79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
12.11.09 Справа № 05/110-38
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-суддіКравчук Н.М.
суддівМирутенко О.Л.
Гнатюк Г.М.
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Простір»(надалі ПП «Простір») за № 2307/09 від 23.07.2009р.
на рішення господарського суду Волинської області від 13.07.2009р.
у справі № 05/110-38
за позовом: Приватного підприємства «Центр комплектації Луцьк»(надалі ПП «Центр комплектації Луцьк»), м. Луцьк
до відповідача: ПП «Простір», с. Піддубці, Луцький район, Волинська область
про стягнення 20 337,07 грн.
з участю представників:
від позивача: Тиможинський С.А. -представник (довіреність у матеріалах справи)
від відповідача: не з'явився
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 ГПК України, клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Волинської області від 13.07.2009р. (Бондарєв С.В.) задоволено позовні вимоги ПП «Центр комплектації Луцьк»до ПП «Простір», стягнуто з відповідача на користь позивача 18 481,15 грн. заборгованості, в тому числі 17 118,51 грн. основного боргу, 1 174,13 грн. суми індексу інфляції, 188,51 грн. три відсотка річних, 1 000,00 грн. витрат на послуги адвоката та 184,81 грн. витрат по сплаті державного мита і 283,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 855,92 грн. штрафу провадження у справі припинено.
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що сума основного боргу підтверджується матеріалами справи; інфляційні втрати та три відсотки річних нараховані правомірно, доказів оплати їх відповідачем не представлено, тому вони підлягають до задоволення. Враховуючи відмову позивача у стягненні штрафу в розмірі 855,92 грн., провадження в цій частині припинено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та в позові відмовити. Зокрема скаржник зазначає, що заборгованість перед позивачем виникла через форс-мажорні обставини, а саме кризовою ситуацією в країні, а тому вважає, що суду потрібно було врахувати інтереси скаржника і на підставі п.3, п.6 ст.83 ГПК України зменшити розмір пені та розстрочити виконання рішення на один рік з часу набрання рішенням законної сили..
Позивач в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечив, рішення першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач явку уповноваженого представника в судові засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки не повідомив, враховуючи, що останній належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе слухати справу за його відсутності.
Розглянувши подану апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, матеріали справи та, заслухавши представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Між ПП «Центр комплектації Луцьк»(продавець) та ПП «Простір»(покупець) 01.07.2008р. було укладено договір поставки № 1-07/08, відповідно до умов якого, продавець зобов'язався передати товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язувався прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах договору (а.с. 10-11).
На виконання даного договору, продавець поставив покупцю товар на загальну суму 100 418,51 грн., що підтверджується видатковими накладними №407 від 01.07.2008р., №425 від 03.07.2008р., №428 від 03.07.2008р., №507, 508 від 15.07.2008р., №579 від 28.07.2008р., №604 від 31.07.2008р., №746 від 19.08.2008р., №799 від 26.08.2008р., №848 від 02.09.2009р., №912 від 11.09.2008р., №945 від 17.09.2008р., №966 від 24.09.2008р., №1021 від 06.10.2008р., та довіреностями на отримання даного товару (а.с. 14-40).
Відповідно до п. 4.3 даного договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку з правом відстрочки платежу на 20 календарних днів з моменту поставки. Покупець повинен здійснювати оплату окремим платіжним дорученням відповідно до кожного виставленого постачальником рахунку-фактури з відміткою номера видаткової накладної.
Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання виконав не в повному обсязі, провів часткову оплату за отриманий товар на загальну суму 83 300,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №232 від 01.07.2008р., №17 від 29.07.2008р., №36 від 05.08.2008р., №60 від 13.08.2008р., №134 від 04.09.2008р., №69 від 30.09.2008р., №255 від 17.10.2008р., №321 від 14.11.2008р. (а.с. 42-49).
Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 17 118,51 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 30.11.2008р., підписаний обома сторонами (а.с. 50).
13.01.2009р. позивач звернувся до відповідача з претензією №02 про сплату даної заборгованості, який у відповіді від 20.01.2009р. зобов'язався погасити борг до 31.03.2009р. (а.с. 13, 53).
Однак, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати товару не виконав, суму основного боргу не погасив, що стало підставою звернення до суду.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.1, ч.2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 17 118,51 грн., оскільки дана вимоги позивачем документально обґрунтована, в свою чергу, відповідач належними та допустимими доказами її не спростував.
Частиною 1 ст. 261 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі наведеного, суд першої інстанції правомірно задоволив позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 174,13 грн. інфляційних, нарахованих за період з 01.01.2009р. по 14.05.2009р., та 188,51 грн. три відсотка річних, нарахованих за період з 01.01.2009р. по 14.05.2009р. (згідно поданого позивачем розрахунку а.с. 9).
Позивачем 13.07.2009р.було подано клопотання про відмову від частини позовних вимог, а саме від стягнення 855,92 грн. штрафу, нарахованого відповідно до п. 6.5 договору (а.с. 66), тому в цій частині суд правомірно припинив провадження на підставі п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача 1000,00 грн. витрат на адвокатські послуги відповідно до ст. 49 ГПК України. З огляду на розумну необхідність витрат на оплату юридичних послуг, виходячи обставин справи, часу затраченого адвокатом на розгляд справи, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути 1 000,00 грн. витрат на послуги адвоката, що підтверджується платіжним дорученням №156 від 15.05.2009р., договором про надання правової допомоги від 08.01.2009р. (а.с. 54-56).
Щодо незадоволення судом першої інстанції клопотання про розстрочку виконання рішення через важкий фінансовий стан відповідача, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, оскільки жодних доказів в підтвердження заявленого клопотання, відповідачем подано не було.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Таким чином, всупереч зазначеним вимогам ГПК України відповідачем не було надано суду доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому це рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Волинської області від 13.07.2009р. у справі № 05/110-38 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
3. Справу передати в господарський суд Волинської області.
Головуючий суддя Кравчук Н.М.
судді Гнатюк Г.М
Мирутенко О.Л.