01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.12.2009 № 12/76
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "СКФ Україна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.11.2009
у справі № 12/76 (суддя
за позовом ВАТ "СКФ Україна"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Український кардан"
про розстрочку виконання рішення
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2009р. у справі №12/76 було частково задоволено заяву відповідача про розстрочку виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2009р. у справі №12/76.
Не погоджуючись із вказаною Ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Ухвалу Господарського суду Чернігівської області Чернігівської області від 03.11.2009р. у справі №12/76 в частині задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2009р. у справі №12/76.
Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що при винесенні оскаржуваної Ухвали судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, а саме ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, а також порушено принцип справедливості, як однієї з основних засад судочинства, що призвело до безпідставного, на думку позивача, задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2009р. у справі №12/76.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2009р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.12.2009р.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2009р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Скрипка І.М., Іваненко Я.Л.
В судовому засіданні 22.12.2009р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити та скасувати Ухвалу Господарського суду Чернігівської області Чернігівської області від 03.11.2009р. у справі №12/76 в частині задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2009р. у справі №12/76.
Представник відповідача в судовому засіданні 22.12.2009р. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів позивача, наведених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану Ухвалу місцевого господарського суду без змін як таку, що прийнята з всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2009р. у справі №12/76 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 003 446,74 грн. боргу, 10 034,47 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині вимог про стягнення 100 344,46 грн. пені провадження у справі було припинено.
Наказ про примусове виконання даного рішення суду було видано 16.06.2009р.
Боржник звернувся до Господарського суду Чернігівської області із заявою про розстрочку виконання Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2009р. по справі №12/76 рівними частинами по 83 620,56 грн. щомісячно протягом одного календарного року, мотивуючи це тим, що внаслідок фінансово-економічної кризи підприємство перебуває у тяжкому фінансовому становищі. Відсутність попиту на продукцію підприємства, відсутність замовлень призвело до зростання дебіторської та кредиторської заборгованості, а також скорочення чисельності працівників. На думку відповідача, виконання рішення суду в повному обсязі призведе до арешту рахунків підприємства, внаслідок чого останнє не зможе сплачувати податки і збори до бюджету, інші обов'язкові платежі до фондів соціального та пенсійного страхування, заборгованості перед працівниками по заробітній платі тощо.
В ході розгляду даної заяви було встановлено часткову сплату відповідачем на користь позивача коштів згідно Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2009р. по справі №12/76, що підтверджується залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.
Позивач, як стягувач, заперечував проти заяви відповідача, як боржника, зазначаючи про те, що складне фінансове становище не є причиною об'єктивного характеру і такою, на яку боржник не може впливати, а тому не може бути підставою для невиконання взятих на себе зобов'язань. Окрім того, позивач наголошував, що у зв'язку із фінансово-економічною кризою підприємство позивача також перебуває у тяжкому фінансовому становищі, оскільки внаслідок реструктуризації підприємства та скорочення працівників було звільнено 615 чоловік, дебіторська заборгованість підприємству стягувача, заборгованість держави по невідшкодованому податку на додану вартість та довгострокові кредити позивача у банках обліковуються мільйонами гривень.
Суд першої інстанції частково задовольнив заяву відповідача, розстрочивши виконання Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2009р. у справі №12/76 в частині стягнення заборгованості на суму 644 599,21 грн. строком на 9 місяців, з оплатою суми заборгованості рівномірно по місяцях у розмірі 71 622,13 грн. щомісячно. Ухвала суду мотивована тим, що підприємство боржника (відповідач) на даний час перебуває у важкому фінансовому стані, має значну дебіторську заборгованість в сумі 30,578 млн. російських рублів (боржники ТОВ “Торгово-закупочна компанія “ГАЗ” Росія та РУП “Гомсельмаш”) та кредиторську заборгованість в сумі 25 272 000 грн. (звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість станом за січень-вересень 2009 року, звіт про фінансові результати за 9 місяців 2009 року); станом на 03.11.2009р. має заборгованість по виплаті заробітної плати на загальну суму 540 766 грн. (бухгалтерська довідка №1756/004-00 від 02.11.2009р.); боржником проведено значне скорочення чисельності працівників, із кількісного складу підприємства 924 чоловіки на сьогоднішній день кількість працюючих становить лише 145 чоловік. Окрім того, місцевим господарським судом зазначено, що рішення суду у даній справі відповідачем, як боржником, частково виконано і вживаються заходи щодо зменшення суми дебіторської заборгованості шляхом пред'явлення позовів про стягнення заборгованості, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення суду, оскільки стягнення одночасно всієї суми може привести до повної зупинки роботи підприємства та його банкрутства, так як обладнання, на якому працює завод, знаходиться у нього в оренді, відповідно до договору оренди від 22.03.2006р., і несплата орендних платежів призведе до дострокового розірвання договору оренди обладнання, в результаті чого в період фінансово-економічної кризи завод повністю зупинить роботу і виконання рішення суду стане неможливим.
Не погоджуючись із вказаною Ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Ухвалу Господарського суду Чернігівської області Чернігівської області від 03.11.2009р. у справі №12/76 в частині задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2009р. у справі №12/76 з підстав ідентичних тим, які зазначались ним у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не погоджується з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, вважає їх помилковими, виходячи з наступних підстав.
Стаття 121 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
При цьому Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв'язку з чим суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд, зокрема, має право розстрочити виконання рішення (ухвали, постанови).
Стаття 121 Господарського процесуального кодексу України не обмежує відповідне право господарського суду відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання певним строком, дане право може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.
Як уже зазначалось вище, рішення суду першої інстанції у даній справі частково виконано відповідачем і останнім вживаються заходи щодо зменшення суми дебіторської заборгованості, тому стягнення одночасно всієї суми, визначеної в Рішенні Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2009р. у справі №12/76, може привести до повної зупинки роботи підприємства відповідача і, як наслідок, його банкрутства, в результаті чого, виконання рішення суду стане взагалі неможливим.
Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що, загалом, розстрочка по своїй суті є виконанням рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі і строки виконання кожної частки визначаються господарським судом. Підставою для відстрочки чи розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, згода сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, не вимагається, у зв'язку з чим господарський суд законодавчо не обмежений жодними конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, однак вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
У відповідності до ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно з вимогами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів на спростування вищевикладених обставин.
Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Беручи до уваги наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача відносно розстрочення виконання Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2009р. у справі №12/76.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів констатує, що Ухвала Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2009р. у справі №12/76 прийнята з повним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача, з викладених у ній підстав, у суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101-103, 105, 106, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „СКФ Україна” залишити без задоволення, Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2009р. у справі №12/76 - без змін.
2. Матеріали справи №12/76 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді
24.12.09 (відправлено)