01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.12.2009 № 34/507
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
За участю представників:
від позивача не з'явився
від відповідача Нечай О.В. - за дов. № 55 від 02.07.2009
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Ексім"
на рішення Господарського суду м.Києва від 09.09.2009
у справі № 34/507 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Ексім"
до Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"
про визнання кредитного договору недійсним
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним Кредитного договору № 02/08.1 від 02.08.2007, крім того, просив стягнути з відповідача 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2009 у справі № 34/507 у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім» до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.
Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2009 у справі № 34/507 мотивовано тим, що при укладенні оспорюваного Кредитного договору сторонами було досягнуто згоди з такої істотної умови, як строк дії договору, а отже вимога позивача по визнання Кредитного Договору недійсним на підставі частини 1 статті 207 Господарського кодексу України та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України не може вважатись законною та обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2009 у справі № 34/507 скасувати у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» заперечує проти її доводів, вважає її такою, що не підлягають задоволенню, вимоги, викладені у апеляційній скарзі, є незаконними та необґрунтованими, а прийняте рішення повністю відповідає нормам чинного законодавства та залишенню без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2009 у справі № 34/507 було прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено розгляд справи на 17.11.2009.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2009, у зв'язку з неявкою позивача та враховуючи клопотання останнього про відкладення розгляду справи, розгляд справи № 34/507 було відкладено на 01.12.2009.
01.12.2009 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім» (Неженець - Чеканова Н.Є.) подав заяву про відвід колегії суддів у складі головуючого судді - Кондес Л.О., суддів - Михальської Ю.Б., Куровського С.В., яка мотивована наявністю у позивача сумнів щодо неупередженого ставлення судової колегії.
Ухвалою Першого заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2009 заяву про відвід колегії суддів у складі головуючого судді - Кондес Л.О., суддів - Михальської Ю.Б., Куровського С.В. відхилено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2009 розгляд справи № 34/507 було призначено на 16.12.2009.
16.12.2009 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім» (Неженець - Чеканова Н.Є.) подав заяву про відвід судді Куровського С.В.
Ухвалою В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2009 заяву про відвід судді Куровського С.В. було відхилено.
Колегія суддів зазначає, що дії позивача підпадають під ознаки зловживання своїми правами шляхом заявлення численних відводів суддям.
Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 03.08.2007 № 01-8/622 «Про деякі питання практики застосування статті 20 Господарського процесуального кодексу України» зазначив, що відповідно до частини третьої статті 20 Господарського процесуального кодексу України сторони можуть заявити відвід судді з підстав, зазначених у частині першій цієї статті. Згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У випадку, якщо на порушення приписів останньої з наведених норм Господарського процесуального кодексу України учасник судового процесу вдається до відвертого зловживання своїми правами шляхом заявлення численних відводів судді (суддям), явно спрямованих на свідоме затягування судового процесу, господарський суд не позбавлений права і можливості продовжити розгляд справи, в якій заявлено відвід, у тому ж засіданні з обов'язковим зазначенням про це в судовому рішенні та з наведенням у ньому відповідних мотивів.
Представник позивача 16.12.2009 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія встановила наступне:
02.08.2007 між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» (правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», що підтверджується Статутом (нова редакція) Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», затвердженого Загальними зборами акціонерів, протокол № 53 від 22.04.2009) (відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна Фірма «З КОМ» (згідно протоколу № 37 Загальних зборів учасників ТОВ «ВКФ «3 КОМ» від 07.05.2008 змінено найменування Товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім») (позивач у справі) був укладений Кредитний договір № 02/08.1 (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язується надати позивачу кредит у розмірі 40 000 000,00 доларів США, а останній зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути відповідачу кредит у повному обсязі в порядку та у строки обумовлені Договором.
Відповідно до пункту 6.1. Кредитного договору позивач зобов'язався повернути кредит у повному обсязі не пізніше 02.02.2009.
Згідно пункту 6.2. Кредитного договору у випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування буде мати місце будь-яка несплачена позичальником заборгованість за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, штрафні санкції за порушення строків повернення кредиту та сплати плати за кредит тощо, незважаючи на інші положення цього Договору, така заборгованість повинна бути сплачена позичальником банку одночасно з поверненням основної суми кредиту в строк, передбачений пунктом 6.1. цього Договору.
Пунктом 14.5. Кредитного договору передбачено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно цього Договору у повному обсязі.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно статті 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як передбачено частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Аналогічні положення закріплені й у частині 1 статті 638 Цивільного кодексу України.
Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору (частина 7 статті 180 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина 1 статті 251 Цивільного кодексу України).
Враховуючи зазначене, строк дії господарського договору є його істотною умовою. Як зазначено у пункті 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 за № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», разом з тим, слід мати на увазі, що строк дії договору, який сторони зобов'язані погодити, не обмежений будь-яким максимальним строком. Тому сторони можуть визначити, що договір діє до припинення прав та обов'язків, які з нього виникли.
Враховуючи вищезазначене та умови Кредитного договору (пункти 6.1, 6.2), сторонами було погоджено, що при дотриманні умов цього Кредитного договору строк його дії закінчується 02.02.2009 (у момент погашення заборгованості за кредитом, сплати усіх відсотків за його користування та можливих штрафні санкції). Якщо у зазначений день позичальник не виконує взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором, то зазначений договір продовжує діяти до моменту виконання Позичальником своїх обов'язків.
Тобто, сторонами, у спірному Кредитному договорі, було досягнуто згоду з такої його істотної умови, як строк дії договору.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлення факту неукладеності угоди не може бути підставою для визнання її недійсною, оскільки при встановлені такої обставини угода є такою, що фактично не існує.
Враховуючи вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім» про визнання Кредитного договору № 02/08.1 від 02.08.2009 недійсним є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судова колегія вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, мають формальний характер, з огляду на те, що відповідно до норм статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Однак, специфіка визначення терміну є вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
В пунктах 6.1. 6.2 Кредитного договору сторони погодили, що кредит надається строком до 02.02.2009, зі спливом якого, позичальник зобов'язувався цей кредит повернути. У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування буде мати місце будь-яка несплачена позичальником заборгованість за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, штрафні санкції за порушення строків повернення кредиту та сплати плати за кредит тощо, незважаючи на інші положення цього Договору, така заборгованість повинна бути сплачена позичальником банку одночасно з поверненням основної суми кредиту в строк, передбачений пунктом 6.1. цього Договору.
Тобто, при укладанні спірного Кредитного договору сторонами було дотримано вимоги статті 252 Цивільного кодексу України.
Заперечення позивача, викладені в апеляційній скарзі, а саме щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, що полягали у проведенні судового розгляду за відсутності позивача та при наявності клопотання останнього про відкладення розгляду справи, колегією суддів до уваги не приймаються з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації.
У разі неможливості прийняти участь у судовому засіданні одного представника, позивач мав можливість вжити інші заходи щодо забезпечення свого правового захисту в судовому засіданні, а саме: направити в судове засідання іншого представника.
Крім того, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Однак, це є правом суду, а не обов'язком.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга позивача Товариства з обмеженою відповідальність «Фактор Ексім» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2009 у справі № 34/507 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2009 у справі № 34/507 залишити без змін.
Матеріали справи № 34/507 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанову може бути оскаржено протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді