01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.12.2009 № 52/94
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явились
від відповідача: Старчук Є.В. дов. б/н від 17.03.2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Комфорт-Ко"
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.09.2009
у справі № 52/94 (суддя
за позовом ТОВ "Зовнішекономсервіс"
до Приватне підприємство "Комфорт-Ко"
про стягнення 11097,60 грн.
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Зовнішекономсервіс” до Приватного підприємства “Комфорт-Ко” про зобов'язання відповідача підписати договір №54 від 14.10.2008р. про надання митно-брокерських послуг, акт виконаних робіт №ОУ-0000248 від 13.11.2008 року та про стягнення 11 097,60 грн. основного боргу за надані митно-брокерські послуги.
Позивачем було подано суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просив визнати договір №54 від 14.10.2008р. про надання митно-брокерських послуг укладеним та стягнути з відповідача 11 097,60 грн. основного боргу на підставі митних декларацій.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.09.2009 року у справі № 52/94 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства “Комфорт-Ко” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Зовнішекономсервіс” 11 097 (одинадцять тисяч дев'яносто сім) грн. 60 коп. основного боргу, 110 (сто десять) грн. 98 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач отримав від позивача послуги з розмитнення вантажу на підставі договору №54 від 14.10.2008р. про надання митно-брокерських послуг, про що свідчать митні декларації відповідача від 03.11.08 та 06.11.08 р. Однак, в свою чергу, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних митно-брокерських послуг та має перед позивачем заборгованість у сумі 11 097,60 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 30.09.2009 року у справі № 52/94.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що подані відповідачем та витребувані у митниці документи (договір та митні декларації) не можуть вважатись належними та допустимими доказами, оскільки подані в копіях. Крім того, скаржник вказує на те, що директором ПП “Комфорт-Ко” не підписувався договір №54 від 14.10.2008р. про надання митно-брокерських послуг, а матеріали справи містять тільки копії договору з невідомим підписом. Доказом того, що договір №54 від 14.10.2008р. про надання митно-брокерських послуг ніколи не підписувався відповідачем є те, що сам позивач при зверненні до суду з позовом просив зобов'язати відповідача підписати договір №54 від 14.10.2008р. про надання митно-брокерських послуг, а потім змінивши позовні вимоги, просить визнати даний договір укладеним. Це все свідчить про недосягнення згоди щодо всіх істотних умов договору, тому висновок суду у рішення про укладеність договору №54 від 14.10.2008р. про надання митно-брокерських послуг є помилковим. Щодо копій декларацій, які надіслала Київська регіональна митниця на запит суду, то це не є актом прийняття-передачі виконаних робіт, або будь-якого письмового договору, оскільки декларації засвідчують лише той факт, що позивач самостійно зазначив себе декларантом товарів відповідача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2009 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 25.11.2009 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з нез'явленням у судове засідання 25.11.2009 року представників позивача, колегією суддів ухвалою від 25.11.2009 року розгляд справи було відкладено на 09.12.2009 року.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 30.09.2009 року у справі № 52/94 скасувати.
Представник позивача в судове засідання 09.12.2009 року нез'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи приписи ч. 3 ст. 22 ГПК України, згідно з якими сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з наступних підстав.
03.11.2008 року відповідач ПП “Комфорт-Ко” отримав вантаж від фірми Festina Lotus, S.A.
Вантаж був розмитнений за митними деклараціями №100000003/8/647457 та №100000003/8/647458 від 03.11.2008 року.
Декларантом по оформленню цього вантажу виступало TOB “Зовнішекономсервіс”(гр.14 митних декларацій). Підставою вказано договір на митно-брокерські послуги №54 від 14 жовтня 2008 p.
06.11.2009 року відповідач ПП “Комфорт-Ко” отримав ще один вантаж від фірми Festina Lotus, S.A ., декларантом по оформленню якого також виступало TOB “Зовнішекономсервіс”(гр.14 митної декларації). Підставою вказано договір на митно-брокерські послуги №54 від 14 жовтня 2008 p. Вантаж оформлено за митними деклараціями №100000003/8/729722 та №100000003/8/729724 від 06.11.2008 року.
24 листопада 2008 року (вже після розмитнення вантажу) позивач надіслав відповідачу претензію №24/11/08 з вимогою підписати договір №54 від 14.10.2008 p. або передати вже підписаний примірник та підписати акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000248 від 13.11.08 p., а також сплатити рахунок №СФ-0000248 від 13.11.08 р. на суму 11 097,60 грн.
Разом з претензією 24.11.2008 року позивач направив відповідачу Договір №54 від 14.10.2008р. про надання митно-брокерських послуг, рахунок №СФ-0000248 від 13.11.2008 р. на суму 11 097,60 грн. і акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000248 від 13.11.08 р. на суму 11 097,60 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 24.11.2008 року. (Відповідачем отримано - 28.11.2008 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №02280415).
Доказів направлення позивачем раніше договору №54 від 14.10.2008р. про надання митно-брокерських послуг матеріали справи не містять.
