м. Миколаїв.
01 липня 2020 р.справа № 400/1889/20
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідачаЗаводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54030
провизнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 27.04.20 р. ВП № 59946450
ОСОБА_1 (надалі - позивачка або ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (надалі - відповідач або ДВС), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 27 квітня 2020 р. ВП № 59946450.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка вказала на те, що, на її думку, спірна постанова прийнята відповідачем на підставі недостовірних відомостей, які були надані колишнім чоловіком.
Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні. Як зазначає відповідач, ст. 40 ч. 3 Закону України "Про виконавче провадження" містить імперативний припис щодо прийняття ним постанови про стягнення з боржника виконавчого збору (а. с. 88-89).
Одночасно з позовною заявою позивачка подала заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та клопотання про витребування доказів, які були вирішені ухвалою про відкриття провадження в адміністративній справі (а. с. 8-10, 40-42).
27 травня 2020 р. судом прийнято ухвалу про відмову в забезпеченні позову (а. с. 61-62).
4 червня 2020 р. судом прийнято ухвалу про забезпечення позову (а. с. 78-80).
Сторони клопотали про розгляд справи за їх відсутності (а. с. 90-91).
Відповідно до ст. 194 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до наведеної норми, суд розглядає справу в письмовому провадженні.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Як слідує з матеріалів адміністративної справи, 11 листопада 2016 р. виконавчим комітетом Миколаївської міської ради прийнято рішення № 1001, яким визначено учать батька, ОСОБА_2 у вихованні дітей ОСОБА_3 2012 року народження і ОСОБА_3 2008 року народження, надавши йому можливість безперешкодного спілкування з дітьми першої, третьої суботи місяця з 11:00 год. до 19:00 год. та другої четвертої неділі місяця з 11:00 год. до 19:00 год. (а. с. 13).
31 жовтня 2017 р. Заводським районним судом м. Миколаєва прийняте заочне рішення у справі № 487/1921/17, яким позивачку зобов'язано не чинити перешкоди ОСОБА_2 брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми; встановити час та дні ОСОБА_2 для зустрічей з дітьми ОСОБА_3 2012 року народження і ОСОБА_3 2008 року народження: перша і третя субота місяця, друга, четверта неділя місяця з правом ночівлі; один місяць влітку на рік для можливого оздоровлення дітей; по три дні на Новорічні та Різдвяні свята (а. с. 14-15) (рішення суду доступне за посиланням в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/Review/70087156).
31 жовтня 2017 р. у справі № 487/1921/17 видано виконавчий лист (а. с. 16).
4 вересня 2019 р. ДВС відкрила виконавче провадження ВП № 59946450 з виконання вищенаведеного рішення суду (а. с. 17).
Одночасно з відкриттям виконавчого провадження, 4 вересня 2019 р. ДВС прийняла постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 59946450 в сумі 8 346,0 грн. (а. с. 18).
16 вересня 2019 р. державним виконавцем складено акт, згідно якого в цей день відбулась зустріч ОСОБА_2 з дітьми (а. с. 26).
17 вересня 2019 р. відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 59946450 на підставі ст. 39 ч. 1 п. 9 Закону України "Про виконавче провадження" (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) (а. с. 77).
18 вересня 2019 р. відповідач відкрив виконавче провадження ВП № 60097638 з примусового стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору згідно з постановою від 4 вересня 2019 р. (а. с. 29).
24 квітня 2020 р. в.о. начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкомор А.В. провів перевірку законності виконавчого провадження ВП № 60097638 та склав постанову, якою скасував постанову про відкриття виконавчого провадження від 18 вересня 2019 р. ВП № 60097638 та зобов'язав вжити заходи щодо стягнення з позивачки виконавчого збору (а. с. 30). Постанова мотивована тим, що всупереч приписам ст. 40 ч. 3 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець, після закінчення виконавчого провадження ВП № 59946450, не прийняв нову постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору (а. с. 30).
27 квітня 2020 р. ДВС склала спірну постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 59946450, а 2 квітня 2020 р. відкрила виконавче провадження з виконання цієї постанови (а. с. 31-32).
Згідно з ст. 27 ч. 1, 3, 4 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Випадки, коли виконавчий збір не стягується, передбачені ч. 5 цієї ж статті.
В частині 9 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" окремо передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Отже, обов'язковою умовою для стягнення виконавчого збору, є вжиття державним виконавцем заходів, спрямованих на примусове виконання рішення.
В свою чергу, ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Системний аналіз ст. ст. 10 і 27 Закону України "Про виконавче провадження" дозволяє зробити висновок про те, що вжиття державним виконавцем хоча б одного заходу з переліку, який встановлений ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження", слід вважати примусовим виконанням рішення, що має наслідком стягнення виконавчого збору.
Відповідно до п. 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 2 квітня 2012 р. № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 (надалі - Інструкція № 512/5), під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції. У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються). Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта. До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами (п. 8 Інструкції № 512/5).
Як вже зазначалось судом вище, 16 вересня 2019 р. державним виконавцем було складено акт, відповідно до змісту якого, в цей день ним забезпечено побачення ОСОБА_2 з дітьми.
Таким чином, ДВС вчинялись дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду.
Позивачка надала 8 актів, підписаних нею та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , згідно змісту яких ОСОБА_2 8 квітня, 23 червня, 6 і 28 липня, 3 і 25 серпня, 7 вересня 2019 р. не з'являвся на побачення з дітьми. На актах стоїть печатка об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Айланд" (а. с. 19-25).
Суд не приймає до уваги такі акти, так як до компетенції об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не відноситься встановлення, підтвердження чи спростування певних фактів (обставин), тим більше шляхом видачі таких актів.
Відповідно до ст. 40 ч. 3 Закону України "Про виконавче провадження", у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Слід звернути увагу на те, що Закон України "Про виконавче провадження" передбачає можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору двічі:
1) перший раз така постанова обов'язково виноситься при відкритті виконавчого провадження, відповідно до ст. 27 ч. 4 Закону України "Про виконавче провадження";
2) вдруге постанова про стягнення виконавчого збору може бути прийнята у випадку, коли виконавче провадження закінчується у зв'язку з його повним виконанням, але виконавчий збір на підставі постанови прийнятої при відкритті виконавчого провадження, не було стягнуто з боржника до його закінчення. В такому випадку, після закінчення виконавчого провадження, приймається нова постанова про стягнення виконавчого збору, яка виконується за загальними правилами Закону України "Про виконавче провадження" (ст. 40 ч. 3 Закону України "Про виконавче провадження").
Постанова про стягнення виконавчого збору від 4 вересня 2019 р., прийнята у виконавчому провадженні ВП № 59946450, не була виконана, а виконавче провадження ВП № 59946450 було закінчено ДВС 17 вересня 2019 р., а тому на підставі ст. 40 ч. 3 Закону України "Про виконавче провадження" у відповідача виникло право прийняти нову постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в рамках виконавчого провадження ВП № 60097638.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати покладаються на позивачку.
Згідно з ст. 157 ч. 6 КАС України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 287 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54030, ЄДРПОУ 34993162) відмовити.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.
Суддя А. О. Мороз