Справа №_2-227_
2010 року
“_22_” березня 2010р. Свердловський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Іващенко В.М.,
при секретарі Жирової І.В.,
за участю адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Свердловська Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області про визнання права власності на частину квартири та про звільнення частини квартири з-під арешту, -
Позивач звернувся до Свердловського міського суду Луганської області з позовом до відповідача про визнання права власності на частину квартири та про звільнення частини квартири з-під арешту, в обґрунтування вимог зазначивши, що з 10.10.1992р. позивач знаходився у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Від цього шлюбі вони мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
27.11.2000р. за договором купівлі-продажу, посвідченого універсальною товарною біржею «Маркет-Центр», вони придбали квартиру АДРЕСА_1 Даний договір купівлі-продажу був оформлений на ОСОБА_3 та зареєстрований у КП Свердловського МБТІ в Луганській області.
03.04.2009р. між позивачем та ОСОБА_3 шлюб був розірваний.
Згідно рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 22.12.2008р. з ОСОБА_3 було стягнуто на користь ОСОБА_6 за договором позики 17532,25 грн. Згідно рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 26.01.2009р. з ОСОБА_3, поручителя ОСОБА_7 було стягнуто солідарно на користь АБ «Український комунальний банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 15925,30 грн. Згідно рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 16.02.2009р. з ОСОБА_3, поручителя ОСОБА_7 було стягнуто солідарно на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 17425,76 грн.
Про те, що ОСОБА_3 позичала гроші у ОСОБА_6, та укладала кредитні договори з банками, позивачу не було відоме, так як на той час шлюбні стосунки вони не підтримували.
Відповідач ВДВС Свердловського міського управління юстиції Луганської області відкрило виконавче провадження по виконанню рішень Свердловського міського суду луганської області. Постановою ВДВС Свердловського міського управління юстиції Луганської області від 05.06.2009р. був накладений арешт на майно ОСОБА_3 та оголошена заборона на його відчуження, а саме на квартиру АДРЕСА_1
Про всі ці події позивачу стало відоме в кінці вересня 2009р. від державного виконавця. Місце знаходження ОСОБА_3, позивачу не відоме. У грудня 2008р. ОСОБА_3 зникла. Зараз діти проживають та знаходяться на утриманні позивача.
Позивач просить суд постановити рішення, яким визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та звільнити Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 з-під арешту, знявши заборону на відчуження цієї частини квартири.
У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, підтвердили обставини, викладені у позові, наполягають на їх задоволенні.
Представник відповідача ВДВС Свердловського міського управління юстиції Луганської області Мельник О.С. у судовому засіданні позовні вимоги визнав, не заперечував проти задоволення позову.
Третя особа ОСОБА_3 на стороні відповідача, яка не заявляє вимог щодо предмету спору, у судове засідання не з'явилася, незважаючи на те, що належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи судом, поважності причин своєї неявки суду не надала, заяви про розгляд справи у її відсутності також не надавала.
Представник третьої особи відділу у справах дітей виконавчого комітету Свердловської міської ради Луганської області Бабяк Т.В. на стороні позивача, яка не заявляє вимог щодо предмету спору, у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, не заперечувала проти їх задоволення та додатково пояснивши, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знаходилися у зареєстрованому шлюбі, від цього шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. За час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 купилу квартиру АДРЕСА_1 де вони разом з неповнолітніми дітьми зареєстровані. Вважає, що Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 має належить на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_2 та згідно зі ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.
Тертя особа на стороні відповідача, яка не заявляє вимог щодо предмету спору ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення. Вважає, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 та не може бути поділена на частки, як спільно сумісно майно подружжя.
Представник третьої особи ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції на стороні відповідача, яка не заявляє вимог щодо предмету спору, у судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, поважності причин своєї неявки суду не надав, заяви про розгляд справи у його відсутності також не надавав.
Представник третьої особи АБ «Український комунальний банк» на стороні відповідача, яка не заявляє вимог щодо предмету спору, у судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, поважності причин своєї неявки суду не надав, заяви про розгляд справи у його відсутності також не надавав.
Суд, вислухавши позивача, відповідача, представника третьої особи, третю особу, перевіривши матеріали справи та надані докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно положень ст.ст.3, 11 та 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичної чи юридичної осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно зі ст. 67 ч. 1 СК України дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.
Згідно зі ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 69 ч. 1 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Згідно зі ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути
збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Згідно зі ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення…
У судовому засіданні встановлено, що з 10.10.1992р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знаходилися у зареєстрованому відділом РАЦС Свердловського міського управління юстиції Луганської області шлюбі, актова запис №549. Від цього шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з ОСОБА_2 та знаходяться на його утриманні. 03.04.2009р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 03.04.2009р. відділом РАЦС Свердловського міського управління юстиції Луганської області, актова запис №118, був розірваний.
Як убачається із договору купівлі-продажу від 27.11.2000р., посвідченого універсальною товарною біржею «Маркет-Центр» м. Луганська, ОСОБА_11, ОСОБА_12 продали, а ОСОБА_3, за час шлюбу з ОСОБА_2, придбала квартиру АДРЕСА_1 яка була зареєстрована на праві власності на її ім'я в КП «Свердловське МБТІ».
Як вбачається з пояснень позивача, укладений договір купівлі-продажу квартири був оформлений на ОСОБА_3, але квартиру вони придбали разом за час шлюбу за спільні гроші, що означає набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності.
Згідно будинкової книги на квартиру АДРЕСА_1 в зазначеній квартирі зареєстровані, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їхні неповнолітні діти ОСОБА_4, ОСОБА_5.
Відповідно до технічного паспорту КП «Свердловське МБТІ» на квартиру АДРЕСА_1, яка складається з 3-х кімнат житловою площею 38,6 кв.м., у тому числі 1-а кімната 11,1 кв.м., 2-а кімната 8,9 кв.м., 3-я кімната 12,6 кв.м., кухня площею 1,6 кв.м., ванної кімнати площею 2,6 кв.м., вбиральні 1,1 кв.м., коридору 13,0 кв.м., квартира обладнана балконом площею 2,6 кв.м., лоджією площею 2,1 кв.м.
Відповідно до ст.72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Позивач звернувся до суду 06.10.2009р. за таких обставин позивачем законодавчо встановлений строк звернення до суду не пропущений, та з цього приводу у суду не має підстав для поновлення строку звернення з позовом до суду.
Згідно до ст. 368 ч. 3 ЦК України майно, набуте подружжями за час шлюбу, є їхньої спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Оскільки підставою набуття подружжям права спільної сумісної власності є придбання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 за час шлюбу, але реєстрація прав на квартиру лише на ім'я одного із подружжя ОСОБА_3, що не спростовує презумпції належності її до спільної сумісної власності подружжя, та те що неповнолітні діти ОСОБА_4, ОСОБА_5 зареєстровані та проживають разом з позивачем ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1, суд вважає за необхідне визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 69,2 кв.м., житловою площею 38,6 кв.м. спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3, доля яких в цьому складає по 1/2 реальній частині.
З приводу на викладене суд вважає доведеним позивачем у судовому засіданні обгрунтованість своїх вимог щодо належності йому на праві спільної сумісної власності спірного арештованого майна.
Відповідно до рішення Свердловського міського суду Луганської області від 22.12.2008р. з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_6 борг по договору займу та судові витрати у розмірі 17532,25 грн.
Відповідно до рішення Свердловського міського суду Луганської області від 26.01.2009р. з ОСОБА_3, ОСОБА_7 стягнуто солідарно на користь АБ «Український комунальний банк» заборгованість по кредитному договору та судові витрати у розмірі 16056,67 грн.
Відповідно до рішення Свердловського міського суду Луганської області від 16.02.2009. з ОСОБА_3, ОСОБА_7 стягнуто солідарно на користь АБ «Український комунальний банк» заборгованість по кредитному договору та судові витрати у розмірі 17630,02 грн.
Відповідно до постанов ВДВС Свердловського міського управління юстиції Луганської області про відкриття виконавчого провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, було відкрито виконавче провадження з виконання та приєднане виконавче провадження з примусового виконання вищевказаний рішень Свердловського міського суду Луганської області про стягнення сум з ОСОБА_3.
Відповідно до постанови ВДВС Свердловського міського управління юстиції Луганської області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.06.2009р., був накладений арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_3, а саме на квартиру АДРЕСА_1, яка зареєстрована в КП «Свердловське МБТІ» на праві власності за ОСОБА_3.
Як убачається із витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, внесено до Єдиного реєстру реєстраційний запис про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та оголошена заборона на її відчуження.
Відповідно до вимог ст. 73 СК України за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.
Як правило, накладення стягнення - це багатоступенева процедура, яка полягає у виявленні майна боржника, його описі, накладенні заборони відчуження, продажу та передачі кредиторові вирученої грошової суми.
Цією нормою встановлено, що накладення стягнення на частку одного з подружжя у спільному майні може відбутися лише у разі виділення її в натурі.
Крім того у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 укладала договори позики, кредиту не в інтересах сім'ї, тобто без згоди позивача ОСОБА_2.
Відповідно до положень ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт,належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Оскільки у судовому засіданні встановлено, що саме позивачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить спірне арештоване майно, та арешт цього майна позбавляє позивача його конституційного права на вільне володіння, користування і розпорядження належним йому майном, тому суд вважає, що його вимоги щодо звільнення майна з-під арешту, є законними, обґрунтованими і відповідають положенням чинного законодавства.
На підставі ст.41 Конституції України, ст.ст.60,63,67,68,70,71,72,73 Сімейного кодексу України, ст.ст. 355,368,370 ЦК України, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст.10-15,60,212-215,223,294 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області про визнання права власності на частину квартири та про звільнення частини квартири з-під арешту задовольнити.
Визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1
загальною площею 69,2 кв.м., житловою площею 38,6 кв.м. спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3, доля яких в цьому складає по 1/2 реальній частині.
Визнати за ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на арештоване згідно винесеної державним виконавцем ВДВС Свердловського міського управління юстиції в Луганській області Мельником Олександром Сергійовичем постанови від 05.06.2009р. майно, а саме: Ѕ частину квартиру АДРЕСА_1.
Звільнити Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 з-під арешту, накладеного на неї згідно винесеної державним виконавцем ВДВС Свердловського міського управління юстиції в Луганській області Мельником Олександром Сергійовичем постанови від 05.06.2009р., знявши заборону відчуження Ѕ частини квартири АДРЕСА_1.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано сторонами протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції до апеляційного суду Луганської області подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: