Справа № 2-173
2010 рік
1 квітня 2010 року
Свердловський міський суд Луганської області в складі головуючого судді Маркової Т.Г.,
При секретарі Дмитрієвій О.В.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Свердловська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав» про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок,
Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до СП з іспанським інвестором «Інтерсплав» про стягнення середньомісячного заробітку за несвоєчасний розрахунок, та в обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що вона працювала на підприємстві на посаді машиніста крану плавільного цеху, звільнилася за ст. 40 п.1 КЗпП України за скороченням штату працівників, згідно наказу № 32-к від 19.06.2009 року. Їй була нарахована заробітна плата за червень 2009 року та середній заробіток відповідно до ст. 44 КЗпП України, загальна сума заборгованості складає: 2299 гр. 53 коп., яка була сплачена 01.09.2009 року. Розрахунок не був проведений належним чином, як того вимагає ст.116 КЗпП України. Її середній заробіток складав 1363 гр. 06 коп. : 22 (кількість робочих днів в місяць) = 81 грн. 95 коп. - середньоденна заробітна плата, виходячи з якої розрахунок середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок становить:
червень 2009 року - 7 робочих днів х 61.95 гр. = 433.70 гр.,
липень 2009 року - 23 робочих днів х 61.95 гр. = 1425.-2 гр.,
серпень 2009 року - 21 робочих днів х61.95 гр. . = 1301.1 гр.,
а всього 3159 гр. 82 коп. - загальна сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок, яку і просить стягнути з відповідача на її користь, поклавши на відповідача усі судові витрати. В доповненні до позовної заяви, позивачка уточнює, що її середньоденний заробіток, розрахований з заробітку за березень-квітень 2010 року становить 64.30 гр., з урахуванням якого середній заробіток з червня по серпень 2010 року, тобто за час остаточного розрахунку становить 2957 гр. 90 коп, яку і просить стягнути на її користь.
У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали уточнені позовні вимоги наполягають на їх задоволенні. При цьому представник позивачки пояснив, що згідно з п. 20 постанови №13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей час не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд, на підставі ст. 117 КЗпП України, стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
У судовому засіданні представник відповідача - Рибальченко О.В. позовні вимоги не визнала та надала суду письмові заперечення, і пояснила, що ОСОБА_1 дійсно працювала у Спільному підприємстві з іспанським інвестором «Інтерсплав» на посаді машиніста крану плавільного цеху. Відповідно до наказу № 32-к від 19.06.2009 року була звільнена за скороченням чисельності штату до п. 1 ст. 40 КЗпП України. В день звільнення підприємство з об'єктивних, незалежних від нього причин, не виплатило суми, що їй належали, а саме: заробітну плату за квітень, травень, червень 2009 року, допомогу при звільненні, індексацію в загальній сумі -4 505 гр. 53 коп. Заборгованість по заробітній платі підприємство погашало частково у період з 30.06.2009 року по 31.08.2009 рік, за рахунок бюджетного відшкодування підприємству з податку на додану вартість. Отже, виникнення заборгованості по заробітній платі було обумовлено відсутністю у підприємства обігових коштів, що вилучені у підприємства у бюджетну заборгованість з податку на додану вартість внаслідок порушення з боку податкової служби Конституції України, законів України, зокрема п.п. 7.7.5. п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про ПДВ». Така ситуація виникла при наявності на 19.06.2009 року обігових коштів у розмірі 13 833 623,92 грн., які вилучені у підприємства у вигляді сум податку на додану вартість і протиправно утримуються і не відшкодовані підприємству з Державного бюджету України в порушення припису п.п. 7.7.5. п. 7.7. ст.. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість». У зв'язку з неможливістю подальшого ведення виробничої та господарської діяльності внаслідок повного вилучення обігових коштів підприємства у бюджетну заборгованість з податку на додану вартість з вини податкових органів, відмовою банків у наданні підприємству кредитів, скорочення попиту на алюмінієві сплави, з відсутністю ринку сировини, підприємство вимушено було у червні 2009 року звільнити робітників за скороченням чисельності і штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Таким чином, з огляду на викладене, підприємством прийняті всі передбачені чинним законодавством України заходи з приводу захисту своїх законних прав та інтересів робітників, що виключає вину підприємства у затримці розрахунку при звільненні, отже не має підстав для відповідальності підприємства у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, а саме юридичного факту - вини підприємства. Тому вважає, що вини підприємства в затримці виплати заробітної плати не має. У зв'язку з чим просить суд відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю ( а.с. 16-28).
