01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.12.2009 № 36/330
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
За участю представників:
від прокуратури Дьогтяр О.А. - прокурор відділу
від позивача не з'явився
від відповідача Тхорик С.М. - юрист
від третьої особи не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.10.2009
у справі № 36/330 (суддя
за позовом Заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів
до Київська міська рада
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3
про визнання недійсним рішення № 999/999 від 25.12.2008р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2009 у справі № 36/330 у задоволенні позову Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, про визнання недійсним рішення № 999/999 від 25.12.2008 відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2009 у справі № 36/330 Заступник прокурора м. Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, відповідно до якого просить скасувати вищезазначене рішення повністю та прийняти нове рішення у справі № 36/330, яким позов задовольнити.
Апеляційне подання мотивовано, зокрема тим, що проект землеустрою фактично не розроблений, оскільки він не погоджений з усіма контролюючими органами, а саме з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, а також відсутнє погодження дирекції Історико-архітектурної пам'ятки - музею «Київська фортеця» та дирекції Меморіального комплексу «Національний музей історії ВВВ 1941-1945 років» тощо, а також проект землеустрою погоджений з санітарно-епідеміологічним органом та органом по земельних ресурсах після його затвердження Київрадою. Суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відсутність порушення прав позивача, в інтересах якого заявлено позов.
Відповідач у відзиві на апеляційне подання просить залишити апеляційне подання прокурора без задоволення як необґрунтоване, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2009 без змін, зокрема, зазначивши, що Київська міська рада в межах своїх повноважень, згідно чинного законодавства, відповідно до проекту відведення земельної ділянки, згідно якого було отримано всі передбачені законодавством висновки та погодження, прийняла оспорюване рішення, тому правові підстави для визнання його недійсним відсутні.
ОСОБА_3 (третя особа) надала пояснення по суті апеляційного подання, в якому проти подання заперечує, вважає рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2009 у справі № 36/330 таким, що відповідає законодавству, просить залишити його без змін, а апеляційне подання без задоволення та зазначила, що проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки був погоджений з усіма органами згідно пункту 9 статті 118 Земельного кодексу України, крім того, суд дійшов правомірного висновку про відсутність порушених прав и охоронюваних законом інтересів позивача.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційне подання, відзив та пояснення на нього, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне:
Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 999/999 «Про передачу громадянці ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у пров. Козятинському, 1 у Печерському районі м. Києва».
Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюване рішення Київської міської ради прийняте з порушенням земельного та містобудівного законодавства, зокрема затверджений цим рішенням проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не погоджений з усіма контролюючими органами, в тому числі з Державним управлінням охорони навколишнього середовища в м. Києві, а також з дирекцією музею «Київська фортеця» та дирекцією Меморіального комплексу «Національний музей історії ВВВ 1941-1945 років». Крім того, недотримання Київською міською радою вимог чинного законодавства при винесенні рішення від 25.12.2008 № 999/999 позбавило Державний комітет України із земельних ресурсів можливості здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 999/999 прийняте в межах її повноважень та в порядку, встановленому законодавством України, за результатами розгляду проекту відведення земельної ділянки, який відповідно до частини дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) погоджені з Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київською міською санітарно-епідеміологічною станцією, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, Державною службою з питань національної культурної спадщини. Також з позовної заяви та доданих до неї документів не вбачається і належним чином не доведено, яким чином оспорюване рішення порушує права чи охоронювані інтереси Державного комітету України із земельних ресурсів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2009 до участі у справі залучено ОСОБА_3 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
У письмових поясненнях ОСОБА_3 (третя особа) проти задоволення позову заперечила з підстав, зазначених в поясненнях, просила відмовити в задоволенні позову, оскільки оспорюване рішення прийнято у повній відповідності з чинним законодавством та не порушує прав позивача.
Державний комітет України із земельних ресурсів (позивач) в письмових поясненнях підтримав у повному обсязі позов заступника прокурора міста Києва та просив визнати недійсним рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 999/999.
Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 999/999 «Про передачу громадянці ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у пров. Козятинському, 1 у Печерському районі м. Києва»:
1. Затверджено містобудівне обґрунтування щодо розташування об'єкта містобудування - будівництва індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд у пров. Козятинському, 1 у Печерському районі м. Києва.
2. Внесено зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, та до детального плану території Печерського району м. Києва, а саме: переведено територію в межах, визначених зазначеним містобудівним обґрунтуванням, до території садибної житлової забудови.
3. Затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у пров. Козятинському, 1 у Печерському районі м. Києва.
4. Передано громадянці ОСОБА_3, за умови виконання пункту 5 цього рішення, у приватну власність земельну ділянку площею 0,09 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у пров. Козятинському, 1 у Печерському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.
Згідно з частиною 2 статті 140 Конституції України особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста.
Пунктом 10 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України до повноважень міських рад віднесено передачу земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Пунктом 1 частини 1 статті 12 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції міських рад у сфері містобудування на їх території віднесено затвердження відповідно до законодавства місцевих містобудівних програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.
Статтею 121 Земельного кодексу України громадянам України надане право на безоплатне отримання у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 гектара.
У пункті 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» визначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.
Прокуратура у своєму позові, як на підставу недійсності рішення відповідача, посилається на порушення статті 118 Земельного кодексу України, оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затверджений спірним рішенням відповідача, не був погоджений у встановленому порядку з усіма визначеними законом органами, а також він не був погоджений з дирекцією Історико-архітектурної пам'ятки - музею «Київська фортеця» та дирекцією Меморіального комплексу «Національний музей історії ВВВ 1941-1945 років».
Відповідно до пункту 9 статті 118 Земельного кодексу України, проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
Як вбачається з наданого суду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у пров. Козятинському, 1 у Печерському районі м. Києва, він був погоджений з наступними органами: Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Управлінням охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА); Київською міською санепідстанцією, Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища; Державною службою з питань національної культурної спадщини.
Таким чином, проект відведення земельної ділянки у пров. Козятинському, 1 був погоджений з усіма переліченими в пункті 9 статті 118 Земельного кодексу України органами. Погодження проекту відведення будь-якими іншими органами чи установами, крім перелічених у статті 118 Земельного кодексу України, чинним законодавством не передбачено.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Пунктом «в» частини 5 статті 115 Земельного кодексу України передбачено, що до заяви (клопотання) додається, зокрема, засвідчена нотаріально письмова згода землекористувача (землевласника) на вилучення (викуп) земельної ділянки (її частини) із зазначенням розмірів передбаченої для вилучення (викупу) земельної ділянки та умов її вилучення (викупу).
Отже, чинне законодавство передбачає отримання згоди на відведення земельної ділянки виключно від її землекористувача (землевласника). Однак, згідно з витягом з чергового кадастрового плану, який міститься в проекті відведення, земельна ділянка у пров. Козятинському, 1 була надана ОСОБА_3 із міських земель, не наданих у власність чи користування. При цьому, ані музей «Київська фортеця», ані Меморіальний комплекс «Національний музей історії ВВВ 1941-1945 років» не були і на сьогодні не є землекористувачами чи землевласниками зазначеної земельної ділянки.
Крім того, у проекті відведення зазначається, що земельна ділянка, яка проектується до відведення, на півночі межує із землями загального користування, на сході із землями громадянина ОСОБА_4 та ТОВ «Фірма «Андрій», на півдні із міськими землями, не наданими у власність чи користування, на заході із землями загального користування. Таким чином, музей «Київська фортеця» та Меморіальний комплекс «Національний музей історії ВВВ 1941-1945 років» також не є власниками чи землекористувачами суміжних земельних ділянок.
Посилання прокуратури про необхідність погодження з дирекцією музею «Київська фортеця» та дирекцією Меморіального комплексу «Національний музей історії ВВВ 1941-1945 років» проекту відведення земельної ділянки ґрунтується на висновку Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 16.12.2008 № 8607. Однак, у цьому ж висновку Головне управління охорони культурної спадщини зобов'язало отримати висновок щодо проекту відведення земельної ділянки Державної служби з питань національної культурної спадщини.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу з питань національної культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 № 336, Державна служба з питань національної культурної спадщини (Держкультурспадщини) є урядовим органом державного управління. Підпунктом 23 пункту 4 цього Положення Державній службі з питань національної культурної спадщини надано повноваження погоджувати проекти відведення земельних ділянок, питання щодо зміни власника земельної ділянки (землекористувача) в межах території, на якій розташовані пам'ятки, та в їх охоронних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.
Положенням про Головне управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затверджене розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 28.09.2005 № 1805 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.04.2008 № 550), встановлено, що Головне управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є структурним підрозділом виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), підконтрольним і підзвітним Київській міській раді та центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини в межах, передбачених законом, та підпорядкованим заступнику голови Київської міської державної адміністрації згідно з розподілом обов'язків.
Державна служба з питань національної культурної спадщини висновком від 18.12.2008 № 22-35-35/35 погодила проект відведення земельної ділянки у пров. Козятинському, 1. Водночас, Державна служба з питань національної культурної спадщини рекомендувала отримати висновок Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця».
