язку встановлено Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (далі Правила), якими визначено порядок відправлення поштової кореспонденції в Україні.
Так, абзацом 23 п.2 Правил визначено, що просте поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без видачі розрахункового документа та доставляється/вручається без розписки;
Таким чином, просте поштове відправлення на відміну від реєстрованого поштового відправлення приймається для пересилання без видачі розрахункового документа та вручається одержувачу без розписки.
Закон України № 2939-VI не зобов'язує розпорядника публічної інформації направляти відповідь на запит на інформацію рекомендованим листом.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем надано позивачу відповідь на його запит у строк, передбачений ч. 1 ст. 20 Закону України № 2939-VI.
Крім того, вказана відповідь від 10.04.2020 року містить розгорнуту відповідь на всі питання поставленні ОСОБА_1 в запиті від 31.03.2020 року.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У випадку відмови у задоволенні позову фізичної особи статтею 139 КАС України відшкодування судових витрат не передбачено.
Керуючись статтями 77, 78, 159, 162, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 04056612) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
При цьому, пунктом 3 розділу VI “Прикінцеві положення” КАС України, який доповнений цим пунктом Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30.03.2020 року №540-ІХ, визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.06.2020 року.
Суддя Г.В. Лебедєва