Суд заслухавши позивачку та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно положень ст.ст. 3, 11 та 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичної чи юридичної осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивачка наказом № 32-к від 19.06.2009 року. була звільнена з СП «Інтерсплав» за ст. 40 ч. 1 КЗпП України (скорочення штату робітників) (а.с. 5-7).
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові суму строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як свідчить довідка № 1182, видана 13.10.2009 року СП «Інтерсплав»,. не були виплачені всі належні позивачці суми від підприємства в день звільнення, тобто - 19.06.2009 року. Усі належні йому суми сплачувались частково у період з 30 червня 2009 року по 31 серпня 2009 рік у загальній сумі -4505. 5 гр., а саме: заробітна плата за квітень 2009 рік в сумі - 400 грн. 00 коп. була виплачена їй 30 червня 2009 року; заробітна плата за травень 2009 рік в сумі -698 гр. була виплачена їй 09 липня 2009 року; заробітна плата за червень 2009 рік в сумі - 810 грн. 00 коп. була виплачена 27 липня 2009 року; оплата простою в розмірі - 298 грн. 00 коп. була виплачена 27 липня 2009 року; допомога при звільненні в розмірі - 230 грн. 00 коп. була виплачена 06 серпня 2009 року; індексація за червень в розмірі -45 гр. була виплачена, а також 31 серпня 2024 гр. 53 коп. (а.с. 29).
Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13 установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного для після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальність.
Як убачається з пояснень представника відповідача та наданих ним доказів, за період з жовтня 2008 року пл. травень 2010 року підприємство знаходилось у вимушеному простою ( а.с. 33-45), але за цей час позивачці нараховувалась заробітна плата у встановленому законодавством порядку ( а. с. 4, 14), тобто підприємство намагалося зберегти робочі місця. Лише в квітні було виданий наказ про звільнення та позивачка була попереджена про попереднє звільнення, з дотриманням чинного законодавства ( а.с. 46-51). Відповідач знаходився в скрутному фінансовому стані внаслідок несвоєчасного та неповного погашення заборгованості з ПДВ ( а.с. 30, 31, 52), в зв'язку з чим Луганська регіональна торгово-промислова палата, розглянувши заяву відповідача та надані ним документи, 23.06.2009 року підтвердила та видала свідоцтво про наявність у відповідача обставин непереборної сили (форс-мажора) з вересня 2008 року ( а.с. 53-57). З листів, направлених відповідачем до Державної податкової адміністрації України, Секретаріату Президента України, Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації в Луганській області, ДПІ в м. Свердловську, ( а.с. 58-62, 63-71, 72-73, 74-80, 81-83, 84-87, 88-90, 91-93, 94-95
Рішенням Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року була встановлено, що мало місце порушення ст.. 1 Протоколу № 1, та держава повинна сплатити відповідачеві суми, присуджені внутрішніми судами також 25 000 Євро матеріального збитку та 560 Євро як відшкодування витрат( а.с. 96-105). Відповідач неодноразово звертався також до Департаменту по надзору за виконанням рішень Європейського суд з прав людини з проханням на прийнятті суворих засобів до держави та витребування виконання нею зазначеного рішення в повному обсязі, та прийняття дійні міри індивідуального та загального характеру по усуненню грубого порушення з боку уряду України та державних органів щодо підприємства на своєчасне відшкодування ПДВ. ( а.с. 106-110).
Крім того, Постановами Луганського окружного суду від 23.07.2009 року та від 05.08.2009 року, залишеними без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2009 року, стягнуто з Держбюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за податковими деклараціями за травень, серпень та вересень 2008 року в розмірі 1 797 750 гр. та відповідно за жовтень 2008 року в розмірі 1817210 гр. ( а.с. 166-175, 176-177, 187-194, 236-237).
Крім того підприємство неодноразово зверталося до Комісії з питань стабілізації ситуації, що склалася у гірнично-металургійному та хімічному комплексі щодо сприяння внесення змін до діючого законодавства з питань звільнення від оподаткування в 2009 році операцій з поставки відходів і брухту кольорових металів, міністру промислової політики України, Прем'єр- Міністра України ( а.с. 111-114, 115-118, 119-122, 123-124, 202-204). Звернення до зазначених посадових осіб також приймалося на мітингу працівників підприємства ( а.с. 207-210, 211-214,
Відповідач також неодноразово звертався до міської ради, її голови з заявою про розгляд питань порушення прав підприємства та його працівників ( а.с. 125-139), яке було розглянуто на засіданні постійних комісій міської ради (140-144), за результатами якої був підготовлений текст звернення, яке було винесене на обговорення сесії, та розглянуто на виконавчому комітеті міської ради ( а.с. 145-156). Свердловською міською радою також приймалося звернення до Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-Міністра України, Генерального прокурора України, міністру промислової політики України, голови ЦК профспілки працівників металургійної та гірничодобувної промисловості з проханнямям вирішити спірні питання, що склалися стосовно СП «Інтерсплав» ( а.с. 157-158, 215-216, 217217-225).
СП «Інтерсплав» також зверталося до прокурора м. Свердловська з проханням прийняти заходи прокурорського реагування, голови Луганської обласної державної адміністрації, народного депутата України ОСОБА_3 ( 195, 196-198, 199-200, 201, 205-206).
Таким чином, суд приходить до висновку щодо того, що відповідачем проводилося достатньо заходів щодо покращення фінансового положення підприємства, які не призвели до бажаних результатів.
Як убачається з листів філії Луганського обласного управління Державного Ощадбанку України, Укрсоцбанку, Державного експортно-імпортного Банку України в м. Луганську, Сбербанку Росії, ЗАО «ОТП Банк» в м. Луганську, ЗАО «ПУМБ» в м. Луганську, в наданні кредиту підприємству було відмовлено ( а.с. 226 -232).
Згідно довідки ( а.с. 240) станом на час звільнення позивачки та інших працівників відповідач мав в недостатній кількості готівкових коштів
При обчисленні середнього заробітку суд виходить з вимог п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, відповідно до якого збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 за останні 2 календарні місяці перед звільненням на підставі ст. 40 ч. 1 КЗпП України, тобто лютий-березень 2009 рік отримував заробітну плату у такому розмірі: лютий 2009 рік - 1 609 грн. 40 коп., березень 2009 рік - 1 634 грн. 82 коп., тобто у загальній сумі - 3 244 грн. 22 коп..
На вимогу п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_4 становить: 3 244 грн. 22 коп. (заробітна плата за останні 2 місяці) : 42 (кількість робочих днів за 2 місяці) = 77 грн. 24 коп.
Як свідчить довідка № 1098, видана 28 вересня 2009 року СП «Інтерсплав», фактичний та остаточний розрахунок з ОСОБА_4 був здійснений 31 серпня 2009 року. За період з 22 червня 2009 року (день звільнення) по 31 серпня 2009 рік середній заробіток позивача склав у загальній сумі - 3 475 грн. 94 коп., виходячи із розрахунку: червень 2009 рік - 6 (робочих днів) х 77 грн. 24 коп. (середньоденна заробітна плата) = 463 грн. 46 коп.; за липень - 20 (робочих днів) х 77 грн. 24 коп. (середньоденна заробітна плата) = 1 544 грн. 86 коп.; за серпень 2009 рік - 19 (робочих днів) х 77 грн. 24 коп. (середньоденна заробітна плата) = 1 467 грн. 62 коп.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідним стягнути з відповідача - СП «Інтерсплав» на користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок в сумі - 3 475 грн. 94 коп.
Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли та якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
У зв'язку з чим суд також вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі - 51 грн. 00 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді у сумі - 120 грн. 00 коп..
На підставі ст. 116, 117 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13, керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_4 до СП «Інтерсплав» про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок - задовольнити повністю.
Стягнути з СП «Інтерсплав», р/р 26002001310443 ЗАТ «ОТП Банк» в м. Київ, МФО 300528, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, середній заробіток на несвоєчасний розрахунок в сумі - 3 475 грн. 94 коп.
Стягнути з СП «Інтерсплав», р/р 26002001310443 ЗАТ «ОТП Банк» в м. Київ, МФО 300528, судовий збір на користь держави в розмірі - 51 грн. 00 коп.
Стягнути з СП «Інтерсплав», р/р 26002001310443 ЗАТ «ОТП Банк» в м. Київ, МФО 300528, витрати за інформаційне-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді для перерахування до спеціального фонду Державного бюджету по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах», одержувач: УДК м. Свердловська МФО 804013, р/р 31212259700072, код 24048566 Банк УДК в Луганської області в сумі - 120 гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд Луганської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
СУДДЯ ІВАЩЕНКО В.М.