01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.12.2009 № 12/156
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Козаренко Є.В. - за дов.
від відповідача - не з"явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмацький машинобудівельний завод"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.11.2009
у справі № 12/156 (суддя
за позовом ВАТ Банк "БІГ Енергія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмацький машинобудівельний завод"
про стягнення заборгованості 5346858,73 грн.
В жовтні 2009 р. позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача 5 346 858 грн. 73 коп. - заборгованості по відсотках за користування кредитом на підставі Договору кредитної лінії № 01/04-07-2008 від 16.07.2008 року.
Позивачем також подано у відповідності до ст. ст. 66, 67 ГПК України заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах ціни позову.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.11.2009 р. у справі №12/156 позов задоволено повністю. В задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
Відповідач, не погоджуючись із рішенням господарського суду, оскаржив його до Київського апеляційного господарського суду з підстав допущення судом під час розгляду спору процесуальних порушень.
В апеляційній скарзі відповідач вказує на допущенні судом під час розгляду спору процесуальні порушення (відмова в задоволенні клопотання про відкладення розгляду спору), що на думку останнього призвело до обмеження в його процесуальних правах та не наданні можливості захистити свої права в ході розгляду спору.
Позивач у відзиві проти заявлених доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими, а тому просить залишити їх без задоволення. Оскаржуване рішення господарського суду вважає законним, а тому просить залишити його без змін.
В обґрунтування власної позиції позивач вказує на неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, в частині своєчасного та повного проведення розрахунків за кредитним договором. Позивач також зазначає про штучне затягування відповідачем розгляду спору в зв'язку із небажанням останнього погасити значну накопичену заборгованість по відсотках, про що зокрема, свідчить подання останнім позову про визнання недісним кредитного договору, а також неодноразова неявка представника відповідача в судові засідання та заявлені клопотання про відкладення розгляду цього спору.
Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що постановою Національного Банку України №134 від 13.03.2009 було призначено тимчасову адміністрацію у відкритому акціонерному товаристві Банку "Біг Енергія". 27 липня 2009 року Національним банком України було винесено постанову № 430 "Про заміну тимчасового адміністратора у відкритому акціонерному товаристві Банку "Біг Енергія".
За вказаних обставин одним із основних джерел отримання коштів для стабілізації ситуації в банку є повернення в судовому порядку значної дебіторської заборгованості відповідача - ТОВ "Бахмацький машинобудівний завод".
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків та обґрунтовано задовольнив позов, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник з приводу порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору кредитної лінії № 01/04-07-2008 від 16.07.2008 р., в частині здійснення своєчасної та повної сплати відсотків за користування кредитом.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані договірні зобов'язання, надані відповідачу кредитні кошти у розмірі 24 500 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями про надання кредиту № 74/1 від 16.07.2008 року на суму 22 000 000 грн. та № 74/2 від 20.08.2008 року на суму 2 500 000 грн.
Згідно наданих банком документів, а також пояснень сторін, судом встановлено, що кредит на час розгляду спору відповідачем не погашений.
Пунктами 1.3.-1.4. Договору кредитної лінії № 01/04-07-200 від 16.07.2008 року передбачено, що плата (проценти, відсотки) за користування кредитом встановлюється в розмірі 21% річних. При нарахуванні процентів в розрахунок приймається фактична кількість календарних днів в розрахунковому періоді (місяці) та році, а також враховується день видачі кредиту і не враховується день повернення кредиту.
Проценти (відсотки) за користування кредитними коштами нараховуються банком на фактичний залишок строкової заборгованості по кредиту протягом терміну кредитування, тобто з 16.07.2008 року по 13.07.2011 року включно. Проценти (відсотки) нараховуються банком в останній робочий день місяця, за календарну кількість днів у цьому місяці, а за період з 01.07.2011 року по 13.07.2011 року -14.07.2011 року.
За період користування кредитними коштами з 16.07.08р. по 31.07.08р. відповідач зобов”язаний був сплатити проценти в сумі 201967 грн. 21 коп., а за період з 01.08.08р. по 31.08.2009 року в сумі 5 548 825 грн. 94 коп.
Під час розгляду спору господарським судом було з'ясовано, що відповідачем частково була сплачена заборгованість з відсотків, нарахованих банком за користування кредитними коштами, а саме в сумі 201967,21 грн.
За період з 16 липня 2008 р. по 31 серпня 2008 р. у відповідача утворилася заборгованість перед банком зі сплати відсотків за користування кредитом на суму 5346858 грн. 73 коп. Як свідчать матеріали справи, позивач неодноразово з вересня 2008 р. по квітень 2009 р. звертався до відповідача листами-вимогами щодо проведення розрахунків, які були залишені останнім без виконання.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем заявленої до стягнення суми боргу не спростовано, погашення заборгованості не проведено, належних доказів на підтвердження належного виконання ним як позичальником, в частині своєчасного і повного проведення розрахунку з позивачем, суду не надано.
За таких обставин колегія приходить до висновку про обґрунтоване задоволення господарським судом позову щодо стягнення з відповідача заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом у відповідності до положень укладеного між сторонами договору кредитної лінії № 01/04-07-200 від 16.07.2008 та положень ст.ст.525, 526,. 1048, 1049 Цивільного кодексу України.
З приводу поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, накладення арешту на грошові кошти відповідача, колегія зазначає наступне.
У відповідності до положень ст..66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Розглянувши подане клопотання позивача про застосування заходів забезпечення позову та дослідивши обставини справи, колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заявленого клопотання, з огляду на відсутність належного обґрунтування та доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача може призвести до неможливості в майбутньому виконати рішення суду у даній справі або ускладнить його виконання.
Доводи відповідача щодо допущення господарським судом процесуальних порушень під час розгляду справи колегією до уваги не приймаються, та визнаються необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Статтею 104 ГПК України встановлені підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, зокрема, і в зв'язку із порушенням або неправильним застосуванням норм процесуального права. Зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини не є підставами для скасування рішення місцевого господарського суду.
Крім того, колегія звертає увагу на те, що відповідачем рішення господарського суду по суті не оскаржується, подана апеляційна скарга стосується лише процесуальних порушень.
Оскільки апелянтом доводів позову не спростовано, належних доказів у відповідності до вимог ст.ст.33-34 ГПК України в обґрунтування власної позиції суду не надано, тому апеляційна скарга визнається необгрунтованою, і задоволенню не підлягає. Відповідно оскаржуване рішення відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам на час його прийняття, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмацький машинобудівельний завод" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.11.2009 р. у справі №12/156 залишити без змін.
3. Матеріали справи №12/156 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя
Судді