Таким чином, оскільки дане зауваження мало рекомендаційний характер, і діюче законодавство не встановлює обов'язку отримувати такий висновок, колегія суддів вважає, що відсутність цього висновку не може бути підставою для визнання спірного рішення недійсним.
Отже, щодо проекту відведення було отримано два висновки органів охорони культурної спадщини: перший - попередній, місцевого органу - Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київради (КМДА); та другий - остаточний, вищестоящого центрального органу - Державної служби з питань національної культурної спадщини.
Враховуючи, що Головне управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київради (КМДА) підзвітне та підконтрольне Державній службі з питань національної культурної спадщини, за основу був взятий висновок вищестоящого органу - Державної служби з питань національної культурної спадщини.
За таких обставин, судом першої інстанції правомірно не прийнято посилання прокуратури на лист Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 16.12.2008 № 8607 щодо необхідності отримання погоджень проекту відведення від дирекції музею «Київська фортеця» та дирекції Меморіального комплексу «Національний музей історії ВВВ 1941-1945 років».
Наявними в матеріалах справи доказами спростовуються твердження прокуратури, що проект відведення земельної ділянки не погоджено з природоохоронним органом.
У матеріалах кадастрової справи міститься висновок Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 12.12.2008 № 071/04-4-22/7162, яким погоджено проект відведення земельної ділянки. Позиція прокуратури, що проект відведення мав погоджуватися Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, судом не приймається у зв'язку з наступним.
У пункті 9 статті 118 Земельного кодексу України вказується, що проект відведення земельної ділянки має бути погоджений з природоохоронним органом. При цьому конкретний природоохоронний орган у нормі закону не вказаний. Пунктом 1 Положення про Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 26.12.2002 № 221/381 та чинного на момент погодження проекту відведення, передбачено, що Управління охорони навколишнього природного середовища є природоохоронним органом, який виконує функції місцевого органу виконавчої влади з питань охорони довкілля. Підпунктом 5.5. пункту 5 цього Положення встановлене право Управління охорони навколишнього природного середовища погоджувати проекти відведення земельних ділянок.
Відповідно до підпункту 8 пункту «б» частини 1 статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, віднесена до повноважень виконавчих органів рад.
Оскільки природоохоронним органом, який погоджує проект відведення земельної ділянки згідно чинного законодавства, є Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), з яким було погоджено проект відведення земельної ділянки ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги твердження заступника прокурора м. Києва стосовно того, що оспорюване рішення підлягає визнанню недійсним внаслідок непогодження проекту відведення земельної ділянки з природоохоронним органом.
Таким чином, проект відведення земельної ділянки був у відповідності з пунктом 9 статті 118 Земельного кодексу України, належним чином погоджений з уповноваженим природоохоронним органом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокуратура не вказала та не довела факту порушення спірним рішенням відповідача прав та охоронюваних законом інтересів Державного комітету України із земельних ресурсів.
З позовної заяви та доданих до неї документів, зі змісту апеляційного подання не вбачається, а прокуратурою не доведено, яким чином рішення Київської міської ради від 25.12.08 № 999/999 порушує права чи охоронювані інтереси Державного комітету України із земельних ресурсів та що внаслідок прийняття спірного рішення комітет був позбавлений можливості здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.
Вичерпний перелік повноважень Державного комітету України із земельних ресурсів визначається главою 3 Земельного кодексу України та Положенням про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 № 224. Дані нормативні акти не передбачають права Державного комітету України із земельних ресурсів брати участь у прийнятті місцевими радами рішень щодо питань надання чи вилучення земельних ділянок.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відсутність порушеного права та охоронюваного законом інтересу Державного комітету України по земельних ресурсах є підставою для відмови в позові прокуратури про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 25.12.2008 року № 999/999 «Про передачу громадянці ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у пров. Козятинському, 1 у Печерському районі м. Києва».
Отже, рішення від 25.12.2008 № 999/999, прийняте Київською міською радою в порядку та в межах її компетенції, встановленої законодавством України, затверджений цим рішенням проект відведення земельної ділянки повністю відповідає вимогам чинного законодавства та погоджений з усіма органами, відповідно до частини 9 статті 118 Земельного кодексу України, права чи охоронювані законом інтереси будь-яких осіб Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 999/999 не порушувалися.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, рішення суду по даній справі є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційне подання є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційне подання заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2009 у справі № 36/330 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2009 у справі № 36/330 залишити без змін.
Матеріали справи № 36/330 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанову може бути оскаржено протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді