01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.11.2009 № 4/309-а
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Нечипорчук Н.О. - представник за довіреністю,
від відповідача: Заєць Н.В. - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління комунальної власності в м.Києві виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.07.2009
у справі № 4/309-а (суддя
за позовом Головного управління комунальної власності в м.Києві виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Спільного українсько-бельгійсько-німецького підприємства „Мрія Даві Дан”
про повернення приміщення
В червні 2008 року позивач звернувся з позовом про визнання за територіальною громадою м.Києва права комунальної власності на приміщення першого, другого, третього поверхів, площею 4600 м2 по вул. Старовокзальна, 24 в м.Києві та зобов'язання відповідача повернути зазначені приміщення до комунальної власності територіальної громади м. Києва шляхом їх передачі позивачу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приміщення першого, другого, третього поверхів по вул. Старовокзальній, 24 в м.Києві були передані Спільному українсько-бельгійсько-німецькому підприємству „Мрія Даві Дан” на баланс, а не у власність.
Дана справа неодноразово розглядалась судовими інстанціями.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.07.2009р. у справі №4/309-а в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування обставин місцевим судом, що мають значення для вирішення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які останній визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених в оскарженому рішенні, обставинам справи; порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч.1 ст.143 Конституції України, ч.5 ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ч.1 ст.321, ст.392 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.35, ч.1 та 2 ст.43 ГПК України.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано відмовив в задоволені позовних вимог повністю, виходячи з наступного.
Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 25.01.1990р. № 92 було створено Радянсько-бельгійсько-західно-німецьке спільне підприємство „Мрія Даві Дан”, в подальшому перейменоване в Спільне українсько-бельгійсько-німецьке підприємство „Мрія Даві Дан” (надалі - Підприємство).
Пунктом 2 статті 9 Закону України „Про підприємства в Україні” (чинного на час створення Підприємства) передбачено, що у статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.
З Статуту Підприємства вбачається, що до складу учасників Підприємства ввійшли: фабрика індпошиву та лагодження одягу №1 з часткою в статутному фонді Підприємства - 20%; управління побутового обслуговування населення виконкому Київської міської Ради народних депутатів з часткою в статутному фонді Підприємства - 20%; виробничий кооператив «Універсал-1» з часткою в статутному фонді Підприємства - 10%; компанія з обмеженою відповідальністю «Де. Де. С. Універсал» (Бельгія) з часткою в статутному фонді Підприємства - 16,67%; компанія з обмеженою відповідальністю «Кутюр Де ДУ Порт» з часткою в статутному фонді Підприємства - 16,67%; компанія з обмеженою відповідальністю «ДДС» (Німеччина) з часткою в статутному фонді Підприємства - 16,67%.
Зазначеним вище рішенням №92 від 25.01.1990р. в рахунок статутного фонду (п. 2.1.) було передано з балансу одного з учасників підприємства, а саме фабрики індпошиву та лагодження одягу № 1, в рахунок статутного фонду Підприємства приміщення третього поверху по вул. Старовокзальна, 24.
Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення третього поверху, як внесок для складення статутного фонду Підприємства, зокрема, актом передачі від 31.12.1991р. (т. 1 а.с.77).
З матеріалів справи вбачається, що Управління побутового обслуговування населення м. Києва наказом від 17.02.1992р. № 16 зобов'язало керівництво Київської фабрики індпошиву та лагодження одягу № 1 передати Підприємству як доповнення до його статутного фонду будинок одягу по вул. Старовокзальній, 24, зокрема, приміщення першого та другого поверхів (т.1 а.с.38).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що даний Наказ було прийнято на підставі протоколу № 6 засідання правління Підприємства від 10.12.1991р. Зазначений протокол зафіксував рішення правління про зміну розміру статутного фонду та про доповнення до статуту та договору спільного Підприємства. Зміни та доповнення до статуту та договору про створення Підприємства, зареєстровані Міністерством фінансів України 20.02.1992р..
Актом передачі від 31.03.1992р. підтверджується факт передачі додаткових приміщень (першого та другого поверхів) площею 3420 м2, як внесок для складення статутного фонду Підприємства.
Статтею 10 Закону України «Про підприємства в Україні» (якій діяв на час створення Підприємства) визначено, що джерелами формування майна підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників.
Відповідно до Статуту Підприємства для створення Підприємства та забезпечення його діяльності утворюється статутний фонд. Даним Статутом визначено, що тільки правління Підприємства може прийняти рішення про зміну статутного фонду.
Отже, враховуючи вищевстановлене, приміщення першого, другого, третього поверхів по вул. Старовокзальній, 24 було передано Підприємству у власність як внесок учасника підприємства, а не на баланс як це стверджує позивач.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підставою набуття Підприємством права власності на приміщення по вул. Старовокзальна, 24 є Статут та Договір про створення Підприємства, що є цивільно-правова угода, яка не розривалась і чина на сьогоднішній день, оскільки в судовому порядку не визнавалась недійсною.
Позивачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування вищезазначеного.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що факт передачі приміщень першого, другого, третього поверхів по вул. Старовокзальна, 24 саме у власність Підприємства вже досліджувалося судом про, що свідчить рішення Вищого арбітражного суду України від 27.12.2000р.
Даним Рішенням позовні вимоги було задоволено в частині визнання за Спільним українсько-бельгійсько-німецькім підприємством «Мрія Даві Дан» права власності на перший та другий поверхи нежилого триповерхового будинку № 24 по вул. Старовокзальній в м. Києві. В іншій частині позову провадження за відсутністю предмету спору було припинено, оскільки Вищий арбітражний суд України встановив, що Київська міська рада визнала право власності СП «Мрія Даві Дан» на третій поверх оспорюваного будинку, яке набрало законної сили.
Стосовно твердження позивача про те, що наказ від 17.02.1992р. № 16 Управління побутового обслуговування населення м. Києва був виданий всупереч постанови Верховної Ради України від 29.11.1990р. № 506-ХІІ « Про захист суверенних прав власності Української РСР», яким був встановлений мораторій на зміни форм власності, не можуть бути взяті судовою колегією до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 07.07.1992р. „Про тлумачення постанови Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990р. „Про захист суверенних прав власності Української РСР” дія мораторію на зміну форм власності на державне майно поширюється лише на ті випадки, коли були наявними обидві умови: ініціатива і участь органів державного управління. З встановленого Вищим арбітражним судом України у справі 8/74/4/64 від 22.06.2000р. вбачається, ініціатива передачі першого і другого поверхів спірного будинку надходила не від органів державного управління, а від трудового колективу фабрики індошиття та лагодження одягу №1.
В силу ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутні обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, позивачем не надано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Головного управління комунальної власності в м.Києві виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду м. Києва від 07.07.2009 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 07.07.2009 року у справі №4/309-а залишити без змін.
3. Матеріали справи №4/309-а направити до Господарського суду м.Києва.
Головуючий суддя
Судді
23.12.09 (відправлено)