Як стверджує позивач, відповідач не надав відповіді на пропозицію підписати договір. Тому, позивач просить суд визнати договір №54 від 14.10.2008р. про надання митно-брокерських послуг укладеним та стягнути з відповідача 11 097,60 грн. основного боргу на підставі митних декларацій.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотні умови договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 184 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу. Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Відповідно до ч. 1,2,3 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Якщо договір укладається у письмовій формі (у вигляді єдиного документа, або у спро щеній формі - шляхом обміну документами чи підтвердженням прийняття замовлення до виконання), підписання адресатом запропонованого проекту договору без заперечень щодо його умов або надіслання іншого документа слід вважати акцептом.
Оскільки ГК не встановлює спеціального правила щодо моменту укладення договору, по трібно застосовувати норму статті 640 ЦК, відповідно до якої договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції( ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України).
Визначення моменту, з настанням якого договір вважається укладеним, є важ ливим з огляду на ряд обставин. По-перше, з цим моментом пов'язується початок дії (чинності) договору По-друге, з цього моменту сторони набува ють цивільних прав та обов'язків, несуть одна перед другою відповідальність за по рушення договору. По-третє, на відносини сторін поширюється дія норм закону, інших актів цивільного законодавства, що стосуються даного виду договору. Момент укладення договору - це момент досягнення згоди (домовленості) щодо істотних умов договору. Як спільний вольовий акт домовленість (згода) досягається або шляхом безпосереднього спілкування (контакту) фізичних осіб чи представників юридичних осіб, або вчинення роздільних у часі дій сторін (оферти та акцепту). Тому договір вважається укладеним у момент одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді другої сторони про прийняття цієї пропозиції (акцепту).
Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору тощо) (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”)
Матеріали справи не містять доказів (відповіді) про прийняття відповідачем пропозиції, а саме згоди на укладення договору на митно-брокерські послуги №54 від 14.10.008 p. що передбачено ч. 1 ст. 640 ЦК України.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про укладення та підписання відповідачем договору №54 від 14.10.2008р. про надання митно-брокерських послуг посилаючись на копію, яка була надана Київською регіональною митницею на запит суду, оскільки, як стверджує сам позивач, відповідач не повернув підписаного примірника договору №54. Оригінал договору позивач суду не надав.
Також про це свідчить й саме звернення позивача до суду з вимогою зобов'язати відповідача підписати договір №54 від 14.10.2008 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія судів апеляційної інстанції дійшла висновку, що договір на митно-брокерські послуги №54 від 14.10.008 p. є неукладеним.
Також помилковим є висновок суду першої інстанції про здійснення відповідачем фактичних дій на виконання даного договору, а саме виконання комплексу робіт з наступних підстав.
Декларація - це товарно транспортний документ на перевезення. Наявні в матеріалах справи копії декларацій, які надіслано Київською регіональною митницею на запит суду, лише засвідчують той факт, що позивач зазначив себе (самостійно) декларантом товарів відповідача, та не можуть розцінюватись судом як доказ прийнятих робіт.
Відповідно до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого Наказом Державної митної служби від 20.04.2005 № 314"(що діяв на момент розмитнення вантажу) документами, що застосовуються при здійсненні митних процедур є документи, що підтверджують повноваження декларанта на декларування товарів.
Згідно Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996, № 02-5/422 "Про судове рішення" у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.
Так, позивачем була заявлена вимога про визнання договору №54 від 14.10.2008р. про надання митно-брокерських послуг укладеним.
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що вимога про визнання укладеним договору на митно-брокерські послуги №54 від 14.10.008 p., була розглянута судом першої інстанції в судовому засіданні, але з цієї вимоги не було прийнято рішення. (резолютивна частині рішення не містить висновок про задоволення чи про відмову в цій частині позову).
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що вимога про визнання правочину (договору) неукладеним або укладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом, а саме ст. 16 ЦК України. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою.
Тому, вимога позивача про визнання укладеним договору на митно-брокерські послуги №54 від 14.10.008 p. задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 097,60 грн. основного боргу на підставі митних декларацій, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. ( ст. 11 Цивільного кодексу України ).
Оскільки в процесі розгляду справи колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що спірний договір є неукладеним сторонами, то вимога позивача про стягнення з відповідача 11 097,60 грн. основного боргу на підставі цього договору та митних декларацій не ґрунтується на чинному законодавстві України та задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги з Позивача на користь Відповідача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 55, 50 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Комфорт-Ко”задовольнити повністю.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2009 року у справі № 52/94 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким:
Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Зовнішекономсервіс”(80322, Київська обл., Бориспільський р-он., с. Проліски, вул.. П. Морозова,13, код 31522264) на користь Приватного підприємства “Комфорт-Ко”(04053, м. Київ, вул. Артема, 24-Б, оф.20, код 25405071) 55,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Повернути Приватному підприємству “Комфорт-Ко”(04053, м. Київ, вул. Артема, 24-Б, оф.20, код 25405071) з Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито у сумі 4,50 грн. за подання апеляційної скарги, перераховане до Державного бюджету України (р/р №31110095700011, одержувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва, банк одержувача: ГУДК України у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968) згідно з квитанцією №56260958/58324345/155856432/5174 від 23.10.2009р.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
5. Матеріали справи №52/94 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді